www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гіперборея Гіперборе я дав гр Ὑπερβορεία за Бореєм за північним вітром фантомний острів у давньогрецькій міфології Півні

Гіперборея

Гіперборе́я (дав.-гр. Ὑπερβορεία — «за Бореєм», «за північним вітром») — фантомний острів у давньогрецькій міфології. Північна країна, місце проживання блаженного народу гіпербореїв. Багатьма античними авторами розглядалася як реальна країна, розташована на північ від Греції.

Арктичний континент на карті Герарда Меркатора 1595 року

Гіперборея отримала численні відображення в паранауці, містиці та фантастиці як доісторична країна, населена розвиненою цивілізацією.

Гіперборея в міфах Редагувати

Гіперборея розташовувалася десь на півночі, за володіннями бога північного вітру Борея. Жителі Гіпербореї, що називаються гіпербореями чи гіперборейцями, разом із ефіопами, феаками й лотофагами, належать до народів, особливо близьких до богів. Вони служать богу Аполлону, постійно присвячують йому гімни, а сам він з'являється в них кожні 19 років. Їм приписувалася надзвичайна удача та обдарованість у різних мистецтвах. Цей народ найраніше з усіх підносив богам у жертву перший врожай. Гіпербореї могли жити скільки завгодно, помирали вони лише тоді, коли спробують усі задоволення, і після цього самі кидалися в море. На свій вибір, вони могли народитися заново.

За Ференіком, гіпербореї виросли з крові стародавніх титанів. Фанодем стверджував, що народ отримав назву від афінянина, котрого звали Гіперборей. Філостефан писав, що цей Гіперборей був фессалійцем або пеласгом, сином Форонея та Перімели, дочки бога вітру Еола. На думку Мнасея Патрського, гіпербореї були відомі за його часів як народ дельфів.

З Гіпербореї герой Геракл приніс священну гілку оливи, котрою нагородив свого брата Пеона за перемогу в змаганнях з бігу, що передували Олімпійським іграм. Богиня Ілітія прийшла в Делос із Гіпербореї. В міфі про богиню Лето згадується, що її шлях із цієї країни в Делос у подобі вовчиці зайняв 12 діб. Мудреці Абаріс та Арістей, які навчали греків, вважалися вихідцями з Гіпербореї.

Трактування образу Редагувати

Багато як античних, так і сучасних авторів, вбачали у Гіпербореї реальну країну, відому стародавнім грекам. Нею вважали провінції Греції, прилеглі території, володіння галлів або кельтів, Скіфію, Британію, Скандинавію.

Американський письменник Аврам Девідсон у 2006 році запропонував, що уявлення про Гіперборею виникли через доставку у Грецію з півночі бурштину. Знаходячи застиглих в бурштині комах, стародавні греки не могли пояснити їх появу інакше, як існуванням на півночі теплої країни.

Пошуки Гіпербореї Редагувати

Античні автори Редагувати

Гомер вважав місцем життя бога Борея Фракію, з чого слідує, що Гіперборея розташована на північ від неї, в Дакії (на території сучасної Румунії). Софокл, Есхіл, Сімонід і Каллімах же стверджували, що Гіперборея знаходиться у самій Фракії. Гекатей Мілетський поміщав її за Рифейськими горами, що примикають на сході до Чорного моря. Піндар натомість вважав, що ці гори та Гіперборея розташовані біля Дунаю. Геракліт Понтійський та Антімах дотримувалися думки, що гіпербореї — це кельтські племена, а Рифейські гори — це Альпи. Арістотель поміщав ці гори на кордоні зі Скіфією.

Пліній Старший вказував розташуванням Гіпербореї територію на північ від Рифейських гір. Він описував гіпербореїв як реальний, проте прикрашений у міфах і легендах народ. Пліній вважав Гіперборею країною з благодатним кліматом, без шкідливих вітрів. Сонце там світить пів року, а решту часу панує ніч. На картах, виконаних за описами Страбона, Гіперборея зображається у вигляді півострова біля сучасної Франції. Плутарх визначав як гіпербореїв галлів. Гієрокл стверджував нібито гіпербореї — це скіфи, а Рифейські гори — Уральські гори. Такої ж думки дотримувався Климент Александрійський.

