www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гінзбург Олександр Ілліч рос Гинзбург Александр Ильич 21 листопада 1936 Москва 19 липня 2002 Париж російський радянський

Гінзбург Олександр Ілліч

Гінзбург Олександр Ілліч (рос. Гинзбург Александр Ильич; 21 листопада 1936, Москва — 19 липня 2002, Париж) — російський радянський журналіст, видавець, громадський діяч, дисидент. Учасник російського правозахисного руху. Політв'язень радянських концтаборів. Член Московської Гельсінської групи.

Гінзбург Олександр Ілліч
фр. Alexandre Ginsburg
Народився 21 листопада 1936(1936-11-21)
Москва, СРСР
Помер 19 липня 2002(2002-07-19) (65 років)
Париж, Франція
Поховання
Пер-Лашез і Grave of Ginsburgd : 

Країна  Франція
 СРСР
Діяльність журналіст, поет, правозахисник, письменник, видавець, дисидент
Галузь політика і права людини
Знання мов французька, російська і англійська
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гінзбург.

Життєпис ред.

Олександр Гінзбург народився 21 листопада 1936 року в Москві. Його батько, архітектор Сергій Чижов, був заарештований 1936 року за сфабрикованою справою і загинув в ув'язненні на початку 1937 року за 2 місяці після народження Олександра. Дід по батьковій лінії, археолог, загинув в Москві 1918 року під час «червоного терору». Бабуся, як православна вірянка, відсиділа на Луб'янці в кінці 1920-х років близько двох років. Мати, Людмила Іллівна Гінзбург — в молодості архітектор, згодом заводський економіст, померла 1981 року на еміграції в Парижі.

1953 року під час отримання паспорту взяв прізвище матері на знак протесту проти кампанії державного антисемітизму.

Навчався в Московській чоловічій школі № 12, захоплювався театром. 1954 року закінчив школу та поїхав працювати актором і режисером в Новосибірському ТЮГі.

1956 року захопився журналістикою і вступив на журфак Московського державного університету. Навчався на заочному відділенні, працюючи в газеті «Московський комсомолець». За його зізнанням, він ніколи не писав статті на радянську пропагандисько-ідеологічну тематику.

У 1959—1960 роках Гінзбург склав і поширив серед своїх друзів і знайомих поетичний альманах самвидаву «Синтаксис». В альманах були включені неопубліковані вірші Сапгіра, Холіна, Чудакова, Глазкова, Аронова, Окуджави, Ахмадуліної, вперше надруковані вірші Бродського та інших поетів. Кожен номер альманаху включав 10 авторів, кожен з яких був представлений п'ятьма віршами. Однак поети надавали журналу значно більше своїх творів. Всього встигли вийти три номери «Синтаксису», а у Гінзбурга накопичилася значна кількість неопублікованої поезії.

У липні 1960 року в будинку Гінзбурга співробітники КДБ СРСР провели обшук «за підозрою в наявності антирадянської літератури», коли четвертий номер журналу «Синтаксис» уже був підготовлений. Матеріали альманаху були вилучені. Майже виключно поетичні тексти, за зізнанням Гінзбурга, за обсягом зайняли у кадебістів «пів вантажівки». 14 липня 1960 р. був заарештований за звинуваченням в антирадянської діяльності.

Після безуспішних спроб КДБ знайти докази і сформулювати політичне звинувачення слідчі випадково дізналися, що Гінзбург одного разу здав за товариша, майбутнього актора Олександра Юдіна, іспит з твору на атестат зрілості у вечірній школі. Гінзбург був засуджений «за підробку документів» до двох років ув'язнення (максимальний термін за цією статтею). Відбував покарання у «змішаній зоні» на півночі Кіровської області РРФСР у Вятлазі, працював на лісопилці.

Після звільнення 14 липня 1962 р. повернувся до Москви, працював робітником музею, електриком, токарем і аварійним працівником московської каналізації. Основної зарплатні йому на життя не вистачало, і тому він за допомогою друзів часто підробляв «літературним рабом».

1966 року Олександр Гінзбург вступив на вечірнє відділення Московського історико-архівного інституту.

Справа Гінзбурга і Галанскова ред.

1966 року Гінзбург склав збірник під назвою «Біла книга» по справі Синявського і Даніеля. Гінзбург особисто приніс п'ятий екземпляр друкарської закладки рукопису до приймальні КДБ СРСР з пропозицією обміняти публікацію книги на дострокове звільнення Синявського і Даніеля. Потім «Біла книга» була розіслана у багато офіційних інстанцій СРСР, депутатам Верховної ради СРСР, і в решті решт опублікована за кордоном.

23 січня 1967 року був засуджений за звинуваченням у виготовленні та поширенні антирадянської лі­тератури за статтею 70 КК РРФСР «Антирадянська агітація і пропаганда» на 5 років таборів у «процесі чо­тирьох» разом з Юрієм Галансковим, Олексієм Добровольським та Вірою Лашковою. Після вироку, у 1968 році розпочалася перша петиційна кампанія. Листа на підтримку засуджених підписали зокрема 139 українців. Ті, хто взяв участь у кампанії, були звільнені з роботи, виключені з партії, з вишів.

Покарання відбував у мордовському політичному таборі ЖХ 385/17 у селищі Озерний. 21 серпня 1969 р. одружився у таборі, дружина - Орина Сергіївна Жовківська-Гінзбург. 17 серпня.1970 р. був переведений з табору до Владимирської в'язниці за передачу на Захід інформації про умови утримання політв'язнів в СРСР. Після звільнення у січні 1972 р. оселився у місті Таруса Калузької області РРФСР, бо за радянськими законами міг жити не менше ніж за 100 кілометрів від Москви. Перебував під гласним наглядом міліції. У 1973 р. народився син Олександр.

У лютому 1974 року, після арешту і висилки Олександра Солженіцина, допомагав Наталії Солженіциній виносити з будинку та переховувати рукописи і матеріали письменника. Причому у Гінзбурга осідали ті рукописи, які було вирішено зберігати в Росії, а не вивозити на захід. Солженіцин включив Гінзбурга до числа своїх таємних помічників.

З квітня 1974 року був розпорядником «Російського громадського фонду допомоги переслідуваним та їхнім родинам», створеного Солженіциним у Швейцарії. Значна частина допомоги з цього фонду надходила до України через Віру Лісо­ву, Олену Антонів, Євгена Захарова. Олександр Ілліч став одним із засновників Московської Гельсінкської групи 12 травня 1976 року.

9 листопада 1976 року на прес-конференції у квартирі Гінзбурга Микола Руденко оголосив про створення Української Гельсінської групи. Неодноразово піддавався обшукам, допитам, затриманням з боку КДБ.

2 лютого 1977 р. у «Литературной газете» («Літературній газетІ») з'явилася стаття «Лжецы и фарисеи» («Брехуни та фарисеї»), підписана іменем нещодавно звільненого політв'язня, літератора Олександра Петрова-Агато­ва. Гінзбург звинувачувався у ній у праці на зарубіжні підривні центри. Також автор стверджував, що Гінзбург має особисту ко­рисливість в справах Фонду. Після цього Гінзбург скликав прес-конференцію, підчас якої надав звіт про діяльність Фонду за три роки.

Еміграція ред.

3 лютого 1977 року за згодою Політбюро ЦК КПРС, в рамках кампанії з припинення Гельсінського руху в країні, Гінзбурга заарештували разом з іншими активістами гельсінських груп (Юієм Орловим, Миколою Руденко, Томасом Венцлова). 13 липня 1978 року Калузьким обласним судом Гінзбурга було засуджено за антирадянську пропаганду (ст. 70 ч. 2 Кримінального кодексу РРФСР) до восьми років позбавлення волі в колонії особливого режиму та трьох років заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Покарання відбував у таборі ЖХ385/1-6 (Дубровлаг, Мордовія), працював у шкідливих умовах на скляно-шліфувальному виробництві. Міжнародна правозахисна організація Amnesty International визнала його в'язнем сумління. Звільнений 27 квітня 1979 року та в результаті переговорів на вищому рівні між СРСР і США разом з іще чотирма іншими політв'язнями — Едуардом Кузнєцовим, Марком Димшицем, Георгієм Вінсом та Валентином Морозом — без його відома і згоди був обміняний на двох громадян СРСР — співробітників КДБ Черняєва та Енгера, засуджених в США за шпигунство на користь СРСР на термін по 50 років ув'язнення кожен.

По дорозі в Нью-Йорк в рейсовому літаку «Аерофлоту» в спеціально відведеному салоні п'ятьох політв'язнів охороняли 13 співробітників КДБ.

Опинившись за кордоном, Гінзбург спочатку жив у США. 1 лютого 1980 р. рідні Гінзбурга виїхали з СРСР в Париж, де сім'я возз'єдналася та отримала право на проживання у Франції. Жив у Парижі з дружиною і двома дітьми. Керував Російським культурним центром в Монжероні, потім, з 1985 р. і до жовтня 1997 року працював разом з дружиною як оглядач і заступник головного редактора у газеті «Російська думка» (рос. «Русская мысль»). У «Російській думці» Гінзбург робив щотижневі огляди під назвою «Хроніка поточних подій».

Помер на 66-му році життя 19 липня 2002 року в Парижі. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Примітки ред.

  1. ↑ SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  2. ↑ Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  4. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  5. ↑ Кузовкін, 2006, с. 135.
  6. ↑ Овсієнко, 2007.
  7. ↑ . www.sakharov-center.ru. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 2 квітня 2021. 
  8. ↑ Кузовкін, 2006, с. 136.
  9. Солженіцин А. І. Буцалося теля з дубом. П'яте доповнення — «Невидимки» // Новий світ. 1991. № 12. — с. 66. (рос.)
  10. Amnesty International, 1980, с. 309.

