Вра́нє (серб. Врање, Vranje; МФА: [ʋrâɲɛ]файл) — місто та муніципалітет на півдні Сербії, адміністративний центр Пчинського округу.
| Місто Вранє | |
|---|---|
| |
| Основні дані | |
| Країна | Сербія |
| Регіон | Пшинський округ |
| Агломерація | 83 524 (2011) |
| Населення | 55 138 (2011) |
| Площа | 860 км² |
| Поштові індекси | 17500 |
| Часовий пояс | UTC+1 |
| Літній час | в літку UTC+2 |
| Автомобільний код | VR |
| Географічні координати | 42°33′15″ пн. ш. 21°53′50″ сх. д. / 42.55417° пн. ш. 21.89722° сх. д.Координати: 42°33′15″ пн. ш. 21°53′50″ сх. д. / 42.55417° пн. ш. 21.89722° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 487 м |
| Місцева влада | |
| Мер міста | Слободан Міленкович |
| Вебсторінка | www.vranje.org.rs |
| Карта | |
| Вранє | |
| Вранє у Вікісховищі |
У місті, відповідно за переписом 2011 року, проживає 55 138 жителів. Вперше згадується в 1093 році, але до складу сербської держави увійшло в 1207 році. У 1455 році було завойоване османською армією. В епоху панування турків місто мало стратегічне значення: перебувало на перетині торгових шляхів Сербія—Македонія—Болгарія. Звільнене в 1878 році. Після Другої світової війни місто стало промисловим осередком, а також залізничним вузлом. Нині місто є економічним, політичним і культурним центром Пчинського округу. Місто розташоване на лівому березі Південної Морави. В місті дислокується штаб 4-ї бригади Сухопутних військ Сербії.
Історія Редагувати
Перша письмова згадка про міста Вранє залишила Анна Комніна, візантійська принцеса, старша дочка імператора Візантії Олексія I Комніна і Ірини Дукенище, описуючи завоювання свого батька.
Інша згадка датована в 1193 році, коли великий жупан Рашки Стефан Неманя проголосив незалежність Сербії від Візантії. Однак до складу Сербської держави Вране увійшло лише в 1207 році, коли Стефан II Неманич взяв під контроль це місто.
Після розпаду середньовічної сербської держави, Вранє стало самостійною державою під управлінням кесаря Угліше — Господаря Вранє, Пряшева і Куманова. Ця держава проіснувала аж до битви на Косовому полі, після якої Вранє було включено до складу залежної від Османської імперії Сербської держави під орудою Стефана Лазаревича. 14 червня 1445 року турки захопили місто і тримали його під своїм контролем аж до 31 січня 1878 року, коли його зайняла сербська армія під командуванням Йована Белімарковіча. На початку XX століття населення міста налічувало близько 12 000 мешканців.
В ході Балканських і двох світових воєн Вранє знову був об'єктом для завоювань. Під час Першої балканської війни в 1912 році тут проводилася військова операція проти османської армії під особистим командуванням короля Петра I Карагеоргійовича. У Першу світову війну болгари окупували Вране в ніч з 16 на 17 жовтня 1918 року. Через два роки місто було звільнене.
Під час Другої світової війни німці захопили Вранє та передали його під управління тоді ще союзної болгарської держави. За чотири роки окупації в місті було розстріляно близько 700 чоловік. У бойових діях при визволенні міста брали участь 12 000 солдатів. Місто було звільнено 7 вересня 1944 року.
Населення Редагувати
У етнічному складі населення Вранє більшість складають серби — за даними останнього перепису (2011) їхня питома частка склала 91,7 %. Численною є громада ромів (4,99 % від загалу). Також у місті проживають болгари, македонці, чорногорці, хорвати, албанці, словаки, словенці, українці та представники інших етносів.
Більшість вірян належать до православних церков. У місті діє єпархіальне управління Сербської православної церкви.
Динаміку зміни чисельності міського населення демонструє таблиця, наведена нижче:
Адміністративний поділ Редагувати
Місто Вранє складається з двох муніципальних утворень: муніципалітета Вранє та селища міського типу Вранска-Баня. До їх муніципальних районів входять такі населені пункти:
| Муніципалітет Вранє |
|---|
|
| смт Вранска-Баня |
|---|
|
Клімат Редагувати
Вранє має помірно-континентальний клімат. Найтеплішим місяцем є липень (з середньою температурою 22° C), а найхолоднішим — січень (з середньою температурою 3° С).
| Клімат Вранє | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 16,1 | 21,7 | 26,0 | 31,5 | 32,4 | 37,0 | 39,7 | 38,0 | 35,6 | 30,6 | 25,0 | 16,0 | 39,7 |
| Середній максимум, °C | 3,0 | 6,2 | 11,3 | 16,7 | 21,6 | 24,8 | 27,3 | 27,6 | 24,0 | 18,0 | 10,6 | 4,6 | 16,3 |
| Середній мінімум, °C | −3,9 | −1,8 | 1,3 | 5,4 | 9,6 | 12,6 | 13,9 | 13,8 | 10,5 | 6,0 | 1,8 | −2,2 | 5,6 |
| Абсолютний мінімум, °C | −25 | −22 | −13 | −4,3 | 0,0 | 2,3 | 5,0 | 4,5 | −2,4 | −7 | −12,6 | −17,7 | −25 |
| Норма опадів, мм | 41.4 | 43.4 | 46.0 | 51.7 | 65.0 | 70.9 | 50.4 | 38.7 | 45.4 | 46.2 | 62.9 | 52 | 614 |
| Джерело: Сербський гідрометеорологічний центр |
Відомі люди, пов'язані з містом Редагувати
- Радоє Доманович — сербський сатирик
- Борисав Станкович — сербський письменник
- Миролюб Євтич — сербський політолог
Міста-побратими Редагувати
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- «Књига 9». Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.
- Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 22 березня 2017.
- . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 березня 2017.
- ↑ . Курир. 2. 10. 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013.
- Лазић, Никола (Октобар 2010). . Врањске (Врање). Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013.
- . Југмедиа. 19. 9. 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013.
- . Urząd Miasta Nowego Sącza (пољском). Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 1. 8. 2013..
- . 19. 3. 2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 1. 12. 2013.
- Село Брјуховецко добило српског побратима. 9tv.ru. Руска реч. Процитовано 1. 12. 2013..
Література Редагувати
- Вукановић, Татомир (1978). Врање - етничка историја и културна баштина врањског гравитационог подручја у доба ослобођења од Турака 1878. Раднички универзитет у Врању. с. 4–5. (серб.)
- М. Костић (1969). Јужно Поморавље - Економско-географске одлике. Лесковачки зборник књ. 9. с. 195–202. (серб.)
- Ј. Ф. Трифуновски. Врањска котлина, књ. 1. с. 11. (серб.)
- О. Костић. Грделичка клисура и Врањска котлина. Природни услови, ерозија и шумска привреда. с. 45. (серб.)
- М. Костић (1968). Врањско-Бујановачка котлина, књ. 4. Врањски гласник. с. 185–186. (серб.)
- Ј. Ф. Трифуновски (1954). Врање. Годишен зборник на Филозовскитот факултет на Универзитетот во Скопје, кн. 7. с. 123. (серб.)