Мелане́зія (фр. Mélanésie від грец. μέλας — «чорний» та νῆσος — «острів»; «Чорні острови») — сукупність острівних груп в Тихому океані, чиї корінні мешканці не говорять ні полінезійськими, ні мікронезійськими мовами, а також є темношкірими. Меланезія розташована на північному сході від Австралії.
- Площа: 940 000 км²
- Населення: 6 500 000 чоловік
До Меланезії належать такі групи островів:
- Нова Каледонія
- Нова Гвінея
- Соломонові Острови
- Вануату
- Фіджі
- Архіпелаг Бісмарка
- Острови Санта-Крус
- Луайоте
- Острови Торресової протоки
Держави Меланезії
- Соломонові Острови. Столиця — Хоніара (на о. Гуадалканал, 30,5 тис. чол., 1985). Протяжність — 1550 км. Площа — 29,8 тис. км². Вища точка — г. Попомансо (2331 м). Населення — 286 тис. чол. (1985). Офіційна мова — англійська, вживається піджин і місцеві мови. Свята: 7 липня — День незалежності. Острови заселені вихідцями з Нової Гвінеї. Еспорт: копра, риба, деревина, какао-боби, пальмова олія. Острови відкрив в 1568 р. Менданья де Нейра, північну частину — в 1768 р. відкрив Луї Антуан де Бугенвіль. З 1885 р. острови недовго знаходилися під управлінням Німеччини, в 1893 островами оволоділа Велика Британія, окрім островів Бугенвіль і Бук. Ці острови після другої світової війни відішли до Австралії. У 1978 р. Соломонові о-ви отримують незалежність.
- Вануату — архіпелаг Нові Гебриди, включає 80 островів. Вища точка — 1879 м на о. Еспіріту-санто. Населення — 185 тис. чол. (1998). Столиця — Порт-віла (24 тис. чол.). Офіційні мови: біслама, англійська, французька. Релігія — протестантизм. Першим європейцем побачив ці острови Педро де Кирос, назву їм дав Кук в XVIII ст. З 1887 р. — співволодіння Франції та Великої Британії. З 1980 р. незалежна республіка.
- Фіджі — держава на однойменних островах. Два найбільші острови — Віті-льову і Вануа-льову, близько 300 дрібних островів. Населення — 715 тисяч чоловік (1987). Столиця — Сува (75 тисяч жителів). Офіційна мова — англійська. Відкриті острови Абелем Тасманом в 1643 р. Вища точка — Томаніві (1323м). У 1970 Фіджі отримали незалежність, але входили в склад Британської Співдружності. У 1987 вийшла зі складу Співдружності. Свята: 10 жовтня — День незалежності. Експорт: цукор, копра, золото, деревина, риба, одяг. Визначні пам'ятки — музей Фіджі в Суве, представляє етнографію і археологію.
- Папуа Нова Гвінея та провінції Західне Папуа і Папуа, Індонезія.
- Нова Каледонія — «заморська територія» Франції, включає окрім о. Н. Каледонії ряд дрібних островів. Острови відкриті в 1774 р. Вища точка — Панье (1628 м). Населення — 145 тис. чол. (1985). Адм. центр — Нумеа. Етнічний склад — меланезійці (канаки) і французи. Офіційна мова — французька, поширені гібридні мови. Релігії: католицизм, протестантизм. Основа економіки — гірничорудна промисловість (видобування нікелю, кобальту і хрому). 95 % національного доходу дає експорт нікелю і нікелевої руди. Примітка: гібридні мови — піджин-інглиш, біч-ла-марі, ток-пісін (держ. мова Папуа Н. Гвінеї) та ін. — складаються з суміші англійських, іспанських, французьких слів, або мають лексику англійської (або іншої мови), але суміщену з місцевою меланезійською граматикою.
Вірування
Меланезійські вірування містять у собі віру в духів-фігона (хігона). Головний фігона Агунуа вважається творцем світу. Іноді створення світу приписується братам-першотворцям, які борються між собою. Один із них наділений мудрістю, винахідливістю, почуттям гідності, саме він створює порядок і блага цивілізації, що забезпечують нормальне життя, у той час як другий брат, підступний, неперебірливий у засобах і дурний, псує створене і сам творить лихі речі. Поряд із фігона відомі здаро (атаро) — духи моря, дерев, морського берега, що заподіюють людям шкоду, але передають їм уві сні мистецтво танцю і сімейні обереги. До фігона й адаро звертаються за підтримкою перед військовим походом. У манус і в жителів острова Лау (Фіджі) відомі духи-покровителі, що не мають нічого спільного з родинними предками і не були в минулому людьми; за кожним з них також закріплені печери, скелі, дерева.
Хоча в багатьох місцях Меланезії духи природи і духи мертвих називаються однаково і між ними простежуються деякі зв'язки, принципові уявлення про смерть, духів мертвих, землю покійних у кожного племені мають оригінальне коріння.
Типові уявлення про відхід духів мертвих у «свою» землю, що звичайно локалізується на острові, під землею або під водою, про шляхи духів, про засоби переправи в землю мертвих, про її устрій і уявлення про тамтешнє «життя». Водночас, духи мертвих тривалий час (або навіть постійно) перебувають поблизу від будинку або в будинку як хранителі. У манус у ролі оберегів виступають найближчі мертві родичі. Обов'язок підопічного — здійснити весь комплекс похоронних ритуалів і зберігати череп мертвого; борг особистого духу — охороняти живого від «чужих» духів. При порушенні духом цього боргу (особливо після смерті підопічного) череп викидається. Вважалося, що дух мертвого може ввійти в немовля, втілитися в камені або тварині.
Релігійні уявлення меланезійців у значній мірі визначалися концепцією мана — властивою людям, тваринам, предметам особливою життєвою силою. Вважалось, що такою силою володіють предки. На цьому уявленні базувалась магічна практика спілкування з предками.
В уявленнях про предків у низці випадків зберігаються чіткі сліди тотемізму, що виявляються як у релігійній доктрині, так і в реальній родовій організації та генеалогії. На островах Лау окремі родинні групи вели своє походження від тотемних предків — від спеціального виду дерева — ву («пращур»), міфічної куриди, білого пса та від інших тварин і рослин. При цьому такі предки перевтілювалися в риб, птиць або в дерева і саме в цій формі безпосередньо впливали на членів «своїх» громад, допомагаючи або заподіюючи шкоду. Розповіді про зустрічі з перевтіленими предками мали, зокрема, роз'ясняти засоби їхнього умилостивлення і попереджати про те, що відповідні види тварин або рослин не можна вбивати, їсти тощо. Прямими нащадками тотемних предків вважалися пращури кланів. Спроможність духів до втілення, їхнє представлення нащадкам у перетвореному виді свідчить про нерозчленоване сполучення уявлення про колективну відповідальність з уявленням про переродження.
Частиною шанування предків явився поширений у ряді місць таємний культ, учасники якого за допомогою особливих ритуальних операцій «одержували» мана від предків, що виконували в даній ситуації роль особистих покровителів і захисників. Учасники ритуалів повинні знати заклинальні пісні (меке), що незрозумілі непосвяченим.
Див. також
Література
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Меланезія |
- Мелетинский Е. М., Мифологический и сказочный эпос меланезийцев, в кн.: Океанийский этнографический сборник, М., 1957. (рос.)
- Сказки и мифы Океании, М., 1970. (рос.)
- Codrington R. N., The Melanesians, N. Y., 1972. (англ.)
- Kielntitschen A., Mythen und Erzählungen eines Melanesierstammes aus Paparatava, Neupommern, Südsee, Münster, 1924. (англ.)
- Layard J., Stone men of Malekula, v. 1, L., 1942. (англ.)
- Fortune R. F., Manus religion, Phil., 1935. (англ.)
| Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Координати: 9° пд. ш. 160° сх. д. / 9° пд. ш. 160° сх. д.