Гекатей Абдерський визначив як Гіперборею Британію, описавши її родючою теплою країною. Псевдо-Скімн поміщав володіння Борея на північному краю галлських територій. Там нібито встановлено колону з іменем Борея. В такому разі Гіпербореєю була Британія. Птолемей і Марсіан Гераклейський описували Гіперборею як острів у Північному морі, котре називали Гіперборейським океаном.

Новий час і сучасність Редагувати

Ірландський філософ Джон Толанд вважав Гіпербореєю острів Льюїс, де стоять мегаліти — Калланіські камені. Прихильники шведського готизму вбачали у Гіпербореї Скандинавію з огляду на її північне розташування і полярний день. Саму європейську культуру вони називали гіперборейською. «Гіперборейсько-римське товариство» Теодора Панофки, Отто Магнуса фон Штакельберга, Августа Кестнера та Едуарда Герхарда, що займалося археологією та мистецтвознавством, дотримувалося цієї ж позиції.

Сходознавець Бал Тілак у 1903 році висунув гіпотезу, що індоєвропейські народи походять з півночі Азії. Подібні думки у 1886 висловлював філолог і антрополог Карл Пенка. Позицію Тілака підтримував Джон Беннет, який у 1963 році опублікував дослідження, де описував Гіперборею як місце походження індоєвропейських народів, що й відображено у грецьких уявленнях як благодатна країна. На його думку, ця територія перебувала між сучасними річками Об і Єнісей, і була ізольована до терміну близько 10 тис. років до н. е. під час останнього льодовикового періоду.

Карл Рак у 1986 році описував місцем розташування Гіпербореї Сіньцзян у Китаї, а Рифейськими горами визначав Алтайські.

Гіперборея в паранауці Редагувати

Гіперборея (сіра) на карті Вільяма Скотта-Еліота

Гіперборея отримала багато відображень в літературі паранаукового чи окультного спрямування. За поширеним уявленням, Гіперборея була затонулим материком або островом у Північному Льодовитому океані. Часом Гіперборея ототожнюється з Атлантидою. Її розташуванням у такому разі вказується земля Доггерленд, затоплена після завершення останнього зледеніння. З гіперборейськими храмами ототожнюються мегаліти, такі як Стоунхендж.

Олена Блаватська, Рене Генон та Юліус Евола стверджували, що людство зародилося в Гіпербореї, а в міру просування на південь деградувало. Блаватська ототожнювала гепербореїв з циклопами, єдине око яких вважала проявом містичного бачення. Гіпербореї у викладі Артура Пауелла історично були другою расою, мали жовту шкіру, розмножувалися брунькуванням.

Нацистський окультизм ототожнював гіпербореїв з первинною арійською расою. Фальшивий фризький текст «Хроніки Ура Лінда» був популярний серед нацистів, оскільки описував цивілізацію, котра нібито існувала на півночі. Мігель Серрано називав німецьких нацистів послідовниками нематеріальних гіперборейців, які прибули з інших світів та боролися зі злим Деміургом і створеними ним євреями.

Є також версія, висвітлена Ігорем Каганцем, що визначає розташування Гіпербореї на території сучасної України, з огляду на праці античних авторів, які вказували на Скіфію. Первісна назва країни тут зводиться до Борія — Земля Вепра. Розташовувалася вона, як стверджується, на нинішньому мілководді між Румунією та Кримом, а також в Азовському морі. Після її затоплення переселенці осіли в місцевості, котру назвали Верхня Борія — Гіперборея. Версія Олександра Ковалевського стверджує, що Гіперборея, розташована в Північному льодовитому океані, була батьківщиною високорозвиненого ментально народу, предка арійських племен.

Гіперборея в фантастиці Редагувати

Світ Гіборійської епохи

У цій країні відбуваються події оповідань Гіперборейського циклу Кларка Ештона Сміта. Цикл описує доісторичну Гренландію, що до льодовикового періоду була покрита джунглями. Континент населяють останні з динозаврів, місцеві розумні мавпи та люди, прибулі з півдня. Цикл перейняв низку ідей Говарда Лавкрафта в описах істот і божеств Гіпербореї. Від Гіпербореї отримала назву вигадана Робертом Говардом Гіборійська ера, в яку відбуваються події багатьох його творів і творів послідовників — Лайона Спрег де Кемпа та Роя Томаса. Гіперборея тут — це землі на місці сучасних Західної Росії, Фінляндії та Балтики, населені войовничими племенами.

До Гіпербореї здійснюють подорож герої фільму «Синдбад і око тигра».

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Павсаній. Опис Еллади, 5. 7. 6 — 9 :
  2. Піндар. Піфійські оди, 3. 12 ff
  3. Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, II 47
  4. Есхіл. Жертва біля гробу, 372 ff
  5. Піндар. Піфійські оди, X 29-4Т
  6. Павсаній. Опис Еллади, 1. 31. 2 :
  7. Пліній. Природнича історія, IV 26
  8. Схолії до Піндара. Олімпійські пісні III 28
  9. Схолії до Аполлонія Родоського. Аргонавтика II 775
  10. Павсіній. II 47
  11. Павсаній. Опис Еллади, 1. 18. 5
  12. Еліан. Про тварин, 4. 4
  13. Геродот. IV 13-15; Гімер. Орат. XXV 5
  14. Davidson, Avram. (2006). Adventures in unhistory : conjectures on the factual foundations of several ancient legends (вид. 1st Tor ed). New York: Tor. ISBN 0-7653-0760-X. OCLC 70267210. 
  15. ↑ Aristeas of Proconnesus, Bolton, Oxford, 1962, p. 111
  16. Софокл. Ангітона, 980—987; Есхіл. Агамемнон, Agamemnon, 193; 651; Сімонід. Схолії до Аполлонія Родоського, 1. 121; Каллімах. Делія, [IV] 65
  17. Bridgman, Timothy P. (2005). Hyperboreans : myth and history in Celtic-Hellenic contacts. New York: Routledge. с. 45. ISBN 0-203-48765-6. OCLC 62395533. 
  18. Bridgman, Timothy P. (2005). Hyperboreans : myth and history in Celtic-Hellenic contacts. New York: Routledge. с. 60–69. ISBN 0-203-48765-6. OCLC 62395533. 
  19. Арістотель. Метеорологія, 1. 13. 350b
  20. Пліній Старший. Природнича історія, IV, 26
  21. Fridtjof, Nansen (1911). In Northern Mists: Arctic Exploration in Early Times. Frederick A. Stokes co. с. 188. 
  22. Плутарх. Життя Каллімаха. 22.1
  23. Bridgman, Timothy P. (2005). Hyperboreans : myth and history in Celtic-Hellenic contacts. New York: Routledge. с. 86. ISBN 0-203-48765-6. OCLC 62395533. 
  24. Климент Александрійський. Стромата iv. xxi' Умовляння, II.
  25. LacusCurtius • Diodorus Siculus — Book II Chapters 35‑60. penelope.uchicago.edu. Процитовано 5 червня 2020. 
  26. Lewis Spence, The Mysteries of Britain, 1905.
  27. Bridgman, Timothy P. (2005). Hyperboreans : myth and history in Celtic-Hellenic contacts. New York: Routledge. с. 91. ISBN 0-203-48765-6. OCLC 62395533. 
  28. Haycock, David Boyd (2002). Chapter 7: Much Greater, Than Commonly Imagined / William Stukeley : science, religion, and archaeology in eighteenth-century England. Woodbridge, Suffolk, UK: Boydell Press. ISBN 0-85115-864-1. OCLC 48474165. 
