www.wikidata.uk-ua.nina.az

Говоров Леонід Олександрович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Говоров Леоні д Олекса ндрович Го воров н

Говоров Леонід Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Говоров.

Леоні́д Олекса́ндрович Го́воров (нар. 10 (22) лютого 1897(18970222), с. Бутирки, Яранський повіт, Вятська губернія, Російська імперія — 19 березня 1955, Москва, СРСР) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (18.06.1944), Герой Радянського Союзу (27.01.1945), кавалер ордену «Перемоги» (31.05.1945). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1955 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань.

Леонід Олександрович Говоров
рос. Леонид Александрович Говоров
Народження 10 (22) лютого 1897(1897-02-22)
с. Бутирки, Яранський повіт, Вятська губернія, Російська імперія
Смерть 19 березня 1955(1955-03-19) (58 років)
Москва, СРСР
інфаркт міокарда
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна  СРСР
Приналежність  РІА 1916—1918
Біла армія 1918—1919
 РСЧА1920—1955
Рід військ артилерія, Сухопутні війська, ППО
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1916—1955
Партія ВКП(б)
Звання  Маршал Радянського Союзу
Командування Заступник Міністра оборони СРСР — Головнокомандувач військами ППО СРСР,
Командувач військами Ленінградського військового округу, Командувач військами 2-го Прибалтійського та Ленінградського фронтів,
Командувач 5 армії,
начальник артилерії Резервного та Західного фронтів
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Діти Говоров Володимир Леонідович
Нагороди
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Нагороди інших країн

Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США)
Великий офіцер ордена Почесного легіону
 Говоров Леонід Олександрович у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Дитинство і юність Редагувати

Леонід Говоров народився в селянській сім'ї в селі Бутирки Яранського повіту Вятськой губернії (нині територія Кіровської області Росії). Батько — Олександр Григорович Говоров (1869—1918) працював бурлакою, матросом у пароплавній компанії купців Стахєєвих, «пісьмоводітєлем» реального училища в Єлабузі. Мати — Марія Олександрівна Говорова (Панфілова) (1867—1919) — домогосподарка. Леонід був найстаршим з чотирьох синів.

Після закінчення сільської школи поступив в Єлабузьке реальне училище. У 1916, закінчивши своє навчання, поступив на кораблебудівне відділення Петроградського політехнічного інституту імператора Петра Великого. Проте, в грудні 1916 року Говоров був мобілізований до армії, і направлений на навчання в Костянтинівське артилерійське училище. У червні 1917, після закінчення навчання, надано військове звання підпоручника і призначений молодшим офіцером мортирної батареї у складі однієї з частин гарнізону Томська.

У березні 1918 році демобілізується і повертається до батьків у Єлабугу, де влаштовується працювати в кооперацію.

Громадянська війна в Росії Редагувати

У жовтні 1918 частини військ Колчака О. В. увійшли в Єлабугу. Говорова в чині підпоручника мобілізували до батареї 8-ї дивізії 2-го Уфимського корпусу, що входив з березня 1919 до складу Західної армії, бере участь у Челябінській та Уфимській операціях.

Через рік, у жовтні 1919, на хвилі масового дезертирства в Білій армії разом з декількома солдатами із складу своєї батареї покинув свою частину і, ховаючись, біг до Томська, де у складі бойової дружини взяв участь у повстанні проти білогвардійців. Томськ перейшов під контроль Червоної армії 22 грудня 1919, а в січні 1920 року Л. А. Говоров вступає добровольцем в 51-шу стрілецьку дивізію Василя Блюхера, де обіймає посаду командира артилерійського дивізіону.

У складі Перекопської ударної групи 6-ї армії А. І. Корка цей дивізіон бере участь у битвах проти військ П. М. Врангеля.

У 1920 році Говоров був двічі поранений — в серпні під селом Сірогози під час оборонних боїв у районі Каховки отримав осколкове поранення в ногу і у вересні в бою під Антонівкою кульове поранення в руку. За участь у Перекопсько-Чонгарській операції 1921 був нагороджений орденом Червоного Прапора.


Міжвоєнний період Редагувати

Після Громадянської війни займав посади начальника артилерії стрілецької дивізії, полку, корпусу, відділення. Активно займається своєю військовою освітою. У 1926 році закінчує Артилерійські курси вдосконалення командного складу. У 1930 році проходить Вищі академічні курси при Військовій академії ім. М. В. Фрунзе, а в 1933 році заочно закінчує повний курс академії, проходить навчання на її оперативному факультеті. Самостійно вивчивши німецьку мову, складає іспит на військового перекладача. 5 лютого 1936 року Л. О. Говоров отримав військове звання «комбриг».

У 1938 році був призначений викладачем тактики в Артилерійській академії ім. Ф. Е. Дзержинського. У 1939 році закінчує свою першу наукову працю на тему «Атака і прорив укріпленого району».

Друга світова війна Редагувати

Радянсько-фінська війна Редагувати

У 1940 році призначений начальником штабу артилерії 7-ї армії, яка брала участь у боях на території Карельського перешийка. За роботу з підготовки артилерійського забезпечення під час прориву ділянки лінії Маннергейма Л. О. Говоров був нагороджений орденом Червоної Зірки, отримав звання комдива.

Битва за Москву Редагувати

На початку війни з Німеччиною Говоров знаходився на Західному фронті, виконував обов'язки начальника артилерії Західного стратегічного напрямку. З 30 липня очолював артилерію Резервного фронту, активно займався створенням системи протитанкової оборони, підготовкою до Єльнінської операції. 15 жовтня 1941 року Говоров приймає командування 5-ю загальновійськовою армією, яка вела важкі оборонні бої на підступах до Можайська, і 18 жовтня 1941 року змушена була відступити.

У першій половині листопада 1941 року Говоров організував на підступах до Москви глибоко ешелоновану оборону з потужним артилерійським заслоном і маневреними протитанковими загонами. На початку грудня 1941 року Говоров особисто керував оборонними діями, в результаті яких йому вдалося зупинити наступ 4-ї німецької армії Гюнтера фон Клюге. Під час Клинсько-Сонячногірської операції підрозділи 5-ї армії перейшли у загальний наступ. За важливий внесок в оборону Москви і контрнаступ генерал-лейтенант артилерії Леонід Говоров був нагороджений двома орденами Леніна.

Ленінградський фронт Редагувати

У червні 1942 року Говоров був призначений командувачем військами Ленінградського фронту. Брав участь у проведенні багатьох важливих військових операцій. Під час Усть-Тосненської наступальної операції 1942 року, його війська ціною великих втрат добилися лише часткового успіху. Особливо відзначився в операції «Іскра» (12 — 30 січня 1943), в результаті якої був здійснений прорив блокади Ленінграда. 15 січня 1943 року Л. О. Говорову було присвоєне звання «генерал-полковник». При проведенні Красноборської і Мглинської операції (лютий — серпень 1943), Говорову не вдалося досягти успіху.

17 листопада 1943 року Говорову було присвоєне звання «генерал армії». Проявив полководницький талант під час Ленінградсько-Новгородської операції (січень — березень 1944). Під час наступу війська Ленінградського фронту пройшли на захід близько 220—280 км, розгромили 26 дивізій противника, і майже повністю визволили Ленінградську область і частина Калінінської області.

Вигнання фінських та німецьких військ з Карелії та Прибалтики Редагувати

Під час битви за Нарву (лютий — серпень 1944) війська Ленінградського фронту вклинилися в потужну оборону противника. Говоров з перемінним успіхом провів кілька великих наступальних операцій на нарвському напрямку. В ході наступу радянські війська зазнали важких втрат, і були зупинені на рубежі «Танненберг».

В червні 1944 успішно провів Виборзьку операцію, в результаті якої були розгромлені фінські війська на Карельському перешийку. Незважаючи на початковий успіх, наступ радянських військ було зупинено фінами під час боїв при Талі-Іхантала. 18 червня 1944 року Л. О. Говоров отримав військове звання «маршал Радянського Союзу».

У вересні — листопаді 1944 року Говоров вдало провів Талліннську та Моонзундську операції, в результаті яких від німецьких військ була визволена Естонія та острови Моонзундського архіпелагу. 27 січня 1945 року маршалу Л. О. Говорову було присвоєне звання Герой Радянського Союзу.

На завершальному етапі війни керував діями радянських фронтів проти Курляндської групи німецьких військ. 8 травня командування групи армій «Курляндія» прийняло умови радянського ультиматуму та капітулювало. 31 травня 1945 року Леонід Олександрович Говоров був нагороджений орденом «Перемога» за розгром німецьких військ під Ленінградом і в Прибалтиці.

