www.wikidata.uk-ua.nina.az

Білофіни Білофінни фін valkoiset білі учасники громадянської війни у Фінляндії в 1918 році на стороні буржуазного націон

Білофіни

Білофінни (фін. valkoiset — «білі») — учасники громадянської війни у Фінляндії в 1918 році на стороні буржуазного національного уряду[ru], антикомуністичних і антирадянських сил. Були організовані в Охоронний корпус Фінляндії та єгерський рух[ru]. Термін «білі» в Фінляндії виник за аналогією з Білим рухом у ході Громадянської війни в Росії й протиставлявся червоногвардійцям (punaiset або, зневажливо, punikki). Здобули перемогу у військовому протистоянні 1918 року.

Оулу. 1918 рік

Термін «білофіни» виник у Радянській Росії та використовувався, в тому числі в СРСР, в негативному контексті радянською пропагандою, а також цілком нейтрально радянською історичною літературою.

Фінські білі Редагувати

Передісторія Редагувати

Вперше проявлятися національні фінські збройні формування в Російській імперії почали у квітні 1902 року, коли у Великому князівстві Фінляндському почалися заворушення через примусовий набір у Російську імператорську армію. У Гельсінкі були створені загони самооборони для підтримання порядку й захисту від репресій. Ці загони були національним ополченням без соціально-класового акценту (в них брали участь як робітники, так і представники буржуазії). Однак трохи пізніше, під час революції 1905 року у фінських збройних загонах вже почали з'являтися соціально-політичні розбіжності. 2 серпня 1906 на Гельсінському ринку Хакканіементорі відбулися зіткнення між червоногвардійцями Йохана Кока і націоналістичними добровольцями Дідріка фон Ессена[ru], які захищали порядок і приватну власність. Останні стали прообразом майбутнього Охоронного корпусу Фінляндії («Шюцкора»).

Виникнення Редагувати

Після Лютневої революції в 1917 році у Фінляндії почалося інтенсивне формування збройних ополчень. У цей період з самого початку почали проявлятися соціально-політичні розбіжності. У південних містах країни формувалася фінська Червона гвардія, яка складалася з лівих соціалістів, пов'язаних з російськими більшовиками. У провінціях праві кола, буржуазія, власницьке селянство організовувалися в Охоронний корпус Фінляндії («Шюцкор»). Спочатку Гельсінкі та інші промислові міста півдня країни (Турку, Виборг, Тампере), а також Оулу опинилися під контролем червоних.

Основу фінської білої армії склали професійні військові, добровольці Охоронного корпусу Фінляндії та бійці руху єгерів[ru]. Вищим політичним керівником був голова Сенату Фінляндії[ru] Пер Евінд Свінгувуд, військове командування очолив колишній генерал-лейтенант Російської імператорської армії Карл Густав Еміль Маннергейм, значну роль грали Лаурі Мальмберг[ru], Вільхо Ненонен[ru], Курт Мартті Валленіус, Ганс Калм, Арві Калста та інші.

Початкова лінія фронту і наступ сторін на початку лютого (червоним кольором позначена територія, зайнята червоними, синім — зайнята білими, в тилу обох сторін — оточені міста)

У перші місяці 1918 року до білих приєдналися десятки тисяч людей, що підтримували праві політичні сили перед загрозою «радянізації Фінляндії». У соціальному плані цивільні білофіни зазвичай належали до селянства фермерського типу (типовий приклад — сімейство Косол), землевласників (Саарі[ru]), міської буржуазії (Гаарла, Сіппола[ru]), фіноманської інтелігенції (Кайла, Вуорімаа), лютеранського кліру (Сімойокі), іноді до криміналізованих (Фром[ru]) і маргінальних (Ееролайнен) верств. Менше представників було від селян-орендарів, і ще менше — робочих. Це було пов'язано з тим, що під контролем червоних на початку 1918 року були великі міста південної Фінляндії, тоді як білі переважали в сільській місцевості центру і півночі.

Білофіни виступали під гаслами правопорядку, захисту власності та національної незалежності. Останнє зіграло особливо важливу роль — червоні сприймалися як сила, тісно пов'язана з Радянською Росією і покликана зберегти Фінляндію під російською владою.

Соціальна статистика Редагувати

Статистичне уявлення про соціальний склад білих дає дослідження сучасного військового історика Алі Пюльккянена.

За його даними, найбільшою групою бійців Шюцкора були селяни — близько 44%.

Другою за чисельністю була частина представників «низів середнього класу» (дрібні підприємці, рибалки, що працюють за наймання, інтелігенція, держслужбовці нижньої ланки, обслуговчий персонал церков, рядові поліціянти, поштові працівники, пожежники, медбрати і медсестри) — приблизно 33%.

Далі йшли «верхи середнього класу» (середні підприємці, чиновники та землевласники, юристи, священники, лікарі, інженери, журналісти, капітани суден) — 16,5%.

Робочі становили більш як 5%.

До еліти (вище чиновництво, великі підприємці та менеджери, генералітет і офіцерство, єпископат, депутатський корпус, діячі науки й культури) належали понад 1,2%.

