Блаватська Олена Петрівна

Олéна Блава́тська (рос. Елена Петровна Блаватская, уроджена Геле́на фон Ган нім. Helena von Hahn; 31 липня (12 серпня) 1831, Катеринослав (зараз Дніпро) — 26 квітня (8 травня) 1891, Лондон) — філософ, письменниця, мандрівниця, теософ. Одна з засновників Теософічного товариства. У 17-річному віці вийшла заміж за 60-річного барона Блаватського.

Олена Петрівна Блаватська
Елена Петровна Блаватская
Фотопортрет Олени Блаватської 1877 року
Ім'я при народженні	Олена Петрівна Ган
Народилася	31 липня (12 серпня) 1831(1831-08-12) Катеринослав
Померла	26 квітня (8 травня) 1891(1891-05-08) (59 років) Лондон, Англія ·Грип
Країна	США (1878—1891) Російська імперія (1831—1878)
Діяльність	письменниця, засновниця Теософського товариства
Знання мов	англійська і російська
Членство	Теософське товариство
Magnum opus	Таємна доктрина
Конфесія	Православна церква та буддизм
Батько	Петро Олексійович Ган
Мати	Олена Андріївна Ган
Брати, сестри	Желіховська Віра Петрівна
У шлюбі з	Никифор Васильович Блаватський
Нагороди	Subba Row Medal^d (1888)
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

За деякими західними джерелами, Олена Блаватська — прибічниця окультизму та спіритуалізму; за російськими джерелами (деякі філософські словники, енциклопедії, підручники), вона філософ, науковець та релігієзнавець.

У 1848–1875 роках здійснила фактично триразову навколосвітню подорож.

1875 року в Нью-Йорку разом з полковником Г. С. Олкоттом заснувала Теософське товариство, головною метою якого було «створити ядро Всесвітнього Братерства, де не буде мати значення різниця раси, колір шкіри, стать, каста й віросповідання».

Біографія

Родовід

Родовід Олени Петрівни Блаватської з материнського боку сходить через Михайла Чернігівського до засновника державності на Русі — Рюрика.

Прямим предком О. П. Блаватської, з материнської лінії, був Сергій Григорович Долгорукий (відомий дипломат свого часу) — брат Олексія Григоровича Долгорукова, члена Верховної таємної ради при Петрі II. Сергій Григорович був прадід Олени Павлівни Фадєєвої-Долгорукої (бабуся Блаватської) і прапрадід Олени Петрівни Блаватської.

Андрій Михайлович Фадєєв,
дідусь О. П. Блаватської

Прадід Олени Блаватської, князь Павло Васильович Долгоруков (1755—1837), генерал-майор часів Катерини II, мав найвищу військову нагороду — Орден Святого Георгія і був другом та товаришем по службі Кутузова. Деякі автори вважають, що П. В. Долгоруков був відомим масоном і розенкрейцером, і навіть, ходили чутки, що він зустрічався з Каліостро та графом Сен-Жерменом.

Проте найбільш відомі й авторитетні біографії графа Сен-Жермена про таку зустріч нічого не говорять, до того ж під час перебування графа Сен-Жермена в Росії (1762) Павлові Васильовичу було тільки 7 років.

Олена Павлівна Долгорука,
бабуся О. П. Блаватської

Його дружиною була Генрієтта де Бандре дю Плессі, донька Адольфа Францовича, який командував армійським корпусом у Кримській кампанії й, зі слів А. М. Фадєєва, був улюбленцем Суворова. Донька Павла Васильовича й Генрієтти Адольфівни, князівна Олена Павлівна, бабуся О. П. Блаватської, здобула гідну домашню освіту, знала 5 іноземних мов, розумілася на археології, нумізматиці, ботаніці. Гербарії Фадєєвої та її малюнки різних рослин, що на цей час зберігаються в архіві Академії наук, були відомі багатьом ученим і викликали захоплення. Олена Павлівна листувалася з німецьким ученим Александром Гумбольдтом, англійським геологом, засновником Географічного товариства Родріком Мерчісоном, шведським ботаніком Христіяном Стевеном, який вивчав флору й фауну Криму та Кавказу. Як повідомляє О. Ф. Писарєва, ботанік Гомер-де-Гель назвав знайдену ним раковину на честь Олени Павлівни — Venus-Fadeeff.

1813 року князівна взяла шлюб із Андрієм Михайловичем Фадєєвим, державним чиновником, який згодом став таємним радником, губернатором Саратова й Тифліса, чий родовід сходить до російських стовпових дворян та ліфляндських німців фон Краузе. Прадід Андрія Михайловича — Петро Михайлович Фадєєв, був капітаном армії Петра І. В Олени Павлівни й Андрія Михайловича було четверо дітей: старша донька — Олена Ган — відома письменниця (її називали російською Жорж Санд), мати Олени Петрівни Блаватської, Віри Петрівни Желіховської та Леоніда Гана; син — Ростислав Фадєєв — генерал, військовий письменник і реформатор; донька Катерина Андріївна — мати видатного російського державного діяча Сергія Юлійовича Вітте; донька — Надія Андріївна, активний член Теософського товариства.

Ростислав Андрійович Фадєєв,
дядько О. П. Блаватської

С. Ю. Вітте повідомляв, що його прадід П. В. Долгоруков під час весілля доньки благословив її й зятя древнім хрестом, який, за сімейними переказами, належав Великому князеві Київському, святому Михайлові Чернігівському. Пізніше цей хрест перейшов до Олени Павлівні, а потім й до самого С. Ю. Вітте.

По лінії свого батька — Петра Олексійовича Гана, Олена Петрівна належала до прибалтійського німецького роду Ган. Борис Цирков, редактор і активний пропаґандист теософського вчення, у передмові до зібрання творів Блаватської вказує на належність Ганів (предків ОПБ з батьківської лінії) до графського роду von Hahn з Базедова (Мекленбург), який, за іншими джерелами, сходить до жіночої лінії династії Каролингів і німецьких лицарів-хрестоносців. Але дотепер не знайдено жодних документів, які підтверджували б родинні зв'язки родини Олени Блаватської з мекленбурзькими графами: у службовому списку «Олексій Федоров, син Ган» (1751—1815) — дід ОПБ, комендант фортеці Каменець-Подільск  — зазначений як виходець з «Естляндських жителів, батько його іноземний підданий, був в Естляндії крайскомісаром»; в архівах зберігаються документи, що підтверджують існування «крайскомісара» Йоганна Фрідріха (Федора) Гана (Johann Friedrich Hahn), який народився 1719 року в Нарві й помер там 31 травня 1803 року, але в яких нічого не написано про походження й родинні зв'язки родини. Цікаво, що сам Цирков — з жіночої лінії — був причетним до роду Ган, але не Йоганна Фрідріха, а Йоганна Августа фон Гана (документально не пов'язаного з родиною ОПБ). Григорій Клімов "https://www.youtube.com/watch?v=GqQxTq_BLJ8» зазначає, що той Ган був з жидівського роду.

Цікаві факти

• У своїй автобіографічній книзі «Моє життя» Магатма Ганді зазначав, що на його світогляд вплинули особисте спілкування з членами Теософського товариства і читання праць О. П. Блаватської.
• Згідно з книгою культуролога і політолога Ксенії Мяло, Магатма Ганді казав, що для нього було б радістю «торкнутися краю одягу пані Блаватської».
• У 1991 році кіностудією «Центрнаучфільм» був знятий фільм «Хто ви, мадам Блаватська?». Головну роль у фільмі зіграла народна артистка Росії Ірина Муравйова.
• Всі роботи О. П. Блаватської, як і раніше перевидаються, часом у кількох редакціях. Її твори перекладені на всі європейські мови, а також на іврит, арабську, тамільську, гінді, китайську, японську, в'єтнамську та багато інших.
• У 1975 році урядом Індії була випущена пам'ятна марка, присвячена 100-річчю створення Теософського товариства. На марці зображено печатку Товариства і його девіз: «Немає релігії вище істини».

Бібліографія

Видання

• З печер і нетрів Індостану, 1879—1886 рр.
• Викрита Ізіда, 1877 р.
• Загадкові племена на Блакитних Горах, 1883 р.
• Таємна доктрина. Перших два томи видано у 1888 р., третій вже по смерті письменниці у 1897 р.
• Бесіди з Блаватською — стенографічний запис відповідей Блаватської на запитання учнів 1889 р.
• Голос Безмовності, 1889 р.
• Ключ до теософії^[ru], 1889 р.
• Теософський словник — посмертне видання 1892 р.

Статті

• Окультна або ж точна наука ? — в журналі «Теософіст», 1886 р.
• Теософія є релігією ? — в журналі «Люцифер», 1888 р.
• Філософи й філософішки — в журналі «Люцифер», 1889 р.

Див. також

• Теософія та буддизм
• Музейний центр О. П. Блаватської та її родини

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France Record #11892330s // BnF catalogue général — Paris: BnF.
   d:Track:Q90d:Track:Q193563d:Track:Q15222191
2. Архив Эриха Амбургера, Виртуальная Библиотека Восточная Европа [ 11 лютого 2012 у Wayback Machine.])
3. Columbia Encyclopedia, 2015.
4. Блаватская Елена Петровна [ 15 квітня 2009 у Wayback Machine.] / Новейший философский словарь / Грицанов А. А.. —  — Минск: В. М. Скакун, 1999 г — 896 с.;
5. Блаватская Елена Петровна [ 15 квітня 2009 у Wayback Machine.] / Новейший философский словарь / Грицанов А. А.. —  — Минск: В. М. Скакун, 1999 г — 896 с.;
6. Блаватская Елена Петровна [ 15 квітня 2009 у Wayback Machine.] / Новейший философский словарь / Грицанов А. А.. —  — Минск: В. М. Скакун, 1999 г — 896 с.
7. Jones, Lindsay, ред. (2005). BLAVATSKY, H. P.. Encyclopedia of religion (вид. 2. ed). Detroit: Macmillan Reference USA. с. 977–978. ISBN 978-0-02-865733-2. 
8. Сайт «Знаменитые потомки Рюрика» [ 10 червня 2004 у Wayback Machine.]
9. Крэнстон, Сильвия при участии Уильям, Кэри. Часть I. Жизнь в России. Глава 1. Истоки // Е. П. Блаватская: Жизнь и творчество основательницы современного теософского движения / Пер. на русский. — 2-е издание, доп. — Рига-Москва: ЛИГАТМА, 1999. — С. 19.
10. Первая дама естественной истории [ 29 грудня 2008 у Wayback Machine.] (О Елене Павловне Фадеевой и её семье) / Ольга Александровна Валькова, кандидат исторических наук, Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН
11. Olcott H. S. Old Diary Leaves. Part 1. [ 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.] p.257-258
12. Светлана Кайдаш «Елена Блаватская в России» // «Утренняя звезда» — научно-художественный иллюстрированный альманах Международного Центра Рерихов, № 2—3, 1994—1997
13. Долгорукий (Долгоруков) Павел Васильевич [ 9 листопада 2007 у Wayback Machine.] // «Пензенская энциклопедия» / Гл. ред. К. Д. Вишневский. — Пенза: Министерство культуры Пензенской области, М.: Большая Российская энциклопедия (размещено на сайте телеканала «Россия. Пенза»)
14. Фадеев. Ч.II. С.219
15. Helena Petrovna Blavatsky [ 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Ed. by Nicholas Goodrick-Clarke. — North Atlantic Books, 2004. — P. 2—3. — ISBN 1-55643-457-X
16. См.: Поль Шакорнак. «Граф Сен-Жермен —- хранитель всех тайн» — М.: «Вече», 2007 (за эту работу Поль Шакорнак был удостоен премии им. Марии Стар французского общества писателей)
17. См.: Изабель Купер-Оукли. «Граф Сен-Жермен. Тайны королей» — М.: Беловодье, 1995.
18. Фадеев. Ч.I. С.20—21
19. Первая дама естественной истории (О Елене Павловне Фадеевой и её семье) [ 29 грудня 2008 у Wayback Machine.] / Ольга Александровна Валькова, кандидат исторических наук, Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН
20. Учёный-природовед, коллекционер, педагог Елена Павловна Фадеева^{[недоступне посилання з червня 2019]} / Сайт Днепропетровского исторического музея
21. Писарева Е. Ф. О скрытом смысле жизни (сборник работ). — Киев: Изумрудная Скрижаль, 1997. — С. 263
22. Е. Ф. Писарева. Елена Петровна Блаватская. (Биографический очерк) [ 19 грудня 2000 у Wayback Machine.]
23. Фадеев A. M. Воспоминания. 1790—1867. Одесса, 1897. С. 8.
24. Zirkoff. H.P.Blavatsky. C.XXVI
25. Ган Елена Андреевна^{[недоступне посилання з лютого 2019]} // Российский гуманитарный энциклопедический словарь
26. Предание про крест Михаила Черниговского [ 25 листопада 2009 у Wayback Machine.] / Сайт «Хронос»
27. Елена Петровна вспоминала: «В письмах, написанных по-французски, мы добавляли de к своей фамилии — как благородные. Если же фамилия писалась по-немецки, то добавляли von. Мы были и мадемуазель de Han и von Han. Мне это не нравилось, и я никогда не ставила de к фамилии Блаватского, хотя он и был знатного происхождения; его предок, гетман Блаватко оставил две ветви — Блаватских в России и графов Блаватских в Польше». См.: Letters of Н. Р. Blavatsky to А. Р. Sinnett [ 6 вересня 2009 у Wayback Machine.]. Ed. By A.T. Barker. N.Y.-L., 1923. P. 150 (цит. по книге: Нэф К. Мэри. Личные мемуары Е. П. Блаватской [ 11 квітня 2010 у Wayback Machine.]. М., 1993. С. 9
28. Hahn (Adelsgeschlecht)^[de] Фамилия Ган на страницах немецкой Википедии
29. Е. В. Аливанцева, директор Музейного центра Е. П. Блаватской и ее семьи. «Елена Ган и Елена Блаватская. Неизвестный парный портрет» // «Культура и время» Общественно-научный и художественный журнал № 2 (20) — 2006 г. Международный Центр-Музей имени Н. К. Рериха
30. . Архів оригіналу за 20 квітня 2009. Процитовано 10 грудня 2009. 

