Олександр Кабанель (фр. Alexandre Cabanel; 28 вересня 1823, Монпельє — 23 січня 1889, Париж) — художник Франції, представник академізму і салонного мистецтва. Малював картини на міфологічні, біблійні сюжети, портрети, декоративні розписи.
| Олександр Кабанель | |
|---|---|
| Alexandre Cabanel | |
| | |
| Автопортрет Кабанеля | |
| При народженні | Олександр Кабанель |
| Народження | 28 вересня 1823 Монпельє |
| Смерть | 23 січня 1889 (65 років) |
| Париж | |
| Поховання | cemetery Saint-Lazare (Montpellier)d :
|
| Національність | француз |
| Країна | Франція |
| Жанр | Міфологічні, біблійні картини, портрети. |
| Навчання | Париж |
| Діяльність | художник, викладач університету |
| Напрямок | академізм |
| Роки творчості | 1844 — 1889 |
| Вчитель | Франсуа Піко і Charles Matetd |
| Відомі учні | Франсуа Лафон, П'єр Огюст Кот, Рафаель Коллен, Fernand Cormond, Ludovic-Napoléon Lepicd, Паскаль Даньян-Бувреd, Louis-Robert Carrier-Belleused, Pierre Carrier-Belleused, Roger Jourdaind, Alexandre Bertind, Henry-Eugène Delacroixd, Pharaon de Winterd, Émile Jean Sulpisd, Charles-Edmond Dauxd, Émile Betsellèred, Antoine Calbetd, Georges Jean-Marie Haquetted, Eugène Damasd, Родольф Жуліан, Lucien Laurent-Gselld, Benoit Benoni-Aurand, Émile Jules Pichotd, Charles Lucien Léandred, Charles Huotd, Théobald Chartrand, Анрі Жерве, Louis Auguste Albert Pauld, Marcel Riederd, Léon Couturierd, Lionel Royerd, Adolphe Henri Laissementd, Alfred Guilloud, Adolphe Barnoind, Camille Barnoind, Henri Georges Caïus Morissetd, J. Barlesd, Michel Maximilien Leenhardtd, Alexandre Le Bihand, Артур Лоурейру, Jules Monged і Numa Marzocchi de Belluccid |
| Працівник | Національна вища школа красних мистецтв |
| Член | Академія красних мистецтв Франції |
| Твори | міфологічні, біблійні картини, портрети. |
| Нагороди | |
| | |
| Александр Кабанель у Вікісховищі |
Біографія ред.
- Народився в місті Монпельє. Ранні твори художника зберігає місцевий музей Фабр.
- Навчався в Школі красних мистецтв в Парижі, куди потрапив у 17 років. Вже на початковому етапі почав створювати релігійні композиції та портрети. Його вчитель в Школі красних мистецтв — Франсуа-Едуард Піко́ (1786 — 1868). Першу картину виставив в Салоні Парижа у 1844 році. Вже в 1845 році отримав Римську премію, що давала право на стажування в Італії. У 1845—1850 роках навчався і жив в Італії.
- З 1851 по рік смерті виставляв свої твори в Салоні. У 1863 році створив картину «Народження Венери», що мала галасливий успіх і була придбана урядом. Її вважали найкращим твором академізму Франції. Малював портрети аристократів Російської і інших імперій, що приїздили в Париж.
- Працював викладачем. Був професором Школи красних мистецтв Парижа. Мав значну низку учнів, серед яких було мало значно обдарованих.
- Франсуа Фламенг (1856—1923)
- Жуль Бастьєн-Лепаж (1848—1884)
- П'єр Кабанель (1838—1917)
- Генрі Бекон (1839—1912)
- Поль Лерой (1860—1942)
- Поль Таверньє (1852—1943)
- Адольф Віллет (1857—1926)
- Арістид Майоль (1861—1944), що починав як художник академічного напрямку, а пізніше перейшов до скульптури.
Вибрані твори ред.
- Портрет Альфреда Бруа (Bruyas), 1840, Монпельє, Музей Фабр
- «Молодий чернець в Римі», Монпельє, Музей Фабр
- «Італійка з квітами», 1848, Монпельє, Музей Фабр
- Автопортрет, 1847
- «Іван Хреститель», 1849, Монпельє, Музей Фабр
- «Смерть Мойсея», 1852, Сент Луїс, США
- Автопортрет, 1852
- «Німфи та сатир», приватна збірка
- «Народження Венери», 1862, Париж, музей д'Орсе
- Портрет імператора Франції Наполеона ІІІ, 1865
- «Каяття янгола», 1868
- Портрет князя К. Горчакова, 1868, Ермітаж, Санкт-Петербург
- «Вигнання з раю Адама і Єви», Мюнхен, Максиміліанеум
- «Смерть Франчески да Ріміні та Паоло Малатеста», 1870, Париж, музей д'Орсе
- Портрет графині де Келлер , 1873, Париж, Музей д'Орсе
- Портрет графині К. А. Воронцової-Дошкової, дружини міністра, 1873, Ермітаж, Санкт-Петербург
- Портрет Катаріни Вольф, 1876, Метрополітен-музей, Нью-йорк
- «Самсон і Даліла», 1878,
- «Федра», 1880, Монпельє, Музей Фабр
- Аристократка з Венеції, 1881
- «Офелія», 1883, приватна збірка
- «Смерть Клеопатри», Антверпен, Королівський музей красних мистецтв
- «Німфа Ехо», 1887
- Портрет баронеси Мері Курзон, 1887
Галерея творів ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
Посилання ред.
- Sylvain Amic, Michel Hilaire; Andreas Blühm (Hrsg.): Alexandre Cabanel — Die Tradition des Schönen. Katalog zur Ausstellung. Hirmer, München 2011, ISBN 978-3-7774-3431-5, S. 128.
- Alexandre Cabanel at the Art Renewal Center [ 3 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Alexandre Cabanel in Artcyclopedia [ 2 вересня 2018 у Wayback Machine.]