www.wikidata.uk-ua.nina.az

Алебарда 1 Алеба рда від сер в нім helmbarte через італ alabarda і фр hallebarde 2 різновид держакової холодної зброї по

Алебарда

Алеба́рда (від сер.-в.-нім. helmbarte через італ. alabarda і фр. hallebarde) — різновид держакової холодної зброї поліфункціонального призначення. Складається з держака та прикріпленої до нього бойової частини, яка спочатку була комбінацією двох головних елементів: бойової сокири та списа (на Сході — келепа та списа), а також додаткових: чекана, бойового молота, гаків тощо. Основне призначення алебарди — завдавання січних, колючих, іноді пробивних (або розбивних) ударів. Для бойової частини алебарди також характерні деякі додаткові функції — захват бойових частин зброї, або частин тіла супротивника, стягування вершника з коня тощо. Від XIV до XVIII ст. алебарда була на озброєнні піхоти багатьох європейських країн.

Алебарда
 Алебарда у Вікісховищі
Шведські алебарди 16 ст.
Піхотинці кінця XV ст. Зліва направо: барабанщик, іспанський гвардієць, вояк у швейцарському озброєнні, німецький ландскнехт
Еволюція леза: алебарда кінця XIV ст. (у центрі), середини XV ст. (ліворуч), початку XVI ст. (праворуч)
Зустріч військ Унтервальдену в Люцерні. Ілюстрація з «Люцернської хроніки» Діболда Шиллінга Молодшого, 1513

Етимологія Редагувати

Слово алебарда походить від сер.-в.-нім. helmbarte, утвореного від helmo («руків'я») і barta («сокира»). Етимологічно спорідненими термінами є «бердиш» і «бартка».

Історія Редагувати

Сокири на довгих держаках були відомі ще в доісторичну добу: їхні наскельні зображення знайдені в Долині чудес у Франції. Уперше алебарди з'явилася в Давньому Китаї у III ст. до н. е. Її бойова частина поєднувала спис та китайський різновид келепа. Пізніше келеп було замінено на лезо-гарду у формі півмісяця. Існували найрізноманітніші різновиди такої зброї (варіювалися довжина держака — від 1 до 3,5 м і більше, розміри та кількість елементів бойової частини), що робило її придатною для бойового використання як вершниками, так і пішими.

У Європі алебарда відома з XIV ст., вперше з'явившись у Швейцарії. Можливо, сам селянсько-міщанський характер армій швейцарських кантонів, з переважанням піхотинців, сприяв створенню цієї високоефективної як проти піхоти, так і проти кінноти зброї. Перші згадки алебард містяться в повідомленнях про битву під Моргартеном, де армія недавно створеної швейцарської конфедерації 3-х кантонів розбила військо австрійського герцога Леопольда I; можливо, алебарди зіграли вирішальну роль у битві під Земпахом.

Бувши поєднанням сокири та вульжа, алебарда із самого початку була спеціально розробленою для бою зброєю, а не розвитком іншої зброї чи пристосованим для бою сільськогосподарським знаряддям. Такою алебарду роблять її характерні риси: довгий наконечник і прямокутне сокирне лезо під ним, прикріплені до держака 2 кільцями. Надалі кільця були замінені втулкою, а ближче до 1400 р. з'являється і гак на обусі (що міг виконувати функцію бойового багра). Наконечник набуває ромбоподібної або трапецієподібної форми, і нарешті відокремлюється від сокирного леза потовщенням. Зі Швейцарії алебарда потрапляє до Німеччини. У XV—XVII століттях вона використовується у військах ландскнехтів. Протягом XV століття алебарда отримує поширення в європейських арміях, поступово витісняючи бойову сокиру. У Франції вона з'являється, ймовірно, наприкінці Столітньої війни (1337—1453), або дещо пізніше — за часів Людовика XI, який, під враженням успішних дій швейцарців проти бургундців у Бургундських війнах (1474—1477), озброїв нею частину своїх піхотинців. Ударом алебарди був вбитий бургундський герцог Карл Сміливий у битві під Нансі. Також припускають, що алебардою (або білгуком) був зарубаний англійський король Річард III у битві при Босворті. У XVI столітті форма швейцарської алебарди продовжує зазнавати змін: наконечник списа зміщається відносно осі держака (як багнет на рушниці), потім він подовжується, стаючи в три рази довшим за довжину леза сокири; а саме лезо набуває опуклої, увігнутої або місяцеподібної форми.

Алебарди були основною зброєю швейцарської піхоти у XIV — початку XV століття. Пізніше стали застосовуватися піки, півтораручні мечі, а для сутичок на близькій відстані — швейцарські кинджали. Німецькі ландскнехти, запозичивши швейцарські бойові прийоми, також використовували піки при підтримці алебард, але їхньою допоміжною клинковою зброєю був кацбальгер.

Сержант Російської армії 1700—1720 рр.

Алебарда була зручною зброєю, коли на полях битв звичайними були сутички між пікінерами. Коли ті перейшли до оборонної тактики — захисту аркебузирів і мушкетерів від стрімких кавалерійських атак, кількість алебардників стала скорочуватися. У другій половині XVI ст. їх число зменшується на користь мушкетерів, а з XVII ст. алебарда починає зникати з полів битв, залишаючись тільки в охороні бойового прапора в задніх рядах. На 1588 р. голландська піхота складалася з 39 % аркебузирів, 34 % пікінерів, 13 % мушкетерів, 9 % алебардників і 2 % меченосців з одноручними мечами. Ближче до 1600 р. меченосці зникають, а алебарди залишаються лише в сержантів.

Так, в арміях Католицької ліги в 1625 р. алебардники становили всього 7 % піхотинців, у той час як мушкетери — 58 %, а пікінери — 35 %. На 1627 р. мушкетерів було вже 65 %, пікінерів 20 %, а алебардників 15 %. Алебарда з того часу стає переважно відрізнювальним знаком піхотних унтер-офіцерів, у зв'язку з цим її розміри зменшуються (у Франції такі сержантські алебарди називалися sergentines). В умовах зрослого значення вогневого бою алебарди рідко використовувалися за прямим призначенням. Вони швидше були орієнтиром в строю, позначаючи місце унтер-офіцера, виконуючи роль своєрідної «віхи» для вирівнювання шикування і служачи для подачі сигналів і команд (подібно офіцерському протазану), але разом з тим скорочували число військовослужбовців, які могли вести вогонь. Протягом XVIII ст. алебарда зберігає функцію зброї палацової охорони, замкової і міської варти та парадної зброї. Порівняно зі шпагою алебарда була зручніша для перекриття вулиць при стримуванні юрби: її можна було використовувати як шлагбаум. У Франції у середині XVIII ст. вона ще широко використовувалася (відомий ордонанс короля Людовика XV щодо її вжитку), але в кінці століття алебарда практично зникає, ставши анахронізмом на тлі використовування рушниць з багнетами. У Британії алебарда залишається зброєю сержантів до 1793 року, після чого її змінюють на еспонтони.

Будочник з алебардою на малюнку М. В. Добужинського «Місто в миколаївський час»

На території сучасної України алебарди в XV—XVIII ст. використовувалась військами Речі Посполитої, Росії, Великого князівства Литовського, Руського, Жематійського. У Російській імператорській армії у кінці XVII — початку XIX століть алебарди були зброєю деяких унтер-офіцерів (фур'єрів, каптенармусів, сержантів). До 1730 року алебарди різних унтер-офіцерських чинів розрізнювалися за формою і розміром леза: великим візерунчастим у сержантів, меншого розміру у каптенармусів, і маленьким серпоподібним — у фур'єрів (капрали, як і рядові, замість алебард мали фузії; підпрапорщики допомагали прапорщикам носити ротні прапори, тому їм алебарди теж мати не належало). У 1730 році алебарди уніфікуються, а фур'єри починають носити їх тільки в строю, використовуючи в поході замість них фур'єрський значок. З 1740 по 1798 рік алебарди в армійських полках скасовуються (ненадовго повертаючись у 1761—1762 рр.), залишаючись тільки в гвардії. Імператор Павло I повертає алебарди унтер-офіцерам фузилерних рот (молодшим унтер-офіцерам, підпрапорщикам, портупей-прапорщикам, фельдфебелям). У 1802 році число унтер-офіцерів, озброєних алебардами, в полках скорочується, а в 1811 році унтер-офіцерські алебарди остаточно скасовуються. До 1856 року алебарда служить зброєю нижнім чинам міської поліції («будочникам»).

Один з останніх випадків бойового застосування алебарди — Січневе повстання 1863 року, коли в загонах косинерів старою алебардою був озброєний один з добровольців. Оскільки кіс бракувало, повстанці мусили виготовляти саморобну держакову зброю, яка вважається різновидом алебард — сокири на довгих держаках. Деякі з алебардників взяли участь у битві під Меховом.

У теперішній час алебарда є церемоніальною зброєю деяких військових формувань (наприклад, Швейцарської гвардії Ватикану, роти «Алабардерос» Королівської гвардії Іспанії).

Опис Редагувати

Ф. Г. Солнцев Алебарди та списи (із серії альбомів «Стародавності Російської держави»), 1849—1853 рр.

Довжина алебард коливалася в межах 200—240 сантиметрів, а вага при цьому могла бути від 2,5 до 5,5 кілограмів. Наймасивнішими були алебарди XV—XVI століть, коли леза ще часто виготовлялися за технологією зварювання, а головним завданням було пробиття суцільного лицарського обладунку. У XVII столітті застосовувалися алебарди меншої ваги. Середня довжина європейської алебарди становила 180—220 см. Із XVII століття запанував, ставши класичним, тип алебарди з вузькою сокиркою, розвиненим списом-вістрям і одним гаком.

Розрізняють німецькі й італійські алебарди: перші мали більш вузьке і довге лезо, клинки італійських алебард були різноманітніших форм і часто прикрашалися декором. Гак на протилежному сокирі боці міг використовуватися як бойовий багор — для стягання вершника з коня. Пізніше спис та сокира бойової частини трансформувалися в оригінальні різновиди: з широким дволезовим клинком (глефа), кривим клинком, клинком у вигляді півмісяця тощо.

З алебардою мають конструктивну схожість такі види держакової зброї, як бердиш, білгук, вульж, гвізарма, глефа, полекс, фошар та деякі інші.

Морські алебарди Редагувати

Значно довші — іноді понад 300 сантиметрів, — були морські «абордажні» алебарди, призначені здебільшого для стягання бортів кораблів при абордажі, для чого вони споряджалися дуже великим гаком. З іншого боку, ними ж можна було і перешкоджати абордажу, вражаючи ворога ще на борту його судна.

Геральдика Редагувати

Алебарда є однією з негеральдичних гербових фігур: наприклад, вона присутня на гербах Ааса, Бардієва, Лічау, Стразького, Ярославля та інших міст і сільських громад, а також на родинних гербах.

Галябарда (пол. Halabarda) — одна з назв герба Окша, незважаючи на те, що на ньому зображена звичайна бойова сокира.

У західноєвропейському мистецтві алебарда є атрибутом апостола Фадея.

