Атана́сій Григо́рій Вели́кий (5 листопада 1918, Туринка, нині Жовківський район, Львівська область — 24 грудня 1982, Рим, Італія) — український церковний діяч, науковець, відомий історик Церкви, археограф, священник—василіянин, протоархимандрит Василіянського Чину (1963—1976).
| о. Атанасій Великий, ЧСВВ | |
|---|---|
| | |
| Ім'я при народженні | Григорій Великий |
| Народився | 5 листопада 1918 с. Туринка |
| Помер | 24 грудня 1982 (64 роки) Рим, Італія |
| Поховання | Кампо Верано |
| Країна | ЗУНР Італія |
| Національність | українці |
| Діяльність | священик УГКЦ |
| Галузь | Історія християнства і археографія |
| Відомий завдяки | український церковний діяч, науковець, історик Церкви, археограф |
| Alma mater | Папський східний інститут і Папський Григоріанський університет |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Знання мов | італійська і українська |
| Титул | Протоархимандрит Василіянського Чину |
| Посада | Протоархимандрит Василіянського Чину |
| Термін | 1963—1976 |
| Попередник | о. Павло Миськів |
| Наступник | о. Ісидор Патрило |
| Конфесія | греко-католик |
| Родичі | Батьки: Теодор і Пелагія |
Життєпис Редагувати
Народився в с. Туринка недалеко від Жовкви. Батько його звався Теодор, а мати — Пелагія, до шлюбу Бекеш. Навчався у народній школі в Туринці і Жовківській гімназії.
До Василіянського Чину вступив 31 серпня 1933 року.
Філософію вивчав у Кристинополі, богослов'я — в Оломоуці та Празі (Чехія). Студіював історію та філологію в Українському Вільному Університеті в Празі (1940—1944, здобув докторат з історії). Богословські студії продовжив у Вюрцбурзі (Німеччина) та Римі (Італія), де в Григоріанському університеті одержав докторат з теології (1948). Також студіював у Папському Східному Інституті (1946—1948), де отримав ліценціат.
8 грудня 1946 року в Римі висвячений на священника єпископом Іваном Бучком.
Діяльність Редагувати
Отець Атанасій Великий не займався душпастирством, а виключно виховною, науковою й культурною діяльністю. Віце-ректор (1948—1953, 1955—1960) і проректор (1961—1963) Української папської колегії св. Йосафата в Римі. Президент Українського богословського наукового товариства (1960—1965).
З 1948 року був також співробітником, а згодом директором української секції Ватиканського радіо; від 1948 — редактор відновлених у Римі «Записок ЧСВВ», в яких опублікував більше 50 томів архівних документів з історії української Церкви та зредагував близько 30 томів наукових праць. Він також автор численних наукових праць, розвідок і статей, учасник різних міжнародних конгресів, дійсний член наукових товариств.
Під час Другого Ватиканського Собору о. Великий був секретарем Соборової Комісії для справ Східних Церков і отцем Собору, під час якого вносив питання про український католицький патріархат. Підготував 5-томний переклад та історію текстів Другого Ватиканського Собору українською мовою.
1963—1976 — протоархимандрит Василіянського чину, пізніше консультор Чину. Крім того був консультором Конґреґації для Східних Церков та консультором Папської комісії для ревізії кодексу східного канонічного права. За його ініціативою почала виходити з 1964 р. серія видань під назвою «Українська Духовна Бібліотека», яка налічує коло 100 видань. Дійсний член НТШ, співредактор Енциклопедії українознавства.