  29. Washington Irving, Astoria or Anecdotes of an enterprise beyond the Rocky Mountains (1836)
  30. . data.bnf.fr. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020. 
  31. Tilak, Bal Gangadhar. The arctic home in the Vedas being also a new key to the interpretation of many Vedic texts and legends (вид. Fourth edition). London. ISBN 978-1-907166-34-1. OCLC 803625122. 
  32. Godwin, Joscelyn. (1993). Arktos : the polar myth in science, symbolism, and Nazi survival. London: Thames & Hudson. с. 32–50. ISBN 0-500-27713-3. OCLC 27687181. 
  33. . web.archive.org. 14 вересня 2011. Архів оригіналу за 14 вересня 2011. Процитовано 5 червня 2020. 
  34. Wasson, R. Gordon (Robert Gordon) (1986). Persephone's quest : entheogens and the origins of religion. New Haven: Yale University Press. с. 227–230. ISBN 0-300-03877-1. OCLC 18130458. 
  35. (амер.). Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020. 
  36. Snedden, Robert (15 грудня 2016). (англ.). Gareth Stevens Publishing LLLP. с. 28–29. ISBN 978-1-4824-5999-9. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020. 
  37. . www.sacred-texts.com. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020. 
  38. . www.theosophy.world. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020. 
  39. . Oera Linda Book. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020. 
  40. Goodrick-Clarke, Nicholas. (2002). . New York: New York University Press. с. 180. ISBN 0-8147-3124-4. OCLC 47665567. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 5 червня 2020. 
  41. . www.ar25.org (укр.). Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020. 
  42. . www.ar25.org (укр.). Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020. 
  43. ukrvancouver (23 березня 2012). . Ukrainian Vancouver (амер.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 6 червня 2020. 
  44. . www.eldritchdark.com. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 6 червня 2020. 
  45. . LovecraftStories (en-us). Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 6 червня 2020. 
  46. . hyboria.xoth.net. Архів оригіналу за 29 травня 2020. Процитовано 6 червня 2020. 
  47. Conan.com. . Conan.com (амер.). Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 6 червня 2020. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Giperbore ya dav gr Ὑperboreia za Boreyem za pivnichnim vitrom fantomnij ostriv u davnogreckij mifologiyi Pivnichna krayina misce prozhivannya blazhennogo narodu giperboreyiv Bagatma antichnimi avtorami rozglyadalasya yak realna krayina roztashovana na pivnich vid Greciyi Arktichnij kontinent na karti Gerarda Merkatora 1595 rokuGiperboreya otrimala chislenni vidobrazhennya v paranauci mistici ta fantastici yak doistorichna krayina naselena rozvinenoyu civilizaciyeyu Zmist 1 Giperboreya v mifah 2 Traktuvannya obrazu 3 Poshuki Giperboreyi 3 1 Antichni avtori 3 2 Novij chas i suchasnist 4 Giperboreya v paranauci 5 Giperboreya v fantastici 6 Div takozh 7 PrimitkiGiperboreya v mifah RedaguvatiGiperboreya roztashovuvalasya des na pivnochi za volodinnyami boga pivnichnogo vitru Boreya 