Ці підрахунки умовні. Існують і інші дані, оскільки соціальні категорії «середній клас» і «селянство» часто перетинаються, не відомо положення студентства, до уваги не береться частка маргінальних верств. Однак загалом дані Пюльккянена вважаються правильними. Частка селян у білих військах приблизно відповідала їх відносної чисельності в населенні країни, в той же час частка робітників була нижчою майже в три рази.

У війні Редагувати

З кінця січня по середину березня 1918 року білі формування перебували в обороні. У наступні два місяці вони розгорнули масовий контрнаступ. Історики зазначають, що білофіни мали суворішу дисципліну в порівнянні з червоногвардійцями. Влада офіцерів була незаперечною, дезертирство каралося смертю, тоді як у червоних практикувалася виборність командного складу, рядовий склад відрізнявся плинністю. Позначався командний досвід у кадровій армії (царській, кайзерівській та шведській), які мали багато офіцерів Шюцкора, фінських єгерів, а також командний склад з-поміж шведських добровольців (офіцерів, унтерофіцерів і солдатів шведської армії), що стали вищим і середнім командним складом білої фінської армії. Шведські офіцери займали ключові позиції як командири підрозділів білого фінського війська, а також в штаб-квартирі фінської армії. Фінська артилерія була побудована повністю під шведським командуванням. Це значною мірою визначило результат війни.

Вирішальною битвою фінляндської громадянської війни став бій за Тампере[ru], в якому шюцкоровці, єгері і шведські добровольці завдали червоногвардійцям рішучої поразки. 6 квітня 1918 року білі взяли Тампере.

Також вирішальною стала німецька інтервенція в Фінляндію[de] на стороні білого фінського війська.

Після укладення 3 березня 1918 року Брест-литовського миру Фінляндія стала союзницею кайзерівської Німеччини. Вже через два дні, 5 березня, німецький флот прибуває до Аландських островів та німецькі війська до кінця травня поступово замінюють шведські війська, які висадилися в лютому на островах. Острови стають базою для німецької інтервенції в Фінляндію. 3 квітня Німеччина безперешкодно направила в Ханко висадку свого експедиційного корпусу, чисельністю 9500 осіб під командуванням генерала Рюдігера фон дер Гольця, які стали просуватися до Гельсінкі. 7 квітня в Ловійса висадився німецький загін Отто фон Брандштейна чисельністю 2500 солдатів, який прибув з Ревеля. Після цього положення червоних ще більше ускладнилося. Всього кількість німецьких солдатів у Фінляндії складала 14000—15000 осіб. Боєздатність німецьких військ була незрівнянно кращою, ніж у противника. Німеччина навіть не зробила жодної заяви з приводу початку бойових дій проти червоної Фінляндії, оскільки вважала червоних невмілими та слабкими бунтівними загонами, що стоять на шляху німецьких планів.

Просування військ під час війни

12—13 квітня німецькі війська із загонами Шюцкора легко завоювали Гельсінкі та вже на наступний день (14 квітня) провели парад, передавши місто представникам фінського Сенату. 19 квітня німецька бригада з Ловійса захопила Лахті та перерізала сполучення між західним і східним угрупованнями червоних. 21 квітня був узятий Хювінкя, 22 квітня — Рійгімякі, 26 квітня — Гямеенлінна. Вночі 26 квітня червоний уряд Фінляндії втікав через море з Виборга до Петрограда. Громадянська війна в Фінляндії була фактично закінчена. Німецькі війська значно прискорили перемогу білих і скоротили час війни, але це призвело до попадання Фінляндії у сферу впливу кайзерівської Німеччини.

29 квітня був взятий Виборг[fi], останнє місце розташування червоних на території Фінляндії. Масові розстріли у взятому місті увійшли в історію як Виборзька різанина. 16 травня 1918 року вважається в Фінляндії днем ​​закінчення війни.

Бойові втрати білих склали 3,4 тисячі осіб, значно менше, ніж втрати супротивника.

Білофінські формування виявляли не тільки завзятість на фронтах, але й жорстокість у білому терорі. Білофіни розстріляли понад 7 тисяч червоногвардійців, які здалися в полон, понад 11 тисяч загинули в післявоєнних таборах. Є документально не підтверджені оцінки в 30 тисяч убитих.

Багато учасників фінського Білого руху стали після громадянської війни великими політиками, державними діячами та воєначальниками. Багато шведських добровольців з-поміж офіцерів залишилися у Фінляндії та склали основу фінських збройних сил. Командувач білої фінської армії Карл Густав Еміль Маннергейм згодом став регентом Королівства Фінляндія (з грудня 1918 по червень 1919 року), президентом державного комітету оборони Фінляндії (з 1931), верховним головнокомандувачем армії Фінляндії (з 1939), президентом Фінляндії (з серпня 1944 по березень 1946 року). Боєць Партизанського полку Каяані Урго Кекконен впродовж тривалого часу був головою парламенту (1948—1950), прем'єр-міністром (у 1950—1953 і 1954—1956 роках), одночасно в 1950—1951 роках міністром внутрішніх справ, в 1952—1953 і 1954 роках міністром закордонних справ і в 1956—1981 роках президентом Фінляндії.

Вживання терміну «білофіни» Редагувати

Термін «білофіни» в радянській пропаганді, історичній літературі та публіцистиці застосовувався для позначення представників керівних класів і їхніх прихильників, які перемогли в громадянській війні у Фінляндії, що нарекли на країну білий терор[fi] і становлять загрозу для Радянської Росії та СРСР. Особливо активно це ідеологічне кліше застосовувалося під час Радянсько-фінських воєн 1918—1920, 1921—1922, 1939—1940 і 1941—1944 років щодо збройних сил Фінляндії, Шюцкора і державно-політичного керівництва країни.

У самій Фінляндії, починаючи з громадянської війни 1918 року й до теперішнього часу, часто вживається терміні «valkoiset» («білі»), який використовується для позначення буржуазно-демократичних сил, прихильників фінського Сенату[ru], що протистояли фінським «червоним» («punaiset» або, зневажливо, «punikki»), в тому числі загонам фінської Червоної гвардії («Punakaarti»), а для позначення жорстокостей, проявлених фінськими «білими» в ході та після закінчення бойових дій, використовується термін «valkoinen terrori» («білий терор»).

На думку ряду сучасних дослідників, термін білофіни є навмисним «винаходом» радянської пропаганди. Зокрема, Лев Гудков вважає, що за способом утворення термін є характерним для конспірологічної свідомості контамінацій негативного компонента (елемента семантики ворога) з нейтральним поняттям тієї групи, на яку спрямована ідеологічна агресія[ru]. Поєднуючи в такий спосіб «білогвардійців» з «фінами» (а так само поляками, естонцями — в аналогічних конструкціях «білополяки», «білоестонці»), термін викликав у пам'яті масового радянського слухача алюзії часів Громадянської війни в Росії та дозволяв представити напад на Фінляндію як визвольний похід, а опір радянському вторгненню національною фінською армією — як армію експлуататорів, ворогів власного трудового народу. На думку Л. Д. Гудкова, реального смислового навантаження термін не мав і був, по суті, абсолютно безглуздим. Погоджувався з Левом Гудковим і Володимир Нєвєжин. На думку збирача радянського табірного фольклору Жака Россі[ru], термін «вигаданий радянською пропагандою як шовіністична лайка, яка, однак, не повинна була бути образливою для лояльних фінів (пор. "сіоніст" замість "жид")».

Іншими дослідниками термін використовується як історичний і цілком нейтральний (пор. «білочехи», протиставлення «червоні козаки — білокозаки»), особливо в порівнянні з терміном «лагтарі[fi]» («lahtari», буквально — «м'ясник»). Останній спочатку використовувався фінськими «червоними» й місцевим населенням (особливо в Карелії) стосовно «білофінів» внаслідок масового терору під час фінської громадянської війни. Пізніше термін «лахтарі» широко зустрічався у військово-мемуарній літературі стосовно «білофінів» через жорстокі методи тортур червоних, які потрапили в полон (в тому числі червоноармійців), а також розправ над місцевим населенням, які хоча б якось їм допомагали.

Див. також Редагувати

Коментарі Редагувати

  1. Тобто фактично стався розкол на «червоних» і «білих»
  2. — орфографія першоджерела, скорочення від слова „радянський“

Примітки Редагувати

  1. . Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 20 січня 2021. 
  2. . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 20 січня 2021. 
  3. . Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 20 січня 2021. 
  4. . Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 20 січня 2021. 
  5. Ali Pylkkänen. Suojeluskuntalaiset — keitä he olivat? Vapaaehtoisten maanpuolustajien sosiaalinen kerrostuneisuus 1917−1944 // Maanpuolustuskorkeakoulun Sotahistorian laitoksen julkaisusarja 1 N:o 5. — Pieksämäki, 2001. — 238 s. — ISBN 951-25-1256-4.
  6. . Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021. 
  7. . Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 20 січня 2021. 
  8. (Upton, 1980–1981, Osa II); (Keränen, 1992); (Mattila & Kemppi, 2007, s.135); Hoppu 2008, s. 101.
  9. (Manninen O., 1992−1993); (Upton, 1980–1981); Arimo 1991; Ahto 1993; Aunesluoma & Häikiö 1995; (Mattila & Kemppi, 2007).
  10. . Архів оригіналу за 10 березня 2015. Процитовано 20 січня 2021. 
  11. . Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 20 січня 2021. 
  12. . Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 20 січня 2021. 
  13. . Архів оригіналу за 10 березня 2015. Процитовано 20 січня 2021. 
  14. . Архів оригіналу за 23 січня 2017. Процитовано 20 січня 2021. 
  15. ↑ [. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 20 січня 2021.  Punainen ja valkoinen terrori (фін.) // Мультиязычный сайт «Mannerheim Carl Gustaf Emil 1867−1951» = «Маннергейм Карл Густав Эмил 1867−1951» (www.mannerheim.fi)]
  16. Гудков Л. Д. Негативная идентичность. (Образ врага в советском тоталитарном искусстве и литературе [ 7 травня 2021 у Wayback Machine.]). Статьи 1997−2002 годов. : Авторский сборник — М.: Новое литературное обозрение, 2004.
  17. Невежин В. А. Синдром наступательной войны. Советская пропаганда в преддверии «священных боёв» 1939−1941 — М.: АИРО-XX, 1997. — Гл. 2. Обоснование активизации внешней политики СССР — С. 67−113.
  18. Жак Росси. [[https://web.archive.org/web/20160304072918/http://www.memorial.krsk.ru/Articles/Rossi/b.htm Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Справочник по ГУЛАГу — 2-е изд., дополненное — М.: «Просвет», 1991. — 269 с. — (Преступление и наказание в мировой практике).] [ 2016-03-04 у Wayback Machine.]; за рубежом: Jacques Rossi. The GULAG Handbook : A Historical Dictionary of Soviet Penitentiary Institutions and Terms Related to the Forced Labour Camps / With a Preface by Alain Besancon — London: Overseas Publications Interchange Ltd, 1987.
  19. См. Wiktionary.org. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 20 січня 2021. 
  20. Карл Густав Фон Маннергейм. Мемуары
  21. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2011. 
  22. Дарья Шахтарина. Рунопевческая Войница (Runokylä Vuonninen) [ 10 травня 2021 у Wayback Machine.] Войница — старинная карельская рунопевческая деревня
  23. Военная быль Заонежья. Воспоминания автора и его родных о днях оккупации Заонежья в 1941—1944 гг. [ 28 січня 2021 у Wayback Machine.] Лукьянов В. С. «Трагическое Заонежье»