Література

• Blavatsky, Helena Petrovna // The Columbia Encyclopedia, 6th Ed : сайт. — 2015. з джерела 29 грудня 2008. Процитовано 2015-10-02. (англ.)
• Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона/онлайн-версия [ 16 квітня 2009 у Wayback Machine.]; (рос.)
• The New Encyclopædia Britannica. 15th Edition, 32 vols., 2003. — vol. 2, p. 278 [Архівовано 17 квітня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
• Блаватская Елена Петровна [ 15 квітня 2009 у Wayback Machine.] // Новейший философский словарь / Грицанов А. А. —  — Минск: В. М. Скакун, 1999, 896 с.; (рос.)
• Блаватская Елена Петровна [ 16 квітня 2009 у Wayback Machine.] // Философский энциклопедический словарь / Ред.-сост. Е. Ф. Губский и др. — Москва: Инфра-М, 2003. — 576 с. (Библиотека словарей «ИНФРА‑М»); (рос.)
• В. И. Мильдон. Блаватская Елена Петровна // Русские писатели. 1800—1917. Москва: Наука, 1990, т. 1, с. 272–273; (рос.)
• Блаватская Елена Петровна // Краткая философская энциклопедия. — Москва: Издательская группа «Прогресс» — «Энциклопедия», 1994. — 576 с.; (рос.)
• Краткий словарь по философии. Более 1000 статей / Авт.-сост. Н. Н. Рогалевич. — Минск: Харвест, 2007. — 830 с. ISBN 978-985-16-1868-8 (рос.)
• История русской философской мысли [ 16 квітня 2009 у Wayback Machine.] // История философии: Учеб. пособие для вузов / А. Н. Волкова, B.C. Горнев, Р. Н. Данильченко и др.; Под ред. В. М. Мапелъман и Е. М. Пенькова. — М.: «Издательство ПРИОР», 1997. — 464 с (Учебник рекомендован Научно-методическим Советом по философии Министерства образования Российской Федерации к изданию в качестве учебного пособия) ISBN 5-7990-0028-5; (рос.)
• Теософия // Основы религиоведения. Учебник [ 15 квітня 2009 у Wayback Machine.] / Ю. Ф. Борунков, И. Н. Яблоков, М. П. Новиков и др.; Под ред. И. Н. Яблокова (Заведующий кафедрой религиоведения МГУ). — М.: Высшая школа, 1994. — 368 с. ISBN 5-06-002849-6; (рос.)
• Блаватская Елена Петровна [ 2 січня 2009 у Wayback Machine.] / Краткий философский словарь / А. П. Алексеев, Г. Г. Васильев и др.; Под ред. А. П. Алексеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 496 с. (рос.)

Посилання

• П. Г. Усенко. БЛАВАТСЬКА Олена Петрівна [ 6 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 299. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.