| Антонів Олена Тимофіївна | |
|---|---|
| | |
| Народилася | 17 листопада 1937 Бібрка |
| Померла | 2 лютого 1986 (48 років) ·дорожньо-транспортна пригода |
| Поховання | :
|
| Країна | СРСР |
| Діяльність | лікарка |
| Галузь | рух за громадянські права |
| Alma mater | Львівський державний медичний інститут |
| Знання мов | українська |
| Батько | Тимофій Антонів |
| Мати | Наталія Антонів |
| Брати, сестри | Антонів Марія Тимофіївна |
| У шлюбі з | Чорновіл Вячеслав Максимович і Красівський Зеновій Михайлович |
| Діти | Чорновіл Тарас В'ячеславович |
|
Анто́нів Оле́на Тимофі́ївна (17 листопада 1937, Бібрка, нині Перемишлянського району Львівської області — 2 лютого 1986, Львів) — українська лікарка, правозахисниця. Розпорядниця фонду Олександра Солженіцина в Галичині. Членкиня Клубу творчої молоді у Львові.
Життєпис Редагувати
Народилася 17 листопада 1937 року в місті Бібрка (нині Перемишлянського району Львівської області, Україна). Під час німецько-радянської війни проживала в Переволоці Бучацького району Тернопільської області. Закінчила середню школу в 1955 році. Під час арештів української інтелігенції проживала у Львові.
У 1955–1961 роках навчалася на лікувальному факультеті Львівського державного медичного інституту. Працювала у Львівському обласному протитуберкульозному диспансері.
Була членкинею Клубу творчої молоді. Підтримувала зв'язки з Аллою Горською, Євгеном Сверстюком, Іваном Світличним та іншими шістдесятниками. Виготовляла, зберігала та розповсюджувала літературу самвидаву, зокрема «Український вісник». У її помешканні збиралися колишні повстанці, шістдесятники, творча інтелігенція; відзначали пам'ятні дати, релігійні свята. У будинку Олени Антонів часто проводили обшуки. У 1970-х роках Антонів фактично стала розпорядницею фонду допомоги політв'язням у Західній Україні. Формально не належачи до Української Гельсінської групи, Антонів готувала, передруковувала та передавала іноземним журналістам окремі документи об'єднання. Отримувала погрози з боку КДБ СРСР.
Була одружена з В'ячеславом Чорноволом, народила сина Тараса.
У 1980–1985 роках багато часу провела в Тюменській області Росії, поділяючи заслання з другим чоловіком — Зеновієм Красівським (шлюб зареєстрували 26 травня 1979 року).
Загинула внаслідок нещасного випадку в автомобільній катастрофі. Похована в одному гробівці з батьками на 32 полі Янівського цвинтаря. Згодом у ньому похована її молодша сестра Марія (1939–2014).
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Мельничук Б., Уніят В. Антонів Олена Тимофіївна… — С. 17.
- Островський В. (Івано-Франківськ). Правозахисна діяльність З. Красівського… — С. 132.
Джерела Редагувати
- Мельничук Б., Уніят В. Антонів Олена Тимофіївна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 17. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Островський В. (Івано-Франківськ). Правозахисна діяльність З. Красівського // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 5 (524). — (вер.—жовт.). — С. 130—139. — ISSN 0130-5247.
- Рух опору в Україні: 1960—1990: енциклопедичний довідник / передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. — К.: Смолоскип, 2010. — 804 с., 56 іл. — ISBN 978-966-2164-14-5.
- Антонів О. Т. [ 2 червня 2011 у Wayback Machine.] в архіві Музею дисидентського руху [ 3 серпня 2015 у Wayback Machine.].
- Олена Тимофіївна Антонів [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.] // Про Бібрку з любов'ю (передрук із Українське життя в Севастополі [ 28 березня 2017 у Wayback Machine.]).
- Овсієнко В. Антонів О. Т. // Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина І. — Харків : Харківська правозахисна група; Права людини, 2006. — Т. 1. — С. 44—45. — 1500 прим. — ISBN 966-8919-09-2.
- Овсієнко В. В. Антонів Олена Тимофіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.