Влахо Буковац (хорв. Vlaho Bukovac, ім'я при народженні — Б'яджо Фаджоні / італ. Biagio Faggioni; *4 липня 1855, Цавтат, тепер Хорватія — 23 квітня 1922, Прага, тепер Чехія) — хорватський художник кінця XIX — початку XX століття, що працював у стилях імпресіонізму та постімпресіонізму.
| Влахо Буковац | |
|---|---|
| хорв. Vlaho Bukovac | |
|
| |
| Автопортрет Влаха Буковаця | |
| При народженні | італ. Biagio Faggioni |
| Народження | 5 липня 1855, 4 липня 1855 або 4 серпня 1855 Цавтат, Австрійська імперія |
| Смерть | 23 квітня 1922[…] (66 років) |
| Бубенечd, Прага, Чехословаччина | |
| Країна | Австро-Угорщина |
| Жанр | портрет |
| Навчання | Національна вища школа красних мистецтв |
| Діяльність | художник, викладач університету, педагог |
| Напрямок | імпресіонізм, пуантилізм |
| Член | Сербська академія наук і мистецтв і Сербське вчене товариствоd |
| Твори | див. тут |
| Автограф | |
| | |
| Влахо Буковац у Вікісховищі |
Життєпис і творчість ред.
Влахо Буковац народився у Цавтаті поблизу Дубровника. Його справжнє ім'я — Б'яджо Фаджоні (Biagio Faggioni), він походить зі смішаної хорвато-італійської сім'ї, його батько був італійським хорватом із Генуї, а мати — чисто хорватського походження.
Художню освіту Буковац здобував у Парижі (з 1877 року) коштом хорватського політика і письменника Медо Пучича. Навчався у Школі красних мистецтв у Александра Кабанеля. Виставлявся у Паризькому Салоні, де мав успіх у критиків. Під час навчання, а також пізніше Влахо Буковац багато мандрував, в тому числі на Чорне море, до Південної (Чилі і Перу) та Північної Америки.
Хоча Буковац отримав художню освіту в дусі академічної традиції, митець був також добре обізнаний з імпресіонізмом, і у власній творчості прийшов до техніки пуантилізма. На початку XX століття імпресіонізм і пуантилізм були провідним напрямком у живопису країн Західних Балкан: крім Буковаця, в цій манері писали словенські імпресіоністи та Надежла Петрович у Сербії.
З 1893 до 1897 року Буковац жив у Загребі, працюючи здебільшого над пейзажами. Одночасно він став центральною фігурою у мистецькому житті міста, заснував художню школу і брав участь в організації Художнього павільйону, однієї з найбільших хорватських галерей і виставкових зал. У 1893 році він організував першу виставку хорватського мистецтва у Палаці Академії.
Через конфлікти був змушений повернутися до Цавтата, де жив у 1898–1902 роках. Потім Влахо Буковац переїхав до Праги, де в 1903 році був призначений професором Академії витончених мистецтв. Празькому періоду творчості Буковаця притаманні переважно портрети. У Празі художник працював до своєї смерті в 1922 році.
У рідному місті художника Цавтаті в будинку, в якому він народився, відкрито Меморіальний музей. Роботи Буковця експонуються в ряді хорватських музеїв (наприклад, Сучасна галерея в Загребі), у цавтатських церкві святого Миколая і в церкві монастиря Діви Марії Сніжної. У 1994 році хорватський режисер Богдан Жижич зняв кінофільм «Влахо Буковац».
Галерея ред.
Примітки ред.
- Європейська театральна архітектура — Arts and Theatre Institute.
- Czech National Authority Database
- The Fine Art Archive — 2003.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Vlaho Bukovac
- SNAC — 2010.
- Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých u sv. Gottharda v Bubenči, sign. BBČ Z23, s. 23
- Igor Zidic, Vlaho Bukovac // газ. Večernji list (м. Загреб)
- . Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 8 липня 2011.
Джерела, посилання та література ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Влахо Буковац |
- Буковач // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Влахо Буковац, художник на www.croatianhistory.net [ 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Bukovac, Vlaho. Moj Život. Zagreb: Književni Jug, 1918. (хор.)
- Kružić-Uchytil, Vera. Vlaho Bukovac: Život i Djelo. Zagreb: Matica Hrvatska, 1968. Expanded second edition: Zagreb: Nakladni Zavod Globus, 2005. (хор.)
- Kružić-Uchytil, Vera. «Prvi nastupi hrvatskih umjetnika na međunarodnoj umjetničkoj sceni od 1896 do 1903 godine.» Peristil 31 (1998): 193–198.
- Zidić, Igor. Vlaho Bukovac. Zagreb: Moderna Galerija, 2000. (хор.)
- Kapičić, Anđe. Bukovac i Crna Gora. Cetinje: Matica Crnogorska, 2002. (сербо-хорв.)
- Rossner, Rachel. ‘"The secessionists are the Croats. They've been given their own pavilion…" Vlaho Bukovac's Battle for Croatian Autonomy at the 1896 Millennial Exhibition in Budapest,' Nineteenth-Century Art Worldwide vol. 6, no.1 (2007) (англ.)