1 Zhiteli Giperboreyi sho nazivayutsya giperboreyami chi giperborejcyami razom iz efiopami feakami j lotofagami nalezhat do narodiv osoblivo blizkih do bogiv Voni sluzhat bogu Apollonu 2 postijno prisvyachuyut jomu gimni a sam vin z yavlyayetsya v nih kozhni 19 rokiv 3 Yim pripisuvalasya nadzvichajna udacha 4 ta obdarovanist u riznih mistectvah 5 Cej narod najranishe z usih pidnosiv bogam u zhertvu pershij vrozhaj 6 Giperboreyi mogli zhiti skilki zavgodno pomirali voni lishe todi koli sprobuyut usi zadovolennya i pislya cogo sami kidalisya v more Na svij vibir voni mogli naroditisya zanovo 7 Za Ferenikom giperboreyi virosli z krovi starodavnih titaniv Fanodem stverdzhuvav sho narod otrimav nazvu vid afinyanina kotrogo zvali Giperborej Filostefan pisav sho cej Giperborej buv fessalijcem abo pelasgom sinom Foroneya ta Perimeli dochki boga vitru Eola 8 Na dumku Mnaseya Patrskogo giperboreyi buli vidomi za jogo chasiv yak narod delfiv 9 Z Giperboreyi geroj Gerakl prinis svyashennu gilku olivi kotroyu nagorodiv svogo brata Peona za peremogu v zmagannyah z bigu sho pereduvali Olimpijskim igram 10 Boginya Ilitiya prijshla v Delos iz Giperboreyi 11 V mifi pro boginyu Leto zgaduyetsya sho yiyi shlyah iz ciyeyi krayini v Delos u podobi vovchici zajnyav 12 dib 12 Mudreci Abaris ta Aristej yaki navchali grekiv vvazhalisya vihidcyami z Giperboreyi 13 Traktuvannya obrazu RedaguvatiBagato yak antichnih tak i suchasnih avtoriv vbachali u Giperboreyi realnu krayinu vidomu starodavnim grekam Neyu vvazhali provinciyi Greciyi prilegli teritoriyi volodinnya galliv abo keltiv Skifiyu Britaniyu Skandinaviyu Amerikanskij pismennik Avram Devidson u 2006 roci zaproponuvav sho uyavlennya pro Giperboreyu vinikli cherez dostavku u Greciyu z pivnochi burshtinu Znahodyachi zastiglih v burshtini komah starodavni greki ne mogli poyasniti yih poyavu inakshe yak isnuvannyam na pivnochi teployi krayini 14 Poshuki Giperboreyi RedaguvatiAntichni avtori Redaguvati Gomer vvazhav miscem zhittya boga Boreya Frakiyu z chogo sliduye sho Giperboreya roztashovana na pivnich vid neyi v Dakiyi na teritoriyi suchasnoyi Rumuniyi 15 Sofokl Eshil Simonid i Kallimah zhe stverdzhuvali sho Giperboreya znahoditsya u samij Frakiyi 16 Gekatej Miletskij pomishav yiyi za Rifejskimi gorami sho primikayut na shodi do Chornogo morya 15 Pindar natomist vvazhav sho ci gori ta Giperboreya roztashovani bilya Dunayu 17 Geraklit Pontijskij ta Antimah dotrimuvalisya dumki sho giperboreyi ce keltski plemena a Rifejski gori ce Alpi 18 Aristotel pomishav ci gori na kordoni zi Skifiyeyu 19 Plinij Starshij vkazuvav roztashuvannyam Giperboreyi teritoriyu na pivnich vid Rifejskih gir Vin opisuvav giperboreyiv yak realnij prote prikrashenij u mifah i legendah narod Plinij vvazhav Giperboreyu krayinoyu z blagodatnim klimatom bez shkidlivih vitriv Sonce tam svitit piv roku a reshtu chasu panuye nich 20 Na kartah vikonanih za opisami Strabona Giperboreya zobrazhayetsya u viglyadi pivostrova bilya suchasnoyi Franciyi 21 Plutarh viznachav yak giperboreyiv galliv 22 Giyerokl stverdzhuvav nibito giperboreyi ce skifi a Rifejski