Преображенська вулиця — одна із вулиць Одеси, довгий час була найдовшою вулицею міста. Бере початок від бульвару Жванецького і, перетинаючи Соборну площу, тягнеться до Новощепного ряду впираючись у центральну браму Першого Християнського цвинтаря.
| Вулиця Преображенська Одеса | |
|---|---|
| Вигляд вулиці з дзвіниці Успенського собору | |
| Місцевість | Історичний центр Одеси |
| Район | Приморський |
| Назва на честь | Спасо-Преображенського собору |
| Колишні назви | |
| Троцького, 10-ліття Червоної Армії, Червоної Армії, Радянської Армії, Короля Міхая І (рум. Regele Mihai I) | |
| радянського періоду (українською) | Радянської Армії |
| радянського періоду (російською) | Советской Армии |
| Загальні відомості | |
| Координати початку | 46°29′29″ пн. ш. 30°44′01″ сх. д. / 46.491431° пн. ш. 30.733522° сх. д. |
| Координати | 46°28′41″ пн. ш. 30°43′54″ сх. д. / 46.478167° пн. ш. 30.731750° сх. д.Координати: 46°28′41″ пн. ш. 30°43′54″ сх. д. / 46.478167° пн. ш. 30.731750° сх. д. |
| Координати кінця | 46°28′08″ пн. ш. 30°43′49″ сх. д. / 46.468802° пн. ш. 30.730357° сх. д. |
| Поштові індекси | 65045, 65082 |
| Транспорт | |
| Трамваї | Т 7, 10, 12 |
| Рух | двобічний |
| Покриття | асфальт, бетон |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Поштові відділення | ВПЗ № 45 (вул. Троїцька, 54), ВПЗ № 82 (узвіз Військовий, 3) |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2460097 |
| Мапа | |
| Вулиця Преображенська у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Вулиця була закладена у 1817 році під сучасною назвою. Вулиця перетинала Соборну площу, де знаходиться найбільший православний храм Одеси — Спасо-Преображенський собор, який і дав назву вулиці. Із приходом до влади більшовиків назву змінили на вулиця Троцького на честь Льва Троцького (в період 1920—1928 роки), однак після вислання останнього з СРСР, у 1928 році, назву змінили на 10-ліття Червоної Армії, згодом залишивши просто Червоної Армії.
У період з 1941 по 1944 роки вулиця дістала назву Короля Міхая І (рум. Regele Mihai I), однак із поверненням радянської влади було повернено і радянську назву. У 1946 році Червона армія змінила свою офіційну назву на ″Радянська армія″, відповідно було і змінено назву вулицю на Радянської Армії. Тільки відновлення Україною незалежності, 18 серпня 1994 року, вулиці було повернено історичну назву — Преображенська.
Особливістю вулиці є те, що, на відміну від більшості інших, її перший квартал, до перетину з провулком Некрасова і Софіївською вулицею, парні будинки розташовані по лівий бік вулиці, а непарні — по правій.
Будинки Редагувати
- № 1 — житловий будинок.
- № 2а — житловий будинок, збудований у 1850-х роках (архітектор О. Коллович). Тут мешкав український військовик білоруського походження, герой Шипки, генерал-ад'ютант Ф. Ф. Радецький. У цій будівлі до 1941 року містилася фабрика фотопластинок, пізніше — протезний завод, а тепер — «Морський гідрофізичний інститут» та «Фізико-хімічний інститут захисту довкілля та людини».
- № 3 — житловий будинок Рабиновича, збудований наприкінці XIX століття (архітектор Л. Ф. Прокопович).
- № 4 — житловий будинок Катерини Соломос, збудований у 1913 році (архітектор В. І. Прохаска) Реконструйований у 2008 році (архітектор С. Г. Косоловський). У цьому будинку в серпні 1941 року під час оборони Одеси містився штаб 1-го полку морської піхоти під командуванням полковника Я. І. Осипова, а також навчалися письменник Л. В. Нікулін та академік АН УРСР П. І. Багрій.
