Південні Шетландські острови — архіпелаг в антарктичній частині Атлантичного океану, на північ від Антарктичного півострова.
Південні Шетландські острови | |
Карта островів | |
62°00′00″ пд. ш. 58°00′00″ зх. д. / 62.00000° пд. ш. 58.00000° зх. д.Координати: 62°00′00″ пд. ш. 58°00′00″ зх. д. / 62.00000° пд. ш. 58.00000° зх. д. | |
Акваторія | Південний океан |
Кількість островів | 24 |
Найбільший острів | Кінг-Джордж |
Загальна площа | 3687 км² |
Найвища точка | 2105 м |
Населення (2012 рік) | 0 осіб |
Країна | Антарктида |
Регіон | Південні Шетландські острови |
Південні Шетландські острови у Вікісховищі | |
Географія Редагувати
Найбільший острів Кінг-Джордж, загальна площа 3687 км². Гористі, найбільша висота — гора Фостер (2105 м) на острові Сміта. На островах розташовані численні наукові станції.
Південні Шетландські острови мають здебільшого вулканічне походження; їх виникнення пов'язане з поглинанням океанічної кори уздовж їх північно-західного кордону.
Острови Редагувати
№ | Острів (укр.) | Острів (англ.) | Площа, км² | Найвища точка, м | Координати |
---|---|---|---|---|---|
1 | Айчо | Aitcho Islands | 62°24′48″ пд. ш. 59°46′12″ зх. д. / 62.413417° пд. ш. 59.770083° зх. д. | ||
2 | Бріджмен | Bridgeman Island | 240 | 62°04′ пд. ш. 056°44′ зх. д. / 62.067° пд. ш. 56.733° зх. д. | |
3 | Вотчкіпер | The Watchkeeper | 62°18′ пд. ш. 59°49′ зх. д. / 62.300° пд. ш. 59.817° зх. д. | ||
4 | Гіббс | Gibbs Island | 22 | 520 | 61°28′ пд. ш. 055°34′ зх. д. / 61.467° пд. ш. 55.567° зх. д. |
5 | Гринвіч | Greenwich Island | 174 | 625 | 62°31′ пд. ш. 59°47′ зх. д. / 62.517° пд. ш. 59.783° зх. д. |
6 | Десепшен | Deception Island | 137 | 576 | 62°58′37″ пд. ш. 60°39′00″ зх. д. / 62.97694° пд. ш. 60.65000° зх. д. |
7 | Десолейшн | Desolation Island | 3,12 | 62°27′27″ пд. ш. 60°20′48″ зх. д. / 62.457750° пд. ш. 60.346750° зх. д. | |
8 | Іді | Eadie Island | 61°28′ пд. ш. 55°57′ зх. д. / 61.467° пд. ш. 55.950° зх. д. | ||
9 | Кінг-Джордж | King George Island | 1384 | 655 | 62°02′ пд. ш. 58°21′ зх. д. / 62.033° пд. ш. 58.350° зх. д. |
10 | Корнуелс | Cornwallis Island | 61°04′ пд. ш. 54°28′ зх. д. / 61.067° пд. ш. 54.467° зх. д. | ||
11 | Лівінгстон | Livingston Island | 974 | 1700 | 62°36′ пд. ш. 60°30′ зх. д. / 62.600° пд. ш. 60.500° зх. д. |
12 | Лоу | Low Island | 181 | 63°17′ пд. ш. 62°09′ зх. д. / 63.283° пд. ш. 62.150° зх. д. | |
13 | Мордвинова (Елефант) | Elephant Island | 558 | 853 | 61°08′ пд. ш. 55°07′ зх. д. / 61.133° пд. ш. 55.117° зх. д. |
14 | Нельсон (історич. Лейпциг) | Nelson Island | 192 | 62°18′ пд. ш. 59°03′ зх. д. / 62.300° пд. ш. 59.050° зх. д. | |
15 | Пінгвін | Penguin Island | 180 | 62°06′ пд. ш. 57°56′ зх. д. / 62.10° пд. ш. 57.93° зх. д. | |
16 | Напівмісяця | Half Moon Island | 0,51 | 101 | 62°35′30″ пд. ш. 59°55′15″ зх. д. / 62.59167° пд. ш. 59.92083° зх. д. |
17 | Роберт | Robert Island | 186 | 62°24′ пд. ш. 59°30′ зх. д. / 62.400° пд. ш. 59.500° зх. д. | |
18 | Роуетт | Rowett Island | 61°17′ пд. ш. 55°13′ зх. д. / 61.283° пд. ш. 55.217° зх. д. | ||
19 | Руггед | Rugged Island | 10,4 | 256 | 62°38′ пд. ш. 61°15′ зх. д. / 62.633° пд. ш. 61.250° зх. д. |
20 | Острів Сміта | Smith Island | 206 | 2105 | 63°00′ пд. ш. 62°30′ зх. д. / 63.000° пд. ш. 62.500° зх. д. |
21 | Сноу | Snow Island | 154 | 62°47′ пд. ш. 61°23′ зх. д. / 62.783° пд. ш. 61.383° зх. д. | |
22 | Тейбл | Table Island | 1,12 | 150 | 62°20′34″ пд. ш. 59°48′29″ зх. д. / 62.343000° пд. ш. 59.808250° зх. д. |
23 | Тюленячий (Сіл) | Seal Islands | 60°58′ пд. ш. 55°24′ зх. д. / 60.967° пд. ш. 55.400° зх. д. | ||
24 | Острів Кларенс | Clarence Island | 162 | 1950 | 61°12′ пд. ш. 054°05′ зх. д. / 61.200° пд. ш. 54.083° зх. д. |
Відкриття Редагувати
У 1819 році англійський капітан брига «Вільямс» Вільям Сміт йшов із вантажем із Монтевідео до Вальпараїсо. Біля мису Горн під час урагану в «несамовитих п'ятдесятих широтах» він був закинутий далеко на південь і 19 лютого 1819 року двічі бачив землю далеко на півдні, приймаючи її за виступ Південного материка.
До Монтевідео В. Сміт повернувся в червні. Його розповіді про випадково відкриту землю зацікавили звіробоїв. Удруге В. Сміт покинув Монтевідео у вересні 1819 року, направляючись у Вальпараїсо. Тепер уже скоріше із цікавості він вирушив до «своєї» землі, 14 жовтня він підійшов до неї і два дні обстежував її узбережжя, а потім висадився і вступив у володіння нею, назвавши її Новою Південною Британією. Після повернення В. Сміта умовили перейменувати її в Нову Південну Шетландію.
Повідомлення В. Сміта не зацікавило представників англійської влади, але капітан британського флоту, який знаходився там на той час, відразу зафрахтував судно Сміта «Вільямс» і 20 грудня 1819 р. направив його на південь під командою Едварда Брансфілда обстежити нововідкриту землю. В. Сміт пішов туди, виконуючи обов'язки штурмана. Брансфілд виявив, що нововідкрита земля є не виступ материка, а архіпелаг, тобто група островів. Вони й до цього часу відомі під назвою Південних Шетландських островів.
Населення Редагувати
На архіпелазі розташовано більше десятка антарктичних станцій.
Територіальні претензії Редагувати
На Південні Шетландські острови з 1908 року претендує Велика Британія. Набагато пізніше, відповідно в 1940 і 1943 роках, свої претензії заявили також Чилі і Аргентина. Крім того, як відомо, США і Росія зарезервували свої права пред'явити претензії в майбутньому, але з 1961року всі існуючі територіальні претензії заморожені згідно Договору про Антарктику.
Примітки Редагувати
- South Shetland Islands - Wolfram|Alpha. Архів оригіналу за 9 березня 2013. Процитовано 1 березня 2013.