www.wikidata.uk-ua.nina.az

Богораз Лариса Йосипівна Лари са Йо сипівна Богора з 8 серпня 1929 Харків Українська РСР 6 квітня 2004 Москва Росія укра

Богораз Лариса Йосипівна

Лари́са Йо́сипівна Богора́з (8 серпня 1929, Харків, Українська РСР — 6 квітня 2004, Москва, Росія) — українська та російська радянська громадсько-політична діячка, дисидент, правозахисниця. Кандидат філологічних наук (1965).

Богораз Лариса Йосипівна
Народилася 8 серпня 1929(1929-08-08)
Харків, УРСР
Померла 6 квітня 2004(2004-04-06)[…] (74 роки)
Москва, Росія
·інсульт
Поховання Ніколо-Архангельський цвинтар
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність правозахисниця, мовознавиця
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Знання мов російська
Заклад Новосибірський державний університет
Батько Богораз Йосип Аронович
У шлюбі з Марченко Анатолій Тихонович і Даніель Юлій Маркович
Діти Даніель Олександр Юлійович
Нагороди

премія Галини Старовойтовоїd

Medal "Make haste to do good"d

Життєпис Редагувати

Батьки Редагувати

Батьки Лариси Богораз — партійні та радянські працівники, учасники громадянської війни, члени ВКП(б). У 1936 Ларисиного батька Йосипа Ароновича Богораза заарештували й засудили, звинувативши в «троцькістській діяльності». У 1947 Лариса, всупереч забороні матері, їздила до батька на заслання.

Наукова кар'єра Редагувати

У 1950 закінчила філологічний факультет Харківського університету. Кілька місяців працювала вчителем української мови та літератури у сільській школі. Того ж 1950 вийшла заміж за Юлія Даніеля та переїхала до Москви. 11 березня 1951 в них народився син Олександр.

До 1961 працювала викладачем російської мови в школах Калузької області, а потім Москви.

У 1961—1964 — аспірант сектору математичної та структурної лінґвістики Інституту російської мови АН СРСР, працювала в галузі фонології.

1964 сім'я Даніелів розпалася — і Лариса із сином виїхала в Новосибірськ. У 1964—1965 жила там в Академмістечку, викладала загальне мовознавство на філологічному відділенні гуманітарного факультету Новосибірського університету.

У 1965 захистила кандидатську дисерта­цію (1978 за рішенням ВАКу позбавлена вченого ступеня; 1990 ВАК переглянув своє рішення і повернув їй ступінь кандидата філологічних наук).

Участь у дисидентському русі Редагувати

Богораз знала про «підпільну» літературну роботу свого чоловіка і Андрія Синявського. 1965, після їх арешту, вона, разом із дружиною Синявського Марією Розановою, активно сприяла перелому громадської думки на користь арештованих письменників. Справа Синявського і Даніеля поклала початок систематичній правозахисній активності багато кого з тих, хто взяв у ній участь, зокрема й самої Богораз.

У 1966—1967 Богораз регулярно їздить у мордовські політичні табори на побачення з чоловіком, знайомиться там із родичами інших політичних в'язнів, уводить їх у коло спілкувань московської інтелігенції. Її квартира стає чимось на зразок «пересильного пункту» для родичів політв'язнів з інших міст, що їдуть на побачення в Мордовію, і для самих політв'язнів, які повертаються з таборів після відбуття покарання.

Через її квартиру пройшло багато українських шістдесятників і їхніх родичів. З декількома українськими в'язнями сумління Богораз дружила і регулярно писала їм у табори українською мовою. Особливо близькими були стосунки з Іваном Світличним і Леонідою Світличною. Вони подружилися сім'ями ще в кінці 1950-х, коли Юлій Даніель перекладав вірші українських поетів російською мовою.

Богораз переклала багато документів українського самвидаву російською мовою перед відправленням на Захід. Пізніше вона ви­везла з побачення з Анатолієм Марченком інформацію про тайник, у якому були заховані підготовлені Степаном Хмарою, Олесем Шевченком та Віталієм Шевченком номери «Українського вісника». Згодом Богораз поїхала до Львова і передала їх Олені Антонів.

11 січня 1968 р. було розповсюджене створене нею разом з Павлом Литвиновим звернення «До світової громадськості» — протест проти грубих порушень законності підчас суду над Олександром Гінзбурґом та іншими правозахисниками(«процес чотирьох»).

Підпис Богораз стоїть і під багатьма правозахисними текстами 1967—1968 та подальших років.

