Акі́ра Іфуку́бе (яп. 伊福部 昭 Іфукубе Акіра, 31 травня 1914, Кусіро, Японія — 8 лютого 2006, Токіо, Японія) — японський композитор класичної музики та музики до кінофільмів, понад усе відомий як автор саундтреків до фільмів про Ґодзіллу та інших кайдзю кінокомпанії «Toho».
| Акіра Іфукубе | |
|---|---|
| 伊福部 昭 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 31 травня 1914[…] |
| Місце народження | Кушіро, Префектура Хоккайдо, Японська Держава |
| Дата смерті | 8 лютого 2006[…] (91 рік) |
| Місце смерті | Район Меґуро, Токіо, Японська Держава |
| Причина смерті | синдром поліорганної недостатності |
| Роки активності | з 1935 |
| Громадянство | Японія |
| Професія | композитор, концертмейстер, диригент |
| Освіта | Hokkaido Imperial Universityd і Hokkaido Sapporo Nishi High Schoold |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Hokkaido Governmentd, Teishitsu Rin'yakyokud і Tokyo Academy of Musicd |
| Нагороди | |
| akira-ifukube.jp | |
| Файли у Вікісховищі |
Біографія ред.
Акіра Іфукубе народився 31 травня 1914 року в Кусіро на японському острові Хоккайдо; був третім сином синтоїстського священика. Більшу частину свого дитинства провів у місцях зі змішаним проживанням японців та айнів, його батько спілкувався з айну, що було незвичним для того часу. На Іфукубе значно вплинула традиційна музика обох цих народів. Навчався грі на скрипці і сямісен. Його перше знайомство з класичною музикою сталося під час відвідування середньої школи в столиці Хоккайдо, Саппоро. Легенда свідчить, що Іфукубе вирішив стати композитором у віці 14 років, після того, як почув по радіо виконання балету Ігоря Стравінського «Весна Священна». Він також згадував музику Мануеля де Фалья як таку, що серйозно вплинула на нього.
Іфукубе навчався лісівництву в університеті Хоккайдо і у вільний час писав музику, так само як і низка інших японських композиторів-самоуків, таких як Тору Такеміцу та Такасі Йосімацу. Його першою п'єсою було соло для фортепіано, Piano Suite (пізніше назва була змінена на Japan Suite для версії в аранжуванні для оркестру). Вона була присвячена піаністові Джорджу Коупленду[en], який у той час жив в Іспанії. Ацусі Міура, музикознавець і друг Іфукубе по університету, відправив фанатський лист Коупленду, на який Коупленд відповів: «Це чудово, що ви слухаєте мій альбом, попри те, що живете в Японії, на протилежному боці землі. Я припускаю, що ви, можливо, створюєте музику. Відправте мені пару своїх фортепіанних п'єс». Тоді Міура, який був не композитором, представив йому Іфукубе і його п'єсу. Коупленд обіцяв інтерпретувати її, але листування, на жаль, було припинене через громадянської війни в Іспанії. Великий прорив в житті Іфукубе стався в 1935 році, коли його перший оркестровий твір, Japanese Rhapsody, зайняв перше місце на міжнародному конкурсі молодих композиторів за підтримки Олександра Черепніна. Судді конкурсу — Альбер Руссель, Жак Ібер, Артур Онеґґер, Олександр Тансман, Тібор Харшаньї, П'єр-Октав Ферру[en] і Анрі Жиль-Марше — були одностайні у своєму виборі Іфукубе переможцем. Наступного року, коли Черепнін був з візитом в Японії, Іфукубе вивчив теорію сучасної західної композиції, і в 1938 році його Piano Suite заслужила почесну згадку на фестивалі ICSM у Венеції. Наприкінці 1930-х років його музика, особливо Японська Рапсодія, кілька разів виконувалася в Європі.
Після закінчення університету Іфукубе працював в галузі лісівництва та займався переробкою пиломатеріалів. До кінця Другої Світової війни японська Імператорська армія призначила його на роботу з дослідження пружності та вібраційної міцності деревини. Іфукубе постраждав від радіаційної дії після проведення рентгенівського обстеження без захисту, наслідок дефіциту свинцю у воєнний час. Через це йому довелося відмовитися від лісівницької роботи і стати професійним композитором і педагогом. Після опромінення Іфукубе провів деякий час в лікарні, і одного разу був уражений, коли почув, що один з його власних маршів програють по радіо після прибуття генерала Дугласа Макартура для оформлення капітуляції Японії.
У період з 1946 по 1953 рр. Ікіра Іфукубе викладав в Токійському університеті мистецтв, впродовж якого вигадав свій перший саундтрек до фільму The End of the Silver Mountains (1947). Впродовж подальших п'ятдесяти років він створює понад 250 саундтреків, кульмінацією яких в 1954 році стала музика для фільму Ісіро Хонди Ґодзілла компанії Toho. Окрім саундтреку Іфукубе створив фірмовий рев Ґодзілли, який робився тертям шкіряної рукавички з гумовим покриттям по ослаблених струнах контрабасу, і звук його кроків, який створювався ударами по коробці підсилювача.
Незважаючи на фінансовий успіх як композитора музики до фільмів, найулюбленішою в Іфукубе завжди залишалася звичайна класична робота композитора. Його твори в двох жанрах взаємозбагачували один одного. Так наприклад, він переробив свою музику 1953 року до балету Shaka, про те, як молодий Сіддгартха Ґаутама врешті-решт став Буддою, для фільму Кендзі Місуми 1961 року Buddha. Потім у 1988 році він переробив саундтрек до фільму в симфонічну оду з 3-х частин Gotama the Buddha. Тим часом він повернувся до викладацької діяльності в Токійському музичному коледжі, наступного року став президентом коледжу, а в 1987 році пішов у відставку та став главою відділу етномузикології в коледжі. Іфукубе навчав молоде покоління композиторів, таких як Тосіро Маюдзумі, Ясусі Акутагава, Каору Вада, Іссімал Мотодзі, Тадасі Ямауті, Імаї Сатосіта ін. Опублікував книгу з теорії музики Orchestration об'ємом у 1000 сторінок.
Ікіра Іфукубе помер 8 лютого 2006 року у віці 91 року в Токіо в шпиталі Мегуро-ку від поліорганної недостатності.
Музика до кінофільмів ред.
- 1947 : По той бік срібного хребта / Ginrei no hate
- 1948 : Жінка в області тайфуну / Taifuken no onna
- 1949 : Тихий двобій / Shizukanaru kettô
- 1949 : Дзякоман і Тецу / Jakoman to Tetsu
- 1950 : Прислухайтеся до голосів моря / Kike wadatsumi no koe: Nippon senbotsu gakusei shuki
- 1950 : Знедолені: Боги і демони / Re mizeraburu: kami to akuma
- 1951 : Туди, де любов і ненависть / Ai to nikushimi no kanata e
- 1951 : Одяг брехні / Itsuwareru seiso
- 1951 : Школа свободи / Jiyû gakkô
- 1951 : Повість про Гендзі / Genji monogatari
- 1952 : Лавина / Nadare
- 1952 : Діти Хіросіми / Genbaku no ko
- 1952 : Насильство / Boryoku
- 1952 : Швидка течія / Gekiryu
- 1952 : Особа без громадянства / Mukokuseki-sha
- 1953 : Мініатюра / Shukuzu
- 1953 : Сага про Анатаана / Anatahan
- 1953 : Краболов / Kanikôsen
- 1953 : Хіросіма / Hiroshima
- 1953 : Перед світанком / Yoake mae
- 1953 : Життя жінки / Onna no issho
- 1954 : Історія Сюнкін / Shunkin monogatari
- 1954 : Канава / Dobu
- 1954 : Ґодзілла / Gojira
- 1954 : Мис Асідзурі / Ashizuri misaki
- 1955 : Жінка з Гіндзи / Ginza no onna
- 1955 : Вовки / Ôkami
- 1955 : Красуня і дракон / Bijo to kairyu
- 1956 : Бірманська арфа / Biruma no tategoto
- 1956 : Розрядник дзюдо / Kuro-obi sangokushi
- 1956 : Морок посеред дня / Mahiru no ankoku
- 1956 : Ґодзілла, король монстрів! / Godzilla, King of the Monsters!
- 1956 : Звуки в тумані / Kiri no oto
- 1956 : Радон / Sora no daikaijû Radon
- 1957 : Осакская історія / Ôsaka monogatari
- 1957 : Повість про клан Ягю: Мистецтво ніндзя / Yagyû bugeichô
- 1957 : Негідники з порту / Umi no yarodomo
- 1957 : Гуркіт літаків і земля / Bakuon to daichi
- 1957 : Околиця / Shitamachi
- 1957 : На цій землі / Chijo
- 1957 : Містеріани / Chikyû Bôeigun
- 1958 : Ніндзюцу. Секретні свити клану Ягю 2 / Yagyu bugeicho — Ninjitsu
- 1958 : Тільки у жінок бувають печалі / Kanashimi wa onna dakeni
- 1958 : Обрив / Hyoheki
- 1958 : Нічний барабан / Yoru no tsuzumi
- 1958 : Великий монстр Варан / Daikaijû Baran
- 1959 : Бос міста гангстерів / Ankokugai no kaoyaku
- 1959 : Свист над селом Котан / Kotan no kuchibue
- 1959 : Самурайська сага / Aru kengo no shogai
- 1959 : Народження Японії / Nippon tanjô
- 1959 : Битва у відкритому космосі / Uchû daisensô
- 1961 : Повість про замок в Осаці / Ôsaka-jô monogatari
- 1961 : Міямото Мусасі / Miyamoto Musashi
- 1961 : Погана слава / Akumyô
- 1961 : Змовник / Hangyakuji
- 1962 : Повість про Затоїчі / Zatôichi monogatari
- 1962 : Покрівельник і діти / Chiisakobe
- 1962 : Бог китів / Kujira gami
- 1962 : Кінг-Конг проти Ґодзілли / Kingu Kongu tai Gojira
- 1962 : Велика стіна / Shin shikôtei
- 1962 : 47 ронінів / Chûshingura
- 1962 : Гравець / Ôsho
- 1963 : Повість про Затоїчі 3 / Shin Zatôichi monogatari
- 1963 : Принц Кусінаґу полює на Великого Змія / Wanpaku ôji no orochi taiji
- 1963 : Затоїчі у вигнанні / Zatôichi kyôjô-tabi
- 1963 : Затоїчі в дорозі / Zatôichi kenka-tabi
- 1963 : 13 вбивць / Jûsan-nin no shikaku
- 1963 : Атрагон: Літаюча суперсубмарина / Kaitei gunkan
- 1964 : Вихор / Shikonmado — Dai tatsumaki
- 1964 : Інцидент у банку Тейгін: Смертник / Teigin jiken: Shikeishû
- 1964 : Мотра проти Ґодзілли / Mosura tai Gojira
- 1964 : Ніндзя 4 / Shinobi no mono: Kirigakure Saizo
- 1964 : Космічний монстр Догора / Uchû daikaijû Dogora
- 1964 : Остання жінка Шана / Da ji
- 1964 : Бийся, Затоїчі / Zatôichi kesshô-tabi
- 1964 : Гідора, триголовий монстр / San daikaijû: Chikyû saidai no kessen
- 1965 : Князь Токугава Іеясу / Tokugawa Ieyasu
- 1965 : Помста Затоїчі / Zatôichi nidan-kiri
- 1965 : Франкенштейн проти Барагона / Furankenshutain tai chitei kaijû Baragon
- 1965 : Вторгнення Астро-монстра / Kaijû daisensô
- 1965 : Затоїчі і шаховий майстер / Zatoichi Jigoku tabi
- 1965 : Японський архіпелаг / Nihon retto
- 1966 : Немурі Кеошіро 07: Принцеса в масці / Nemuri Kyoshiro 7: Tajo-ken
- 1966 : Даймадзін / Daimajin
- 1966 : Пригоди в замку Кіган / Kiganjô no bôken
- 1966 : Помста Затоїчі / Zatoichi no uta ga kikoeru
- 1966 : Велике вбивство зрадника / Daisatsujin orochi
- 1966 : Чудовиська Франкенштейна: Санда проти Гайри / Furankenshutain no kaijû: Sanda tai Gaira
- 1966 : Повернення Мадзіна / Daimajin ikaru
- 1966 : Німурі Кійоширо 8: Меч, що врятував Едо / Nemuri Kyoshiro 8: Burai-ken
- 1966 : Даймадзін атакує знову / Daimajin gyakushû
- 1967 : Втеча Кінг-Конга / Kingu Kongu no gyakushû
- 1967 : Одинадцять самураїв / Ju-ichinin no samurai
- 1967 : Вогонь в очах самурая / Zatôichi chikemuri kaidô
- 1968 : Легенда про снігову жінку / Kaidan yukijorô
- 1968 : Знищити всіх монстрів / Kaiju soshingeki
- 1969 : Житло демонів Оні / Oni no sumu yakata
- 1969 : Нульова широта / Ido zero daisakusen
- 1970 : Битва самураїв / Zatôichi to Yôjinbô
- 1970 : Космічна Амеба / Gezora, Ganime, Kameba: Kessen! Nankai no daikaijû
- 1973 : Змова Затоїчі / Shin Zatôichi monogatari: Kasama no chimatsuri
- 1973 : Революція людини / Ningen kakumei
- 1974 : Спостерігаючи епоху сонця, що заходить / Okami yo rakujitsu o kire
- 1974 : Публічний будинок № 8 / Sandakan hachibanshokan bohkyo
- 1975 : Терор Мехаґодзілли / Mekagojira no gyakushu
- 1977 : Ґодзілла / Godzilla
- 1978 : Пані Огін / Ogin-sama
- 1991 : Ґодзілла проти Кінга Ґідори / Gojira vs. Kingu Gidorâ
- 1992 : Ґодзілла проти Мотри / Gojira vs. Mosura
- 1993 : Ґодзілла проти Мехаґодзілли II / Gojira VS Mekagojira
- 1995 : Ґодзілла проти Руйнівника / Gojira vs. Desutoroiâ
- 1997 : Острів Ґодзілли / Godzilla Island (т/с)
Визнання ред.
У 1980 році Акіра Іфукубе був нагороджений японською медаллю Пошани з пурпуровою стрічкою; у 1987 — Орденом Священного скарбу 3 класу; у 2003 році — Орденом Культури.
Кінематографічні нагороди та номінації ред.
| Список нагород та номінацій | ||||
|---|---|---|---|---|
| Кінопремія | Рік | Категорія | Номінант(и) | Результат |
| Премія «Майніті» | 1957 | Найкраща музика до фільму | Морок посеред дня, Бірманська арфа та Onibi | Перемога |
| Премія Японської академії | 1979 | Найкраща музика до фільму | Пані Огін | Номінація |
| 1993 | Ґодзілла проти Мотри | Номінація | ||
| 2007 | Премія за життєвий внесок | Перемога |
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #103787135 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- http://news.bbc.co.uk/1/hi/entertainment/4697022.stm
- liner notes: Naxos 8.555071 (Morihide Katayarna)
- . Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2017.
- Нагороди та номінації Ікіри Іфукубе на сайті IMDb (англ.)
Посилання ред.
- Інформація про його смерть в Японії [ 17 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- AKIRAIFUKUBE.ORG:A virtual museum dedicated to Akira Ifukube [ 15 травня 2022 у Wayback Machine.]