www.wikidata.uk-ua.nina.az

Едвард Брансфілд бл 1785 Корк Манстер Ірландія 31 жовтня 1852 Брайтон Брайтон і Гоув Східний Сассекс Англія Сполучене Ко

Едвард Брансфілд

Едвард Брансфілд (бл. 1785, Корк, Манстер, Ірландія — 31 жовтня 1852, Брайтон, Брайтон і Гоув, Східний Сассекс, Англія, Сполучене Королівство) — британський мореплавець ірландського походження, який поряд з Фабіаном фон Беллінсгаузеном, Натаніелем Палмером і Вільямом Смітом вважається одним із першовідкривачів Антарктиди. 30 січня 1820 року ним був відкритий півострів Триніті — північний край Антарктичного півострова.

Едвард Брансфілд
англ. Edward Bransfield
Народження 1785
Корк, Манстер
Смерть 31 жовтня 1852
Брайтон, Брайтон і Гоув, Східний Сассекс, Англія, Сполучене Королівство
Поховання Брайтон
Країна Ірландія
Приналежність  Об'єднане Королівство
Рід військ  Військово-морські сили Великої Британії
Роки служби 1803–1820
Війни / битви Бомбардування Алжиру

Походження та початок кар'єри Редагувати

Едвард Брансфілд народився близько 1785 року в Баллінакуррі, графство Корк, Ірландія. Хоча про родину Едварда або раннє життя мало відомо, Брансфілди вважаються відомою і шанованою католицькою родиною. У батьків, можливо, і було достатньо грошей, щоб заплатити за освіту Едварда, але він відвідував місцеву Хелдж-школу.

У 18-річному віці Едвард Брансфілд почав службу моряком на 110-гарматному першокласному лінійному кораблі HMS Ville de Paris[ru], де він жив у каюті з Вільямом Едвардом Паррі, тоді двадцятирічним мічманом. Пізніше він також став відомий у полярних розвідках. Через два роки Брансфілд був оцінений як здібний моряк у 1805 році і був переведений на 110-ти гарматний корабель HMS Royal Sovereign (який брав участь у Трафальгарській битві у 1805 році). 1812 року він служив на HMS Goldfinch.

Між 1814 і 1816 роками він деякий час служив на багатьох кораблях п'ятого рангу. Потім 21 лютого 1816 року Едвард Брансфілд переведений на 50-гарматний корабель четвертого рангу HMS Severn, що брав участь у війні в Алжирі.

У вересні 1817 року його перевели служити на HMS Andromache під командуванням капітана Вільяма Шірреффа.

Відкриття Антарктиди Редагувати

Протока Брансфілд з гір Тангра, острів Лівінгстон ; Антарктичний півострів на задньому плані

Протягом 1773 року британський першовідкривач Джеймс Кук проплив за Південне полярне коло — із гордістю відзначаючи у своєму журналі, що він, безперечно, перший, хто колись перейшов цю лінію. Наступного року він повністю обійшов Антарктиду і досяг широти 71° 10' — найпівденніша на той час точка, якої міг будь хто досягти.

Джеймс Кук довів що існує шлях на Південний полюс, і так само шлях до можливих земель у високих південних широтах, але цей шлях є дуже складним і ризикованим, і що, ймовірно, грандіозний крижаний пояс є нездоланним. Якоїсь цивілзації він там теж не знайшов. Тому англійське Адміралтейство втратило інтерес до Антарктики і звернуло свою увагу на тривалі пошуки Північно-Західного проходу. Минуло майже півстоліття, перш ніж хтось, зміг запливти так само далеко на південь, як Джеймс Кук.

Протягом 1819 року під час обходу мису Горн Вільям Сміт, власник і шкіпер англійського торгового корабля Вільямс, завернув на південь від несприятливих вітрів і відкрив те, що стало відомим як Південні Шетландські острови. Коли новини про його відкриття дійшли до Вальпараїсо, капітан Ширрефф з Королівського флоту вирішив, що це питання вимагає подальшого розслідування. Він призначив Едварда Брансфілда капітаном зафрактованого корабля «Williams». Також Вільям Сміт став рульовим, а до складу екіпажу брига також були включені мічманами Партік Блейк, Томас Боун і Чарльз Пойнтер з HMS Andromache, а також лікар HMS Slaney Адам Янг .

Після короткої подорожі до Південного океану Брансфілд та Сміт дійшли до Південних Шетландських островів. Брансфілд висадився на острові Кінг-Джордж і офіційно оголосив його володінням Британської корони від імені короля Георга III (який помер напередодні 29 січня 1820 року). Далі Едвард Брансфілд рухався в південно-західному напрямку повз острів Десепшен, не досліджуючи і не позначаючи його. Повернувши на південь, він перетнув протоку, що зараз відома як Брансфілдська протока (названа Джеймсом Ведделлом у 1822 році). А 30 січня 1820 року він разом із Смітом висадився на півострові Триніті — найпівнічнішій точці антарктичного материка. «Таким було відкриття Антарктиди», — пише англійський письменник Роланд Хантфорд.  

На два дні раніше, 28 січня 1820 року, російська експедиція на чолі з Фабіаном Готтлібом фон Беллінсгаузеном наблизилася до шельфового льодовика в Східній Антарктиді на відстань приблизно в 20 миль від крижаного краю льодовика. Згідно з радянською історіографією, цей день вважається днем відкриття Антарктиди. Однак пізніші дослідження та дані експедиції Брансфілда та Сміта ставлять під сумнів це твердження.

Едвард Брансфілд зробив помітку у своєму журналі про дві «високі гори, вкриті снігом», одну з яких згодом Дюмон Д'Урвіль (англ. Dumont D'Urville) назвав горою Брансфілд на його честь.

Нанісши на карту частину півострова Триніті, Брансфілд пішов за краєм льодовика в північно-східному напрямку і виявив різні точки на островах Елефант та Кларенс, які він також офіційно оголосив володіннями Британської корони. Він не плавав навколо острова Елефант і не називав його — острів назвали на честь морських слонів (від англ. elephant — «слон»), хоча повністю закартографував острів Кларенс.

Коли Брансфілд повернувся до Вальпараїсо, він передав свої карти та судновий журнал капітану Шірреффу, який передав їх Адміралтейству Великої Британії. Оригінальні карти досі знаходяться у відділі гідрографії у Тонтоні, Сомерсет, але сам журнал Едварда Брансфілда втрачено. Адміралтейство, схоже, все одно більше цікавилось пошуком Північно-Західного проходу. Дві приватні розвідки історичного плавання Брансфілда були опубліковані протягом 1821 року.

Пізніше життя Редагувати

Про наступний період життя Едварда Брансфілда інформація відсутня. Він помер 31 жовтня 1852 року на шістдесят сьомому році і був похований у Брайтоні, Англія. Його дружина пережила його і була похована в одній могилі після його смерті в 1863 році.

Вшанування та відзнаки Редагувати

RRS Bransfield

На честь Едварда Брансфілда названі:

Протягом 2000 року Королівська пошта видала пам'ятну марку на честь Едварда Брансфілда, але, оскільки точного зображення з ним не вдалося знайти, натомість на марці зображено антарктичного обстежувальне судно, назване на його честь.

У 1999 році могила Едварда Брансфілда, виявлена у занедбаному стані в Брайтонському церковному дворі, була відреставрована (з фінансуванням благодійними пожертвами) Шейлою Брансфілд. У 2002 році вона закінчила магістерську роботу про його роль у відкритті Антарктиди в Морському інституті Грінвіча. Подія відзначилася церемонією, в якій взяли участь чиновники та вчені.

У січні 2020 року на його батьківщині планують встановити спеціальний пам'ятний знак із написом про те, що це була людина, яка першою побачила і нанесла на карту Антарктиду.

Примітки Редагувати

  1. Роланд Хантворд. Покорение Южного полюса. Гонка лидеров [ 6 березня 2017 у Wayback Machine.]. — М. Манн, Иванов и Фербер, 2012. — С. 22. — 640 с. — ISBN 978-5-91657-323-7.
  2. Хоча Беллінсгаузен не бачив землі Антарктиди як такої (на відміну від Брансфілда), а відкрив шельфовий льодовик
  3. Mills, 2003, с. 78-79.
  4. Hanessian, John (1963). . New Zealand: Antarctica. с. 23. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020. «It was in this period that Edward Bransfield surveyed the South Shetlands in 1819–20 and may have been the first to sight the Antarctic Continent»  
  5. Michael Smith, Great Endeavour: Ireland's Antarctic Explorers, Dublin: The Collins Press, 2010, p. 10.
  6. Michael Smith, Great Endeavour: Ireland's Antarctic Explorers, Dublin: The Collins Press, 2010, p. 12.
  7. Mills, 2003, с. 99-100.
  8. Flavley, Pat. Edward Bransfield. Beyond Endurance. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 1 серпня 2011. 
  9. . rememberingedwardbransfield.ie (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26.01.2020. 
  10. . corkcoco.ie (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26.01.2020. 

Джерела Редагувати

  • The Edinburgh Philosophical Journal (April 1821) [ 13 січня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  • London Literary Gazette (November 1821) (англ.)
  • Encyclopædia Britannica (14th edition, 1962) (англ.)
  • Review: On Some Misrepresentations of Antarctic History [ 13 січня 2020 у Wayback Machine.] The Geographical Journal (October 1939) pg 309 (англ.)
  • The Mariner's Mirror (July 1941) [ 31 липня 2020 у Wayback Machine.] pg 213 onwards (англ.)
  • Huntford, Roland (1985). The Last Place on Earth. Pan Books Ltd., London. ISBN 0-330-28816-4.  (англ.)
  • The Discovery of the South Shetland Islands 1819—1820: The Journal of Midshipman C W Poynter (Hakluyt Society, London 2000), R J Campbell (Editor) (англ.)
  • The Antarctic Problem: An Historical and Political Study (George Allen & Unwin, London 1951), E W Hunter Christie. (англ.)
  • Below the Convergence: Voyages Towards Antarctica 1699—1839 (W W Norton Co Ltd, London, 1977), Alan Gurney. (англ.)
  • Antarctica Observed — Who Discovered the Antarctic Continent? (Caedmon of Whitby, North Yorkshire, 1982) A G E Jones (англ.)
  • Ф. Ф. Беллингсгаузен. «Двукратные изыскания в южнополярном океане и плавание вокруг света [ 13 січня 2020 у Wayback Machine.]». By Imperial Decree, St Petersburg, 1831, two vols. (рос.)
  • The Voyage of Captain Bellingshausen to the Antarctic seas 1819—1821. Translated from the Russian, edited by Frank Debenham, OBE MA, Director of the Scott Polar Research Institute, Cambridge, MCMXLV. London, printed for the Hakluyt Society (W Lewis, University Press, Cambridge) (англ.)
  • «The Bombardment of Algiers, 1816 [ 13 січня 2020 у Wayback Machine.]» from 'History Today' January 1978, Derek Severn. Also Gunfire in Barbary — Admiral Lord Exmouth's Battle with the Corsairs of Algiers in 1816 by Roger Perkins and Captain K J Douglas-Morris RN (Kenneth Mason, Homewell, Havant, Hampshire, 1982) (англ.)
  • The Role of Edward Bransfield in the Discovery of Antarctica, Greenwich Maritime Institute, (Dissertation submitted towards the MA in Maritime History, 2002), Sheila Bransfield MA (англ.)
