www.wikidata.uk-ua.nina.az

Холін Ігор Сергійович Ігор Сергійович Холін нар 11 січня 1920 Москва пом 15 червня 1999 Москва російський поет і прозаїк

Холін Ігор Сергійович

Ігор Сергійович Холін (нар. 11 січня 1920, Москва — пом. 15 червня 1999, Москва) — російський поет і прозаїк, учасник Ліанозовської групи.

Холін Ігор Сергійович
Холин Игорь Сергеевич
Народився 11 січня 1920(1920-01-11)
Москва
Помер 15 червня 1999(1999-06-15) (79 років)
Москва
·рак печінки
Поховання Хімкінське кладовищеd
Громадянство  СРСР,  Росія
Національність росіянин
Діяльність поет
Мова творів російська
Нагороди
 Холін Ігор Сергійович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Холін.

Життєпис ред.

Ігор Холін народився в Москві, на Войковській, яка на той час була передмістям, в родині швачки й офіцера царської армії, за однією з легенд — якогось Львова, за іншою — Холіна. Батько помер, за однією версією — від тифу, за іншою — ніби воював за «білих», потім перейшов до «червоних», був узятий у полон колишнім командиром Колчаком, який його й розстріляв. Родичі кажуть, що його дід по батькові володів балетною школою в Москві, на Тверській, а батько одружився з сільською дівчиною всупереч волі рідних.

Жодна з історій не має підтвердження, адже Холін мав схильність містифікувати власне життя. Критик Євген Лобков писав: «Біографія Ігоря Холіна міфологічна, де і як пройшли дитинство, отроцтво і юність — невідомо».

Під час Громадянської війни, втративши чоловіка, мати Холіна віддала обох дітей в дитячий будинок, побоюючись, що не в змозі буде їх прогодувати. З одного дитячого будинку Холіна перевели в інший, під Рязань, в колишній чоловічий монастир, де в спальнях дітей лякали стельові фрески зі стражданнями мучеників, наприклад, відрубана голова Івана Хрестителя. Холін звідти втік і став безпритульним. Він потрапив до Новоросійська, де вступив до військового училища й став вихованцем музичної команди Червоної Армії.

З 1940 до 1946 року Холін служив у армії, воював, закінчив війну в Празі в чині капітана Червоної Армії. Він був двічі поранений; одна з куль пройшла через куточок губ і вийшла під лопаткою, так що він ледве вижив. Був нагороджений орденом Червоної Зірки (1944); пізніше, до 40-річчя перемоги, нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня.

Холіна віддали під суд за те, що він дав ляпаса п'яному товаришеві по службі, засуджений та відправлений в зону в Ліанозово. Охороною там завідував знайомий Холіна по армії, який дозволив йому тимчасово залишати межі зони. В ув'язненні Холін почав писати вірші, про які згодом відгукувався негативно. В Ліанозовській бібліотеці взяв книгу Блока, здивувавши цим бібліотекарку, яка була дружиною Євгена Леонідовича Кропивницького. Вона познайомила його з чоловіком. У Кропивницького тоді збирався гурток поетів, письменників і художників, які вважали його своїм учителем — юний Генріх Сапгир, зять Євгена Леонідовича Оскар Рабін.

Під впливом Євгена Кропивницького в середині 1950-х Ігор Холін розпочав свій творчий шлях. У ті роки він написав перший цикл «барачних» віршів, які вплинули на творчість Ліанозовської групи. Друг Холіна Генріх Сапгир також долучив його до написання дитячих віршів. Але поезія на замовлення у Холіна йшла важко, незважаючи на те, що його вірші потрапили в буквар. У цей час він працював офіціантом у ресторані при готелі «Метрополь» і був одружений з Марією Костянтинівною Холіною, теж офіціанткою. У цьому шлюбі в нього народилася дочка Людмила.

У своїй поезії Холін використовував у якості поетичних засобів побутову мову. До кінця 1950-х років Холін став одним із лідерів неофіційної російської поезії й російського авангарду. У 1960-х він друкувався тільки в західних виданнях, в СРСР публікувалися лише його вірші для дітей.

Він входив до поетичної групи «Конкрет», члени якої також були Генріх Сапгір, Едуард Лимонов, Вагріч Бахчанян.

На початку 1970-х років Холін пише кілька поем і всерйоз звертається до прози. З 1988 року він публікувався на батьківщині. 1980-1990-ми роками датовані лише окремі опубліковані вірші; в цей період Холін основну увагу приділяв написанню коротких оповідань.

Образ Холіна-поета нерозривно пов'язаний з образом Генріха Сапгіра, дружба з яким зав'язалася з листування. Сапгір був учнем Кропивницького ще в гуртку в Будинку піонерів, писав йому з армії, дізнавався про нові імена в поетичному гуртку — так і познайомився з Холіним. Ця дружба тривала більше сорока років.

На початку 1970-х приятель Холіна, художник Михайло Гробман, долучив його до торгівлі антикваріатом, яка збагатила його знання про російське мистецтво. Ця діяльність приносила Холіну невеликий прибуток практично до кінця його життя.

З 1972 до 1974 він зустрічався з Іриною Островською, подругою Олени Щапової, дружини Лимонова, якій присвячено книгу «Це я, Едічка». Дочка Холіна й Островської Аріна — достатньо відома письменниця та журналістка.

Ігор Холін помер в Москві 15 червня 1999 року від швидкоплинного раку печінки. Похований на Хімкинському кладовищі.

Бібліографія ред.

  • Как непослушная хрюшка едва не сгорела. М., Детский мир, 1961
  • Жадный лягушонок. М., Детский мир, 1962
  • Лесной концерт. М., Детский мир, 1962
  • Месяц за месяцем. М., Детский мир, 1962
  • О лентяе Лентяеве. М., Детский мир, 1962
  • Живые игрушки. М., Детский мир, 1961, 1963
  • Звездный экспресс. М., Детский мир, 1963
  • Машины такие есть! М., Советская Россия, 1963
  • Нужные вещи. М., Детский мир, 1963
  • Слон. М., Детский мир, 1963
  • Стальные гонцы. М., Детский мир, 1963
  • Голубые корабли. М., Детская литература, 1964
  • Мои друзья. М., Малыш, 1964
  • Хочу быть большим. М., Малыш, 1965
  • Это всё автомобили. М., Малыш, 1965
  • В городе зеленом. М., Малыш, 1966
  • Помогал я маме так. М., Малыш, 1966
  • Кто не спит. М., Малыш, 1966
  • Помогли игрушки мне. Львов, Малыш, 1966
  • Аукает лето. М., Малыш, 1967
  • Как непослушная хрюшка едва не сгорела. М., Малыш, 1967
  • По Москве идет моряк. М., Малыш, 1968
  • А с друзьями веселей. М., Малыш, 1969
  • Чудесный теремок. М., Малыш, 1971
  • Юннат. М., Малыш, 1971
  • Я тоже к звездам полечу. М., Малыш, 1971
  • Вертолет. М., Малыш, 1972
  • Мастера. М., Малыш, 1972
  • Встало солнце на рассвете. М., Малыш, 1974
  • Подарки слонёнку. М., Малыш, 1976
  • Стихотворения с посвящениями. Париж: Колобок, 1989
  • Жители барака. Стихи. — М.: Прометей, 1989. — 32 с., 3 000 экз.
  • Воинрид. М., 1993
  • Лирика без лирики. М.-Париж-Нью-Йорк: Третья волна, 1995
  • Избранное. Стихи, поэмы. — М.: Новое литературное обозрение, 1999. — 316 с.
  • Избранная проза. М.: Новое литературное обозрение, 2000. — 643 с.
  • Поэмы. М.: РИК Русанова, 2005. — 144 с.
  • Кошки мышки. Роман. Вологда: ООО ПФ «Полиграф-Периодика», 2015. — 366 с. (Библиотека Московского концептуализма Германа Титова) — 1000 экз. ISBN 978-5-91965-109-3

Примітки ред.

  1. . Сноб. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019. 

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Igor Sergijovich Holin nar 11 sichnya 1920 Moskva pom 15 chervnya 1999 Moskva rosijskij poet i prozayik uchasnik Lianozovskoyi grupi Holin Igor SergijovichHolin Igor SergeevichNarodivsya 11 sichnya 1920 1920 01 11 MoskvaPomer 15 chervnya 1999 1999 06 15 79 rokiv Moskva rak pechinkiPohovannya Himkinske kladovishedGromadyanstvo SRSR RosiyaNacionalnist rosiyaninDiyalnist poetMova tvoriv rosijskaNagorodi Holin Igor Sergijovich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Holin Zmist 1 Zhittyepis 2 Bibliografiya 3 Primitki 4 PosilannyaZhittyepis red Igor Holin narodivsya v Moskvi na Vojkovskij yaka na toj chas bula peredmistyam v rodini shvachki j oficera carskoyi armiyi za odniyeyu z legend yakogos Lvova za inshoyu Holina Batko pomer za odniyeyu versiyeyu vid tifu za inshoyu nibi voyuvav za bilih potim perejshov do chervonih buv uzyatij u polon kolishnim komandirom Kolchakom yakij jogo j rozstrilyav Rodichi kazhut sho jogo did po batkovi volodiv baletnoyu shkoloyu v Moskvi na Tverskij a batko odruzhivsya z silskoyu divchinoyu vsuperech voli ridnih Zhodna z istorij ne maye pidtverdzhennya adzhe Holin mav shilnist mistifikuvati vlasne zhittya Kritik Yevgen Lobkov pisav Biografiya Igorya Holina mifologichna de i yak projshli ditinstvo otroctvo i yunist nevidomo Pid chas Gromadyanskoyi vijni vtrativshi cholovika mati Holina viddala oboh ditej v dityachij budinok poboyuyuchis sho ne v zmozi bude yih progoduvati Z odnogo dityachogo budinku Holina pereveli v inshij pid Ryazan v kolishnij cholovichij monastir de v spalnyah ditej lyakali stelovi freski zi strazhdannyami muchenikiv napriklad vidrubana golova Ivana Hrestitelya Holin zvidti vtik i stav bezpritulnim Vin potrapiv do Novorosijska de vstupiv do vijskovogo uchilisha j stav vihovancem muzichnoyi komandi Chervonoyi Armiyi Z 1940 do 1946 roku Holin sluzhiv u armiyi voyuvav zakinchiv vijnu v Prazi v chini kapitana Chervonoyi Armiyi Vin buv dvichi poranenij odna z kul projshla cherez kutochok gub i vijshla pid lopatkoyu tak sho vin ledve vizhiv Buv nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki 1944 piznishe do 40 richchya peremogi nagorodzhenij ordenom Vitchiznyanoyi vijni I stupenya Holina viddali pid sud za te sho vin dav lyapasa p yanomu tovarishevi po sluzhbi zasudzhenij ta vidpravlenij v zonu v Lianozovo Ohoronoyu tam zaviduvav znajomij Holina po armiyi yakij dozvoliv jomu timchasovo zalishati mezhi zoni V uv yaznenni Holin pochav pisati virshi pro yaki zgodom vidgukuvavsya negativno V Lianozovskij biblioteci vzyav knigu Bloka zdivuvavshi cim bibliotekarku yaka bula druzhinoyu Yevgena Leonidovicha Kropivnickogo Vona poznajomila jogo z cholovikom U Kropivnickogo todi zbiravsya gurtok poetiv pismennikiv i hudozhnikiv yaki vvazhali jogo svoyim uchitelem yunij Genrih Sapgir zyat Yevgena Leonidovicha Oskar Rabin Pid vplivom Yevgena Kropivnickogo v seredini 1950 h Igor Holin rozpochav svij tvorchij shlyah U ti roki vin napisav pershij cikl barachnih virshiv yaki vplinuli na tvorchist Lianozovskoyi grupi Drug Holina Genrih Sapgir takozh doluchiv jogo do napisannya dityachih virshiv Ale poeziya na zamovlennya u Holina jshla vazhko nezvazhayuchi na te sho jogo virshi potrapili v bukvar U cej chas vin pracyuvav oficiantom u restorani pri goteli Metropol i buv odruzhenij z Mariyeyu Kostyantinivnoyu Holinoyu tezh oficiantkoyu U comu shlyubi v nogo narodilasya dochka Lyudmila U svoyij poeziyi Holin vikoristovuvav u yakosti poetichnih zasobiv pobutovu movu Do kincya 1950 h rokiv Holin stav odnim iz lideriv neoficijnoyi rosijskoyi poeziyi j rosijskogo avangardu U 1960 h vin drukuvavsya tilki v zahidnih vidannyah v SRSR publikuvalisya lishe jogo virshi dlya ditej Vin vhodiv do poetichnoyi grupi Konkret chleni yakoyi takozh buli Genrih Sapgir Eduard Limonov Vagrich Bahchanyan Na pochatku 1970 h rokiv Holin pishe kilka poem i vserjoz zvertayetsya do prozi Z 1988 roku vin publikuvavsya na batkivshini 1980 1990 mi rokami datovani lishe okremi opublikovani virshi v cej period Holin osnovnu uvagu pridilyav napisannyu korotkih opovidan Obraz Holina poeta nerozrivno pov yazanij z obrazom Genriha Sapgira druzhba z yakim zav yazalasya z listuvannya Sapgir buv uchnem Kropivnickogo she v gurtku v Budinku pioneriv pisav jomu z armiyi diznavavsya pro novi imena v poetichnomu gurtku tak i poznajomivsya z Holinim Cya druzhba trivala bilshe soroka rokiv Na pochatku 1970 h priyatel Holina hudozhnik Mihajlo Grobman doluchiv jogo do torgivli antikvariatom yaka zbagatila jogo znannya pro rosijske mistectvo Cya diyalnist prinosila Holinu nevelikij pributok praktichno do kincya jogo zhittya Z 1972 do 1974 vin zustrichavsya z Irinoyu Ostrovskoyu podrugoyu Oleni Shapovoyi druzhini Limonova yakij prisvyacheno knigu Ce ya Edichka Dochka Holina j Ostrovskoyi Arina dostatno vidoma pismennicya ta zhurnalistka 1 Igor Holin pomer v Moskvi 15 chervnya 1999 roku vid shvidkoplinnogo raku pechinki Pohovanij na Himkinskomu kladovishi Bibliografiya red Kak neposlushnaya hryushka edva ne sgorela M Detskij mir 1961 Zhadnyj lyagushonok M Detskij mir 1962 Lesnoj koncert M Detskij mir 1962 Mesyac za mesyacem M Detskij mir 1962 O lentyae Lentyaeve M Detskij mir 1962 Zhivye igrushki M Detskij mir 1961 1963 Zvezdnyj ekspress M Detskij mir 1963 Mashiny takie est M Sovetskaya Rossiya 1963 Nuzhnye veshi M Detskij mir 1963 Slon M Detskij mir 1963 Stalnye goncy M Detskij mir 1963 Golubye korabli M Detskaya literatura 1964 Moi druzya M Malysh 1964 Hochu byt bolshim M Malysh 1965 Eto vsyo avtomobili M Malysh 1965 V gorode zelenom M Malysh 1966 Pomogal ya mame tak M Malysh 1966 Kto ne spit M Malysh 1966 Pomogli igrushki mne Lvov Malysh 1966 Aukaet leto M Malysh 1967 Kak neposlushnaya hryushka edva ne sgorela M Malysh 1967 Po Moskve idet moryak M Malysh 1968 A s druzyami veselej M Malysh 1969 Chudesnyj teremok M Malysh 1971 Yunnat M Malysh 1971 Ya tozhe k zvezdam polechu M Malysh 1971 Vertolet M Malysh 1972 Mastera M Malysh 1972 Vstalo solnce na rassvete M Malysh 1974 Podarki slonyonku M Malysh 1976 Stihotvoreniya s posvyasheniyami Parizh Kolobok 1989 Zhiteli baraka Stihi M Prometej 1989 32 s 3 000 ekz Voinrid M 1993 Lirika bez liriki M Parizh Nyu Jork Tretya volna 1995 Izbrannoe Stihi poemy M Novoe literaturnoe obozrenie 1999 316 s Izbrannaya proza M Novoe literaturnoe obozrenie 2000 643 s Poemy M RIK Rusanova 2005 144 s Koshki myshki Roman Vologda OOO PF Poligraf Periodika 2015 366 s Biblioteka Moskovskogo konceptualizma Germana Titova 1000 ekz ISBN 978 5 91965 109 3Primitki red Arina Holina Snob Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2019 Procitovano 1 zhovtnya 2019 Posilannya red Igor Holin na sajti Neoficialnaya poeziya Arhivovano 27 lipnya 2020 u Wayback Machine ros Skuchno zhitelyam baraka o poezii Igorya Holina Arhivovano 2 veresnya 2019 u Wayback Machine ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Holin Igor Sergijovich amp oldid 38042125