Джерела ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ginzburg Oleksandr Illich ros Ginzburg Aleksandr Ilich 21 listopada 1936 Moskva 19 lipnya 2002 Parizh rosijskij radyanskij zhurnalist vidavec gromadskij diyach disident Uchasnik rosijskogo pravozahisnogo ruhu Politv yazen radyanskih konctaboriv Chlen Moskovskoyi Gelsinskoyi grupi Ginzburg Oleksandr Illichfr Alexandre GinsburgNarodivsya 21 listopada 1936 1936 11 21 1 2 Moskva SRSRPomer 19 lipnya 2002 2002 07 19 1 3 2 65 rokiv Parizh FranciyaPohovannya Per Lashez i Grave of Ginsburgd Krayina Franciya SRSRDiyalnist zhurnalist poet pravozahisnik pismennik vidavec disidentGaluz politika 4 i prava lyudini 4 Znannya mov francuzka rosijska 4 i anglijska 4 Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ginzburg Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Sprava Ginzburga i Galanskova 1 2 Emigraciya 2 Primitki 3 DzherelaZhittyepis red Oleksandr Ginzburg narodivsya 21 listopada 1936 roku v Moskvi Jogo batko arhitektor Sergij Chizhov buv zaareshtovanij 1936 roku za sfabrikovanoyu spravoyu i zaginuv v uv yaznenni na pochatku 1937 roku za 2 misyaci pislya narodzhennya Oleksandra Did po batkovij liniyi arheolog zaginuv v Moskvi 1918 roku pid chas chervonogo teroru Babusya yak pravoslavna viryanka vidsidila na Lub yanci v kinci 1920 h rokiv blizko dvoh rokiv Mati Lyudmila Illivna Ginzburg v molodosti arhitektor zgodom zavodskij ekonomist pomerla 1981 roku na emigraciyi v Parizhi 1953 roku pid chas otrimannya pasportu 5 vzyav prizvishe materi na znak protestu proti kampaniyi derzhavnogo antisemitizmu 6 Navchavsya v Moskovskij cholovichij shkoli 12 zahoplyuvavsya teatrom 1954 roku zakinchiv shkolu ta poyihav pracyuvati aktorom i rezhiserom v Novosibirskomu TYuGi 7 1956 roku zahopivsya zhurnalistikoyu i vstupiv na zhurfak Moskovskogo derzhavnogo universitetu Navchavsya na zaochnomu viddilenni pracyuyuchi v gazeti Moskovskij komsomolec Za jogo ziznannyam vin nikoli ne pisav statti na radyansku propagandisko ideologichnu tematiku U 1959 1960 rokah Ginzburg sklav i poshiriv sered svoyih druziv i znajomih poetichnij almanah samvidavu Sintaksis V almanah buli vklyucheni neopublikovani virshi Sapgira Holina Chudakova Glazkova Aronova Okudzhavi Ahmadulinoyi vpershe nadrukovani virshi Brodskogo ta inshih poetiv Kozhen nomer almanahu vklyuchav 10 avtoriv kozhen z yakih buv predstavlenij p yatma virshami Odnak poeti nadavali zhurnalu znachno bilshe svoyih tvoriv Vsogo vstigli vijti tri nomeri Sintaksisu a u Ginzburga nakopichilasya znachna kilkist neopublikovanoyi poeziyi U lipni 1960 roku v budinku Ginzburga spivrobitniki KDB SRSR proveli obshuk za pidozroyu v nayavnosti antiradyanskoyi literaturi koli chetvertij nomer zhurnalu Sintaksis uzhe buv pidgotovlenij Materiali almanahu buli vilucheni Majzhe viklyuchno poetichni teksti za ziznannyam Ginzburga za obsyagom zajnyali u kadebistiv piv vantazhivki 14 lipnya 1960 r 7 buv zaareshtovanij za zvinuvachennyam v antiradyanskoyi diyalnosti Pislya bezuspishnih sprob KDB znajti dokazi i sformulyuvati politichne zvinuvachennya slidchi vipadkovo diznalisya sho Ginzburg odnogo razu zdav za tovarisha majbutnogo aktora Oleksandra Yudina ispit z tvoru na atestat zrilosti u vechirnij shkoli Ginzburg buv zasudzhenij za pidrobku dokumentiv do dvoh rokiv uv yaznennya maksimalnij