Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького (ЛНМУ; лат. Universitatis Medicinalis Leopoliensis) — один з найбільших та найстаріших медичних навчальних закладів України. Готує спеціалістів за напрямами: медицина, медико-профілактична справа, стоматологія та фармація. За даними міжнародної бази Scopus університет посідає перше місце серед медичних вишів України.
| університет | |
| Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького | |
| ЛНМУ | |
| Назва на честь | Король Данило |
|---|---|
| | |
| 49°50′02″ пн. ш. 24°03′12″ сх. д. / 49.833888888916661131° пн. ш. 24.05333333336111323° сх. д.Координати: 49°50′02″ пн. ш. 24°03′12″ сх. д. / 49.833888888916661131° пн. ш. 24.05333333336111323° сх. д. | |
| Країна | Україна Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Місто | Львів |
| Засновано | (факультет Львівського університету) 1939 р. (як окремий заклад) |
| Ректор | академік Зіменковський Борис Семенович |
| Студентів: | 5 150 |
| Аспірантів: | 70 |
| Докторів наук: | 124 |
| Професорів: | 108 |
| Випускники | Категорія:Випускники Львівського медичного університету |
| Сайт: | www.meduniv.lviv.ua |
| Адреса: | вул. Пекарська, 69, Львів 79010 |
| | |
| Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького у Вікісховищі | |
Структура Редагувати
Наразі в університеті налічується п'ять факультетів та один відділ:
- Медичний факультет № 1
- Медичний факультет № 2
- Стоматологічний факультет
- Фармацевтичний факультет
- Факультет післядипломної освіти
- Відділ по роботі з іноземними студентами
Сумарно на них функціонує 75 кафедр.
Історія Редагувати
Історія Львівського медичного університету сягає 1661 року, коли 20 січня привілеєм короля Яна Казимира Львівська єзуїтська колегія була піднесена до рангу Академії з присвоєнням титулу Університету у складі чотирьох факультетів. Однак повноцінний медичний факультет аж до закриття Університету у 1773 році так і не був утворений.
16 листопада 1784 року, згідно з привілеєм імператора Йосифа ІІ від 21 жовтня 1784 року, відбулося відновлення у Львові університету з чотирма факультетами: теології, права, філософським і медичним. Саме з цього дня відраховує свій вік Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького.
Упродовж 1891–1898 рр. були збудовані та почали функціонувати нові навчальні корпуси та клінічні бази Університету: анатомофізіологічний, патологоанатомічний, хімічний, акушерства та гінекології, хірургії, внутрішніх хвороб, дерматовенерології, оториноларингології та ін. Так 4 квітня 1891 року було прийнято рішення про відкриття медичного факультету при Львівському університеті. Ректор університету доктор Балясиц на урочистому відкритті навчального року 1891/1892 рр., назвав це ріщення однією з чотирьох важливих подій для університету Львівського. Після відкриття факультету була поїздка делегації Львівського університету на аудієнції до цісаря у листопаді 1891 року.
У березні 1900 р. відбувся перший випуск лікарів у кількості 16 осіб, серед яких було двоє українців — І. Полохайло і Я. Грушкевич. Через 100 років — у червні 2001 р. — дипломи про закінчення Університету отримали 775 лікарів, провізорів і медсестер.
У першій половині XX століття у Львові викладали медицину вихідці з університетів Кракова, Відня, Гайдельберґа та інших провідних європейських осередків освіти. Кафедри медичного факультету Львівського університету очолювали вчені світової слави професори Г. Кадий, В. Шимонович, А. Бек, Я. Прус, А. Марс, Л. Ридиґер, А. Цєшинський, М. Ненцкий, Я. Парнас, Р. Вайґль, В. Новіцький та багато інших.
З 1920 р. до 1925 р. у Львові працював Український Таємний Університет, який виник через негативне ставлення польської влади до навчання українців у Львівському університеті. З 1921 р. у складі Українського Таємного Університету був організований медичний факультет, який складався з 10 кафедр, на яких навчалося 185 студентів. Серед викладачів були М. Панчишин, М. Музика, І. Куровець, С. Балей, О. Барвінський та ін. Внаслідок відсутності відповідної лабораторної та клінічної бази студенти третього і наступних курсів продовжували своє навчання у Празі, Відні, інших університетах за кордоном.
Після нападу СРСР на Польщу, в 1939 та приєднання частини території східної Польщі до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки, медичний факультет Львівського університету було виділено зі складу університету і реорганізовано у Львівський державний медичний інститут з двома факультетами: лікувально-профілактичним і фармацевтичним; загалом 1139 студентів. Ректором був Макарченко Олександр Федорович. Того ж року при інституті заснована наукова бібліотека.
З початком німецької окупації Львова діяльність вищих навчальних закладів припинилася. Через тиждень після вступу до Львова німецько-нациських військ, у липні 1941 року, нацисти розстріляли 36 професорів львівських вищих навчальних закладів, серед яких було 13 професорів (Т. Островський, В. Добжанецький, С. Прогульський, І. Грек, Р. Ренцкий, А. Соловей, В. Серадський, С. Манчевський, В. Новіцький, А. Цєшинський, Ю. Гжендельський, Г. Гілярович, С. Руф) та 10 викладачів медичного інституту. Ця акція була лише одним із епізодів ретельно спланованої гітлерівцями широкомасштабної кампанії тотального винищення діячів польської науки і культури як еліти нації (одночасно були розстріляні й українці-професори медичного інституту, в тому числі академік А. Соловій)). Під час окупації німці сіяли міжнаціональну ворожнечу, внаслідок чого трагічно загинули професори А. Ластовецький, Б. Яловий, А. Бек.
4 вересня 1941 року професор Маркіян Панчишин отримав згоду відновлення медичного інституту з навчанням німецькою мовою. Після вступних екзаменів абітурієнтів і перездавання студентами всіх іспитів німецькою мовою було зараховано 1238 українців і 322 поляки, навчання розпочалося 1 квітня 1942 р. 20 травня 1942 року розпорядженням німецької окупаційної адміністрації на базі Львівського медичного інституту були офіційно відкриті медичні фахові курси. Їх навчальні програми принципово не відрізнялися від передвоєнних і були практично ідентичними з німецькими програмами вищої медичної освіти. Дещо пізніше вищезазначений навчальний заклад отримав офіційну назву Державні медикопрофілактичні фахові курси. Його орґанізація і діяльність стали можливими завдяки самовідданій жертовній праці народного професора М. Панчишина та доктора Р. Осінчука.
1 жовтня 1944 року, через два місяці після зайняття Львова радянськими військами, у Львівському державному медичному інституті розпочався новий навчальний рік.
Починаючи з 1961 року, поряд із підготовкою національних кадрів, Університет здійснює навчання іноземних громадян з країн Європи, Азії, Африки та Америки. За 40 років підготовлено близько 2000 лікарів і провізорів — іноземців, які успішно працюють у багатьох країнах світу. З 1997 р. розпочато і динамічно розвивається навчання іноземних студентів англійською мовою.
17 жовтня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України № 1262 Львівський державний медичний інститут отримав статус вищого навчального закладу IV рівня акредитації і був перейменований на Львівський державний медичний університет.
21 жовтня 1998 р. Університетові присвоєно ім'я Данила Галицького, першого короля Галицько-Волинської держави. Данило Галицький проводив прогресивні на той час державні й адміністративні реформи, розвивав освіту і культуру, удосконалював військо та створив для нього першу школу тогочасних медиків, яка започаткувала розвиток медицини у Галичині.
21 серпня 2003 р. Указом Президента України № 872/2003 Львівському державному медичному університету імені Данила Галицького, враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання наслідків його діяльності, вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, надано статус Національного медичного університету.
При ЛНМУ діє Товариство молодих вчених і спеціалістів.
Ректори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Редагувати
- 1939 в.о. Музика Максим Максимович
- 1939—1941 Макарченко Олександр Федорович
- 1944—1944 Глухенький Тимофій Титович
- 1944—1950 Скосогоренко Григорій Пилипович
- 1951—1964 Кузьменко Леонід Миколайович
- 1964—1981 Даниленко Михайло Васильович
- січень 1981 — лютий 1998 Павловський Михайло Петрович
- квітень 1998 - липень 2023 — Зіменковський Борис Семенович
Примітки Редагувати
- . Освіта.UA (uk-UA). Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2016.
- . Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 10 грудня 2017.
- . meduniv.lviv.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2016.
- . meduniv.lviv.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2016.
- Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 11 грудня 2020.
- Є. Стецьків. Мої спогади про студії у Львівському медичному інституті в роки Другої світової війни (1941—1944). — AML II/3-4 1996
- . Архів оригіналу за 27 січня 2014. Процитовано 17 липня 2012.
- . Архів оригіналу за 16 грудня 2011. Процитовано 17 липня 2012.
Джерела Редагувати
- Сайт Університету [ 5 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Зіменковський Б. С., Ґжеґоцький М. Р., Луцик О. Д. Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: 1784—2009. [ 7 липня 2017 у Wayback Machine.] — Львів: Наутілус, 2009. — ISBN 966-8574-06-0
- Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького: рік 2004. — Львів: Наутілус, 2004. — ISBN 966-02-1406-5
- Львівський державний медичний інститут. / Ред. М. Павловський. — Львів: Словник, 1994. — ISBN 5-8326-0036-3
Література Редагувати
- Історія студентського наукового товариства Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького / Масна З. З. [та ін.] ; М-во охорони здоров'я України, Львів. нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького, Студент. наук. т-во. — Львів : Львів. нац. мед. ун-т ім. Д. Галицького, 2014. — 111 с. : іл., портр. — Бібліогр.: с. 103—111 (111 назв). — ISBN 978-966-8792-86-1
- Сад лікарських рослин у Львові : навч.посіб.для викладачів та студ.фарм.фак-в ВНЗ І-IV рівн.акред. / Р. М. Гулько. - Вінниця : Нова книга, 2006. - 240 с.
Посилання Редагувати
Див. також Редагувати
Випускники Редагувати
| Це незавершена стаття про освіту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |