www.wikidata.uk-ua.nina.az

Історія Південної Джорджії і Південних Сандвічевих Островів Острів Південна Джорджія разом з Південними Сандвічевими ост

Історія Південної Джорджії і Південних Сандвічевих Островів

Острів Південна Джорджія, разом з Південними Сандвічевими островами, скелями Шаг Рокс і скелями Клерк, утворюють британську заморську територію Південна Джорджія і Південні Сандвічеві Острови. За своєю площею ця країна дещо більше штату Род-Айленд (США) і в півтора рази більше Люксембургу. Оскільки острови розтягнуті на 1300 км від острова Туле на південному-сході до Шаг Рокс на північному заході, їх двухсотмильна виключна економічна зона охоплює 1,4 млн квадратних кілометрів. Ресурси цих вод, серед біологічно найпродуктивніших у світовому океані, експлуатуються згідно з рекомендаціями Конвенції зі збереження морських живих ресурсів Антарктики.

Розташування Південної Джорджії і Південних Сандвічевих островів

XVII—XIX століття ред.

Карта Південної Джорджії (Кап. Джеймс Кук, 1777 рік)

Існує поширена думка, що Південну Джорджію ніби відкрив відомий флорентійський мандрівник Амеріго Веспуччі в 1502 році в одному зі своїх плавань. Інші вважають, що острів був відкритий англійським буканьєром Вільямом Коулі в грудні 1683 року. Аналіз документів, однак, спростовує ці припущення.

У квітні 1675 року, обігнувши мис Горн по дорозі з Чилі до Бразилії, судно лондонського купця Антоні де ла Роше потрапило в шторм біля південного входу в протоку Ле-Мер і було закинуто далеко на схід, де знайшло притулок в одній із заток острова протягом двох тижнів. На картах стали позначати острів Роше на честь відкривача. Вдруге острів побачили в 1756 році з іспанського судна «Леон» і дали йому нове ім'я: Сан Педро.

Ці перші візити не привели до яких-небудь територіальних домагань. Зокрема, Іспанія ніколи не претендувала на острів, який до того ж опинився в «португальській» половині світу згідно Тордесільяського договору 1494 року між Іспанією і Португалією.

Джеймс Кук

Великий англійський мореплавець Джеймс Кук на кораблях «Резолюшен» і «Адвенчер» був першим, хто ступив на берег, обстежив і картографував острів, який він перейменував на «острів Джорджія» за іменем англійського короля Георга III. Виконуючи інструкцію Адміралтейства, 17 січня 1775 року Кук оголосив острів володінням британської корони.

Південна Джорджія і Південні Сандвічеві острови, та Британська антарктична територія (на південь від 60° пд. ш.)

Капітан Кук відкрив також скелі Клерка і архіпелаг Південних Сандвічевих островів. Троє з островів архіпелагу (Завадовського, Лєскова і Високий) були відкриті в 1819 році російською антарктичною експедицією Фадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва на кораблях «Восток» і «Мирний», яка до цього обстежила південно-західне узбережжя Південної Джорджії і острів Анненкова. Шаг Рокс виявило іспанське судно «Аврора» у 1762 році.

В останніх десятиліттях XVIII і протягом усього XIX століття Південну Джорджію населяли англійські та північноамериканські мисливці на тюленів, які залишалися надовго, а іноді й зимували на острові. Ефективне володіння, а також безперервне і незаперечне британське управління було узаконено Патентним листом 1843 року, доповненим в 1876, 1892 і 1908 роках. Полювання і збереження поголів'я тюленів регулювались адміністративними актами 1881 і 1899 роках. Острів був включений до Щорічника Міністерства колоній з 1887 року.

Південна Джорджія і Південні Сандвічеві Острови стали одними із Залежних територій Фолклендських островів. Адміністративно ними керувала влада Фолклендів, але не були їх частиною в політичному сенсі. Південні Сандвічеві острови формально були анексувані Патентним листом 1908 року. У 1985 році була утворена заморська територія Британії Південна Джорджія і Південні Сандвічеві Острови.

XX століття ред.

Карта Південної Джорджії (капітан Ісаак Пендлтон, 1802 рік)

У XX столітті Південна Джорджія перетворилася на найбільший світовий центр китобійного промислу; були засновані берегові бази Грютвікен (період функціонування 1904—64), Літ-Гарбор (1909—65), Оушен-Гарбор (1909—20), Гусвік (1910—60), Стромнес (1912—61) і Прінс-Олав-Гарбор (1917—34). Всі китобійні бази і компанії на острові (норвезькі, британські, аргентинські, південноафриканські і японські) працювали на базі ліцензій, які видалися губернатором Фолклендських островів і залежних територій. Зокрема, вимога Аргентинської рибної компанії була подана через британське посольство в Буенос-Айресі та задоволена в 1905 році.

Карл Ларсен

Карл Антон Ларсен, засновник Грютвікена, був натуралізованим британцем норвезького походження. Його прохання на отримання британського підданства було вручене британському магістрату Південної Джорджії і схвалене в 1910 році. Працюючи менеджером Аргентинської рибної компанії Ларсен організував будівництво Грютвікена — сміливе починання, здійснене шістдесятьма норвежцями всього за місяць: від їх прибуття на острів 16 листопада до пуску в експлуатацію заводу китового жиру 24 грудня 1904 року. Ларсен вибрав місце китобійної бази під час свого попереднього візиту в 1902 році, коли Шведська антарктична експедиція Отто Норденскьольда обстежила частина острова і дала невеликій затоці ім'я «Грютвікен» («Котельна затока») через багато предметів, залишених промисловиками, в тому числі котлів для топки тюленячого жиру. Один з цих котлів з написом «Джонсон і сини, Ваппінг Док Лондон» зберігається й досі в Музеї Південної Джорджії в Грютвікені.

Історичні та сучасні селища Південної Джорджії

Серед китобоїв переважали вихідці з Норвегії. Під час китоловної ери, що тривала до 1965 року, чисельність населення коливалася від приблизно 1000 чоловік влітку (в деякі роки понад 2000) до приблизно 200 взимку. Перший перепис населення було проведено британським магістратом Джеймсом Вілсоном 31 грудня 1909 року. Було зареєстровано 720 осіб, включаючи трьох жінок і одну дитину, включаючи 579 норвежців, 58 шведів, 32 британця, 16 данців, 15 фінів, 9 німців, 7 росіян, 2 голландців, 1 француз і 1 австрієць. У наступних доступних переписах населення було 1337 (24 квітня 1921 року)), та 709 (26 April 1931,включає Південні Шетландські острови).

Грютвікен, 1914 рік

Керуючі та інші старші службовці китобійних баз часто жили разом з сім'ями. Серед них був Фрітьоф Якобсен зі своєю дружиною Кларою Олетте Якобсен, чия дочка Сольвейг Гунбьорг Якобсен вважається першою людиною, народженою в Антарктиці — 8 жовтня 1913 року в Грютвікені.

На острові є також понад 200 могил, найстаріші — 1820 року. Серед них могила 1922 року дослідника Антарктики сера Ернеста Шеклтона, який в 1916 році перетнув море Скоша на семиметровому човні «Джеймс Керд» в одному з найсміливіших плавань малих суден в історії мореплавства, дістався до Південної Джорджії і зумів організувати порятунок своєї експедиції, яка терпіла катастрофу на Південних Шетландських островах.

Норвезька церква в Грютвікені
(побудована в 1913 році)

Метеорологічні спостереження в Грютвікені були розпочаті Ларсеном у 1905 році, а з 1907 року проводилися Аргентинською рибною компанією у співпраці з Аргентинським метеорологічним бюро на виконання вимог британської ліцензії до її зміни в 1949 році.

З листопада 1909 року на Південній Джорджії постійно перебуває британський магістрат, який здійснює місцеве адміністративне управління територією. Його посада заснована Патентним листом 1908 року, одержання якого аргентинське Міністерство закордонних справ формально підтвердило 18 березня 1909 року без протестів. У наступні роки, військові і комерційні аргентинські судна, як і аргентинські громадяни відвідували острів при дотриманні звичайних портових, митних та імміграційних формальностей, здійснюваних місцевою британською адміністрацією

Перші офіційні претензії на Південну Джорджію Аргентина заявила в 1927 році, а на Південні Сандвічеві острови — в 1938 році. З тих пір Аргентина підтримує свої домагання на Південну Джорджію і Південні Сандвічеві острови, але неодноразово (у 1947, 1951, 1953, 1954 і 1955 роках) відмовлялася виставити ці претензії на дозвіл у Міжнародному суді або незалежному Третейському суді.

7 листопада 1976 року на острові Туле, одному з Південних Сандвічевих островів, була таємно обладнана аргентинська військово-морська база «Корбетта-Уругвай». Велика Британія опротестувала цю акцію в січні 1977 року, а згодом репатріювала аргентинський персонал у 1982 році.

Музей Південної Джорджії, Грютвікен

Під час Фолклендського конфлікту аргентинські сили окупували Грютвікен та Літ-Гарбор 3 квітня 1982 року після двогодинного бою, в ході якого був пошкоджений аргентинський корвет «Гуерріко» і збитий аргентинський вертоліт. Після цих втрат Аргентина не змогла окупувати іншу частину острова і базу Берд Айленд, яка, як і польові табори в затоках Шліпер та Сент-Ендрюс і на льодовику Лаєл, залишилася під британським контролем. Після того як 25 квітня 1982 року флот Великої Британії вивів з ладу і взяв у полон аргентинський підводний човен «Санта Фе» у Південної Джорджії, аргентинський гарнізон капітулював. Зараз дата 26 квітня відзначається як День визволення, державне свято в SGSS.

Після Фолклендського конфлікту Велика Британія підтримувала невеликий гарнізон у Грютвікені до березня 2001 року, після чого острів знову повернувся до цивільного управління.

Через свою віддаленість в океані і суворий клімат, Південна Джорджія ніколи не мала корінного населення, донині на цій території не поселяються постійні сім'ї більше ніж на одне покоління. Нинішні населені пункти включають Грютвікен, Кінг-Едуард-Пойнт, Берд-Айленд і Гусвік. Кінг-Едуард-Пойнт, часто розглядається як частина сусіднього Грютвікена, є портпунктом ввезення і резиденцією британської портової, митної, імміграційної, рибальської та поштової адміністрації.

З 1995 року Південноафриканське метеорологічне бюро з дозволу Великої Британії утримує дві автоматичні метеостанції на островах Завадовського і Туле в безлюдному і вулканічно активному архіпелазі Південні Сандвічеві острови.

«Острів Роше», зображений на карті XVIII століття (R. W. Seale, ок. 1745 року, фрагмент)

Див. також ред.

Посилання ред.


Примітки ред.

  1. ↑ Public Holidays 2013. Public Holidays 2014. [ 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.] South Georgia and South Sandwich Islands Gazette No. 2, 13 June 2013. p. 3.
  2. R.K. Headland. Chronological List of Antarctic Expeditions and Related Historical Events. [ 11 лютого 2018 у Wayback Machine.] Cambridge University Press, 1989. 730 pp.
  3. R. Fox. Antarctica and the South Atlantic: Discovery, Development, and Dispute. [ 8 березня 2018 у Wayback Machine.] British Broadcasting Corp., 1985. p. 31
  4. Falkland Islands: Report of Census, 1921. [ 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] London: Waterlow & Sons Ltd., 1922. 12 pp.
  5. Falkland Islands: Report of Census, 1931. [ 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Stanley, Falkland Islands: Government Printing Office, 1931. 15 pp.
  6. Odd Gunnar Skagestad. Norsk Polar Politikk: Hovedtrekk og Utvikslingslinier, 1905—1974. Oslo: Dreyers Forlag, 1975
  7. Thorleif Tobias Thorleifsson. Bi-polar international diplomacy: The Sverdrup Islands question, 1902—1930. [ 4 березня 2009 у Wayback Machine.] Master of Arts Thesis, Simon Fraser University, 2004.

Література ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ostriv Pivdenna Dzhordzhiya razom z Pivdennimi Sandvichevimi ostrovami skelyami Shag Roks i skelyami Klerk utvoryuyut britansku zamorsku teritoriyu Pivdenna Dzhordzhiya i Pivdenni Sandvichevi Ostrovi Za svoyeyu plosheyu cya krayina desho bilshe shtatu Rod Ajlend SShA i v pivtora razi bilshe Lyuksemburgu Oskilki ostrovi roztyagnuti na 1300 km vid ostrova Tule na pivdennomu shodi do Shag Roks na pivnichnomu zahodi yih dvuhsotmilna viklyuchna ekonomichna zona ohoplyuye 1 4 mln kvadratnih kilometriv Resursi cih vod sered biologichno najproduktivnishih u svitovomu okeani ekspluatuyutsya zgidno z rekomendaciyami Konvenciyi zi zberezhennya morskih zhivih resursiv Antarktiki Roztashuvannya Pivdennoyi Dzhordzhiyi i Pivdennih Sandvichevih ostroviv Zmist 1 XVII XIX stolittya 2 XX stolittya 3 Div takozh 4 Posilannya 5 Primitki 6 LiteraturaXVII XIX stolittya red nbsp Karta Pivdennoyi Dzhordzhiyi Kap Dzhejms Kuk 1777 rik Isnuye poshirena dumka sho Pivdennu Dzhordzhiyu nibi vidkriv vidomij florentijskij mandrivnik Amerigo Vespuchchi v 1502 roci v odnomu zi svoyih plavan Inshi vvazhayut sho ostriv buv vidkritij anglijskim bukanyerom Vilyamom Kouli v grudni 1683 roku Analiz dokumentiv odnak sprostovuye ci pripushennya U kvitni 1675 roku obignuvshi mis Gorn po dorozi z Chili do Braziliyi sudno londonskogo kupcya Antoni de la Roshe potrapilo v shtorm bilya pivdennogo vhodu v protoku Le Mer i bulo zakinuto daleko na shid de znajshlo pritulok v odnij iz zatok ostrova protyagom dvoh tizhniv Na kartah stali poznachati ostriv Roshe na chest vidkrivacha Vdruge ostriv pobachili v 1756 roci z ispanskogo sudna Leon i dali jomu nove im ya San Pedro Ci pershi viziti ne priveli do yakih nebud teritorialnih domagan Zokrema Ispaniya nikoli ne pretenduvala na ostriv yakij do togo zh opinivsya v portugalskij polovini svitu zgidno Tordesilyaskogo dogovoru 1494 roku mizh Ispaniyeyu i Portugaliyeyu nbsp Dzhejms KukVelikij anglijskij moreplavec Dzhejms Kuk na korablyah Rezolyushen i Advencher buv pershim hto stupiv na bereg obstezhiv i kartografuvav ostriv yakij vin perejmenuvav na ostriv Dzhordzhiya za imenem anglijskogo korolya Georga III Vikonuyuchi instrukciyu Admiraltejstva 17 sichnya 1775 roku Kuk ogolosiv ostriv volodinnyam britanskoyi koroni 1 nbsp Pivdenna Dzhordzhiya i Pivdenni Sandvichevi ostrovi ta Britanska antarktichna teritoriya na pivden vid 60 pd sh Kapitan Kuk vidkriv takozh skeli Klerka i arhipelag Pivdennih Sandvichevih ostroviv Troye z ostroviv arhipelagu Zavadovskogo Lyeskova i Visokij buli vidkriti v 1819 roci rosijskoyu antarktichnoyu ekspediciyeyu Fadeya Bellinsgauzena i Mihajla Lazaryeva na korablyah Vostok i Mirnij yaka do cogo obstezhila pivdenno zahidne uzberezhzhya Pivdennoyi Dzhordzhiyi i ostriv Annenkova Shag Roks viyavilo ispanske sudno Avrora u 1762 roci V ostannih desyatilittyah XVIII i protyagom usogo XIX stolittya Pivdennu Dzhordzhiyu naselyali anglijski ta pivnichnoamerikanski mislivci na tyuleniv yaki zalishalisya nadovgo a inodi j zimuvali na ostrovi 2 Efektivne volodinnya a takozh bezperervne i nezaperechne britanske upravlinnya bulo uzakoneno Patentnim listom 1843 roku dopovnenim v 1876 1892 i 1908 rokah Polyuvannya i zberezhennya pogoliv ya tyuleniv regulyuvalis administrativnimi aktami 1881 i 1899 rokah Ostriv buv vklyuchenij do Shorichnika Ministerstva kolonij z 1887 roku Pivdenna Dzhordzhiya i Pivdenni Sandvichevi Ostrovi stali odnimi iz Zalezhnih teritorij Folklendskih ostroviv Administrativno nimi keruvala vlada Folklendiv ale ne buli yih chastinoyu v politichnomu sensi Pivdenni Sandvichevi ostrovi formalno buli aneksuvani Patentnim listom 1908 roku U 1985 roci bula utvorena zamorska teritoriya Britaniyi Pivdenna Dzhordzhiya i Pivdenni Sandvichevi Ostrovi XX stolittya red nbsp Karta Pivdennoyi Dzhordzhiyi kapitan Isaak Pendlton 1802 rik U XX stolitti Pivdenna Dzhordzhiya peretvorilasya na najbilshij svitovij centr kitobijnogo promislu buli zasnovani beregovi bazi Gryutviken period funkcionuvannya 1904 64 Lit Garbor 1909 65 Oushen Garbor 1909 20 Gusvik 1910 60 Stromnes 1912 61 i Prins Olav Garbor 1917 34 Vsi kitobijni bazi i kompaniyi na ostrovi norvezki britanski argentinski pivdennoafrikanski i yaponski pracyuvali na bazi licenzij yaki vidalisya gubernatorom Folklendskih ostroviv i zalezhnih teritorij Zokrema vimoga Argentinskoyi ribnoyi kompaniyi bula podana cherez britanske posolstvo v Buenos Ajresi ta zadovolena v 1905 roci nbsp Karl LarsenKarl Anton Larsen zasnovnik Gryutvikena buv naturalizovanim britancem norvezkogo pohodzhennya Jogo prohannya na otrimannya britanskogo piddanstva bulo vruchene britanskomu magistratu Pivdennoyi Dzhordzhiyi i shvalene v 1910 roci Pracyuyuchi menedzherom Argentinskoyi ribnoyi kompaniyi Larsen organizuvav budivnictvo Gryutvikena smilive pochinannya zdijsnene shistdesyatma norvezhcyami vsogo za misyac vid yih pributtya na ostriv 16 listopada do pusku v ekspluataciyu zavodu kitovogo zhiru 24 grudnya 1904 roku Larsen vibrav misce kitobijnoyi bazi pid chas svogo poperednogo vizitu v 1902 roci koli Shvedska antarktichna ekspediciya Otto Nordenskolda obstezhila chastina ostrova i dala nevelikij zatoci im ya Gryutviken Kotelna zatoka cherez bagato predmetiv zalishenih promislovikami v tomu chisli kotliv dlya topki tyulenyachogo zhiru Odin z cih kotliv z napisom Dzhonson i sini Vapping Dok London zberigayetsya j dosi v Muzeyi Pivdennoyi Dzhordzhiyi v Gryutvikeni nbsp Istorichni ta suchasni selisha Pivdennoyi DzhordzhiyiSered kitoboyiv perevazhali vihidci z Norvegiyi Pid chas kitolovnoyi eri sho trivala do 1965 roku chiselnist naselennya kolivalasya vid priblizno 1000 cholovik vlitku v deyaki roki ponad 2000 do priblizno 200 vzimku 3 Pershij perepis naselennya bulo provedeno britanskim magistratom Dzhejmsom Vilsonom 31 grudnya 1909 roku Bulo zareyestrovano 720 osib vklyuchayuchi troh zhinok i odnu ditinu vklyuchayuchi 579 norvezhciv 58 shvediv 32 britancya 16 danciv 15 finiv 9 nimciv 7 rosiyan 2 gollandciv 1 francuz i 1 avstriyec U nastupnih dostupnih perepisah naselennya bulo 1337 24 kvitnya 1921 roku 4 ta 709 26 April 1931 5 vklyuchaye Pivdenni Shetlandski ostrovi nbsp Gryutviken 1914 rikKeruyuchi ta inshi starshi sluzhbovci kitobijnih baz chasto zhili razom z sim yami Sered nih buv Fritof Yakobsen zi svoyeyu druzhinoyu Klaroyu Olette Yakobsen chiya dochka Solvejg Gunborg Yakobsen vvazhayetsya pershoyu lyudinoyu narodzhenoyu v Antarktici 8 zhovtnya 1913 roku v Gryutvikeni Na ostrovi ye takozh ponad 200 mogil najstarishi 1820 roku Sered nih mogila 1922 roku doslidnika Antarktiki sera Ernesta Shekltona yakij v 1916 roci peretnuv more Skosha na semimetrovomu chovni Dzhejms Kerd v odnomu z najsmilivishih plavan malih suden v istoriyi moreplavstva distavsya do Pivdennoyi Dzhordzhiyi i zumiv organizuvati poryatunok svoyeyi ekspediciyi yaka terpila katastrofu na Pivdennih Shetlandskih ostrovah nbsp Norvezka cerkva v Gryutvikeni pobudovana v 1913 roci Meteorologichni sposterezhennya v Gryutvikeni buli rozpochati Larsenom u 1905 roci a z 1907 roku provodilisya Argentinskoyu ribnoyu kompaniyeyu u spivpraci z Argentinskim meteorologichnim byuro na vikonannya vimog britanskoyi licenziyi do yiyi zmini v 1949 roci Z listopada 1909 roku na Pivdennij Dzhordzhiyi postijno perebuvaye britanskij magistrat yakij zdijsnyuye misceve administrativne upravlinnya teritoriyeyu Jogo posada zasnovana Patentnim listom 1908 roku oderzhannya yakogo argentinske Ministerstvo zakordonnih sprav formalno pidtverdilo 18 bereznya 1909 roku bez protestiv U nastupni roki vijskovi i komercijni argentinski sudna yak i argentinski gromadyani vidviduvali ostriv pri dotrimanni zvichajnih portovih mitnih ta immigracijnih formalnostej zdijsnyuvanih miscevoyu britanskoyu administraciyeyu 6 7 Pershi oficijni pretenziyi na Pivdennu Dzhordzhiyu Argentina zayavila v 1927 roci a na Pivdenni Sandvichevi ostrovi v 1938 roci Z tih pir Argentina pidtrimuye svoyi domagannya na Pivdennu Dzhordzhiyu i Pivdenni Sandvichevi ostrovi ale neodnorazovo u 1947 1951 1953 1954 i 1955 rokah vidmovlyalasya vistaviti ci pretenziyi na dozvil u Mizhnarodnomu sudi abo nezalezhnomu Tretejskomu sudi 7 listopada 1976 roku na ostrovi Tule odnomu z Pivdennih Sandvichevih ostroviv bula tayemno obladnana argentinska vijskovo morska baza Korbetta Urugvaj Velika Britaniya oprotestuvala cyu akciyu v sichni 1977 roku a zgodom repatriyuvala argentinskij personal u 1982 roci nbsp Muzej Pivdennoyi Dzhordzhiyi GryutvikenPid chas Folklendskogo konfliktu argentinski sili okupuvali Gryutviken ta Lit Garbor 3 kvitnya 1982 roku pislya dvogodinnogo boyu v hodi yakogo buv poshkodzhenij argentinskij korvet Guerriko i zbitij argentinskij vertolit Pislya cih vtrat Argentina ne zmogla okupuvati inshu chastinu ostrova i bazu Berd Ajlend yaka yak i polovi tabori v zatokah Shliper ta Sent Endryus i na lodoviku Layel zalishilasya pid britanskim kontrolem Pislya togo yak 25 kvitnya 1982 roku flot Velikoyi Britaniyi viviv z ladu i vzyav u polon argentinskij pidvodnij choven Santa Fe u Pivdennoyi Dzhordzhiyi argentinskij garnizon kapitulyuvav Zaraz data 26 kvitnya vidznachayetsya yak Den vizvolennya derzhavne svyato v SGSS 1 Pislya Folklendskogo konfliktu Velika Britaniya pidtrimuvala nevelikij garnizon u Gryutvikeni do bereznya 2001 roku pislya chogo ostriv znovu povernuvsya do civilnogo upravlinnya Cherez svoyu viddalenist v okeani i suvorij klimat Pivdenna Dzhordzhiya nikoli ne mala korinnogo naselennya donini na cij teritoriyi ne poselyayutsya postijni sim yi bilshe nizh na odne pokolinnya Ninishni naseleni punkti vklyuchayut Gryutviken King Eduard Pojnt Berd Ajlend i Gusvik King Eduard Pojnt chasto rozglyadayetsya yak chastina susidnogo Gryutvikena ye portpunktom vvezennya i rezidenciyeyu britanskoyi portovoyi mitnoyi immigracijnoyi ribalskoyi ta poshtovoyi administraciyi Z 1995 roku Pivdennoafrikanske meteorologichne byuro z dozvolu Velikoyi Britaniyi utrimuye dvi avtomatichni