Незважаючи на заперечення багатьох відомих правозахисників (що зводилися до того, що їй, «лідеру руху», не варто піддавати себе небезпеці арешту), 25 серпня 1968 Богораз узяла участь у «демонстрації сімох» на Красній площі в Москві — на знак протесту проти радянського вторгнення в Чехословаччину. За це її заарештували і засудили на 4 роки заслання. Термін відбувала в Східному Сибіру (Іркутська область, селище Чуна), працювала такелажницею на деревообробному комбінаті.

Повернувшись у 1972 в Москву, не стала брати безпосередню участь у роботі чинних тоді дисидентських громадських асоціацій до 1979—1980, коли вона увійшла до складу Комітету захисту Тетяни Великанової. Проте час від часу виступала з громадськими ініціативами, одна або в співавторстві. Зокрема, підписала звернення проти вислання з СРСР Олександра Солженіцина та з вимогою опублікувати в Радянському Союзі «Архіпелаг ГУЛАГ» та інші матеріали про злочини сталінської епохи. Направила ін­дивідуальний відкритий лист голові КГБ СРСР Ю. В. Андропову, у якому відзначила, що не сподівається на добровільне відкриття КГБ свої архівів, та оголосила, що має намір самостійно зби­рати історичні дані про сталінські репресії. Це стало одним з імпульсів створення самвидавської історичної збірки «Пам'ять» (1976—1984), у роботі якої брала активну участь.

У 1976 вона опублікувала під псевдонімом «М. Тарусевич» (в співавторстві зі своїм другим чоловіком Анатолієм Марченком) у журналі «Континент» статтю «Третє дано», присвячену проблемам міжнародного відпруження. На початку 1980-х закликала британський уряд поставитися гуманніше до ув'язнених терористів Ірландської Республіканської Армії.

Богораз неодноразово зверталася до уряду СРСР із закликом оголосити загальну політичну амністію. Кампанія за амністію політичних ув'язнених, розпочата нею в жовтні 1986 разом із Софією Каллістратовою, Михайлом Гефтером і Олександром Подрабінеком, була її останньою і найуспішнішою «дисидентською» акцією: заклик про амністію цього разу підтримала низка відомих діячів радянської культури. У січні 1987 Михайло Горбачов почав звільняти політв'язнів. Проте другий чоловік Богораз, Анатолій Марченко, не встиг скористатися цією амністією — він помер у Чистопольській в'язниці в грудні 1986.

В останні роки Редагувати

Громадська діяльність Богораз тривала і в роки перебудови та після неї. Вона брала участь у підготовці та роботі Міжнародного громадського семінару (грудень 1987). Восени 1989 Богораз увійшла до складу відновленої Московської Гельсінкської групи і деякий час була її співголовою. У 1993—1997 входила в правління російсько-американської Проектної групи з прав людини. У 1991—1996 Богораз — керівник просвітницького семінару з прав людини для громадських організацій Росії і СНД.

Богораз — автор низки статей і заміток з історії і теорії правозахисного руху. Останні роки вона працювала над спогадами, редагувала багато «меморіальних» текстів.

Померла після тяжкої тривалої хвороби.

Література Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ FemBio database
    d:Track:Q61356138
  2. The Fine Art Archive — 2003.
    d:Track:Q10855166
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  4. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  5. Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів, 2006, с. 76.
  6. ↑ Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів, 2006, с. 77.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Lari sa Jo sipivna Bogora z 8 serpnya 1929 Harkiv Ukrayinska RSR 6 kvitnya 2004 Moskva Rosiya ukrayinska ta rosijska radyanska gromadsko politichna diyachka disident pravozahisnicya Kandidat filologichnih nauk 1965 Bogoraz Larisa JosipivnaNarodilasya 8 serpnya 1929 1929 08 08 1 2 Harkiv URSRPomerla 6 kvitnya 2004 2004 04 06 3 4 74 roki Moskva Rosiya insultPohovannya Nikolo Arhangelskij cvintarKrayina SRSR RosiyaDiyalnist pravozahisnicya movoznavicyaAlma mater HNU imeni V N KarazinaNaukovij stupin kandidat filologichnih naukZnannya mov rosijska 3 Zaklad Novosibirskij derzhavnij universitetBatko Bogoraz Josip AronovichU shlyubi z Marchenko Anatolij Tihonovich i Daniel Yulij MarkovichDiti Daniel Oleksandr YulijovichNagorodi premiya Galini Starovojtovoyid Medal Make haste to do good d Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Batki 1 2 Naukova kar yera 1 3 Uchast u disidentskomu rusi 1 4 V ostanni roki 2 Literatura 3 Div takozh 4 Primitki 5 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiBatki Redaguvati Batki Larisi Bogoraz partijni ta radyanski pracivniki uchasniki gromadyanskoyi vijni chleni VKP b U 1936 Larisinogo batka Josipa Aronovicha Bogoraza zaareshtuvali j zasudili zvinuvativshi v trockistskij diyalnosti U 1947 Larisa vsuperech zaboroni materi yizdila do batka na zaslannya Naukova kar yera Redaguvati U 1950 zakinchila filologichnij fakultet Harkivskogo universitetu Kilka misyaciv pracyuvala vchitelem ukrayinskoyi movi ta literaturi u silskij shkoli Togo zh 1950 vijshla zamizh za Yuliya Danielya ta pereyihala do Moskvi 11 bereznya 1951 v nih narodivsya sin Oleksandr Do 1961 pracyuvala vikladachem rosijskoyi movi v shkolah Kaluzkoyi oblasti a potim Moskvi U 1961 1964 aspirant sektoru matematichnoyi ta strukturnoyi lingvistiki Institutu rosijskoyi movi AN SRSR pracyuvala v galuzi fonologiyi 1964 sim ya Danieliv rozpalasya i Larisa iz sinom viyihala v Novosibirsk U 1964 1965 zhila tam v Akademmistechku vikladala zagalne movoznavstvo na filologichnomu viddilenni gumanitarnogo fakultetu Novosibirskogo universitetu U 1965 zahistila kandidatsku diserta ciyu 1978 za rishennyam VAKu pozbavlena vchenogo stupenya 1990 VAK pereglyanuv svoye rishennya i povernuv yij stupin kandidata filologichnih nauk Uchast u disidentskomu rusi Redaguvati Bogoraz znala pro pidpilnu literaturnu robotu svogo cholovika i Andriya Sinyavskogo 1965 pislya yih areshtu vona razom iz druzhinoyu Sinyavskogo Mariyeyu Rozanovoyu aktivno spriyala perelomu gromadskoyi dumki na korist areshtovanih pismennikiv Sprava Sinyavskogo i Danielya poklala pochatok sistematichnij pravozahisnij aktivnosti bagato kogo z tih hto vzyav u nij uchast zokrema j samoyi Bogoraz U 1966 1967 Bogoraz regulyarno yizdit u mordovski politichni tabori na pobachennya z cholovikom znajomitsya tam iz rodichami inshih politichnih v yazniv uvodit yih u kolo spilkuvan moskovskoyi inteligenciyi Yiyi kvartira staye chimos na zrazok peresilnogo punktu dlya rodichiv politv yazniv z inshih mist sho yidut na pobachennya v Mordoviyu i dlya samih politv yazniv yaki povertayutsya z taboriv pislya vidbuttya pokarannya Cherez yiyi kvartiru projshlo bagato ukrayinskih shistdesyatnikiv i yihnih rodichiv Z dekilkoma ukrayinskimi v yaznyami sumlinnya Bogoraz druzhila i regulyarno pisala yim u tabori ukrayinskoyu movoyu Osoblivo blizkimi buli stosunki z Ivanom Svitlichnim i Leonidoyu Svitlichnoyu Voni podruzhilisya sim yami she v kinci 1950 h koli Yulij Daniel perekladav virshi ukrayinskih poetiv rosijskoyu movoyu Bogoraz pereklala bagato dokumentiv ukrayinskogo samvidavu rosijskoyu movoyu pered vidpravlennyam na Zahid Piznishe vona vi vezla z pobachennya z Anatoliyem Marchenkom informaciyu pro tajnik u yakomu buli zahovani pidgotovleni Stepanom Hmaroyu Olesem Shevchenkom ta Vitaliyem Shevchenkom nomeri Ukrayinskogo visnika Zgodom Bogoraz poyihala do Lvova i peredala yih Oleni Antoniv 11 sichnya 1968 r bulo rozpovsyudzhene stvorene neyu razom z Pavlom Litvinovim zvernennya Do svitovoyi gromadskosti protest proti grubih porushen zakonnosti pidchas sudu nad Oleksandrom Ginzburgom ta inshimi pravozahisnikami proces chotiroh 5 Pidpis Bogoraz stoyit i pid bagatma pravozahisnimi tekstami 1967 1968 ta podalshih rokiv 6 Nezvazhayuchi na zaperechennya bagatoh vidomih pravozahisnikiv sho zvodilisya do togo sho yij lideru ruhu ne varto piddavati sebe nebezpeci areshtu 25 serpnya 1968 Bogoraz uzyala uchast u demonstraciyi simoh na Krasnij ploshi v Moskvi na znak protestu proti radyanskogo vtorgnennya v Chehoslovachchinu Za ce yiyi zaareshtuvali i zasudili na 4 roki zaslannya Termin vidbuvala v Shidnomu Sibiru Irkutska oblast selishe Chuna pracyuvala takelazhniceyu na derevoobrobnomu kombinati Povernuvshis u 1972 v Moskvu ne stala brati bezposerednyu uchast u roboti chinnih todi disidentskih gromadskih asociacij do 1979 1980 koli vona uvijshla do skladu Komitetu zahistu Tetyani Velikanovoyi Prote chas vid chasu vistupala z gromadskimi iniciativami odna abo v spivavtorstvi Zokrema pidpisala zvernennya proti vislannya z SRSR Oleksandra Solzhenicina ta z vimogoyu opublikuvati v Radyanskomu Soyuzi Arhipelag GULAG ta inshi materiali pro zlochini stalinskoyi epohi Napravila in dividualnij vidkritij list golovi KGB SRSR Yu V Andropovu u yakomu vidznachila sho ne spodivayetsya na dobrovilne vidkrittya KGB svoyi arhiviv ta ogolosila sho maye namir samostijno zbi rati istorichni dani pro stalinski represiyi Ce stalo odnim z impulsiv stvorennya samvidavskoyi istorichnoyi zbirki Pam yat 1976 1984 u roboti yakoyi brala aktivnu uchast 6 U 1976 vona opublikuvala pid psevdonimom M Tarusevich v spivavtorstvi zi svoyim drugim cholovikom Anatoliyem Marchenkom u zhurnali Kontinent stattyu Tretye dano prisvyachenu problemam mizhnarodnogo vidpruzhennya Na pochatku 1980 h zaklikala britanskij uryad postavitisya gumannishe do uv yaznenih teroristiv Irlandskoyi Respublikanskoyi Armiyi 6 Bogoraz neodnorazovo zvertalasya do uryadu SRSR iz zaklikom ogolositi zagalnu politichnu amnistiyu Kampaniya za amnistiyu politichnih uv yaznenih rozpochata neyu v zhovtni 1986 razom iz Sofiyeyu Kallistratovoyu Mihajlom Gefterom i Oleksandrom Podrabinekom bula yiyi ostannoyu i najuspishnishoyu disidentskoyu akciyeyu zaklik pro amnistiyu cogo razu pidtrimala nizka vidomih diyachiv radyanskoyi kulturi U sichni 1987 Mihajlo Gorbachov pochav zvilnyati politv yazniv Prote drugij cholovik Bogoraz Anatolij Marchenko ne vstig skoristatisya ciyeyu amnistiyeyu vin pomer u Chistopolskij v yaznici v grudni 1986 V ostanni roki Redaguvati Gromadska diyalnist Bogoraz trivala i v roki perebudovi ta pislya neyi Vona brala uchast u pidgotovci ta roboti Mizhnarodnogo gromadskogo seminaru gruden 1987 Voseni 1989 Bogoraz uvijshla do skladu vidnovlenoyi Moskovskoyi Gelsinkskoyi grupi i deyakij chas bula yiyi spivgolovoyu U 1993 1997 vhodila v pravlinnya rosijsko amerikanskoyi Proektnoyi grupi z prav lyudini U 1991 1996 Bogoraz kerivnik prosvitnickogo seminaru z prav lyudini dlya gromadskih organizacij Rosiyi i SND Bogoraz avtor nizki statej i zamitok z istoriyi i teoriyi pravozahisnogo ruhu Ostanni roki vona pracyuvala nad spogadami redaguvala bagato memorialnih tekstiv Pomerla pislya tyazhkoyi trivaloyi hvorobi Literatura RedaguvatiDaniel O Zaharov Ye Bogoraz Larisa Josipivna Mizhnarodnij biografichnij slovnik disidentiv krayin Centralnoyi ta Shidnoyi Yevropi j kolishnogo SRSR T 1 Ukrayina Chastina I Harkiv Harkivska pravozahisna grupa Prava lyudini 2006 T 1 S 75 78 1500 prim ISBN 966 8919 09 2 Div takozh RedaguvatiOperaciya Dunaj Demonstraciya 25 serpnya 1968 rokuPrimitki Redaguvati a b FemBio database d Track Q61356138 The Fine Art Archive 2003 d Track Q10855166 a b Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Mizhnarodnij biografichnij slovnik disidentiv 2006 s 76 a b v Mizhnarodnij biografichnij slovnik disidentiv 2006 s 77 Posilannya RedaguvatiMuzej disidentskogo ruhu Bogoraz Larisa Josipivna Vladislav Pronenko Ridna domivka tabirnoyi madonni Spogadi pro GULAG ta yih avtori Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bogoraz Larisa Josipivna amp oldid 40120208