Післявоєнний період Редагувати

9 липня 1945 року призначений командувачем військами Ленінградського військового округу, що був утворений на основі Ленінградського фронту. З квітня 1946 року — головний інспектор Сухопутних військ СРСР. З січня 1947 року займає пост головного інспектора Збройних сил СРСР. З липня 1948 до травня 1952 року командував військами ППО СРСР. Під його керівництвом в СРСР проводиться структурна реорганізація управління військами ППО, приймаються на озброєння зенітно-ракетні комплекси, реактивні винищувачі, новітні радіолокаційні станції.

В грудні 1948 року очолював «суд честі», який виніс обвинувачення чотирьом адміралам — М. Г. Кузнєцову, Л. М. Галлеру, В. А. Алафузову, Г. А. Степанову, які були реабілітовані у 1953 році.

З квітня 1953 призначений на пост головного інспектора Міністерства оборони СРСР. У травні 1954 стає першим головнокомандувачем військами ППО СРСР, призначається заступником міністра оборони СРСР.

До того часу Говоров був важко хворий на гіпертонічну хворобу, переніс інсульт. Помер в Москві 19 березня 1955 року. Урна з його прахом похована в Кремлівській стіні на Червоній площі в Москві.

Військові звання Редагувати

Нагороди Редагувати

СРСР Редагувати

Іноземні нагороди Редагувати

Література Редагувати

  • Телицын В. Л. «Маршал Говоров. От колчаковского офицера до Маршала Советского Союза». — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 320 с ISBN 978-5-699-27205-1
  • В. А. Егоршин, «Фельдмаршалы и маршалы». М., 2000

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Govorov Leoni d Oleksa ndrovich Go vorov nar 10 22 lyutogo 1897 18970222 s Butirki Yaranskij povit Vyatska guberniya Rosijska imperiya 19 bereznya 1955 Moskva SRSR radyanskij voyenachalnik Marshal Radyanskogo Soyuzu 18 06 1944 Geroj Radyanskogo Soyuzu 27 01 1945 kavaler ordenu Peremogi 31 05 1945 Kandidat u chleni CK KPRS u 1952 1955 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 4 go sklikan Leonid Oleksandrovich Govorovros Leonid Aleksandrovich GovorovNarodzhennya 10 22 lyutogo 1897 1897 02 22 s Butirki Yaranskij povit Vyatska guberniya Rosijska imperiyaSmert 19 bereznya 1955 1955 03 19 58 rokiv Moskva SRSRinfarkt miokardaPohovannya Nekropol bilya Kremlivskoyi stiniKrayina SRSRPrinalezhnist RIA 1916 1918 Bila armiya 1918 1919 RSChA1920 1955Rid vijsk artileriya Suhoputni vijska PPOOsvita Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi Federaciyi i Vijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi 1916 1955Partiya VKP b Zvannya Marshal Radyanskogo SoyuzuKomanduvannya Zastupnik Ministra oboroni SRSR Golovnokomanduvach vijskami PPO SRSR Komanduvach vijskami Leningradskogo vijskovogo okrugu Komanduvach vijskami 2 go Pribaltijskogo ta Leningradskogo frontiv Komanduvach 5 armiyi nachalnik artileriyi Rezervnogo ta Zahidnogo frontivVijni bitvi Gromadyanska vijna v RosiyiRadyansko finska vijnaNimecko radyanska vijnaDiti Govorov Volodimir LeonidovichNagorodi Medal Za oboronu Leningrada Medal Za oboronu Moskvi Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Nagorodi inshih krayin Legion Zaslug Golovnokomanduvach SShA Velikij oficer ordena Pochesnogo legionu Govorov Leonid Oleksandrovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 1 1 Ditinstvo i yunist 1 2 Gromadyanska vijna v Rosiyi 1 3 Mizhvoyennij period 1 4 Druga svitova vijna 1 4 1 Radyansko finska vijna 1 4 2 Bitva za Moskvu 1 4 3 Leningradskij front 1 4 4 Vignannya finskih ta nimeckih vijsk z Kareliyi ta Pribaltiki 1 5 Pislyavoyennij period 2 Vijskovi zvannya 3 Nagorodi 3 1 SRSR 3 2 Inozemni nagorodi 4 Literatura 5 PosilannyaBiografiya RedaguvatiDitinstvo i yunist Redaguvati Leonid Govorov narodivsya v selyanskij sim yi v seli Butirki Yaranskogo povitu Vyatskoj guberniyi nini teritoriya Kirovskoyi oblasti Rosiyi Batko Oleksandr Grigorovich Govorov 1869 1918 pracyuvav burlakoyu matrosom u paroplavnij kompaniyi kupciv Stahyeyevih pismovodityelem realnogo uchilisha v Yelabuzi Mati Mariya Oleksandrivna Govorova Panfilova 1867 1919 domogospodarka Leonid buv najstarshim z chotiroh siniv Pislya zakinchennya silskoyi shkoli postupiv v Yelabuzke realne uchilishe U 1916 zakinchivshi svoye navchannya postupiv na korablebudivne viddilennya Petrogradskogo politehnichnogo institutu imperatora Petra Velikogo Prote v grudni 1916 roku Govorov buv mobilizovanij do armiyi i napravlenij na navchannya v Kostyantinivske artilerijske uchilishe U chervni 1917 pislya zakinchennya navchannya nadano vijskove zvannya pidporuchnika i priznachenij molodshim oficerom mortirnoyi batareyi u skladi odniyeyi z chastin garnizonu Tomska U berezni 1918 roci demobilizuyetsya i povertayetsya do batkiv u Yelabugu de vlashtovuyetsya pracyuvati v kooperaciyu Gromadyanska vijna v Rosiyi Redaguvati U zhovtni 1918 chastini vijsk Kolchaka O V uvijshli v Yelabugu Govorova v chini pidporuchnika mobilizuvali do batareyi 8 yi diviziyi 2 go Ufimskogo korpusu sho vhodiv z bereznya 1919 do skladu Zahidnoyi armiyi bere uchast u Chelyabinskij ta Ufimskij operaciyah Cherez rik u zhovtni 1919 na hvili masovogo dezertirstva v Bilij armiyi razom z dekilkoma soldatami iz skladu svoyeyi batareyi pokinuv svoyu chastinu i hovayuchis big do Tomska de u skladi bojovoyi druzhini vzyav uchast u povstanni proti bilogvardijciv Tomsk perejshov pid kontrol Chervonoyi armiyi 22 grudnya 1919 a v sichni 1920 roku L A Govorov vstupaye dobrovolcem v 51 shu strilecku diviziyu Vasilya Blyuhera de obijmaye posadu komandira artilerijskogo divizionu U skladi Perekopskoyi udarnoyi grupi 6 yi armiyi A I Korka cej divizion bere uchast u bitvah proti vijsk P M Vrangelya U 1920 roci Govorov buv dvichi poranenij v serpni pid selom Sirogozi pid chas oboronnih boyiv u rajoni Kahovki otrimav oskolkove poranennya v nogu i u veresni v boyu pid Antonivkoyu kulove poranennya v ruku Za uchast u Perekopsko Chongarskij operaciyi 1921 buv nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora Mizhvoyennij period Redaguvati Pislya Gromadyanskoyi vijni zajmav posadi nachalnika artileriyi strileckoyi diviziyi polku korpusu viddilennya Aktivno zajmayetsya svoyeyu vijskovoyu osvitoyu U 1926 roci zakinchuye Artilerijski kursi vdoskonalennya komandnogo skladu U 1930 roci prohodit Vishi akademichni kursi pri Vijskovij akademiyi im M V Frunze a v 1933 roci zaochno zakinchuye povnij kurs akademiyi prohodit navchannya na yiyi operativnomu fakulteti Samostijno vivchivshi nimecku movu skladaye ispit na vijskovogo perekladacha 5 lyutogo 1936 roku L O Govorov otrimav vijskove zvannya kombrig U 1938 roci buv priznachenij vikladachem taktiki v Artilerijskij akademiyi im F E Dzerzhinskogo U 1939 roci zakinchuye svoyu pershu naukovu pracyu na temu Ataka i proriv ukriplenogo rajonu Druga svitova vijna Redaguvati Radyansko finska vijna Redaguvati U 1940 roci priznachenij nachalnikom shtabu artileriyi 7 yi armiyi yaka brala uchast u boyah na teritoriyi Karelskogo pereshijka Za robotu z pidgotovki artilerijskogo zabezpechennya pid chas prorivu dilyanki liniyi Mannergejma L O Govorov buv nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki otrimav zvannya komdiva Bitva za Moskvu Redaguvati Na pochatku vijni z Nimechchinoyu Govorov znahodivsya na Zahidnomu fronti vikonuvav obov yazki nachalnika artileriyi Zahidnogo strategichnogo napryamku Z 30 lipnya ocholyuvav artileriyu Rezervnogo frontu aktivno zajmavsya stvorennyam sistemi protitankovoyi oboroni pidgotovkoyu do Yelninskoyi operaciyi 15 zhovtnya 1941 roku Govorov prijmaye komanduvannya 5 yu zagalnovijskovoyu armiyeyu yaka vela vazhki oboronni boyi na pidstupah do Mozhajska i 18 zhovtnya 1941 roku zmushena bula vidstupiti U pershij polovini listopada 1941 roku Govorov organizuvav na pidstupah do Moskvi gliboko eshelonovanu oboronu z potuzhnim artilerijskim zaslonom i manevrenimi protitankovimi zagonami Na pochatku grudnya 1941 roku Govorov osobisto keruvav oboronnimi diyami v rezultati yakih jomu vdalosya zupiniti nastup 4 yi nimeckoyi armiyi Gyuntera fon Klyuge Pid chas Klinsko Sonyachnogirskoyi operaciyi pidrozdili 5 yi armiyi perejshli u zagalnij nastup Za vazhlivij vnesok v oboronu Moskvi i kontrnastup general lejtenant artileriyi Leonid Govorov buv nagorodzhenij dvoma ordenami Lenina Leningradskij front Redaguvati U chervni 1942 roku Govorov buv priznachenij komanduvachem vijskami Leningradskogo frontu Brav uchast u provedenni bagatoh vazhlivih vijskovih operacij Pid chas Ust Tosnenskoyi nastupalnoyi operaciyi 1942 roku jogo vijska cinoyu velikih vtrat dobilisya lishe chastkovogo uspihu Osoblivo vidznachivsya v operaciyi Iskra 12 30 sichnya 1943 v rezultati yakoyi buv zdijsnenij proriv blokadi Leningrada 15 sichnya 1943 roku L O Govorovu bulo prisvoyene zvannya general polkovnik Pri provedenni Krasnoborskoyi i Mglinskoyi operaciyi lyutij serpen 1943 Govorovu ne vdalosya dosyagti uspihu 17 listopada 1943 roku Govorovu bulo prisvoyene zvannya general armiyi Proyaviv polkovodnickij talant pid chas Leningradsko Novgorodskoyi operaciyi sichen berezen 1944 Pid chas nastupu vijska Leningradskogo frontu projshli na zahid blizko 220 280 km rozgromili 26 divizij protivnika i majzhe povnistyu vizvolili Leningradsku oblast i chastina Kalininskoyi oblasti Vignannya finskih ta nimeckih vijsk z Kareliyi ta Pribaltiki Redaguvati Pid chas bitvi za Narvu lyutij serpen 1944 vijska Leningradskogo frontu vklinilisya v potuzhnu oboronu protivnika Govorov z pereminnim uspihom proviv kilka velikih nastupalnih operacij na narvskomu napryamku V hodi nastupu radyanski vijska zaznali vazhkih vtrat i buli zupineni na rubezhi Tannenberg V chervni 1944 uspishno proviv Viborzku operaciyu v rezultati yakoyi buli rozgromleni finski vijska na Karelskomu pereshijku Nezvazhayuchi na pochatkovij uspih nastup radyanskih vijsk bulo