meteostanciyi na ostrovah Zavadovskogo i Tule v bezlyudnomu i vulkanichno aktivnomu arhipelazi Pivdenni Sandvichevi ostrovi nbsp Ostriv Roshe zobrazhenij na karti XVIII stolittya R W Seale ok 1745 roku fragment Div takozh red Antarktichna filateliyaPosilannya red Oficijnij sajt Pivdennoyi Dzhordzhiyi Arhivovano 16 bereznya 2008 u Wayback Machine Antarktichna stanciya King Eduard Pojnt Arhivovano 18 lipnya 2015 u Wayback Machine Antarktichna stanciya Berd Ajlend Arhivovano 7 chervnya 2011 u Wayback Machine Konvenciya zi zberezhennya morskih zhivih resursiv AntarktikiStarovinni kartiKarta XVII stolittya sho zobrazhaye ostriv Roshe Pivdenna Georgiya Karta XVIII stolittya sho zobrazhaye ostriv Roshe Pivdenna Georgiya James Cook Chart of the Discoveries made in the South Atlantic Ocean in His Majestys Ship Resolution under the Command of Captain Cook in January 1775 W Strahan and T Cadel London 1777 Arhivovano 26 sichnya 2021 u Wayback Machine Primitki red a b Public Holidays 2013 Public Holidays 2014 Arhivovano 6 zhovtnya 2013 u Wayback Machine South Georgia and South Sandwich Islands Gazette No 2 13 June 2013 p 3 R K Headland Chronological List of Antarctic Expeditions and Related Historical Events Arhivovano 11 lyutogo 2018 u Wayback Machine Cambridge University Press 1989 730 pp R Fox Antarctica and the South Atlantic Discovery Development and Dispute Arhivovano 8 bereznya 2018 u Wayback Machine British Broadcasting Corp 1985 p 31 Falkland Islands Report of Census 1921 Arhivovano 13 zhovtnya 2017 u Wayback Machine London Waterlow amp Sons Ltd 1922 12 pp Falkland Islands Report of Census 1931 Arhivovano 13 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Stanley Falkland Islands Government Printing Office 1931 15 pp Odd Gunnar Skagestad Norsk Polar Politikk Hovedtrekk og Utvikslingslinier 1905 1974 Oslo Dreyers Forlag 1975 Thorleif Tobias Thorleifsson Bi polar international diplomacy The Sverdrup Islands question 1902 1930 Arhivovano 4 bereznya 2009 u Wayback Machine Master of Arts Thesis Simon Fraser University 2004 Literatura red Capt Francisco de Seixas y Lovera Descripcion geographica y derrotero de la region austral Magallanica Que se dirige al Rey nuestro senor gran monarca de Espana y sus dominios en Europa Emperador Nuevo del Mundo Americano y Rey de los reynos de la Filipinas y Malucas Madrid Antonio de Zafra 1690 Dopovid pro vidkrittya Pivdennoyi Georgiyi anglijcem Antoni de lya Roshe v kvitni 1675 roku George Forster A Voyage Round the World in His Britannic majesty s Sloop Resolution Commanded by Capt James Cook during the Years 1772 3 4 ta 5 2 vols London 1777 Otto Nordenskjold Johan G Andersson Carl A Larsen Antarctica or Two Years Among the Ice of the South Pole London Hurst amp Blackett 1905 South Georgia Topographic map 1 200000 DOS 610 Series Directorate of Overseas Surveys Tolworth UK 1958 Robert K Headland The Island of South Georgia Cambridge University Press 1984 Historia de las Relaciones Exteriores Argentinas Obra dirigida por Carlos Escude Andres y Cisneros desarrollada y publicada bajo los auspicios del Consejo Argentino para las Relaciones Internacionales CARI GEL Nuevohacer Buenos Aires 2000 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Istoriya Pivdennoyi Dzhordzhiyi i Pivdennih Sandvichevih Ostroviv amp oldid 40422698