| Частина інформації в цій статті застаріла. (лютий 2018) |
Українська Папська Велика Семінарія св. Йосафата в Римі (УПВС) (італ. Il Pontificio Collegio Ucraino di San Giosafat) — навчальний заклад, відомий під назвою Колегія св. Йосафата, заснований листом папи Льва XIII «Paternam Benevolentiam» 18 грудня 1897 року як Папська Руська Колегія під керівництвом оо. Єзуїтів, при церкві св. Сергія і Вакха в Римі.
| Папська колегія | |
| Українська папська колегія святого Йосафата | |
| 41°53′41″ пн. ш. 12°27′34″ сх. д. / 41.8947800000277724° пн. ш. 12.45967000002777780° сх. д.Координати: 41°53′41″ пн. ш. 12°27′34″ сх. д. / 41.8947800000277724° пн. ш. 12.45967000002777780° сх. д. | |
| Країна | Італія |
|---|---|
| Засновано | 18 грудня 1897 |
| Ректор | о. Луїс Касьяно, ЧСВВ |
| Адреса: | Рим, Paseggiata del Gianicolo,7 — 00165 |
| | |
| Українська папська колегія святого Йосафата у Вікісховищі | |
Відомості Редагувати
1461 року кардинал Барберіні подарував русинам приміщення біля церкви. 19 грудня 1897 при церкві святого Сергія відбулося відкриття українського колегіуму, який очолювали єзуїти.
У 1904 році керівництво перебрали оо. Василіяни. Коли після першої світової війни кількість українських студентів теології в Римі зросла, Пій XI побудував будинок для УПВС на пагорбі Джаніколо (відкритий 1932). З 1942 тут є резиденція Апостольського Візитатора для українців католиків у Західній Європі.
По Другій світовій війні якийсь час УПВС була єдиною у світі українською католицькою духовною семінарією; число студентів складало 20—50. Студенти слухають виклади в римських папських університетах, а в УПВС вчаться літургії, обряду та українознавчих предметів. Неперіодично видають «Альма Матер»; при семінарії діє бібліотека.
Ректори Редагувати
- 1897—1899 — Роберто Ізолані, єзуїт
- 1899—1904 — Еудженіо Полідорі, єзуїт
- 1904—1905 — Арсеній Лозинський
- 1905—1908 — Адріян Давида
- 1908—1925 — Лазар Березовський (1915—1921 перерва через воєнні події)
- 1925—1934 — Діонисій Головецький
- 1934—1946 — Йосафат Лабай (1934/1935 — проректор)
- 1946—1952 — Йосиф Заячківський (1946—1948 — проректор)
- 1952—1953 — Микола Когут
- 1953—1955 — Йосиф Мартинець
- 1955—1966 — Іриней Назарко
- 1966—1974 — Єронім Химій (1966—1968 — проректор)
- 1974—1994 — Софрон Мудрий
- 1994—2009 — Ґенезій Віомар
- 2009—2015 — Степан Стареправо
- з 2015 — Луїс Касьяно
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Kurjer Lwowski. — 1897. — № 353 (21 grud.). — S. 3. (пол.)
Джерела Редагувати
- Колеґія св. Йосафата в Римі // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 3. — С. 1078.
- Софрон С. Мудрий, ЧСВВ. Нарис історії Української Папської Колеґії св. Йосафата в Римі. — Рим: Видавництво оо. Василіян, 1984. — 197 с.
- Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
Посилання Редагувати
- Українська Папська Колегія св. Йосафата в Римі [ 28 липня 2017 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- // Інститут св. Климента Папи у Римі. Український Католицький Університет
| Це незавершена стаття про Українську греко-католицьку церкву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |