Білгорайський повіт (рос. дореф. Бѣлгорайскій уѣздъ, пол. Powiat biłgorajski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської (1867—1812) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії, України (1918—1919) та Люблінського воєводства міжвоєнної Польщі. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Білгорай.
| Білгорайський повіт | |
| | |
| Губернія | Люблінська губернія, Холмська губернія |
|---|---|
| Центр | Білгорай |
| Створений | 1866 |
| Скасований | 1939 |
| Площа | 1500,8 (1885) |
| Населення | 96 332 осіб (1897) |
| Найбільші міста | Білгорай |
| Наступники | Білгорайський повіт |
Волості ред.
При утворенні до повіту входили 1 місто (Білгорай) і 3 містечка (Крешів, Терногород, Юзефів) та 14 сільських волостей.
В 1911 р. повіт поділявся на 14 волостей:
- Олександрів — м. Юзефів,
- Бабиця — с. Замх,
- Біща — с. Біща,
- Воля-Рожанецька — с. Воля-Рожанецька,
- Горішній Потік — с. Горішній Потік,
- Гута-Крешівська — с. Гута-Крешівська,
- Княжпіль — с. Княжпіль,
- Лукова — с. Лукова,
- Майдан-Сопітський — с. Майдан-Сопітський,
- Пуща-Сільська — с. Пуща-Сільська,
- Сіль — с. Сіль,
- Терногород — м. Терногород,
- Коцудза — с. Коцудза-Дольна,
- Крешів — м. Крешів.
Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) значна частина заселена переважно українцями Білгорайського повіту передані з Люблінської губернії до новоутвореної Холмської: місто Білгорай і волості Крешів, Бабичі, Біща, Воля Рожанецька, Горішній Потік, Княжпіль, Лукова і Майдан Сопітський; села Пуща Сільська, Рожнівка, Бояри і Дилі волості Пуща Сільська; села Дережня Сільська, Дережня Загороди, Лазори , Майдан Старий, Майдан Новий, Рогалі, Руда Сільська, Сіль і Смольське волості Сіль; села Гарасюки і Рички волості Гута Крешівська.
Розташування ред.
Повіт розташовувався на півдні губернії. Межував на півночі — з Янівським повітом і Замостським, на сході — з Томашівський повітом, а на заході і півдні — з Галичиною, яка входила до Австро-Угорщини. Площа повіту становила 1500,8 версти.
Населення ред.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 27 573 українськомовних: 21 901 українськомовних греко-католиків, 3 068 українськомовних римо-католиків, 2 078 українськомовних православних, 1 014 польськомовних греко-католиків і 526 греко-католиків, які розмовляли і українською, і польською.
В 1876 р. в повіті проживало 73 898 осіб, з них: 46 595 римокатоликів, 18 294 греко-католики, 2 232 православних, 6 761 юдей, 14 протестантів.
За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 96 332 осіб (47802 чоловіків і 48 530 жінок). Найбільше місто — Білгорай (5846 осіб). Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| польська | 60 363 | 62,66 % |
| українська | 20 071 | 20,84 % |
| єврейська | 8 974 | 9,32 % |
| російська | 6 610 | 6,86 % |
| інші | 314 | 0,33 % |
| Разом | 96 332 | 100 % |
Внаслідок указу російського імператора Миколи II від 17 квітня 1905 року, який проголошував релігійну терпимість та дозволив змінювати конфесію, у 1905—1906 роках у Білгорайському повіті 7645 осіб перейшли з православ'я на римо-католицизм. У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 31 471 православний і 77 658 римо-католиків.
Примітки ред.
- ↑ . www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
- Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 362. (рос. дореф.)
- Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Белгорайский уезд. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
- ↑ Wiercieński H.[pl]. Znaczenie historyczne i wartość naukowa referatu złożonego w Izbie Państwowej w sprawie wydzielenie Chełmszczyzny przez D.N.Czychaczewa. — Kraków, 1913. — С. 6-7, 18. (пол.)
Джерела ред.
- Белгорай // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1891. — Т. V (9) : Буны — Вальтер. — С. 177.
- Powiat biłgorajski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 228. (пол.) (пол.)