Мико́ла Гера́симович Глухе́нький (6 грудня 1929, с. Хороль (нині Хорольского району Приморського краю) — 23 січня 1993, Фастів Київської області) — український письменник і перекладач, дисидент.
| Глухенький Микола Герасимович | |
|---|---|
| Народився | 6 грудня 1929 Хороль, Приморський край, РСФРР, СРСР |
| Помер | 23 січня 1993 (63 роки) Фастів, Київська область, Україна |
| Поховання | Інтернаціональне кладовище, м. Фастів |
| Діяльність | Письменник, громадський діяч |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Знання мов | Українська |
| Роки активності | 1950 - 1990 |
Життєпис ред.
У 1939 році переїхав з батьками з Примор'я (Зелений Клин), де сім'я рятувалася від переслідувань, на Україну в Фастів. У 1948—1950 роках навчався на філософському факультеті Київського університету. У 1950 році був заарештований як член «Антирадянської повстанської організації» і засуджений до 10 років таборів ГУЛАГу. Звільнений у 1955 році, реабілітований у 1989 році.
У 1959 році закінчив історичний факультет Київського університету.
Творчість ред.
Автор історичних романів «Коліївщина» (Київ, 1966) та «Колії» (Київ, 1968), в яких відтворена широка панорама національно-визвольного селянського руху в Україні у 18 столітті, показані колоритні образи ватажків повсталих мас Івана Гонти, Максима Залізняка, Семена Неживого, Андрія Журби, Микити Швачки. Повість Миколи Глухенького «Михайло Максимович» (Київ, 1969) — художньо-біографічна розповідь про українського вченого-енциклопедиста XIX століття.
Перекладав твори російських авторів, серед них М. Алексєєва, Ю. Бондарева, з білоруської мови — В. Хомченка, Олеся Якимовича, з башкирської — Ібрагіма Гіззатуліна.
Вшанування пам'яті ред.
У Фастові існують вулиця та провулок Миколи Глухенького.
Посилання ред.
- Микола Герасимович Глухенький [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 14 лютого 2016.