Галерея Редагувати

  • Алебардники

Примітки Редагувати

  1. АЛЕБАРДА. resource.history.org.ua. Процитовано 9 травня 2023. 
  2. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  3. Jérôme Magail, Jean-Marc Giaume. Le site du mont Bego: de la protohistoire à nos jours. — Serre éditeur, 2005. — С. 23..
  4. ↑ Charles Calizzano. Les Armes blanches du monde entier. — Paris : éd. de Vecchi, 1998. — С. 122 à 125. (фр.)
  5. ↑ Vladimir Dolinek. Encyclopédie des armes / Jean Bertrand. — Grund, 1993. — 351 с. — ISBN 2-7000-1321-2. (фр.)
  6. ↑ Pierre-Henry Bas. La hallebarde, une arme polyvalente par excellence // Guerres & Histoire. — 2014. — № 18 (avril). — С. 84 à 85.. (фр.)
  7. . Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021. 
  8. Klaus Schelle, Charles le Téméraire (Arthème Fayard, 1979), p. 316
  9. Gilbert, Adrian (2003). Medieval Warfare. The Encyclopedia of Warfare: From Earliest Times to the Present Day. Guildford, CT: The Lyons Press. с. 71. ISBN 1-59228-027-7. «At Nancy, it was a halberd that brought down Charles the Bold with a single blow that split his skull open.»  
  10. Richard III dig: Grim clues to the death of a king [ 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] By Greig Watson, BBC News, 4 February 2013
  11. ↑ . Historyworld.net. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 13 червня 2013. 
  12. Ramsey, Syed (12 травня 2016). (англ.). Vij Books India Pvt Ltd. ISBN 9789386019813. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021. 
  13. Olaf van Nimwegen. «The Dutch Army and the Military Revolutions, 1588—1688,» Boydell: 2010. Page 87.
  14. Guthrie, William. «The Later Thirty Years War: From the Battle of Wittstock to the Treaty of Westphalia.» Praeger, Feb. 2003. Page 16.
  15. ↑ Партазан (протазан), алебарда, эспантон [ 18 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. Duffy, Christopher (1998). The Military Experience in the Age of Reason. с. 123. ISBN 1-85326-690-6. 
  17. Ordonnance du Roi pour régler l'exercice de l'Infanterie. — Paris : Imprimerie royale, 1764. (фр.)
  18. David Fraser, page 33 «The Grenadier Guards», ISBN 0850452848
  19. Stefan Brykczyński: Moje wspomnienia z 1863 roku. Warszawa: 1908.  (пол.)
  20. ↑ Kazimierz Frycz: Wspomnienia z r. 1863-64. Kraków: 1912.  (пол.)
  21. Beam, Christopher (6 червня 2007). . Slate.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 4 березня 2014. 
  22. Bueno, Jose M. (1982). Tropas de la Casa Real. с. 11. ISBN 84-86071-01-1. 
  23. . guardiareal.org. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 10 грудня 2021. 
  24. Холл, Джеймс. Словарь сюжетов и символов в искусстве = James Hall; introduction by Kenneth Clark. Dictionary of Subjects and Symbols in Art / Пер. с англ. и вступительная статья А. Майкапара. — М.: «Крон-пресс», 1996. — 656 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-323-01078-6. С. 55

Література Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алебарда

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
1 Aleba rda vid ser v nim helmbarte cherez ital alabarda i fr hallebarde 2 riznovid derzhakovoyi holodnoyi zbroyi polifunkcionalnogo priznachennya Skladayetsya z derzhaka ta prikriplenoyi do nogo bojovoyi chastini yaka spochatku bula kombinaciyeyu dvoh golovnih elementiv bojovoyi sokiri ta spisa na Shodi kelepa ta spisa a takozh dodatkovih chekana bojovogo molota gakiv tosho Osnovne priznachennya alebardi zavdavannya sichnih kolyuchih inodi probivnih abo rozbivnih udariv Dlya bojovoyi chastini alebardi takozh harakterni deyaki dodatkovi funkciyi zahvat bojovih chastin zbroyi abo chastin tila suprotivnika styaguvannya vershnika z konya tosho Vid XIV do XVIII st alebarda bula na ozbroyenni pihoti bagatoh yevropejskih krayin Alebarda source source Alebarda u VikishovishiShvedski alebardi 16 st Pihotinci kincya XV st Zliva napravo barabanshik ispanskij gvardiyec voyak u shvejcarskomu ozbroyenni nimeckij landsknehtEvolyuciya leza alebarda kincya XIV st u centri seredini XV st livoruch pochatku XVI st pravoruch Zustrich vijsk Untervaldenu v Lyucerni Ilyustraciya z Lyucernskoyi hroniki Dibolda Shillinga Molodshogo 1513 Zmist 1 Etimologiya 2 Istoriya 3 Opis 4 Morski alebardi 5 Geraldika 6 Galereya 7 Primitki 8 Literatura 9 PosilannyaEtimologiya RedaguvatiSlovo alebarda pohodit vid ser v nim helmbarte utvorenogo vid helmo rukiv ya i barta sokira Etimologichno sporidnenimi terminami ye berdish i bartka 2 Istoriya RedaguvatiSokiri na dovgih derzhakah buli vidomi she v doistorichnu dobu yihni naskelni zobrazhennya znajdeni v Dolini chudes 3 u Franciyi Upershe alebardi z yavilasya v Davnomu Kitayi u III st do n e Yiyi bojova chastina poyednuvala spis ta kitajskij riznovid kelepa Piznishe kelep bulo zamineno na lezo gardu u formi pivmisyacya Isnuvali najriznomanitnishi riznovidi takoyi zbroyi variyuvalisya dovzhina derzhaka vid 1 do 3 5 m i bilshe rozmiri ta kilkist elementiv bojovoyi chastini sho robilo yiyi pridatnoyu dlya bojovogo vikoristannya yak vershnikami tak i pishimi U Yevropi alebarda vidoma z XIV st vpershe z yavivshis u Shvejcariyi Mozhlivo sam selyansko mishanskij harakter armij shvejcarskih kantoniv z perevazhannyam pihotinciv spriyav stvorennyu ciyeyi visokoefektivnoyi yak proti pihoti tak i proti kinnoti zbroyi 4 Pershi zgadki alebard mistyatsya v povidomlennyah pro bitvu pid Morgartenom 4 de armiya nedavno stvorenoyi shvejcarskoyi konfederaciyi 3 h kantoniv rozbila vijsko avstrijskogo gercoga Leopolda I mozhlivo alebardi zigrali virishalnu rol u bitvi pid Zempahom Buvshi poyednannyam sokiri ta vulzha alebarda iz samogo pochatku bula specialno rozroblenoyu dlya boyu zbroyeyu a ne rozvitkom inshoyi zbroyi chi pristosovanim dlya boyu silskogospodarskim znaryaddyam 4 Takoyu alebardu roblyat yiyi harakterni risi 4 dovgij nakonechnik i pryamokutne sokirne lezo pid nim prikripleni do derzhaka 2 kilcyami 5 Nadali kilcya buli zamineni vtulkoyu a blizhche do 1400 r z yavlyayetsya i gak na obusi 5 sho mig vikonuvati funkciyu bojovogo bagra Nakonechnik nabuvaye rombopodibnoyi abo trapeciyepodibnoyi formi 5 i nareshti vidokremlyuyetsya vid sokirnogo leza potovshennyam 5 Zi Shvejcariyi alebarda potraplyaye do Nimechchini U XV XVII stolittyah vona vikoristovuyetsya u vijskah landsknehtiv Protyagom XV stolittya alebarda otrimuye poshirennya v yevropejskih armiyah postupovo vitisnyayuchi bojovu sokiru 6 U Franciyi vona z yavlyayetsya jmovirno naprikinci Stolitnoyi vijni 7 1337 1453 abo desho piznishe za chasiv Lyudovika XI yakij pid vrazhennyam uspishnih dij shvejcarciv proti burgundciv u Burgundskih vijnah 1474 1477 ozbroyiv neyu chastinu svoyih pihotinciv 6 Udarom alebardi buv vbitij burgundskij gercog Karl Smilivij 8 u bitvi pid Nansi 9 Takozh pripuskayut sho alebardoyu abo bilgukom buv zarubanij anglijskij korol Richard III u bitvi pri Bosvorti 10 U XVI stolitti forma shvejcarskoyi alebardi prodovzhuye zaznavati zmin nakonechnik spisa zmishayetsya vidnosno osi derzhaka yak bagnet na rushnici potim vin podovzhuyetsya stayuchi v tri razi dovshim za dovzhinu leza sokiri a same lezo nabuvaye opukloyi uvignutoyi abo misyacepodibnoyi formi Alebardi buli osnovnoyu zbroyeyu shvejcarskoyi pihoti u XIV pochatku XV stolittya 11 Piznishe stali zastosovuvatisya piki pivtoraruchni mechi a dlya sutichok na blizkij vidstani shvejcarski kindzhali Nimecki landsknehti zapozichivshi shvejcarski bojovi prijomi takozh vikoristovuvali piki pri pidtrimci alebard ale yihnoyu dopomizhnoyu klinkovoyu zbroyeyu buv kacbalger 12 nbsp Serzhant Rosijskoyi armiyi 1700 1720 rr Alebarda bula zruchnoyu zbroyeyu koli na polyah bitv zvichajnimi buli sutichki mizh pikinerami Koli ti perejshli do oboronnoyi taktiki zahistu arkebuziriv i mushketeriv vid strimkih kavalerijskih atak kilkist alebardnikiv stala skorochuvatisya U drugij polovini XVI st yih chislo zmenshuyetsya na korist mushketeriv a z XVII st alebarda pochinaye znikati z poliv bitv zalishayuchis tilki v ohoroni bojovogo prapora v zadnih ryadah 6 Na 1588 r gollandska pihota skladalasya z 39 arkebuziriv 34 pikineriv 13 mushketeriv 9 alebardnikiv i 2 mechenosciv z odnoruchnimi mechami Blizhche do 1600 r mechenosci znikayut a alebardi zalishayutsya lishe v serzhantiv 13 Tak v armiyah Katolickoyi ligi v 1625 r alebardniki stanovili vsogo 7 pihotinciv u toj chas yak mushketeri 58 a pikineri 35 Na 1627 r mushketeriv bulo vzhe 65 pikineriv 20 a alebardnikiv 15 14 Alebarda z togo chasu staye perevazhno vidriznyuvalnim znakom pihotnih unter oficeriv 5 u zv yazku z cim yiyi rozmiri zmenshuyutsya u Franciyi taki serzhantski alebardi nazivalisya sergentines 4 V umovah zroslogo znachennya vognevogo boyu alebardi ridko vikoristovuvalisya za pryamim priznachennyam 15 Voni shvidshe buli oriyentirom v stroyu poznachayuchi misce unter oficera 15 vikonuyuchi rol svoyeridnoyi vihi dlya virivnyuvannya shikuvannya 16 i sluzhachi dlya podachi signaliv i komand 15 podibno oficerskomu protazanu ale razom z tim skorochuvali chislo vijskovosluzhbovciv yaki mogli vesti vogon 15 Protyagom XVIII st alebarda zberigaye funkciyu zbroyi palacovoyi ohoroni zamkovoyi i miskoyi varti ta paradnoyi zbroyi Porivnyano zi shpagoyu alebarda bula zruchnisha dlya perekrittya vulic pri strimuvanni yurbi yiyi mozhna bulo vikoristovuvati yak shlagbaum 6 U Franciyi u seredini XVIII st vona she shiroko vikoristovuvalasya vidomij ordonans korolya Lyudovika XV shodo yiyi vzhitku ale v kinci stolittya alebarda praktichno znikaye stavshi anahronizmom na tli vikoristovuvannya rushnic z bagnetami 17 U Britaniyi alebarda zalishayetsya zbroyeyu serzhantiv do 1793 roku pislya chogo yiyi zminyuyut na espontoni 18 nbsp Budochnik z alebardoyu na malyunku M V Dobuzhinskogo Misto v mikolayivskij chas Na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini alebardi v XV XVIII st vikoristovuvalas vijskami Rechi Pospolitoyi Rosiyi Velikogo knyazivstva Litovskogo Ruskogo Zhematijskogo U Rosijskij imperatorskij armiyi u kinci XVII pochatku XIX stolit alebardi buli zbroyeyu deyakih unter oficeriv fur yeriv kaptenarmusiv serzhantiv Do 1730 roku alebardi riznih unter oficerskih chiniv rozriznyuvalisya za formoyu i rozmirom