- № 5 — житловий будинок Лілії Бродської, збудований у 1881 році (архітектор Д. Є. Мазиров).
- № 6 — житловий будинок Михайла Карузо.
- № 8 — будівля колишнього комерційного училища імені Імператора Миколи І (нині — Одеський національний економічний університет), збудована у 1876—1877 роках (архітектор Ф. В. Гонсьоровський). Будівля була двоповерховою, у 1930-х роках, був надбудований третій поверх.
- № 9 — житловий будинок Льва Толстого, збудований у 1850 році (архітектор Ф. Й. Моранді). В будинку у 1887—1889 роках мешкав болгарський народний поет, громадський діяч Іван Вазов.
- № 10 — житловий будинок Адаменка, збудований у 1847 році (архітектор І. С. Козлов).
- № 11 — будинок 1-го Російського Страхового товариства «Життя», збудований у 1900 році архітектор В. І. Шмидт. Тут мешкали та працювали: польський композитор, професор Еміль Млинарський; літературознавець, академік Петербурзької АН А. І. Кирпичников; електрохімік, Герой Соціалістичної Праці, академік О. Н. Фрумкін.
- № 13 — прибутковий будинок Інбера.
- № 14 — будівля Одеського художнього коледжу імені Митрофана Грекова, збудована у 1909—1910 роках (архітектор П. У. Клейн). Тут навчалися маляр Р. Судковський, скульптор Я. Ніколадзе, Ф. Рубо, А. Попов, Н. Опацький.
- № 15 — житловий будинок.
- № 16 — будинок збудований у середині XIX століття. У перші повоєнні роки у будівлі розмістилося Обласне відділення товариства з поширення політичних та наукових знань. Тепер також належить Одеському художньому коледжу імені Митрофана Грекова.
- № 18 — прибутковий будинок Машевського, збудований у 1903 році (архітектор В. О. Домбровський).
- № 20/24 — житловий будинок Тимченка. Тут мешкали Л. С. Ценковський, М. М. Соколов, Д. М. Абашев.
- № 21 — житловий будинок.
- № 23 — прибутковий будинок Бернгарда Лібмана, збудований у 1887—1888 роках (архітектори А. А. Нієс, Е. Я. Меснер, Г. А. Моргуліс) на місці будинку гауптвахти. Після 1917 року верхні поверхи (включно з мансардами) поділені на комунальні квартири. На першому поверсі розташовувалися різноманітні установи, серед яких найвідоміші — Центральна ощадна каса № 5340 (кінець 1920-х — початок 1930-х років), румунське видавництво «Букул» (під час окупації у 1941—1944 роках), букіністичний магазин «Облкниготоргу» (1950-ті роки). Нині будинок перебуває в аварійному стані та потребує реконструкції.
- № 24 — комплекс споруд колишнього Новоросійського університету (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Будівля історичного факультету.
- № 28 — житловий будинок.
- № 30 — житловий будинок Григоровича, збудований у 1860 році (архітектор І. А. Жуковський).
- № 38 — прибутковий будинок Юр'євича, збудований у XX столітті.
- № 40 — прибутковий будинок Г. Ф. Рафаловича, збудований у XIX столітті. Нині тут міститься готель «Центральний».
- № 41 — прибутковий будинок Тангура, збудований у 1888 році (архітектор М. К. Толвінський).
- № 62 — прибутковий будинок Лівшиця, збудований у 1910 році (архітектор С. А. Ландесман).
- № 70 — Свято-Успенський кафедральний собор, збудований 1855—1869 роках (архітектор Л. С. Оттон).
Меморіальні, пам'ятні таблиці Редагувати
- № 72 — меморіальна таблиця Євгену Георгійовичу Горбачову, заслуженому тренеру УРСР з волейболу, який мешкав у цьому будинку.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
Посилання Редагувати
- Путеводитель по Одессе для зевак…и не только. Преображенская [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Преображенская улица от бульвара Жванецкого до Елисаветинской улицы и переулка Маяковского [ 12 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Одесса. Продолжение. Улица Преображенская [ 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
| Це незавершена стаття про Одесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про вулицю в Україні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |