Бори́с Степа́нович До́вгань (19 серпня 1928, Київ — 30 квітня 2019, Київ) — український скульптор, педагог.
| Довгань Борис Степанович | |
|---|---|
| | |
| Борис Степанович Довгань (Київ, 2014) | |
| Народження | 19 серпня 1928 Київ |
| Смерть | 30 квітня 2019 (90 років) |
| Київ | |
| Національність | українець |
| Країна | Україна |
| Жанр | портрет та ін. |
| Навчання | Київський художній інститут |
| Діяльність | вихователь |
| Напрямок | реалізм |
| Роки творчості | 1965—2019 |
| Нагороди | Почесний академік Національної академії мистецтв України Лауреат Премії імені Василя Стуса |
| | |
| Довгань Борис Степанович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в Києві на Пріорці, в помешканні навпроти будинку, де колись зупинявся Тарас Шевченко, а тепер там філія шевченківського музею.
Коли Борису було 4 роки, родина (батько, мати й троє дітей) мусила втікати від голоду — спочатку до Могильова (Білорусь), а через три роки (1935) в Новосибірськ, де 1936 року Борис пішов до школи.
В 1937 році батька, простого чоботаря, безпідставно арештували, а 1938-го (після розстрілу М. Єжова) звільнили. Батьки з дітьми 1939 року переїхали до м. Фрунзе (Киргизстан). Борис закінчив сім класів школи й курси водіїв автомобіля. Певний час працював за цією професією, а згодом (під час війни) — на взуттєвій фабриці.
В 1945 році родина повернулася до Києва, Борис далі навчався у восьмому класі школи № 8 (на Куренівці), але через рік залишив школу й вступив до технікуму річкового транспорту (тепер — коледж), де навчався на штурмана лише рік (не сподобалося).
З 1947 по 1950 навчався в Київському училищі прикладних мистецтв, де здобув фах ліпника, модельника і формувальника.
З 1950 по 1956 навчався в Київському художньому інституті (викладачі дисциплін спеціальності: І. В. Макогон, М. Г. Лисенко, І. П. Шаповал, Ю. Є. Садиленко).
Після закінчення інституту — на творчій роботі, паралельно — з 1950 по 1961 рік викладав скульптуру в Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка (серед відомих учнів: Володимир Прядка, Валерій Швецов та інші).
Борис Довгань учасник Другої світової війни, член Спілки художників України з 1965 року, Почесний академік Національної академії мистецтв України з 2009 року.
Учасник українського правозахисного руху в СРСР. За правозахисну діяльність його на тривалий час було позбавлено роботи.
Біографія Бориса Довганя включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського біографічного інституту на знак визнання його видатного внеску в прогрес XX століття.
Помер 30 квітня 2019 року у місті Києві.
Творчі здобутки Редагувати
- Відновлення пам'ятника Т. Г. Шевченку (автор І. Кавалерідзе) в Ромнах (1980);
- Спільно з колегами: Володимиром Луцаком, Степаном Кириченком та Надією Клейн створює кольорову мозаїчну скульптуру «Україна» заввишки 5,5 м для декади українського мистецтва в Москві (1960);
- співавтор Герба Києва часів УРСР.
Пам'ятники, композиції:
- Пам'ятник «художникам — жертвам репресій» (1996);
- Пам'ятник Папі Римському — Івану Павлу ІІ у Києві на території посольства держави Ватикан (2002);
- пам'ятник О. Пушкіну і фонтан «Перше кохання» в Гурзуфі (1987);
- пам'ятник генералу М. Драгомирову в Конотопі;
- пам'ятник Олександру Вертинському в Києві (2019).;
- композиція «Меркурій» в парку «Олександрія» в Білій Церкві Київської області (1993);
- композиція «Музика» для фонтану в сквері на вул. Архітектора Городецького (1979);
- композиція «Тетяна» в парку ім. О. Пушкіна (Київ, 1973);
- мармурові блоки з рельєфами: «Моління про чашу», «Учні, які поснули», «Мадонна з немовлям» (2000–2008);
- рельєфи на будинок Українського інституту науково-технічної та економічної інформації МОН України (біля станції метро «Либідська», відомий у Києві й Україні як «Літаюча тарілка») (1970);
- барельєфи й постать юнака з книжкою в Національній бібліотеці для дітей (Київ, 1977);
- скульптурні композиції: фонтан «Земля і вода» в Новій Каховці (1979);
- барельєфи в київському готелі «Славутич» (6 м х 3 м) (два сюжети: «Київ історичний» і «Київ сучасний») та ін.