gori Uralski gori 23 Takoyi zh dumki dotrimuvavsya Kliment Aleksandrijskij 24 Gekatej Abderskij viznachiv yak Giperboreyu Britaniyu opisavshi yiyi rodyuchoyu teployu krayinoyu 25 Psevdo Skimn pomishav volodinnya Boreya na pivnichnomu krayu gallskih teritorij Tam nibito vstanovleno kolonu z imenem Boreya V takomu razi Giperboreyeyu bula Britaniya 26 Ptolemej i Marsian Geraklejskij opisuvali Giperboreyu yak ostriv u Pivnichnomu mori kotre nazivali Giperborejskim okeanom 27 Novij chas i suchasnist Redaguvati Irlandskij filosof Dzhon Toland vvazhav Giperboreyeyu ostriv Lyuyis de stoyat megaliti Kallaniski kameni 28 Prihilniki shvedskogo gotizmu vbachali u Giperboreyi Skandinaviyu z oglyadu na yiyi pivnichne roztashuvannya i polyarnij den Samu yevropejsku kulturu voni nazivali giperborejskoyu 29 Giperborejsko rimske tovaristvo Teodora Panofki Otto Magnusa fon Shtakelberga Avgusta Kestnera ta Eduarda Gerharda sho zajmalosya arheologiyeyu ta mistectvoznavstvom dotrimuvalosya ciyeyi zh poziciyi 30 Shodoznavec Bal Tilak u 1903 roci visunuv gipotezu sho indoyevropejski narodi pohodyat z pivnochi Aziyi 31 Podibni dumki u 1886 vislovlyuvav filolog i antropolog Karl Penka 32 Poziciyu Tilaka pidtrimuvav Dzhon Bennet yakij u 1963 roci opublikuvav doslidzhennya de opisuvav Giperboreyu yak misce pohodzhennya indoyevropejskih narodiv sho j vidobrazheno u greckih uyavlennyah yak blagodatna krayina Na jogo dumku cya teritoriya perebuvala mizh suchasnimi richkami Ob i Yenisej i bula izolovana do terminu blizko 10 tis rokiv do n e pid chas ostannogo lodovikovogo periodu 33 Karl Rak u 1986 roci opisuvav miscem roztashuvannya Giperboreyi Sinczyan u Kitayi a Rifejskimi gorami viznachav Altajski 34 Giperboreya v paranauci Redaguvati nbsp Giperboreya sira na karti Vilyama Skotta EliotaGiperboreya otrimala bagato vidobrazhen v literaturi paranaukovogo chi okultnogo spryamuvannya Za poshirenim uyavlennyam Giperboreya bula zatonulim materikom abo ostrovom u Pivnichnomu Lodovitomu okeani Chasom Giperboreya ototozhnyuyetsya z Atlantidoyu Yiyi roztashuvannyam u takomu razi vkazuyetsya zemlya Doggerlend zatoplena pislya zavershennya ostannogo zledeninnya 35 Z giperborejskimi hramami ototozhnyuyutsya megaliti taki yak Stounhendzh 36 Olena Blavatska Rene Genon ta Yulius Evola stverdzhuvali sho lyudstvo zarodilosya v Giperboreyi a v miru prosuvannya na pivden degraduvalo Blavatska ototozhnyuvala geperboreyiv z ciklopami yedine oko yakih vvazhala proyavom mistichnogo bachennya 37 Giperboreyi u vikladi Artura Pauella istorichno buli drugoyu rasoyu mali zhovtu shkiru rozmnozhuvalisya brunkuvannyam 38 Nacistskij okultizm ototozhnyuvav giperboreyiv z pervinnoyu arijskoyu rasoyu Falshivij frizkij tekst Hroniki Ura Linda buv populyarnij sered nacistiv oskilki opisuvav civilizaciyu kotra nibito isnuvala na pivnochi 39 Migel Serrano nazivav nimeckih nacistiv poslidovnikami nematerialnih giperborejciv yaki pribuli z inshih svitiv ta borolisya zi zlim Demiurgom i stvorenimi nim yevreyami 40 Ye takozh versiya visvitlena Igorem Kagancem sho viznachaye roztashuvannya Giperboreyi