zupineno finami pid chas boyiv pri Tali Ihantala 18 chervnya 1944 roku L O Govorov otrimav vijskove zvannya marshal Radyanskogo Soyuzu U veresni listopadi 1944 roku Govorov vdalo proviv Tallinnsku ta Moonzundsku operaciyi v rezultati yakih vid nimeckih vijsk bula vizvolena Estoniya ta ostrovi Moonzundskogo arhipelagu 27 sichnya 1945 roku marshalu L O Govorovu bulo prisvoyene zvannya Geroj Radyanskogo Soyuzu Na zavershalnomu etapi vijni keruvav diyami radyanskih frontiv proti Kurlyandskoyi grupi nimeckih vijsk 8 travnya komanduvannya grupi armij Kurlyandiya prijnyalo umovi radyanskogo ultimatumu ta kapitulyuvalo 31 travnya 1945 roku Leonid Oleksandrovich Govorov buv nagorodzhenij ordenom Peremoga za rozgrom nimeckih vijsk pid Leningradom i v Pribaltici Pislyavoyennij period Redaguvati 9 lipnya 1945 roku priznachenij komanduvachem vijskami Leningradskogo vijskovogo okrugu sho buv utvorenij na osnovi Leningradskogo frontu Z kvitnya 1946 roku golovnij inspektor Suhoputnih vijsk SRSR Z sichnya 1947 roku zajmaye post golovnogo inspektora Zbrojnih sil SRSR Z lipnya 1948 do travnya 1952 roku komanduvav vijskami PPO SRSR Pid jogo kerivnictvom v SRSR provoditsya strukturna reorganizaciya upravlinnya vijskami PPO prijmayutsya na ozbroyennya zenitno raketni kompleksi reaktivni vinishuvachi novitni radiolokacijni stanciyi V grudni 1948 roku ocholyuvav sud chesti yakij vinis obvinuvachennya chotirom admiralam M G Kuznyecovu L M Galleru V A Alafuzovu G A Stepanovu yaki buli reabilitovani u 1953 roci Z kvitnya 1953 priznachenij na post golovnogo inspektora Ministerstva oboroni SRSR U travni 1954 staye pershim golovnokomanduvachem vijskami PPO SRSR priznachayetsya zastupnikom ministra oboroni SRSR Do togo chasu Govorov buv vazhko hvorij na gipertonichnu hvorobu perenis insult Pomer v Moskvi 19 bereznya 1955 roku Urna z jogo prahom pohovana v Kremlivskij stini na Chervonij ploshi v Moskvi Vijskovi zvannya RedaguvatiPraporshik 1917 Kombrig 05 02 1936 Komdiv 21 03 1940 General major artileriyi 04 06 1940 General lejtenant artileriyi 09 11 1941 General polkovnik 15 01 1943 General armiyi 17 11 1943 Marshal Radyanskogo Soyuzu 18 06 1944 Nagorodi RedaguvatiSRSR Redaguvati Medal Zolota Zirka 27 sichnya 1945 Orden Peremoga 10 31 travnya 1945 5 ordeniv Lenina 10 11 1941 02 01 1942 27 01 1945 21 02 1945 21 02 1947 3 ordena Chervonogo Prapora 1921 03 11 1944 15 11 1950 2 ordeni Suvorova I stupenya 28 01 1943 21 02 1944 Orden Kutuzova I stupenya 29 07 1944 Orden Chervonoyi Zirki 15 01 1940 Medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi Medal Za oboronu Leningrada Medal Za oboronu Moskvi Medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Medal V pam yat 800 richchya Moskvi Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Inozemni nagorodi Redaguvati Legion Zaslug SShA Orden Pochesnogo legionu Franciya Voyennij hrest 1939 1945 Franciya Literatura RedaguvatiTelicyn V L Marshal Govorov Ot kolchakovskogo oficera do Marshala Sovetskogo Soyuza M Yauza Eksmo 2008 320 s ISBN 978 5 699 27205 1 V A Egorshin Feldmarshaly i marshaly M 2000Posilannya RedaguvatiGovorov Leonid Aleksandrovich Polkovnik A Kiselev Marshal Sovetskogo Soyuza Leonid Govorov Arhivovano 5 listopada 2008 u Wayback Machine Sbornik Polkovodcy i voenachalniki Velikoj Otechestvennoj Vyp 1 O Beginin Govorov Leonid Aleksandrovich Arhivovano 2 grudnya 2008 u Wayback Machine Weltkrieg Ru I Lisichkin Molchun s zolotym serdcem K 110 letiyu so dnya rozhdeniya marshala L A Govorova Sankt Peterburgskie vedomosti 033 22 fevralya 2007 g Leonid Aleksandrovich Govorov Memorial u Kremlevskoj steny V Moroz Komanduyushij tverdoj voli K 110 letiyu so dnya rozhdeniya L A Govorova nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Krasnaya zvezda 21 fevralya 2007 g Leonid Aleksandrovich Govorov Arhivovano 24 bereznya 2009 u Wayback Machine GOVOROV Arhivovano 26 bereznya 2009 u Wayback Machine Govorov Leonid Aleksandrovich Arhivovano 28 grudnya 2008 u Wayback Machine Govorov Leonid Aleksandrovich Arhivovano 7 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Govorov Leonid Oleksandrovich amp oldid 40076150