Джерела Редагувати

  • Keränen, Jorma. Suomen itsenäistymisen kronikka. — Jyväskylä : Gummerus, 1992. — ISBN 951-20-3800-5.(фін.)
  • Manninen Ohto. Itsenäistymisen vuodet 1917-1920. Osa 1-3. — Helsinki : (Toimittanut) VAPK-kustannus 1992, Painatuskeskus 1993, 1992−1993.(фін.)
  • Jukka I. Mattila & Jarkko Kemppi. Suomen vapaussota 1918. — 2007. — ISBN 978-952-5485-03-5.(фін.)
  • Upton, Anthony F. Vallankumous Suomessa 1917–1918. Osa I,II. — 1980–1981., Osa I (1980) ISBN 951-26-1828-1, Osa II (1981) ISBN 951-26-2022-7.(фін.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Bilofinni fin valkoiset bili uchasniki gromadyanskoyi vijni u Finlyandiyi v 1918 roci na storoni burzhuaznogo nacionalnogo uryadu ru antikomunistichnih i antiradyanskih sil Buli organizovani v Ohoronnij korpus Finlyandiyi ta yegerskij ruh ru Termin bili v Finlyandiyi vinik za analogiyeyu z Bilim ruhom u hodi Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi j protistavlyavsya chervonogvardijcyam punaiset abo znevazhlivo punikki Zdobuli peremogu u vijskovomu protistoyanni 1918 roku Oulu 1918 rikTermin bilofini vinik u Radyanskij Rosiyi ta vikoristovuvavsya v tomu chisli v SRSR v negativnomu konteksti radyanskoyu propagandoyu a takozh cilkom nejtralno radyanskoyu istorichnoyu literaturoyu Zmist 1 Finski bili 1 1 Peredistoriya 1 2 Viniknennya 1 3 Socialna statistika 1 4 U vijni 2 Vzhivannya terminu bilofini 3 Div takozh 4 Komentari 5 Primitki 6 DzherelaFinski bili RedaguvatiPeredistoriya Redaguvati Vpershe proyavlyatisya nacionalni finski zbrojni formuvannya v Rosijskij imperiyi pochali u kvitni 1902 roku koli u Velikomu knyazivstvi Finlyandskomu pochalisya zavorushennya cherez primusovij nabir u Rosijsku imperatorsku armiyu 1 U Gelsinki buli stvoreni zagoni samooboroni dlya pidtrimannya poryadku j zahistu vid represij Ci zagoni buli nacionalnim opolchennyam bez socialno klasovogo akcentu v nih brali uchast yak robitniki tak i predstavniki burzhuaziyi Odnak trohi piznishe pid chas revolyuciyi 1905 roku u finskih zbrojnih zagonah vzhe pochali z yavlyatisya socialno politichni rozbizhnosti 2 serpnya 1906 na Gelsinskomu rinku Hakkaniementori vidbulisya zitknennya mizh chervonogvardijcyami Johana Koka i nacionalistichnimi dobrovolcyami Didrika fon Essena ru yaki zahishali poryadok i privatnu vlasnist 2 Komm 1 Ostanni stali proobrazom majbutnogo Ohoronnogo korpusu Finlyandiyi Shyuckora Viniknennya Redaguvati Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi v 1917 roci u Finlyandiyi pochalosya intensivne formuvannya zbrojnih opolchen U cej period z samogo pochatku pochali proyavlyatisya socialno politichni rozbizhnosti 3 U pivdennih mistah krayini formuvalasya finska Chervona gvardiya yaka skladalasya z livih socialistiv pov yazanih z rosijskimi bilshovikami U provinciyah pravi kola burzhuaziya vlasnicke selyanstvo organizovuvalisya v Ohoronnij korpus Finlyandiyi Shyuckor Spochatku Gelsinki ta inshi promislovi mista pivdnya krayini Turku Viborg Tampere a takozh Oulu opinilisya pid kontrolem chervonih Osnovu finskoyi biloyi armiyi sklali profesijni vijskovi dobrovolci Ohoronnogo korpusu Finlyandiyi ta bijci ruhu yegeriv ru Vishim politichnim kerivnikom buv golova Senatu Finlyandiyi ru Per Evind Svinguvud vijskove komanduvannya ocholiv kolishnij general lejtenant Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi Karl Gustav Emil Mannergejm znachnu rol grali Lauri Malmberg ru Vilho Nenonen ru Kurt Martti Vallenius Gans Kalm Arvi Kalsta ta inshi nbsp Pochatkova liniya frontu i nastup storin na pochatku lyutogo chervonim kolorom poznachena teritoriya zajnyata chervonimi sinim zajnyata bilimi v tilu oboh storin otocheni mista U pershi misyaci 1918 roku do bilih priyednalisya desyatki tisyach lyudej sho pidtrimuvali pravi politichni sili pered zagrozoyu radyanizaciyi Finlyandiyi U socialnomu plani civilni bilofini zazvichaj nalezhali do selyanstva fermerskogo tipu tipovij priklad simejstvo Kosol zemlevlasnikiv Saari ru miskoyi burzhuaziyi Gaarla Sippola ru finomanskoyi inteligenciyi Kajla Vuorimaa lyuteranskogo kliru Simojoki inodi do kriminalizovanih From ru i marginalnih Eerolajnen verstv Menshe predstavnikiv bulo vid selyan orendariv i she menshe robochih Ce bulo pov yazano z tim sho pid kontrolem chervonih na pochatku 1918 roku buli veliki mista pivdennoyi Finlyandiyi todi yak bili perevazhali v silskij miscevosti centru i pivnochi 4 Bilofini vistupali pid gaslami pravoporyadku zahistu vlasnosti ta nacionalnoyi nezalezhnosti Ostannye zigralo osoblivo