leza velikim vizerunchastim u serzhantiv menshogo rozmiru u kaptenarmusiv i malenkim serpopodibnim u fur yeriv kaprali yak i ryadovi zamist alebard mali fuziyi pidpraporshiki dopomagali praporshikam nositi rotni prapori tomu yim alebardi tezh mati ne nalezhalo U 1730 roci alebardi unifikuyutsya a fur yeri pochinayut nositi yih tilki v stroyu vikoristovuyuchi v pohodi zamist nih fur yerskij znachok Z 1740 po 1798 rik alebardi v armijskih polkah skasovuyutsya nenadovgo povertayuchis u 1761 1762 rr zalishayuchis tilki v gvardiyi Imperator Pavlo I povertaye alebardi unter oficeram fuzilernih rot molodshim unter oficeram pidpraporshikam portupej praporshikam feldfebelyam U 1802 roci chislo unter oficeriv ozbroyenih alebardami v polkah skorochuyetsya a v 1811 roci unter oficerski alebardi ostatochno skasovuyutsya 15 Do 1856 roku alebarda sluzhit zbroyeyu nizhnim chinam miskoyi policiyi budochnikam Odin z ostannih vipadkiv bojovogo zastosuvannya alebardi Sichneve povstannya 1863 roku koli v zagonah kosineriv staroyu alebardoyu buv ozbroyenij odin z dobrovolciv 19 Oskilki kis brakuvalo povstanci musili vigotovlyati samorobnu derzhakovu zbroyu yaka vvazhayetsya riznovidom alebard sokiri na dovgih derzhakah 20 Deyaki z alebardnikiv vzyali uchast u bitvi pid Mehovom 20 U teperishnij chas alebarda ye ceremonialnoyu zbroyeyu deyakih vijskovih formuvan napriklad Shvejcarskoyi gvardiyi Vatikanu 21 roti Alabarderos 22 Korolivskoyi gvardiyi Ispaniyi 23 Opis Redaguvati nbsp F G Solncev Alebardi ta spisi iz seriyi albomiv Starodavnosti Rosijskoyi derzhavi 1849 1853 rr Dovzhina alebard kolivalasya v mezhah 200 240 santimetriv a vaga pri comu mogla buti vid 2 5 do 5 5 kilogramiv Najmasivnishimi buli alebardi XV XVI stolit koli leza she chasto vigotovlyalisya za tehnologiyeyu zvaryuvannya a golovnim zavdannyam bulo probittya sucilnogo licarskogo obladunku U XVII stolitti zastosovuvalisya alebardi menshoyi vagi Serednya dovzhina yevropejskoyi alebardi stanovila 180 220 sm Iz XVII stolittya zapanuvav stavshi klasichnim tip alebardi z vuzkoyu sokirkoyu rozvinenim spisom vistryam i odnim gakom Rozriznyayut nimecki j italijski alebardi pershi mali bilsh vuzke i dovge lezo klinki italijskih alebard buli riznomanitnishih form i chasto prikrashalisya dekorom Gak na protilezhnomu sokiri boci mig vikoristovuvatisya yak bojovij bagor dlya styagannya vershnika z konya 11 Piznishe spis ta sokira bojovoyi chastini transformuvalisya v originalni riznovidi z shirokim dvolezovim klinkom glefa krivim klinkom klinkom u viglyadi pivmisyacya tosho Z alebardoyu mayut konstruktivnu shozhist taki vidi derzhakovoyi zbroyi yak berdish bilguk vulzh gvizarma glefa poleks foshar ta deyaki inshi Morski alebardi RedaguvatiZnachno dovshi inodi ponad 300 santimetriv buli morski abordazhni alebardi priznacheni zdebilshogo dlya styagannya bortiv korabliv pri abordazhi dlya chogo voni sporyadzhalisya duzhe velikim gakom Z inshogo boku nimi zh mozhna bulo i pereshkodzhati abordazhu vrazhayuchi voroga she na bortu jogo sudna Geraldika RedaguvatiAlebarda ye odniyeyu z negeraldichnih gerbovih figur napriklad vona prisutnya na gerbah Aasa Bardiyeva Lichau Strazkogo Yaroslavlya ta inshih mist i silskih gromad a takozh na rodinnih gerbah Galyabarda pol Halabarda odna z nazv gerba Oksha nezvazhayuchi na te sho na nomu zobrazhena zvichajna bojova sokira U zahidnoyevropejskomu mistectvi alebarda ye atributom apostola Fadeya 24 Galereya Redaguvati nbsp Italijska replika alebardi XX st nbsp Alebarda zi zbroyarni Alkasara v Segoviyi nbsp Shvejcarski alebardi nbsp Shvejcarska alebarda XV stolittyaAlebardniki nbsp