www.wikidata.uk-ua.nina.az

Підгорний Микола Вікторович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Підгорний Микола Вікторович Підгорний 5 18

Підгорний Микола Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Підгорний.

Микола Вікторович Підгорний (5 [18] лютого 1903(19030218), Карлівка, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 11 січня 1983, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський державний і партійний діяч. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1963, 1973). Депутат Верховної Ради УРСР 2–6-го скликань. Член ЦК КПУ у 1952—1966 роках. Кандидат в члени Бюро ЦК КПУ у вересні 1952 — серпні 1953 року. Член Президії ЦК КПУ у серпні 1953 — липні 1963 року. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1952—1956 роках. Член ЦК КПРС у 1956—1981 роках. Кандидат в члени Президії ЦК КПРС у червні 1958 — травні 1960 року. Член Президії–Політбюро ЦК КПРС у травні 1960 — травні 1977 року. Депутат Верховної Ради СРСР 4–9-го скликань.

Підгорний Микола Вікторович
Підгорний Микола Вікторович
Прапор
 6-й Голова Президії Верховної Ради СРСР
Прапор
9 грудня 1965 — 16 червня 1977
Попередник: Анастас Мікоян
Наступник: Леонід Брежнєв
Прапор
 8-й Перший Секретар ЦК КПУ
Прапор
26 грудня 1957 — 28 червня 1963
Попередник: Олексій Кириченко
Наступник: Петро Шелест
 
Народження: 5 (18) лютого 1903(1903-02-18)
Карлівка, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія,
Російська імперія
Смерть: 11 січня 1983(1983-01-11) (79 років)
Москва, Російська РФСР,
 СРСР
Поховання: Новодівичий цвинтар
Країна: Російська імперія, Російська республіка, УНР, Українська Держава, Українська Радянська Соціалістична Республіка і СРСР
Релігія: атеїзм
Освіта: Національний університет харчових технологій (1931)
Партія: ВКП(б)
Діти: Підгорна Наталя Миколаївна,
Наумова (Підгорна) Леся Миколаївна,
Підгорний Анатолій Миколайович
Автограф:
Нагороди:
Орден Білого Лева I ступеня

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився в Карлівці (тепер Полтавська область, Україна) у родині ливарника Карлівського машинобудівного заводу. З 1917 року працював учнем слюсаря та слюсарем Головних механічних майстерень міста Карлівки. У 1919 році закінчив міську школу. У 1921—1923 роках — секретар Карлівського районного комітету ЛКСМУ.

У 1926 році закінчив робітфак, у 1931 році — Київський технологічний інститут харчової промисловості.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1931—1933 роках — старший помічник головного інженера Андрушівського цукрового заводу на Житомирщині. У 1933—1935 роках — заступник головного інженера Монастирищенського цукрового заводу Київської області. У 1935—1937 роках — головний інженер Кожанського цукрового заводу Київської області. У 1937—1939 роках — заступник головного інженера Вінницького, головний інженер Кам'янець-Подільського цукробурякотрестів.

У квітні 1939—1940 і в травні 1944—1946 роках — заступник наркома (міністра) харчової промисловості Української РСР. У 1940—1942 роках — заступник наркома харчової промисловості СРСР. У 1942—1944 роках — директор Московського технологічного інституту харчової промисловості.

У 1944—1946 роках — головний уповноважений уряду УРСР по переселенню українського населення з території Польщі в Українську РСР.

У квітні 1946 — травні 1950 року — постійний представник Ради Міністрів УРСР при уряді СРСР.

11 травня 1950 — 26 серпня 1953 року — 1-й секретар Харківського обласного комітету КПУ.

З 17 серпня 1953 року — 2-й секретар ЦК КПУ, 26 грудня 1957 — 2 липня 1963 року — 1-й секретар ЦК КПУ. За його перебування на цій посаді в Києві розгорнулося масове будівництво житла («хрущовок»), запрацював Київський метрополітен. У ті часи Підгорний та інші керівники УРСР підтримали ідею Хрущова про широкомасштабні засіви в республіці кукурудзи, що зазнало невдачі й висміювалося в суспільстві. 1963 республіку спіткав неврожай. Микита Хрущов зібрав у Києві партійно-господарський актив керівників, де прилюдно вилаяв Підгорного, потім викликав його до Москви й запропонував зайнятися легкою промисловістю СРСР.