Скульптурні портрети:
- портрет Г. Сковороди в Національній бібліотеці ім. В. Вернадського у Києві (1989);
- Портрет поета-дисидента Василя Стуса (1968);
- портрет перекладача Григорія Кочура;
- портрет академіка-ботаніка Миколи Холодного;
- портрет академіка В. І. Вернадського в Києві (1987);
- портрет архітектора Ф. І. Юр'єва;
- портрет вченого-хіміка Генріха Дворка;
- портрет поета-дисидента Івана Світличного;
- портрет українського композитора Леоніда Грабовського;
- портрет поета-неокласика Миколи Зерова;
- портрет поета-дисидента Юрія Кочержинського;
- портрет поета-дисидента Миколи Холодного та ін.
Меморіальні дошки і пам'ятники:
- меморіальна дошка автору слів Гімну України Павлові Чубинському в Києві (1993);
- меморіальна дошка письменнику і перекладачу Борисові Антоненку-Давидовичу;
- меморіальний пам'ятник видатній громадській та політичній діячці Славі Стецько (2007);
- меморіальний пам'ятник художнику Миколі Глущенку (1982–1986);
- меморіальний пам'ятник композитору Ігорю Шамо (1982–1986);
- меморіальний пам'ятник театральному режисерові Сергію Данченку;
- меморіальний пам'ятник диригенту Вікторові Іконнику;
- меморіальна дошка письменнику Натанові Рибаку, а також (у співавторстві з архітектором-художником Юр'євим Ф. І.) меморіали загиблим воїнам та інші пам'ятники на місці поховання видатних державних, громадських і творчих діячів України та меморіальні дошки на будинках.
Галерея. Приклади робіт Редагувати
Нагороди Редагувати
- Почесний академік Національної академії мистецтв України (2009);
- Заслужений діяч мистецтв України (1993);
- Лауреат премії імені Василя Стуса (1990);
- Почесний диплом, який засвідчує, що Борис Довгань є серед осіб, чия біографія включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського біографічного інституту на знак визнання видатного внеску в прогрес ХХ століття.
Громадянська позиція Редагувати
Підписав Лист-протест 139 (1968) на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів.
Родина Редагувати
- Дружина — Довгань Ріта Костівна, журналіст;
- Донька — Довгань Катерина Борисівна, художник;
- Внучка — Довгань Стефанія Ігорівна, оперна співачка.
Примітки Редагувати
- Дата народження подається згідно з офіційними документами, реальна дата народження — 4 серпня 1928 року.
- Меморіальний будинок-музей Т. Г. Шевченка (Київ, вул. Вишгородська, 5).
- Працював під час війни на взуттєвій фабриці.
- . Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 2 травня 2019.
- Частина композицій по різним мотивам владою міста була зруйнована.
- Олександр Вертинський постав на Андріївському узвозі в образі П'єро (фото) [ 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // «Український інтерес» за 21 березня 2019 року
- За іншими джерелами: „Христос, який молиться“
- Який став прообразом пам'ятника в Рахнівці.
Посилання Редагувати
- Національна Академія мистецтв України [ 29 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Спілка художників України [ 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Виставка скульптури та живопису Бориса Довганя в Музеї шістдесятництва [ 29 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Інститут історії України [ 10 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Київська організація СХУ [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Слово «Просвіти» [ 29 липня 2014 у Wayback Machine.]