na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini z oglyadu na praci antichnih avtoriv yaki vkazuvali na Skifiyu Pervisna nazva krayini tut zvoditsya do Boriya Zemlya Vepra 41 Roztashovuvalasya vona yak stverdzhuyetsya na ninishnomu milkovoddi mizh Rumuniyeyu ta Krimom a takozh v Azovskomu mori Pislya yiyi zatoplennya pereselenci osili v miscevosti kotru nazvali Verhnya Boriya Giperboreya 42 Versiya Oleksandra Kovalevskogo stverdzhuye sho Giperboreya roztashovana v Pivnichnomu lodovitomu okeani bula batkivshinoyu visokorozvinenogo mentalno narodu predka arijskih plemen 43 Giperboreya v fantastici Redaguvati nbsp Svit Giborijskoyi epohiU cij krayini vidbuvayutsya podiyi opovidan Giperborejskogo ciklu Klarka Eshtona Smita Cikl opisuye doistorichnu Grenlandiyu sho do lodovikovogo periodu bula pokrita dzhunglyami Kontinent naselyayut ostanni z dinozavriv miscevi rozumni mavpi ta lyudi pribuli z pivdnya Cikl perejnyav nizku idej Govarda Lavkrafta v opisah istot i bozhestv Giperboreyi 44 45 Vid Giperboreyi otrimala nazvu vigadana Robertom Govardom Giborijska era v yaku vidbuvayutsya podiyi bagatoh jogo tvoriv i tvoriv poslidovnikiv Lajona Spreg de Kempa ta Roya Tomasa Giperboreya tut ce zemli na misci suchasnih Zahidnoyi Rosiyi Finlyandiyi ta Baltiki naseleni vojovnichimi plemenami 46 47 Do Giperboreyi zdijsnyuyut podorozh geroyi filmu Sindbad i oko tigra Div takozh RedaguvatiGiperborejci Atlantida ArktidaPrimitki Redaguvati Pavsanij Opis Elladi 5 7 6 9 Pindar Pifijski odi 3 12 ff Diodor Sicilijskij Istorichna biblioteka II 47 Eshil Zhertva bilya grobu 372 ff Pindar Pifijski odi X 29 4T Pavsanij Opis Elladi 1 31 2 Plinij Prirodnicha istoriya IV 26 Sholiyi do Pindara Olimpijski pisni III 28 Sholiyi do Apolloniya Rodoskogo Argonavtika II 775 Pavsinij II 47 Pavsanij Opis Elladi 1 18 5 Elian Pro tvarin 4 4 Gerodot IV 13 15 Gimer Orat XXV 5 Davidson Avram 2006 Adventures in unhistory conjectures on the factual foundations of several ancient legends vid 1st Tor ed New York Tor ISBN 0 7653 0760 X OCLC 70267210 a b Aristeas of Proconnesus Bolton Oxford 1962 p 111 Sofokl Angitona 980 987 Eshil Agamemnon Agamemnon 193 651 Simonid Sholiyi do Apolloniya Rodoskogo 1 121 Kallimah Deliya IV 65 Bridgman Timothy P 2005 Hyperboreans myth and history in Celtic Hellenic contacts New York Routledge s 45 ISBN 0 203 48765 6 OCLC 62395533 Bridgman Timothy P 2005 Hyperboreans myth and history in Celtic Hellenic contacts New York Routledge s 60 69 ISBN 0 203 48765 6 OCLC 62395533 Aristotel Meteorologiya 1 13 350b Plinij Starshij Prirodnicha istoriya IV 26 Fridtjof Nansen 1911 In Northern Mists Arctic Exploration in Early Times Frederick A Stokes co s 188 Plutarh Zhittya Kallimaha 22 1 Bridgman Timothy P 2005 Hyperboreans myth and history in Celtic Hellenic contacts New York Routledge s 86 ISBN 0 203 48765 6 OCLC 62395533 Kliment Aleksandrijskij Stromata iv xxi Umovlyannya II LacusCurtius Diodorus Siculus Book II Chapters 35 60 penelope uchicago edu Procitovano 5 chervnya 2020 Lewis Spence The Mysteries of Britain 1905 Bridgman Timothy P 2005 Hyperboreans myth and history in Celtic Hellenic contacts New York Routledge s 91 ISBN 0 203 48765 6 OCLC 62395533 Haycock David Boyd 2002 Chapter 7 Much Greater Than Commonly Imagined William Stukeley science religion and archaeology in eighteenth century England Woodbridge Suffolk UK Boydell Press ISBN 0 85115 864 1 OCLC 48474165 Washington Irving Astoria or Anecdotes of an enterprise beyond the Rocky Mountains 1836 Theodor Panofka 1800 1858 data bnf fr Arhiv originalu za 5 chervnya 2020 Procitovano 5 chervnya 2020 Tilak Bal Gangadhar The arctic home in the Vedas being also a new key to the interpretation of many Vedic texts and legends vid Fourth edition London ISBN 978 1 907166 34 1 OCLC 803625122 Godwin Joscelyn 1993 Arktos the polar myth in science symbolism and Nazi survival London Thames amp Hudson s 32 50 ISBN 0 500 27713 3 OCLC 27687181 THE HYPERBOREAN ORIGIN OF THE INDO EUROPEAN CULTURE by J G Bennett from SYSTEMATICS I 3 web archive org 14 veresnya 2011 Arhiv originalu za 14 veresnya 2011 Procitovano 5 chervnya 2020 Wasson R Gordon Robert Gordon 1986 Persephone s quest entheogens and the origins of religion New Haven Yale University Press s 227 230 ISBN 0 300 03877 1 OCLC 18130458 Forbidden subject Nordic Atlantis Hyperborea Pagans eu amer Arhiv originalu za 5 chervnya 2020 Procitovano 5 chervnya 2020 Snedden Robert 15 grudnya 2016 Atlantis and Other Lost Worlds angl Gareth Stevens Publishing LLLP s 28 29 ISBN 978 1 4824 5999 9 Arhiv originalu za 5 chervnya 2020 Procitovano 5 chervnya 2020 The Secret Doctrine by H P Blavatsky vol 2 pt 3 ch 6 cont www sacred texts com Arhiv originalu za 5 chervnya 2020 Procitovano 5 chervnya 2020 The Solar System A E Powell Theosophy World www theosophy world Arhiv originalu za 5 chervnya 2020 Procitovano 5 chervnya 2020 Oera Linda Book Oera Linda Book Arhiv originalu za 5 chervnya 2020 Procitovano 5 chervnya 2020 Goodrick Clarke Nicholas 2002 Black sun Aryan cults Esoteric Nazism and the politics of identity New York New York University Press s 180 ISBN 0 8147 3124 4 OCLC 47665567 Arhiv originalu za 23 grudnya 2008 Procitovano 5 chervnya 2020 Boriya tobto sonyachno potuzhna www ar25 org ukr Arhiv originalu za 5 chervnya 2020 Procitovano 5 chervnya 2020 Giperboriya i Skifskij kvadrat www ar25 org ukr Arhiv originalu za 5 chervnya 2020 Procitovano 5 chervnya 2020 ukrvancouver 23 bereznya 2012 Ilyustrovana istoriya Ukrayini vid najdavnishih chasiv do suchasnosti Rozdil 2 Giperboreya Batkivshina oriyan praukrayinciv Ukrainian Vancouver amer Arhiv originalu za 8 sichnya 2022 Procitovano 6 chervnya 2020 Introduction to The Book of Hyperborea by Will Murray www eldritchdark com Arhiv originalu za 4 bereznya 2021 Procitovano 6 chervnya 2020 Hyperborean cycle Lovecraft Encyclopedia Lovecraft Stories LovecraftStories en us Arhiv originalu za 6 serpnya 2020 Procitovano 6 chervnya 2020 The Hyborian Age hyboria xoth net Arhiv originalu za 29 travnya 2020 Procitovano 6 chervnya 2020 Conan com Howard s Hyborian Age Conan com amer Arhiv originalu za 6 serpnya 2020 Procitovano 6 chervnya 2020 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Giperboreya amp oldid 39631923