Рюкюсці (рюк. ウチナ, утіна; яп. 琉球民族, りゅうきゅうみんぞく, рюкю міндзоку) — корінний етнос островів Рюкю (префектура Окінава). Рюкюсці є найбільшою національною меншиною в Японії; 1,3 млн чоловік проживають у префектурі Окінава, 300 000 — в інших районах Японії. Решта 300 000 розселилися за межами Японії, в основному на Гаваях.
| Рюкюсці | |
|---|---|
| | |
| Кількість | бл. 500,000 |
| Ареал | Японія: 500 000 |
| Близькі до: | Японці, Айни |
| Мова | Японсько-рюкюські мови *Рюкюська мова |
| Релігія | Синто, Буддизм |
Короткі відомості
Поділяється на три етнографічні групи: окінавці, міякосці та яеяма. У 12 — 16 століттях століттях рюкюсці мали власну державу — королівство Рюкю, яка у 17 столітті була завойована японськими самураями роду Сімадзу з Сацума-хану. Наприкінці 19 століття Рюкю остаточно була інкорпорована до Японської імперії. Консервативні науковці вважають рюкюсців етнографічною групою японців, а рюкюську мову — діалектом японської.
Культура
Завдяки тісним історичним зв'язкам Окінави з Китаєм, Японією, Індонезією і Малайзією місцева культура розвивалася під постійним іноземним впливом. Проте, Окінава стала батьківщиною безлічі самобутніх культурних практик, предметів і технік: бойового мистецтва карате, музичного інструменту сансіна (предка сямісена), методу фарбування тканин бінгата, віршованого жанру Рюка, особливого архітектурного стилю та безлічі інших. У 1393-му році у Тюдзан прибули китайські переселенці, утворивши громаду Куме недалеко від столиці Сюрі. З часів трьох царств і до кінця існування королівства Рюкю село Кумемура була культурним та освітнім центром. У культурі рюкюсців помітні китайський і новояпонський вплив поряд з древніми національними рисами. У більш урбанізованих районах островів японський вплив позначається помітніше, а в сільській місцевості, особливо у віддалених гірських селищах, старі національні традиції зберігаються до теперішнього часу.
Мова
Рюкюсці говорять на японській і родинних їй рюкюських мовах: на островах Рюкю все ще залишаються шість корінних мов. Ці мови відрізняються від японської, хоча вони всі і належать до однієї родини японо-рюкюскої сім'ї. Рюкюська мова знаходяться в занепаді, оскільки з часу приєднання до Японської імперії рюкюсці були схильні до асиміляції з боку японців; в окінавських школах викладають тільки японською мовою. Сьогодні рюкюська мова залишаються рідною приблизно для мільйону чоловік, більшість з яких у похилому віці. Деякі діти вчать рюкюску, зазвичай якщо вони живуть з бабусями і дідусями. Мало хто з народжених в 1990-х називає одну з рюкюських своєю рідною мовою. На рюкюській співаються народні пісні, випускається новинна радіопередача.
Література
На Окінаві досі зберігся свій віршований жанр Рюка («пісні Рюкю»), перетворений в XVI столітті з Оморо. Рюка зазвичай складали на окинавській мові і виконували під музику інструменту сансін. Рюка продовжує існувати не тільки на самій Окінаві, але і в рюкюській діаспорі на Гаваях і в Перу.
Релігія
Традиційно жителі Окінави і прилеглих островів сповідували свою рюкюську релігію, поклоняючись божествам у священних гаях. Рюкюсці приділяють велику увагу ролі жінки в суспільстві. У рюкюській релігії жінки не тільки берегині домашнього вогнища, а й займають посаду жриці. Більшість рюкюсців молодого покоління до початку XXI століття вже не прихильники цієї релігії.
Національний одяг
Національні костюми рюкюсців схожі з японськими: вільні Запашні Юката для чоловіків і жінок. Найпоширеніший колір тканини — синій з білою смугою для чоловіків, з білими дрібними цяточками для жінок. Такі тканини відомі в «материковій» Японії як рюкюські тканини. До початку XXI століття національний одяг носять на островах в основному люди старшого покоління.
Відомі рюкюсці
Див. також
Примітки
- Мэдзаки Сигэкадзу, Такара Кураёси. Префектура Окинава. История // Энциклопедия Ниппоника: в 26 тт. 2-е издание. — Токіо: Сёгакукан, 1994—1997.
- Баженова Ж. М. Окинава: уникальность исторического пути
- . Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 17 травня 2016.