termin za ciyeyu statteyu Vidbuvav pokarannya u zmishanij zoni na pivnochi Kirovskoyi oblasti RRFSR u Vyatlazi pracyuvav na lisopilci 7 Pislya zvilnennya 14 lipnya 1962 r 7 povernuvsya do Moskvi pracyuvav robitnikom muzeyu elektrikom tokarem i avarijnim pracivnikom moskovskoyi kanalizaciyi Osnovnoyi zarplatni jomu na zhittya ne vistachalo i tomu vin za dopomogoyu druziv chasto pidroblyav literaturnim rabom 1966 roku Oleksandr Ginzburg vstupiv na vechirnye viddilennya Moskovskogo istoriko arhivnogo institutu Sprava Ginzburga i Galanskova red Dokladnishe Sprava Ginzburga i Galanskova1966 roku Ginzburg sklav zbirnik pid nazvoyu Bila kniga po spravi Sinyavskogo i Danielya Ginzburg osobisto prinis p yatij ekzemplyar drukarskoyi zakladki rukopisu do prijmalni KDB SRSR z propoziciyeyu obminyati publikaciyu knigi na dostrokove zvilnennya Sinyavskogo i Danielya Potim Bila kniga bula rozislana u bagato oficijnih instancij SRSR deputatam Verhovnoyi radi SRSR i v reshti resht opublikovana za kordonom 23 sichnya 1967 roku buv zasudzhenij za zvinuvachennyam u vigotovlenni ta poshirenni antiradyanskoyi li teraturi za statteyu 70 KK RRFSR Antiradyanska agitaciya i propaganda na 5 rokiv taboriv u procesi cho tiroh razom z Yuriyem Galanskovim Oleksiyem Dobrovolskim ta Viroyu Lashkovoyu Pislya viroku u 1968 roci rozpochalasya persha peticijna kampaniya Lista na pidtrimku zasudzhenih pidpisali zokrema 139 ukrayinciv Ti hto vzyav uchast u kampaniyi buli zvilneni z roboti viklyucheni z partiyi z vishiv 5 Pokarannya vidbuvav u mordovskomu politichnomu tabori ZhH 385 17 u selishi Ozernij 21 serpnya 1969 r odruzhivsya u tabori druzhina Orina Sergiyivna Zhovkivska Ginzburg 17 serpnya 1970 r buv perevedenij z taboru do Vladimirskoyi v yaznici za peredachu na Zahid informaciyi pro umovi utrimannya politv yazniv v SRSR 7 8 Pislya zvilnennya u sichni 1972 r 7 oselivsya u misti Tarusa Kaluzkoyi oblasti RRFSR bo za radyanskimi zakonami mig zhiti ne menshe nizh za 100 kilometriv vid Moskvi Perebuvav pid glasnim naglyadom miliciyi 8 U 1973 r narodivsya sin Oleksandr 7 U lyutomu 1974 roku pislya areshtu i visilki Oleksandra Solzhenicina dopomagav Nataliyi Solzhenicinij vinositi z budinku ta perehovuvati rukopisi i materiali pismennika Prichomu u Ginzburga osidali ti rukopisi yaki bulo virisheno zberigati v Rosiyi a ne vivoziti na zahid Solzhenicin vklyuchiv Ginzburga do chisla svoyih tayemnih pomichnikiv 9 Z kvitnya 1974 roku buv rozporyadnikom Rosijskogo gromadskogo fondu dopomogi peresliduvanim ta yihnim rodinam stvorenogo Solzhenicinim u Shvejcariyi Znachna chastina dopomogi z cogo fondu nadhodila do Ukrayini cherez Viru Liso vu Olenu Antoniv Yevgena Zaharova 8 Oleksandr Illich stav odnim iz zasnovnikiv Moskovskoyi Gelsinkskoyi grupi 12 travnya 1976 roku 9 listopada 1976 roku 8 na pres konferenciyi u kvartiri Ginzburga Mikola Rudenko ogolosiv pro stvorennya Ukrayinskoyi Gelsinskoyi grupi 6 Neodnorazovo piddavavsya obshukam dopitam zatrimannyam z boku KDB 2 lyutogo 1977 r u Literaturnoj gazete Literaturnij gazetI z yavilasya stattya Lzhecy i farisei Brehuni ta fariseyi pidpisana imenem neshodavno zvilnenogo politv yaznya literatora Oleksandra Petrova Agato va Ginzburg zvinuvachuvavsya u nij u praci na zarubizhni pidrivni centri Takozh avtor stverdzhuvav sho Ginzburg maye osobistu ko rislivist v spravah Fondu Pislya cogo Ginzburg sklikav pres konferenciyu pidchas yakoyi nadav zvit pro diyalnist Fondu za tri roki 8 Emigraciya red 3 lyutogo 1977 roku za zgodoyu Politbyuro CK KPRS v ramkah kampaniyi z pripinennya Gelsinskogo ruhu v krayini Ginzburga zaareshtuvali razom z inshimi aktivistami gelsinskih grup Yuiyem Orlovim Mikoloyu Rudenko Tomasom Venclova 13 lipnya 1978 roku Kaluzkim oblasnim sudom Ginzburga bulo zasudzheno za antiradyansku propagandu st 70 ch 2 Kriminalnogo kodeksu RRFSR do vosmi rokiv pozbavlennya voli v koloniyi osoblivogo rezhimu ta troh rokiv zaslannya Viznanij osoblivo nebezpechnim recidivistom 8 Pokarannya vidbuvav u tabori ZhH385 1 6 Dubrovlag Mordoviya pracyuvav u shkidlivih umovah na sklyano shlifuvalnomu virobnictvi 7 6 Mizhnarodna pravozahisna organizaciya Amnesty International viznala jogo v yaznem sumlinnya 10 Zvilnenij 27 kvitnya 1979 roku ta v rezultati peregovoriv na vishomu rivni mizh SRSR i SShA razom z ishe chotirma inshimi politv yaznyami Eduardom Kuznyecovim Markom Dimshicem Georgiyem Vinsom ta Valentinom Morozom bez jogo vidoma i zgodi 8 buv obminyanij na dvoh gromadyan SRSR spivrobitnikiv KDB Chernyayeva ta Engera zasudzhenih v SShA za shpigunstvo na korist SRSR na termin po 50 rokiv uv yaznennya kozhen Po dorozi v Nyu Jork v rejsovomu litaku Aeroflotu v specialno vidvedenomu saloni p yatoh politv yazniv ohoronyali 13 spivrobitnikiv KDB Opinivshis za kordonom Ginzburg spochatku zhiv u SShA 1 lyutogo 1980 r ridni Ginzburga viyihali z SRSR v Parizh de sim ya vozz yednalasya ta otrimala pravo na prozhivannya u Franciyi 7 Zhiv u Parizhi z druzhinoyu i dvoma ditmi Keruvav Rosijskim kulturnim centrom v Monzheroni potim z 1985 r 7 i do zhovtnya 1997 roku pracyuvav razom z druzhinoyu yak oglyadach i zastupnik golovnogo redaktora u gazeti Rosijska dumka ros Russkaya mysl U Rosijskij dumci Ginzburg robiv shotizhnevi oglyadi pid nazvoyu Hronika potochnih podij Pomer na 66 mu roci zhittya 19 lipnya 2002 roku v Parizhi Pohovanij na cvintari Per Lashez Primitki red a b SNAC 2010 d Track Q29861311 a b Munzinger Personen d Track Q107343683 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 a b v g Czech National Authority Database d Track Q13550863 a b Kuzovkin 2006 s 135 a b v Ovsiyenko 2007 a b v g d e zh i k l Ginzburg Aleksandr Ilich Vospominaniya o GULAGe Baza dannyh Avtory i teksty www sakharov center ru Arhiv originalu za 27 grudnya 2019 Procitovano 2 kvitnya 2021 a b v g d e zh Kuzovkin 2006 s 136 Solzhenicin A I Bucalosya telya z dubom P yate dopovnennya Nevidimki Novij svit 1991 12 s 66 ros Amnesty International 1980 s 309 Dzherela red Yurij Ginzburg Oleksandr Illich Arhivovano 9 chervnya 2020 u Wayback Machine G V Kuzovkin Memorial Procitovano 24 bereznya 2021 ros Chleni MGG 1976 1982 Ginzburg Oleksandr Illich Moskovska Gelsinska grupa Procitovano 24 bereznya 2021 ros Ovsiyenko V V Ginzburg Oleksandr Illich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Kuzovkin G Ginzburg Oleksandr Illich Mizhnarodnij biografichnij slovnik disidentiv krayin Centralnoyi ta Shidnoyi Yevropi j kolishnogo SRSR T 1 Ukrayina Chastina I Harkiv Harkivska pravozahisna grupa Prava lyudini 2006 T 1 S 135 137 1500 prim ISBN 966 8919 09 2 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ginzburg Oleksandr Illich amp oldid 37497647