Landskneht z alebardoyu Gravyura N Shtera 1530 nbsp Landskneht z alebardoyu Malyunok 1907 r nbsp Ispanski alebardniki pochatku XVI st nbsp Ya Pontormo Alebardnik bl 1528 30 rr nbsp Serzhant saksonskoyi armiyi 1803 nbsp Serzhant Rombaut Kemp z alebardoyu na plechi fragment kartini Rembrandta Nichna varta nbsp Shvejcarski gvardijci z alebardoyu livoruch i protazanom pravoruch Primitki Redaguvati ALEBARDA resource history org ua Procitovano 9 travnya 2023 a b Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi v 7 t redkol O S Melnichuk gol red ta in K Naukova dumka 1982 T 1 A G In t movoznavstva im O O Potebni AN URSR ukl R V Boldiryev ta in 632 s Jerome Magail Jean Marc Giaume Le site du mont Bego de la protohistoire a nos jours Serre editeur 2005 S 23 a b v g d Charles Calizzano Les Armes blanches du monde entier Paris ed de Vecchi 1998 S 122 a 125 fr a b v g d Vladimir Dolinek Encyclopedie des armes Jean Bertrand Grund 1993 351 s ISBN 2 7000 1321 2 fr a b v g Pierre Henry Bas La hallebarde une arme polyvalente par excellence Guerres amp Histoire 2014 18 avril S 84 a 85 fr Tresor de la Langue Francaise Informatise Arhiv originalu za 10 grudnya 2021 Procitovano 10 grudnya 2021 Klaus Schelle Charles le Temeraire Artheme Fayard 1979 p 316 Gilbert Adrian 2003 Medieval Warfare The Encyclopedia of Warfare From Earliest Times to the Present Day Guildford CT The Lyons Press s 71 ISBN 1 59228 027 7 At Nancy it was a halberd that brought down Charles the Bold with a single blow that split his skull open Richard III dig Grim clues to the death of a king Arhivovano 15 zhovtnya 2014 u Wayback Machine By Greig Watson BBC News 4 February 2013 a b History of Warfare Land Historyworld net Arhiv originalu za 25 lyutogo 2021 Procitovano 13 chervnya 2013 Ramsey Syed 12 travnya 2016 Tools of War History of Weapons in Medieval Times angl Vij Books India Pvt Ltd ISBN 9789386019813 Arhiv originalu za 7 grudnya 2021 Procitovano 7 grudnya 2021 Olaf van Nimwegen The Dutch Army and the Military Revolutions 1588 1688 Boydell 2010 Page 87 Guthrie William The Later Thirty Years War From the Battle of Wittstock to the Treaty of Westphalia Praeger Feb 2003 Page 16 a b v g d Partazan protazan alebarda espanton Arhivovano 18 travnya 2021 u Wayback Machine ros Duffy Christopher 1998 The Military Experience in the Age of Reason s 123 ISBN 1 85326 690 6 Ordonnance du Roi pour regler l exercice de l Infanterie Paris Imprimerie royale 1764 fr David Fraser page 33 The Grenadier Guards ISBN 0850452848 Stefan Brykczynski Moje wspomnienia z 1863 roku Warszawa 1908 pol a b Kazimierz Frycz Wspomnienia z r 1863 64 Krakow 1912 pol Beam Christopher 6 chervnya 2007 What does the Swiss Guard actually do Slate com Arhiv originalu za 2 zhovtnya 2018 Procitovano 4 bereznya 2014 Bueno Jose M 1982 Tropas de la Casa Real s 11 ISBN 84 86071 01 1 Inicio guardiareal org Arhiv originalu za 31 sichnya 2020 Procitovano 10 grudnya 2021 Holl Dzhejms Slovar syuzhetov i simvolov v iskusstve James Hall introduction by Kenneth Clark Dictionary of Subjects and Symbols in Art Per s angl i vstupitelnaya statya A Majkapara M Kron press 1996 656 s 15 000 ekz ISBN 5 323 01078 6 S 55Literatura RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu AlebardaPopenko V N Holodnoe oruzhie M 1996 C 11 18 175 183 ros Berdysh Voennaya enciklopediya v 18 t ros pod red V F Novickogo i dr SPb M Tip t va I V Sytina ru 1911 1915 ros Posilannya RedaguvatiAlebarda Arhivovano 26 lyutogo 2022 u Wayback Machine VUE Enciklopediya kozactva Alebarda Arhivovano 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Alebarda amp oldid 40661264