Гринчу́к — село в Україні, у Жванецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
| село Гринчук | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Жванецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1431 |
| Населення | 51 |
| Площа | 1,253 км² |
| Густота населення | 200,32 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32378 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°27′41″ пн. ш. 26°36′34″ сх. д. / 48.46139° пн. ш. 26.60944° сх. д.Координати: 48°27′41″ пн. ш. 26°36′34″ сх. д. / 48.46139° пн. ш. 26.60944° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32378, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Гринчук |
| Карта | |
Гринчук | |
Гринчук | |
| Мапа | |
| Гринчук у Вікісховищі |
Назва Редагувати
Чому поселення має таку назву, мало хто відає, можливо від імені чи фамілії першопоселенця. Юхим Сіцинський згадував ще один топонім: Степаниківці, в 1431 році польський король Ягайло дарував Франчку зі Степаниківців село в куті над Дністром. А Франчик назвав нову маєтність на честь власної малої батьківщини. Можливо бути, що ці Степаниківці це сучасне село Гринчук.
Географія Редагувати
Наддністрянське село Гринчук розкинулося на лівому березі Дністра, за 31 кілометрів від Кам’янця-Подільського та за 14 кілометри від автошляху національного значення Н03.
Клімат Редагувати
Гринчук знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління.
Історія Редагувати
Перша згадка про село датується від 1431 року.
В XVI-XVIII століттях село належало до кам'янецького староства.
В 1565 року село Гринчук орендує Костревський. В 1615 році документи фіксують нового власника, після татарських набігів, ним стає Валентій Калиновський, розбудовувач Жванця і кам'янецький староста.
1672 році власник Мислишевський. Саме біля Гринчука Дністер форсували передові загони турецької армії, що йшли на Кам'янець. Жителі з села втекли.
Коли Кам'янеччина відійшла до Російської імперії у 1795 році, ці землі надали графу Аркадію Моркову і його нащадки володіли Гринчуком майже століття.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
У 1880-х село перейшло до Наталії Оболенської.
За польськими даними в 1882 році у придністровському Гринчуці проживало 574 жителів.
У 1890-х 510 десятин місцевої землі дісталися В. Харжевському, новий власник збудував палац «пана Харжевського», а поруч, фільварок зі стайнею, господарськими спорудами і кузню. За радянського часу маєток перетворили на школи, за часів незалежності продали у приватну власність. Станом на травень 2017 року, палац все ще потопав у бузку, так само занепадав і руйнувався.
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор, який забрав життя багатьох односельчан.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.
В 1981 році почалось заповнення басейну Дністра водою, яке тривало шість років, внаслідок цього частина села Гринчук затоплено в долині річки Дністер.
З 1991 року в складі незалежної України.
8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.
18 грудня 2017 року у селі відкрили поштове відділення Укрпошти.
28 травня 2022 року відбувся схід села, на якому 90% присутніх парафіян сільського храму проголосували «за» перехід до ПЦУ.
24 Червня 2022 року селі в рамках деколонізації перейменовано вулиці: вул. Пушкіна — на вул. Дружби та вул. Гагаріна — на вул. Привітна.
Населення Редагувати
Населення становить 251 осіб.
Мова Редагувати
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.
Охорона природи Редагувати
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Відомі люди Редагувати
Народились Редагувати
- Слободян Едуард Геннадійович (1986—2014) — молодший сержант, кулеметник 5-ї роти 2-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, Збройних сил України, загинув при виконанні обов'язків, під час війни на сході України між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски (Луганської області).
- Григоришин Іван Леонтійович — білоруський учений у галузі електронної оптики й мікроелектроніки, доктор технічних наук.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки Редагувати
- НЕ НАШЕ СВЯТО.
- ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
- МИ БОРЕМОСЬ І МОЛИМОСЬ ЗА УКРАЇНУ.
- ЖВАНЕЦЬКА ГРОМАДА ВЖЕ ПЕРЕЙМЕНУВАЛА ВУЛИЦІ.
- Вдалося ідентифікувати десантника, який загинув ще в 2014 році. А з його побратимом прощатимуться завтра – не витримало серце [ 6 квітня 2018 у Wayback Machine.] матеріал газети Експрес, 6 березня 2018 р.
- Загиблого в 2014 році й ідентифікованого за ДНК воїна 80-ї бригади Едуарда Слободяна 12 квітня перепоховають у Кам'янці-Подільському [ 12 квітня 2018 у Wayback Machine.] матеріал інтернет-порталу Цензор.нет , 11 квітня 2018 року.
Посилання Редагувати
- Hryńczuk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 194. (пол.) — S. 194. (пол.)