vazhlivu rol chervoni sprijmalisya yak sila tisno pov yazana z Radyanskoyu Rosiyeyu i poklikana zberegti Finlyandiyu pid rosijskoyu vladoyu Socialna statistika Redaguvati Statistichne uyavlennya pro socialnij sklad bilih daye doslidzhennya suchasnogo vijskovogo istorika Ali Pyulkkyanena 5 Za jogo danimi najbilshoyu grupoyu bijciv Shyuckora buli selyani blizko 44 Drugoyu za chiselnistyu bula chastina predstavnikiv niziv serednogo klasu dribni pidpriyemci ribalki sho pracyuyut za najmannya inteligenciya derzhsluzhbovci nizhnoyi lanki obslugovchij personal cerkov ryadovi policiyanti poshtovi pracivniki pozhezhniki medbrati i medsestri priblizno 33 Dali jshli verhi serednogo klasu seredni pidpriyemci chinovniki ta zemlevlasniki yuristi svyashenniki likari inzheneri zhurnalisti kapitani suden 16 5 Robochi stanovili bilsh yak 5 Do eliti vishe chinovnictvo veliki pidpriyemci ta menedzheri generalitet i oficerstvo yepiskopat deputatskij korpus diyachi nauki j kulturi nalezhali ponad 1 2 Ci pidrahunki umovni Isnuyut i inshi dani oskilki socialni kategoriyi serednij klas i selyanstvo chasto peretinayutsya ne vidomo polozhennya studentstva do uvagi ne beretsya chastka marginalnih verstv Odnak zagalom dani Pyulkkyanena vvazhayutsya pravilnimi Chastka selyan u bilih vijskah priblizno vidpovidala yih vidnosnoyi chiselnosti v naselenni krayini v toj zhe chas chastka robitnikiv bula nizhchoyu majzhe v tri razi 6 U vijni Redaguvati Z kincya sichnya po seredinu bereznya 1918 roku bili formuvannya perebuvali v oboroni U nastupni dva misyaci voni rozgornuli masovij kontrnastup Istoriki zaznachayut sho bilofini mali suvorishu disciplinu v porivnyanni z chervonogvardijcyami Vlada oficeriv bula nezaperechnoyu dezertirstvo karalosya smertyu todi yak u chervonih praktikuvalasya vibornist komandnogo skladu ryadovij sklad vidriznyavsya plinnistyu 7 Poznachavsya komandnij dosvid u kadrovij armiyi carskij kajzerivskij ta shvedskij yaki mali bagato oficeriv Shyuckora finskih yegeriv a takozh komandnij sklad z pomizh shvedskih dobrovolciv oficeriv unteroficeriv i soldativ shvedskoyi armiyi sho stali vishim i serednim komandnim skladom biloyi finskoyi armiyi Shvedski oficeri zajmali klyuchovi poziciyi yak komandiri pidrozdiliv bilogo finskogo vijska a takozh v shtab kvartiri finskoyi armiyi Finska artileriya bula pobudovana povnistyu pid shvedskim komanduvannyam Ce znachnoyu miroyu viznachilo rezultat vijni Virishalnoyu bitvoyu finlyandskoyi gromadyanskoyi vijni stav bij za Tampere ru v yakomu shyuckorovci yegeri i shvedski dobrovolci zavdali chervonogvardijcyam rishuchoyi porazki 6 kvitnya 1918 roku bili vzyali Tampere Takozh virishalnoyu stala nimecka intervenciya v Finlyandiyu de na storoni bilogo finskogo vijska Pislya ukladennya 3 bereznya 1918 roku Brest litovskogo miru Finlyandiya stala soyuzniceyu kajzerivskoyi Nimechchini Vzhe cherez dva dni 5 bereznya nimeckij flot pribuvaye do Alandskih ostroviv ta nimecki vijska do kincya travnya postupovo zaminyuyut shvedski vijska yaki visadilisya v lyutomu na ostrovah 8 Ostrovi stayut bazoyu dlya nimeckoyi intervenciyi v Finlyandiyu 3 kvitnya Nimechchina bezpereshkodno napravila v Hanko visadku svogo ekspedicijnogo korpusu chiselnistyu 9500 osib pid komanduvannyam generala Ryudigera fon der Golcya yaki stali prosuvatisya do Gelsinki 7 kvitnya v Lovijsa visadivsya nimeckij zagin Otto fon Brandshtejna chiselnistyu 2500 soldativ yakij pribuv z Revelya Pislya cogo polozhennya chervonih she bilshe uskladnilosya Vsogo kilkist nimeckih soldativ u Finlyandiyi skladala 14000 15000 osib Boyezdatnist nimeckih vijsk bula nezrivnyanno krashoyu nizh u protivnika Nimechchina navit ne zrobila zhodnoyi zayavi z privodu pochatku bojovih dij proti chervonoyi Finlyandiyi oskilki vvazhala chervonih nevmilimi ta slabkimi buntivnimi zagonami sho stoyat na shlyahu nimeckih planiv nbsp Prosuvannya vijsk pid chas vijni12 13 kvitnya nimecki vijska iz zagonami Shyuckora legko zavoyuvali Gelsinki ta vzhe na nastupnij den 14 kvitnya proveli parad peredavshi misto predstavnikam finskogo Senatu 19 kvitnya nimecka brigada z Lovijsa zahopila Lahti ta pererizala spoluchennya mizh zahidnim i shidnim ugrupovannyami chervonih 21 kvitnya buv uzyatij Hyuvinkya 22 kvitnya Rijgimyaki 26 kvitnya Gyameenlinna Vnochi 26 kvitnya chervonij uryad Finlyandiyi vtikav cherez more z Viborga do Petrograda Gromadyanska vijna v Finlyandiyi bula faktichno zakinchena Nimecki vijska znachno priskorili peremogu bilih i skorotili chas vijni ale ce prizvelo do popadannya