А́нтиоксида́нти (а́нтиоки́слювачі) — природні або штучно синтезовані речовини, що сповільнюють чи припиняють окиснення (переважно стосовно органічних сполук).
Антиоксиданти бувають природного (β-каротин, вітамін С, вітамін Е, лікопен) і синтетичного походження. Їх часто додають до промислових продуктів, таких як паливно-мастильні матеріали, щоб запобігти окисленню, і до харчових продуктів, щоб запобігти псуванню, зокрема прогірканню олій і жирів. У клітинах організму такі антиоксиданти, як глутатіон, мікотіол або бацилітіол, і ферментні системи, такі як супероксиддисмутаза, можуть запобігти пошкодженню від окисного стресу. У косметиці частіше всього використовують у засобах, які уповільнюють старіння шкіри. Експериментальні дослідження показують, що антиоксиданти є особливо показаними у хворих на цукровий діабет.
Класифікація Редагувати
Антиоксиданти бувають ферментативної природи (ферменти, що синтезуються еукаріотичними та прокаріотичними клітинами) та неферментні. Найвідомішими антиоксидантними ферментами (АОФ) є білки-каталізатори: супероксиддисмутаза (СОД), каталаза та пероксидази. АОФ є найважливішою (внутрішньою) частиною антиоксидантної системи організму. Завдяки АОФ кожна клітина в нормі здатна знищувати надлишок вільних радикалів, проте, при надлишку необезшкоджених вільних радикалів істотну роль захисту організму від окислювального стресу грає зовнішня частина антиоксидантної системи — антиоксиданти, одержувані з їжею.
Найбільш відомі неферментні антиоксиданти: аскорбінова кислота (вітамін С), токоферол (вітамін Е), β-каротин (провітамін А) та лікопін (у томатах). До них також відносять поліфеноли: флавін та флавоноїди (часто зустрічаються в овочах), таніни (в какао, каві, чаї), антоціани (у червоних ягодах).
Антиоксиданти поділяються на два великі підкласи залежно від того, чи є вони розчинними у воді (гідрофільні) або в ліпідах (ліпофільний). Загалом, водорозчинні антиоксиданти окислюються в цитозолі клітини та плазмі крові, тоді як ліпідорозчинні антиоксиданти захищають клітинні мембрани від перекисного окиснення ліпідів. Антиоксиданти можуть бути синтезовані в організмі або надходити з раціону. Різні антиоксиданти присутні в широкому діапазоні концентрацій у рідинах і тканинах організму, при цьому деякі (глутатіон або убіхінон) переважно присутні всередині клітин, тоді як інші (сечова кислота) більш рівномірно розподілені. Деякі антиоксиданти можна знайти лише в окремих організмах, ці сполуки можуть мати важливе значення у патогенезі та факторах вірулентності мікроорганізмів.
Загальний опис Редагувати
Сполука, що при додаванні в систему значно сповільнює або цілком зупиняє небажані процеси окиснення, наслідком яких є псування харчових продуктів, палив, пластмас та інших матеріалів. Такі сполуки звичайно самі окиснюються краще ніж речовини, до яких вони додаються. Антиоксиданти можуть діяти за двома механізмами: взаємодіяти з проміжними пероксидними сполуками, сповільнюючи таким чином вироджене розгалуження (фосфати, сульфіди, карбамати, тіокарбамати та тіофосфати металів), чи з вільними радикалами, обриваючи ланцюги. Пр., бутельований гідроксианізол діє як прибирач вільних радикалів, додається до харчових продуктів для запобігання згіркнення жирів, розкладу вітамінів.
Антиоксиданти в їжі Редагувати
Ягоди Редагувати
Ягоди асаї (сушені, порошок) (102000 ORAC/100г), аронія (16200), бузина (14400), дика чорниця (7500), журавлина (7300), ожина (5700), малина (4800) та чорниця (4200).
ІншІ продукти Редагувати
Інші харчові продукти, що містять багато антиоксидантів: орегано (175000), розмарин (165000), чебрець (157000), кориця (131000), куркума (127000), шавлія (120000), сичуанський перець сушений (118000), сорго (20000-240000), несолодке сухе темне какао (55000), чорний шоколад (20000-50000), пекан-горіх (18000), волоські горіхи (13000), фундук (9600), артишок (7000) та кінза (5150).
Застосування Редагувати
Харчова промисловість Редагувати
Антиоксиданти застосовують для подовження терміну використання деяких продуктів (маргарин, напої тощо).
Найбільш поширенні харчові добавки з цією дією:
- Аскорбінова кислота
- Бутилгідроксіанізол
- Бутилгідроксітолуол
Антиоксиданти у ковбасному виробництві Редагувати
Широкого застосування в ковбасній промисловості набули солі молочної кислоти — рН-нейтральні лактати натрію і калію — у виробництві сосисок, шинки, ковбас, оскільки вони забезпечують мікробіологічну стабільність продукту, а також сприяють подовженню термінів зберігання.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 24 травня 2022.
- PMID 9129943 (PubMed)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - PMID 15134565 (PubMed)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - PMID 8993856 (PubMed)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ Nutrient Data Laboratory (U.S.) (2010). USDA database for the oxygen radical absorbance capacity (ORAC) of selected foods (English). с. USDA. Процитовано 29 листопада 2022.
- Молоканова Л. В., Грищенко С. В., Квасніков А. А. Мікробіологічна стабільність варених ковбас[недоступне посилання з травня 2019] // Товарознавство та інновації Збірник наукових праць[недоступне посилання з травня 2019]. — 2011, Вип.3[недоступне посилання з травня 2019]
Посилання Редагувати
- Пероксидне окиснення [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела Редагувати
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
- АНТИОКСИДАНТИ [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія
| Це незавершена стаття з біохімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |