А́йни (айн. アィヌ (Aynu) — айну, яп. アイヌ (Ainu) — аіну) — тубільний етнос Півночі Хонсю, Хоккайдо, Курильских островів, більшої частини Сахаліну та півдня Камчатки. Самоназва — утарі (? (Utari)). Японські назви — едзо й еміші (蝦夷 (Ezo) й えみし (Emishi) — «варвари»). Найвідоміші під іменем айну («людина», «товариш»), яке поширили етнічні японці. У західних дослідженнях XIX століття називаються курильцями.
| Айни アィヌ • Aynu アイヌ • Ainu | |
|---|---|
| Кількість | 50,000 осіб айнського походження (разом з метисами першого покоління)
|
| Ареал | Японія Росія |
| Близькі до: | яматосці, рюкюсці. |
| Мова | Айнська мова 1-5 % активні носії 5-10 % пасивні носії 50 % володіють основами мови |
| Релігія | Анімізм Російська Православна Церква |
Точна кількість айнів невідома, оскільки неможливо провести підрахунок їхнього населення. Багато айнів приховують своє походження, боячись дискримінації.
Походження
Походження айнів є одним з найсуперечливіших питань для істориків, етнологів і генетиків. На сьогодні науковцями запропоновані три теорії походження айнів.
Європеоїдна теорія
Найстаршою концепцією, яка тлумачить походження айнів, є так звана європеоїдна (кавказоїдна теорія). Вона була запропонована англійськими науковцями в середині XIX століття. Її доказова база засновувалась на результатах краніологічних та соматологічних аналізів «білих» та айнів, які вказували на подібність обох популяцій. Ця теорія була розвинута німецьким ученим, лікарем Е. фон Бельцом (1849—1913), який припускав, що айни — це частина так званої «альпійської білої раси», яка першопочатково проживала в Центральній Азії, але згодом розселилася в Європі та Японії. Найближчими кавказоїдами до айнів учений уважав мешканців Південної Росії і України. Причини занепаду айнів пояснювалися їхньою «дегенеративністю», яка була «природно притаманна» представникам не-арійської альпійської раси.
Дана теорія була панівною в наукових колах Японії і Заходу до середини XX століття. Нині вона недостатньо підтверджена результатами етнології та генетики. Її прибічники — це ряд фізичних антропологів Європи та США.
Австралоїдна теорія
Ця теорія була запропонована французькими вченими в XIX століття і розвинута російськими в XX столітті. Зокрема, для розробки цієї концепції доклали багато сил антропологи СРСР. Вона базується на результатах морфологічних аналізів. Згідно з цією теорією, айни — це представники австралоїдної раси, яка займала азійські терени в палеоліті, але була розколота вторгненням майбутніх монголоїдів на північну (айни) і південну (аборигени Австралії, Океанії, Меланезії) групи.
Монголоїдна теорія
Монголоїдна концепція є найновішою. Вона була запропонована в 1960-х роках японськими вченими. Нині ця теорія є найаргументованішою і підтримується більшістю науковців світу. Результати порівняльних аналізів генетичних маркерів народів Східної та Південно-Східної Азії вказують, що айни близькі до південно-азійських монголоїдів. Згідно з цією концепцією, реконструкція генезу айнів наступна. У часи палеоліту частина представників протомонголоїдної (палеоазійської) популяції Південно-Східної Азії заселила Японські острови. Вони були відтиснені новомонголоїдною популяцією (яматосцями) північно-азійського походження на північ острова Хонсю та Хоккайдо. Там ці протомонголоїди стали айнами.
Головним суперечливим положенням усіх концепцій є те, чи можна визначати палеоазійців, нащадками яких є айни, як монголоїдів, австралоїдів чи кавказоїдів. Палеоазійська популяція мала риси всіх трьох великих рас, тому її можна з легкістю класифікувати до будь-якої з них. Оскільки питання айнів було завжди політизованим, учені Європи, США і Японії по-різному визначають їхнє походження.
Історія
У період формування держави Ямато відбувалися постійні війни між яматосцями та айнами. Протистояння держави Ямато і айнів тривало майже півтори тисячі років. Тривалий час (починаючи з восьмого і майже до п'ятнадцятого століття) межа держави Ямато проходила в районі сучасного міста Сендай, і північна частина острова Хонсю була дуже погано освоєна тодішніми японцями. Тільки в середині XV століття невеликій групі самураїв на чолі з Такеда Нобухіро вдалося переправитися на Хоккайдо, який тоді називався Едзо, і заснував на південному краю острова (на півострові Осима) перше японське поселення. Такеда Нобухіро вважається засновником клану Мацумае, який правив островом Хоккайдо до 1798 року, коли управління перейшло в руки центрального уряду. У ході колонізації острова самураям клану Мацумае постійно доводилося стикатися із опором з боку айнів.
З найзначніших виступів слід зазначити: боротьбу айнів під проводом Косямаіна (1457), виступи айнів в 1512—1515 роках, в 1525 р, під проводом вождя Танасягасі (1529), Таріконни (1536), Меннаукеі (Хенауке) (1643), і під проводом Сягусяіна (1669), а також безліч дрібніших виступів. Найзначущим з усіх виступів було повстання Сусяіна (1669—1672). Слід однак відзначити, що ці виступи, по суті, не були виключно боротьбою «айнів проти японців», адже серед повстанців було чимало японців. Це була боротьба жителів острова Едзо за незалежність від центрального уряду, та за контроль над вигідними торговими шляхами (через острів Едзо проходив торговий шлях до Маньчжурії).
Айни в сучасній Японії
На сьогоднішній день e Японії проживає близько 25 000 айнів (200 000 за неофіційними даними). 6 червня 2008 японський парламент визнав айнів самостійною національною меншиною, однак це ніяк не змінило ситуації і не призвело до зростання самосвідомості, адже майже всі айни повністю асимільовані і нічим практично не відрізняються від японців, вони знають про свою культуру часто набагато менше японських антропологів і не прагнуть її підтримувати, що пояснюється тривалою дискримінацією айнів. При цьому сама айнська культура стала лиш туристичною пам'яткою. Японці й самі айни культивують екзотику на потребу туристам. Найяскравіший приклад — бренд «айни і ведмеді»: на Хоккайдо майже в кожній сувенірній крамниці можна зустріти маленькі фігурки ведмежат, вирізані з дерева. Всупереч розповсюдженій думці, у айнів існувало табу на вирізання статуеток ведмедя, а вищезазначене ремесло було, за свідченням Еміко Онук-Тірні, привезено японцями зі Швейцарії в 1920-ті роки і тільки потім впроваджено серед айнів.
Айни в сучасній Росії
У радянські часи айни вважалися зниклою етнічною групою Росії. Тим не менш, декілька сотень нащадків айнів проживає на Камчатці, Північних Курильських островах та Сахаліні. Частина з них ідентифікує себе як японців. Під час перепису 2010 року близько 100 осіб на Камчатці намагалися записатися як айни, однак були переписані камчадалами.
Примітки
- (англ.) Perry, M., Hawks, F., Lilly, L. Narrative of the Expedition of an American Squadron to the China Seas and Japan Performed in the Years 1852, 1853 and 1854 under the Command of Commodore M.C. Perry, United States Navy. [ 13 грудня 2011 у Wayback Machine.] Washington: A.O.P. Nicholson by order of Congress, 1856.
- . Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 2 березня 2015.
Див. також
- Японія
- Японці
- Яматосці
- Рюкюсці
- Еміші
- Таримський басейн як осідище індоєвропейців та тохарські мови
Джерела та література
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Айни |
- Ханіхара Кадзуро. Ніхондзін но кіґен (Походження японців). — Токіо: Каддокава сьотен, 1990. ISBN 4-04-703202-6
- Рубель В. А., Коваленко О. О. Проблема етногенезу японського народу в сучасній японській історіографії // Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2000. № 1, — С. 156—162.
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.3
- A chronological history of Ainu nation [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] アイヌ民族の歴史年表 (英語版). November, 2005.
- // Stanley Dubinsky (University of South Carolina) & William Davies (University of Iowa).
- «Как японцы Японию украли». 11.03.2016. оригіналу за 09.08.2016. Процитовано 09.08.2016. (рос.)
Посилання
- Айни [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