У червні 1963 року Микитою Хрущовим був висунутий на посаду секретаря ЦК КПРС. 22 червня 1963 року на пленумі ЦК КПРС обрано секретарем ЦК КПРС. На цій посаді працював до грудня 1965 року.

Підгорний сприйняв це як образу, оскільки розумів, що його авторитет і владні повноваження в Кремлі були набагато меншими у порівнянні з попередньою посадою в Україні. У жовтні 1964 року разом із секретарем ЦК КПРС Леонідом Брежнєвим Підгорний став одним з учасників групи вищого партійного керівництва, які підготували і провели зміщення Микити Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС (на думку деяких дослідників — відіграв вирішальну роль в усуненні Хрущова).

На пленумі ЦК КПРС (жовтень 1964) М.Хрущова звільнили з посад, учасники зібрання запропонували обрати замість нього секретарем ЦК КПРС Підгорного, але він відмовився на користь Брежнєва. Після того владно-управлінські повноваження Підгорного розширилися, за фактичним впливом на вертикаль влади в СРСР виник своєрідний тріумвірат: Брежнєв, власне Підгорний і голова РМ СРСР Олексій Косигін. Така ситуація не могла існувати протягом тривалого часу, тому що містила потенційну загрозу особистій владі Л.Брежнєва. 2 вересня 1965 Леонід Брежнєв на засіданні президії ЦК КПРС поставив на обговорення лист секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста, в якому пропонувалося надати УРСР право самостійної зовнішньої торгівлі. Дискусія засвідчила, що Брежнєв діяв навмисно, оскільки Шелеста звинуватили в політичних помилках: спробі підриву монополії зовнішньої торгівлі СРСР, «місництві», потуранні українського націоналізму, а самого Підгорного — у «кураторстві» над Україною. З грудня 1965 до червня 1977 року очолював Президію Верховної Ради СРСР.

Зміщення Редагувати

У червні 1977 року був звільнений з посади Голови Президії Верховної Ради СРСР проти його волі та відправлений на пенсію; також одночасно виведений зі складу Політбюро ЦК КПРС. Посаду Голови Президії Верховної Ради СРСР зайняв Леонід Брежнєв, який вже був Генеральним секретарем ЦК КПРС. Це був хід групи партійних чиновників на чолі з Брежнєвим по концентрації в одних руках як партійної, так і «законодавчої» державної влади.

Помер 11 січня 1983 року, похований у Москві на Новодівочому кладовищі.

Сім'я Редагувати

  • Дружина — Підгорна Олена Олексіївна (Назарова) (1908—1995)
  • Донька — Підгорна Наталя Миколаївна, доцент кафедри хвороби ока 1-го Московського медичного університету імені Сечєнова.
  • Донька — Наумова (Підгорна) Леся Миколаївна, біолог-селекцеонер
  • Син — Підгорний Анатолій Миколайович (1932—1996), академік НАН України.

Нагороди Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Дочь Николая Подгорного Наталья: "Папа был страстным болельщиком киевского «Динамо»
  2. Самые секретные родственники

Посилання Редагувати

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pidgornij Mikola Viktorovich Pidgornij 5 18 lyutogo 1903 19030218 Karlivka Kostyantinogradskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya 11 sichnya 1983 Moskva Rosijska RFSR SRSR radyanskij derzhavnij i partijnij diyach Dvichi Geroj Socialistichnoyi Praci 1963 1973 Deputat Verhovnoyi Radi URSR 2 6 go sklikan Chlen CK KPU u 1952 1966 rokah Kandidat v chleni Byuro CK KPU u veresni 1952 serpni 1953 roku Chlen Prezidiyi CK KPU u serpni 1953 lipni 1963 roku Chlen Centralnoyi Revizijnoyi Komisiyi KPRS u 1952 1956 rokah Chlen CK KPRS u 1956 1981 rokah Kandidat v chleni Prezidiyi CK KPRS u chervni 1958 travni 1960 roku Chlen Prezidiyi Politbyuro CK KPRS u travni 1960 travni 1977 roku Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 4 9 go sklikan Pidgornij Mikola ViktorovichPidgornij Mikola ViktorovichPrapor 6 j Golova Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR Prapor9 grudnya 1965 16 chervnya 1977Poperednik Anastas MikoyanNastupnik Leonid BrezhnyevPrapor 8 j Pershij Sekretar CK KPU Prapor26 grudnya 1957 28 chervnya 1963Poperednik Oleksij KirichenkoNastupnik Petro Shelest Narodzhennya 5 18 lyutogo 1903 1903 02 18 Karlivka Kostyantinogradskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiyaSmert 11 sichnya 1983 1983 01 11 79 rokiv Moskva Rosijska RFSR SRSRPohovannya Novodivichij cvintarKrayina Rosijska imperiya Rosijska respublika UNR Ukrayinska Derzhava Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika i SRSRReligiya ateyizmOsvita Nacionalnij universitet harchovih tehnologij 1931 Partiya VKP b Diti Pidgorna Natalya Mikolayivna Naumova Pidgorna Lesya Mikolayivna Pidgornij Anatolij MikolajovichAvtograf Nagorodi Orden Bilogo Leva I stupenya Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Zmishennya 3 Sim ya 4 Nagorodi 5 Div takozh 6 Primitki 7 Posilannya 8 DzherelaBiografiya RedaguvatiNarodivsya v Karlivci teper Poltavska oblast Ukrayina u rodini livarnika Karlivskogo mashinobudivnogo zavodu Z 1917 roku pracyuvav uchnem slyusarya ta slyusarem Golovnih mehanichnih majsteren mista Karlivki U 1919 roci zakinchiv misku shkolu U 1921 1923 rokah sekretar Karlivskogo rajonnogo komitetu LKSMU U 1926 roci zakinchiv robitfak u 1931 roci Kiyivskij tehnologichnij institut harchovoyi promislovosti Chlen VKP b z 1930 roku U 1931 1933 rokah starshij pomichnik golovnogo inzhenera Andrushivskogo cukrovogo zavodu na Zhitomirshini U 1933 1935 rokah zastupnik golovnogo inzhenera Monastirishenskogo cukrovogo zavodu Kiyivskoyi oblasti U 1935 1937 rokah golovnij inzhener Kozhanskogo cukrovogo zavodu Kiyivskoyi oblasti U 1937 1939 rokah zastupnik golovnogo inzhenera Vinnickogo golovnij inzhener Kam yanec Podilskogo cukroburyakotrestiv U kvitni 1939 1940 i v travni 1944 1946 rokah zastupnik narkoma ministra harchovoyi promislovosti Ukrayinskoyi RSR U 1940 1942 rokah zastupnik narkoma harchovoyi promislovosti SRSR U 1942 1944 rokah direktor Moskovskogo tehnologichnogo institutu harchovoyi promislovosti U 1944 1946 rokah golovnij upovnovazhenij uryadu URSR po pereselennyu ukrayinskogo naselennya z teritoriyi Polshi v Ukrayinsku RSR U kvitni 1946 travni 1950 roku postijnij predstavnik Radi Ministriv URSR pri uryadi SRSR 11 travnya 1950 26 serpnya 1953 roku 1 j sekretar Harkivskogo oblasnogo komitetu KPU Z 17 serpnya 1953 roku 2 j sekretar CK KPU 26 grudnya 1957 2 lipnya 1963 roku 1 j sekretar CK KPU Za jogo perebuvannya na cij posadi v Kiyevi rozgornulosya masove budivnictvo zhitla hrushovok zapracyuvav Kiyivskij metropoliten U ti chasi Pidgornij ta inshi kerivniki URSR pidtrimali ideyu Hrushova pro shirokomasshtabni zasivi v respublici kukurudzi sho zaznalo nevdachi j vismiyuvalosya v suspilstvi 1963 respubliku spitkav nevrozhaj Mikita Hrushov zibrav u Kiyevi partijno gospodarskij aktiv kerivnikiv de prilyudno vilayav Pidgornogo potim viklikav jogo do Moskvi j zaproponuvav zajnyatisya legkoyu promislovistyu SRSR U chervni 1963 roku Mikitoyu Hrushovim buv visunutij na posadu sekretarya CK KPRS 22 chervnya 1963 roku na plenumi CK KPRS obrano sekretarem CK KPRS Na cij posadi pracyuvav do grudnya 1965 roku Pidgornij sprijnyav ce yak obrazu oskilki rozumiv sho jogo avtoritet i vladni povnovazhennya v Kremli buli nabagato menshimi u porivnyanni z poperednoyu posadoyu v Ukrayini U zhovtni 1964 roku razom iz sekretarem CK KPRS Leonidom Brezhnyevim Pidgornij stav odnim z uchasnikiv grupi vishogo partijnogo kerivnictva yaki pidgotuvali i proveli zmishennya Mikiti Hrushova z posadi pershogo sekretarya CK KPRS na dumku deyakih doslidnikiv vidigrav virishalnu rol v usunenni Hrushova Na plenumi CK KPRS zhovten 1964 M Hrushova zvilnili z posad uchasniki zibrannya zaproponuvali obrati zamist nogo sekretarem CK KPRS Pidgornogo ale vin vidmovivsya na korist Brezhnyeva Pislya togo vladno upravlinski povnovazhennya Pidgornogo rozshirilisya za faktichnim vplivom na vertikal vladi v SRSR vinik svoyeridnij triumvirat Brezhnyev vlasne Pidgornij i golova RM SRSR Oleksij Kosigin Taka situaciya ne mogla isnuvati protyagom trivalogo chasu tomu sho mistila potencijnu zagrozu osobistij vladi L Brezhnyeva 2 veresnya 1965 Leonid Brezhnyev na zasidanni prezidiyi CK KPRS postaviv na obgovorennya list sekretarya CK KPU Petra Shelesta v yakomu proponuvalosya nadati URSR pravo samostijnoyi zovnishnoyi torgivli Diskusiya zasvidchila sho Brezhnyev diyav navmisno oskilki Shelesta zvinuvatili v politichnih pomilkah sprobi pidrivu monopoliyi zovnishnoyi torgivli SRSR misnictvi poturanni ukrayinskogo nacionalizmu a samogo Pidgornogo u kuratorstvi nad Ukrayinoyu Z grudnya 1965 do chervnya 1977 roku ocholyuvav Prezidiyu Verhovnoyi Radi SRSR Zmishennya RedaguvatiU chervni 1977 roku buv zvilnenij z posadi Golovi Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR proti jogo voli ta vidpravlenij na pensiyu takozh odnochasno vivedenij zi skladu Politbyuro CK KPRS Posadu Golovi Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR zajnyav Leonid Brezhnyev yakij vzhe buv Generalnim sekretarem CK KPRS Ce buv hid grupi partijnih chinovnikiv na choli z Brezhnyevim po koncentraciyi v odnih rukah yak partijnoyi tak i zakonodavchoyi derzhavnoyi vladi Pomer 11 sichnya 1983 roku pohovanij u Moskvi na Novodivochomu kladovishi Sim ya RedaguvatiDruzhina Pidgorna Olena Oleksiyivna Nazarova 1908 1995 Donka Pidgorna Natalya Mikolayivna docent kafedri hvorobi oka 1 go Moskovskogo medichnogo universitetu imeni Sechyenova 1 Donka Naumova Pidgorna Lesya Mikolayivna 2 biolog selekceoner Sin Pidgornij Anatolij Mikolajovich 1932 1996 akademik NAN Ukrayini Nagorodi Redaguvatidvichi Geroj Socialistichnoyi Praci 16 02 1963 16 02 1973 p yat ordeniv Lenina 26 04 1957 26 02 1958 16 02 1963 2 12 1971 16 02 1973 orden Trudovogo Chervonogo Prapora 23 01 1948 orden Bilogo Leva I st Chehoslovachchina 1970 medal Za trudovu doblest 25 12 1959 medaliDiv takozh RedaguvatiPostijne predstavnictvo Radi Ministriv URSR pri Radi Ministriv SRSRPrimitki Redaguvati Doch Nikolaya Podgornogo Natalya Papa byl strastnym bolelshikom kievskogo Dinamo Samye sekretnye rodstvennikiPosilannya RedaguvatiPidgornij Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 Zhurnal Vlast 6 509 ot 17 02 2003 Chlen byuro CK KPSS N V Podgornyj Biblioteka izobrazhenij RIA Novosti Dzherela RedaguvatiVasilyev V Yu Pidgornij Mikola Viktorovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 233 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Vasilyev V Yu Pidgornij Mikola Viktorovich Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 555 ISBN 978 966 611 818 2 Shpakova N V Pidgornij Mikola Viktorovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 h t redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812 s ISBN 966 316 045 4 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pidgornij Mikola Viktorovich amp oldid 40434018