Публікації документів з ватиканських архівів Редагувати
Під його редакцією опубліковано ряд документальних матеріалів з ватиканських архівів стосовно історії України та української Церкви:
- Документи римських понтифіків, 1705—1953 (2 томи),
- Аудієнції Римських Архієреїв, 1650—1862 (2 томи),
- Акти Конґреґації пропаганди віри, 1622—1862 (5 томів),
- Листи Конґреґації пропаганди віри, 1622—1862 (7 томів),
- Партикулярні конґреґації, які висвітлюють історію Української Католицької Церкви, 1622—1862 (2 томи),
- Листи Київських католицьких митрополитів 1613—1839 (9 томів),
- Листи єпископів, 1600—1900 (5 томів),
- Листи апостольських нунціїв, 1550—1900 (14 томів),
- Прохання Уніатської церкви, 1600—1769 (3 томи),
- Документи Берестейської унії та її авторів, 1590—1600 (1 том),
- Листи Василіян, 1601—1760 (2 томи),
- Документи беатифікаційного та канонізаційного процесів Йосафата Кунцевича, 1623—1867 (3 томи).
Твори Редагувати
- Проблема коронації Данила: 1253—1953 (Римська сесія наук. конф. НТШ) // ЗНТШ. — Рим; Париж; Мюнхен, 1955. — Т. 164;
- Корона Данила Романовича (передрук: Старожитності. — 1993. — № 17/18);
- Релігія і церква — основні рушії української історії // ЗНТШ. — Мюнхен; Рим; Париж, 1966. — Т. 181: Релігія в житті українського народу;
- З літопису християнської України: Церковно-історичні радіолекції з Ватикану (9 томів). — Рим: Видавництво ОО Василіян, 1968—1977.
- Святий Йосафат Кунцевич: його життя і доба [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Торонто, 1967 (у співавторстві з о. Мелетієм Соловієм, ЧСВВ)
- Печерський Патерик або Праведні Старої України. Давнє джерело староукраїнської духовности [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Рим: Видавництво ОО Василіян, 1973.
- Світла і тіні української історії. Причинки до історії української церковної думки [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Рим: Видавництво ОО Василіян, 1969.
- Українське християнство: сторінки до історії української церковної думки [ 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — Рим: Видавництво ОО Василіян, 1969.
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
Джерела Редагувати
- Василіанський вісник, ч. 16. — При Ген. Курії ОО. Василіан, 1980—1983, Рим, с. 130—132;
- «Відійшов у вічність о. д-р Атанасій Великий ЧСВВ — визначний науковець і церковний діяч» // Світло, 1983, № 2, с. 51-52;
- Назарко І. Український історичний осередок в Римі // Укр. історик. — 1964. — № 4;
- Оглоблин О. Українська церковна історіографія // Там само. — 1969. — № 4;
- Ваврик М. Бібліографічний огляд історії Василіянського Чина за 1950—1970. — Рим, 1971;
- Помер протоархимандрит Атанасій Великий // Свобода. — Джерсі-Сіті, 1983. — 4 січ. — № 1;
- Патрило І. Життя і творчість о. Атанасія Григорія Великого, ЧСВВ (1918—1982) // Записки ЧСВВ, Рим. Серія ІІ. — 1985. — Т. 12;
- Отець-василіянин Атанасій Великий // Старожитності. — 1993. — № 17/18;
- Плохій С. М. Від Якова Суші до Атанасія Великого: Огляд видань римських джерел з історії української церкви [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Укр. археографічний щорічник: Нова серія. — К., 1993. — Т. 5. — Вип. 2;
- Пріцак О. О. Атанасій Великий, ЧСВВ — археограф // Історія укр. археографії: Персоналії. — К., 1993. — Вип. 1: М.Костомаров, Д.Багалій, В.Антонович, М.Грушевський, о. А.Великий.
- Статті, присвячені о. А. Г. Великому, ЧСВВ // «Записки ЧСВВ», секція ІІ, т. ХІІ (XVIII), вип. 1-4, Romae 1982, ст. 3-84;
- Ясь О. Великий Атанасій (Атаназій) Григор // Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — с. 75-76.
Посилання Редагувати
- І. В. Паславський. Великий Атанасій Григор [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 465. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Father Atanasij Hryhor Velykyj (Welykyj), O.S.B.M. † [ 16 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)