Finlyandiyi u sferu vplivu kajzerivskoyi Nimechchini 9 29 kvitnya buv vzyatij Viborg fi ostannye misce roztashuvannya chervonih na teritoriyi Finlyandiyi Masovi rozstrili u vzyatomu misti uvijshli v istoriyu yak Viborzka rizanina 16 travnya 1918 roku vvazhayetsya v Finlyandiyi dnem zakinchennya vijni Bojovi vtrati bilih sklali 3 4 tisyachi osib znachno menshe nizh vtrati suprotivnika 10 Bilofinski formuvannya viyavlyali ne tilki zavzyatist na frontah 11 ale j zhorstokist u bilomu terori 12 Bilofini rozstrilyali ponad 7 tisyach chervonogvardijciv yaki zdalisya v polon ponad 11 tisyach zaginuli v pislyavoyennih taborah 13 Ye dokumentalno ne pidtverdzheni ocinki v 30 tisyach ubitih 14 Bagato uchasnikiv finskogo Bilogo ruhu stali pislya gromadyanskoyi vijni velikimi politikami derzhavnimi diyachami ta voyenachalnikami Bagato shvedskih dobrovolciv z pomizh oficeriv zalishilisya u Finlyandiyi ta sklali osnovu finskih zbrojnih sil Komanduvach biloyi finskoyi armiyi Karl Gustav Emil Mannergejm zgodom stav regentom Korolivstva Finlyandiya z grudnya 1918 po cherven 1919 roku prezidentom derzhavnogo komitetu oboroni Finlyandiyi z 1931 verhovnim golovnokomanduvachem armiyi Finlyandiyi z 1939 prezidentom Finlyandiyi z serpnya 1944 po berezen 1946 roku Boyec Partizanskogo polku Kayaani Urgo Kekkonen vprodovzh trivalogo chasu buv golovoyu parlamentu 1948 1950 prem yer ministrom u 1950 1953 i 1954 1956 rokah odnochasno v 1950 1951 rokah ministrom vnutrishnih sprav v 1952 1953 i 1954 rokah ministrom zakordonnih sprav i v 1956 1981 rokah prezidentom Finlyandiyi Vzhivannya terminu bilofini RedaguvatiTermin bilofini v radyanskij propagandi istorichnij literaturi ta publicistici zastosovuvavsya dlya poznachennya predstavnikiv kerivnih klasiv i yihnih prihilnikiv yaki peremogli v gromadyanskij vijni u Finlyandiyi sho narekli na krayinu bilij teror fi i stanovlyat zagrozu dlya Radyanskoyi Rosiyi ta SRSR Osoblivo aktivno ce ideologichne klishe zastosovuvalosya pid chas Radyansko finskih voyen 1918 1920 1921 1922 1939 1940 i 1941 1944 rokiv shodo zbrojnih sil Finlyandiyi Shyuckora i derzhavno politichnogo kerivnictva krayini U samij Finlyandiyi pochinayuchi z gromadyanskoyi vijni 1918 roku j do teperishnogo chasu chasto vzhivayetsya termini valkoiset 15 bili yakij vikoristovuyetsya dlya poznachennya burzhuazno demokratichnih sil prihilnikiv finskogo Senatu ru sho protistoyali finskim chervonim punaiset abo znevazhlivo punikki v tomu chisli zagonam finskoyi Chervonoyi gvardiyi Punakaarti a dlya poznachennya zhorstokostej proyavlenih finskimi bilimi v hodi ta pislya zakinchennya bojovih dij vikoristovuyetsya termin valkoinen terrori 15 bilij teror Na dumku ryadu suchasnih doslidnikiv termin bilofini ye navmisnim vinahodom radyanskoyi propagandi Zokrema Lev Gudkov vvazhaye sho za sposobom utvorennya termin ye harakternim dlya konspirologichnoyi svidomosti kontaminacij negativnogo komponenta elementa semantiki voroga z nejtralnim ponyattyam tiyeyi grupi na yaku spryamovana ideologichna agresiya ru Poyednuyuchi v takij sposib bilogvardijciv z finami a tak samo polyakami estoncyami v analogichnih konstrukciyah bilopolyaki biloestonci termin viklikav u pam yati masovogo radyanskogo sluhacha alyuziyi chasiv Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi ta dozvolyav predstaviti napad na Finlyandiyu yak vizvolnij pohid a opir radyanskomu vtorgnennyu nacionalnoyu finskoyu armiyeyu yak armiyu ekspluatatoriv vorogiv vlasnogo trudovogo narodu Na dumku L D Gudkova realnogo smislovogo navantazhennya termin ne mav i buv po suti absolyutno bezgluzdim 16 Pogodzhuvavsya z Levom Gudkovim i Volodimir Nyevyezhin 17 Na dumku zbiracha radyanskogo tabirnogo folkloru Zhaka Rossi ru termin vigadanij radyanskoyu Komm 2 propagandoyu yak shovinistichna lajka yaka odnak ne povinna bula buti obrazlivoyu dlya loyalnih finiv por sionist zamist zhid 18 Inshimi doslidnikami termin vikoristovuyetsya yak istorichnij i cilkom nejtralnij por bilochehi protistavlennya chervoni kozaki bilokozaki osoblivo v porivnyanni z terminom lagtari fi lahtari bukvalno m yasnik 19 Ostannij spochatku vikoristovuvavsya finskimi chervonimi j miscevim naselennyam osoblivo v Kareliyi stosovno bilofiniv vnaslidok masovogo teroru pid chas finskoyi gromadyanskoyi vijni 20 21 Piznishe termin lahtari shiroko zustrichavsya u vijskovo memuarnij literaturi stosovno bilofiniv cherez zhorstoki metodi tortur chervonih yaki potrapili v polon v tomu chisli chervonoarmijciv a takozh rozprav nad miscevim naselennyam yaki hocha b yakos yim dopomagali 22 23 Div takozh RedaguvatiBila gvardiya Finlyandiyi Chervona gvardiya Finlyandiya Karelska Akademichna Spilka Sino chorni Partizanskij polk Kayaani Bilij ruhKomentari Redaguvati Tobto faktichno stavsya rozkol na chervonih i bilih orfografiya pershodzherela skorochennya vid slova radyanskij Primitki Redaguvati Asevelvollisuus ja sotalaitoskysymys Arhiv originalu za 30 listopada 2019 Procitovano 20 sichnya 2021 1906 Viaporin kapina ja Hakaniemen mellakka Arhiv originalu za 7 listopada 2017 Procitovano 20 sichnya 2021 Itsenaisyysajan alku Utajarvella Levoton kesa ja syksy 1917 Arhiv originalu za 24 lipnya 2020 Procitovano 20 sichnya 2021 Kolomojskij Beloj Finlyandii Arhiv originalu za 8 bereznya 2016 Procitovano 20 sichnya 2021 Ali Pylkkanen Suojeluskuntalaiset keita he olivat Vapaaehtoisten maanpuolustajien sosiaalinen kerrostuneisuus 1917 1944 Maanpuolustuskorkeakoulun Sotahistorian laitoksen julkaisusarja 1 N o 5 Pieksamaki 2001 238 s ISBN 951 25 1256 4 Jasenyyskriteerit ja sosiaalinen kerrostuneisuus Arhiv originalu za 28 lyutogo 2021 Procitovano 20 sichnya 2021 Punakaartit ja suojeluskunnat kaksi armeijaa Arhiv originalu za 7 grudnya 2017 Procitovano 20 sichnya 2021 Upton 1980 1981 Osa II Keranen 1992 Mattila amp Kemppi 2007 s 135 Hoppu 2008 s 101 Manninen O 1992 1993 Upton 1980 1981 Arimo 1991 Ahto 1993 Aunesluoma amp Haikio 1995 Mattila amp Kemppi 2007 Vuosina 1914 22 sotaoloissa surmansa saaneiden nimitiedosto Vuoden 1918 sodan sotasurmat kuolintavan ja osapuolen mukaan Arhiv originalu za 10 bereznya 2015 Procitovano 20 sichnya 2021 Epatoivo ja kiire johtivat kiirastorstain veriloylyyn Tampereella vuonna 1918 Arhiv originalu za 14 bereznya 2016 Procitovano 20 sichnya 2021 Vapaussodan psykopaatit Arhiv originalu za 11 bereznya 2016 Procitovano 20 sichnya 2021 Vuoden 1918 sodan sotasurmat kuolintavan ja osapuolen mukaan Arhiv originalu za 10 bereznya 2015 Procitovano 20 sichnya 2021 Poslednij rycar Imperii Arhiv originalu za 23 sichnya 2017 Procitovano 20 sichnya 2021 a b Punainen ja valkoinen terrori fin Multiyazychnyj sajt Mannerheim Carl Gustaf Emil 1867 1951 Mannergejm Karl Gustav Emil 1867 1951 www mannerheim fi Arhiv originalu za 16 sichnya 2020 Procitovano 20 sichnya 2021 Punainen ja valkoinen terrori fin Multiyazychnyj sajt Mannerheim Carl Gustaf Emil 1867 1951 Mannergejm Karl Gustav Emil 1867 1951 www mannerheim fi Gudkov L D Negativnaya identichnost Obraz vraga v sovetskom totalitarnom iskusstve i literature Arhivovano 7 travnya 2021 u Wayback Machine Stati 1997 2002 godov Avtorskij sbornik M Novoe literaturnoe obozrenie 2004 Nevezhin V A Sindrom nastupatelnoj vojny Sovetskaya propaganda v preddverii svyashennyh boyov 1939 1941 M AIRO XX 1997 Gl 2 Obosnovanie aktivizacii vneshnej politiki SSSR S 67 113 Zhak Rossi https web archive org web 20160304072918 http www memorial krsk ru Articles Rossi b htm Arhivovano4 bereznya 2016 u Wayback Machine Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Spravochnik po GULAGu 2 e izd dopolnennoe M Prosvet 1991 269 s Prestuplenie i nakazanie v mirovoj praktike Arhivovano 2016 03 04 u Wayback Machine za rubezhom Jacques Rossi The GULAG Handbook A Historical Dictionary of Soviet Penitentiary Institutions and Terms Related to the Forced Labour Camps With a Preface by Alain Besancon London Overseas Publications Interchange Ltd 1987 Sm Wiktionary org Arhiv originalu za 22 grudnya 2020 Procitovano 20 sichnya 2021 Karl Gustav Fon Mannergejm Memuary Galin V V Intervenciya i grazhdanskaya vojna M Algoritm 2004 608 s Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 9 bereznya 2011 Darya Shahtarina Runopevcheskaya Vojnica Runokyla Vuonninen Arhivovano 10 travnya 2021 u Wayback Machine Vojnica starinnaya karelskaya runopevcheskaya derevnya Voennaya byl Zaonezhya Vospominaniya avtora i ego rodnyh o dnyah okkupacii Zaonezhya v 1941 1944 gg Arhivovano 28 sichnya 2021 u Wayback Machine Lukyanov V S Tragicheskoe Zaonezhe Dzherela RedaguvatiKeranen Jorma Suomen itsenaistymisen kronikka Jyvaskyla Gummerus 1992 ISBN 951 20 3800 5 fin Manninen Ohto Itsenaistymisen vuodet 1917 1920 Osa 1 3 Helsinki Toimittanut VAPK kustannus 1992 Painatuskeskus 1993 1992 1993 fin Jukka I Mattila amp Jarkko Kemppi Suomen vapaussota 1918 2007 ISBN 978 952 5485 03 5 fin Upton Anthony F Vallankumous Suomessa 1917 1918 Osa I II 1980 1981 Osa I 1980 ISBN 951 26 1828 1 Osa II 1981 ISBN 951 26 2022 7 fin Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bilofini amp oldid 40667199