  • Michael Smith, Great Endeavour — Ireland's Antarctic Explorers, , 2010 (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Edvard Bransfild bl 1785 Kork Manster Irlandiya 31 zhovtnya 1852 Brajton Brajton i Gouv Shidnij Sasseks Angliya Spoluchene Korolivstvo britanskij moreplavec irlandskogo pohodzhennya yakij poryad z Fabianom fon Bellinsgauzenom Natanielem Palmerom i Vilyamom Smitom vvazhayetsya odnim iz pershovidkrivachiv Antarktidi 1 2 3 30 sichnya 1820 roku nim buv vidkritij pivostriv Triniti pivnichnij kraj Antarktichnogo pivostrova 4 Edvard Bransfildangl Edward BransfieldNarodzhennya 1785Kork MansterSmert 31 zhovtnya 1852Brajton Brajton i Gouv Shidnij Sasseks Angliya Spoluchene KorolivstvoPohovannya BrajtonKrayina IrlandiyaPrinalezhnist Ob yednane KorolivstvoRid vijsk Vijskovo morski sili Velikoyi BritaniyiRoki sluzhbi 1803 1820Vijni bitvi Bombarduvannya Alzhiru Zmist 1 Pohodzhennya ta pochatok kar yeri 2 Vidkrittya Antarktidi 3 Piznishe zhittya 4 Vshanuvannya ta vidznaki 5 Primitki 6 DzherelaPohodzhennya ta pochatok kar yeri RedaguvatiEdvard Bransfild narodivsya blizko 1785 roku v Ballinakurri grafstvo Kork Irlandiya Hocha pro rodinu Edvarda abo rannye zhittya malo vidomo Bransfildi vvazhayutsya vidomoyu i shanovanoyu katolickoyu rodinoyu 5 U batkiv mozhlivo i bulo dostatno groshej shob zaplatiti za osvitu Edvarda ale vin vidviduvav miscevu Heldzh shkolu U 18 richnomu vici Edvard Bransfild pochav sluzhbu moryakom na 110 garmatnomu pershoklasnomu linijnomu korabli HMS Ville de Paris ru de vin zhiv u kayuti z Vilyamom Edvardom Parri todi dvadcyatirichnim michmanom Piznishe vin takozh stav vidomij u polyarnih rozvidkah 6 Cherez dva roki Bransfild buv ocinenij yak zdibnij moryak u 1805 roci i buv perevedenij na 110 ti garmatnij korabel HMS Royal Sovereign yakij brav uchast u Trafalgarskij bitvi u 1805 roci 1812 roku vin sluzhiv na HMS Goldfinch Mizh 1814 i 1816 rokami vin deyakij chas sluzhiv na bagatoh korablyah p yatogo rangu Potim 21 lyutogo 1816 roku Edvard Bransfild perevedenij na 50 garmatnij korabel chetvertogo rangu HMS Severn sho brav uchast u vijni v Alzhiri U veresni 1817 roku jogo pereveli sluzhiti na HMS Andromache pid komanduvannyam kapitana Vilyama Shirreffa Vidkrittya Antarktidi Redaguvati nbsp Protoka Bransfild z gir Tangra ostriv Livingston Antarktichnij pivostriv na zadnomu planiProtyagom 1773 roku britanskij pershovidkrivach Dzhejms Kuk propliv za Pivdenne polyarne kolo iz gordistyu vidznachayuchi u svoyemu zhurnali sho vin bezperechno pershij hto kolis perejshov cyu liniyu Nastupnogo roku vin povnistyu obijshov Antarktidu i dosyag shiroti 71 10 najpivdennisha na toj chas tochka yakoyi mig bud hto dosyagti Dzhejms Kuk doviv sho isnuye shlyah na Pivdennij polyus i tak samo shlyah do mozhlivih zemel u visokih pivdennih shirotah ale cej shlyah ye duzhe skladnim i rizikovanim i sho jmovirno grandioznij krizhanij poyas ye nezdolannim Yakoyis civilzaciyi vin tam tezh ne znajshov Tomu anglijske Admiraltejstvo vtratilo interes do Antarktiki i zvernulo svoyu uvagu na trivali poshuki Pivnichno Zahidnogo prohodu Minulo majzhe pivstolittya persh nizh htos zmig zaplivti tak samo daleko na pivden yak Dzhejms Kuk Protyagom 1819 roku pid chas obhodu misu Gorn Vilyam Smit vlasnik i shkiper anglijskogo torgovogo korablya Vilyams zavernuv na pivden vid nespriyatlivih vitriv i vidkriv te sho stalo vidomim yak Pivdenni Shetlandski ostrovi Koli novini pro jogo vidkrittya dijshli do Valparayiso kapitan Shirreff z Korolivskogo flotu virishiv sho ce pitannya vimagaye podalshogo rozsliduvannya Vin priznachiv Edvarda Bransfilda kapitanom zafraktovanogo korablya Williams Takozh Vilyam Smit stav rulovim a do skladu ekipazhu briga takozh buli vklyucheni michmanami Partik Blejk Tomas Boun i Charlz Pojnter z HMS Andromache a takozh likar HMS Slaney Adam Yang 7 Pislya korotkoyi podorozhi do Pivdennogo okeanu Bransfild ta Smit dijshli do Pivdennih Shetlandskih ostroviv Bransfild visadivsya na ostrovi King Dzhordzh i oficijno ogolosiv jogo volodinnyam Britanskoyi koroni vid imeni korolya Georga III yakij pomer naperedodni 29 sichnya 1820 roku Dali Edvard Bransfild ruhavsya v pivdenno zahidnomu napryamku povz ostriv Desepshen ne doslidzhuyuchi i ne poznachayuchi jogo Povernuvshi na pivden vin peretnuv protoku sho zaraz vidoma yak Bransfildska protoka nazvana Dzhejmsom Veddellom u 1822 roci A 30 sichnya 1820 roku vin razom iz Smitom visadivsya na pivostrovi Triniti najpivnichnishij tochci antarktichnogo materika Takim bulo vidkrittya Antarktidi pishe anglijskij pismennik Roland Hantford Na dva dni ranishe 28 sichnya 1820 roku rosijska ekspediciya na choli z Fabianom Gottlibom fon Bellinsgauzenom nablizilasya do shelfovogo lodovika v Shidnij Antarktidi na vidstan priblizno v 20 mil vid krizhanogo krayu lodovika Zgidno z radyanskoyu istoriografiyeyu cej den vvazhayetsya dnem vidkrittya Antarktidi Odnak piznishi doslidzhennya ta dani ekspediciyi Bransfilda ta Smita stavlyat pid sumniv ce tverdzhennya Edvard Bransfild zrobiv pomitku u svoyemu zhurnali pro dvi visoki gori vkriti snigom odnu z yakih zgodom Dyumon D Urvil angl Dumont D Urville nazvav goroyu Bransfild na jogo chest Nanisshi na kartu chastinu pivostrova Triniti Bransfild pishov za krayem lodovika v pivnichno shidnomu napryamku i viyaviv rizni tochki na ostrovah Elefant ta Klarens yaki vin takozh oficijno ogolosiv volodinnyami Britanskoyi koroni Vin ne plavav navkolo ostrova Elefant i ne nazivav jogo ostriv nazvali na chest morskih sloniv vid angl elephant slon hocha povnistyu zakartografuvav ostriv Klarens Koli Bransfild povernuvsya do Valparayiso vin peredav svoyi karti ta sudnovij zhurnal kapitanu Shirreffu yakij peredav yih Admiraltejstvu Velikoyi Britaniyi Originalni karti dosi znahodyatsya u viddili gidrografiyi u Tontoni Somerset ale sam zhurnal Edvarda Bransfilda vtracheno Admiraltejstvo shozhe vse odno bilshe cikavilos poshukom Pivnichno Zahidnogo prohodu Dvi privatni rozvidki istorichnogo plavannya Bransfilda buli opublikovani protyagom 1821 roku Piznishe zhittya RedaguvatiPro nastupnij period zhittya Edvarda Bransfilda informaciya vidsutnya Vin pomer 31 zhovtnya 1852 roku na shistdesyat somomu roci i buv pohovanij u Brajtoni Angliya Jogo druzhina perezhila jogo i bula pohovana v odnij mogili pislya jogo smerti v 1863 roci Vshanuvannya ta vidznaki Redaguvati nbsp RRS BransfieldNa chest Edvarda Bransfilda nazvani protoka Bransfild protoka Bransfild protoka mizh Pivdennimi Shetlandskimi ostrovami i Antarktichnim pivostrovom gora Bransfild en vershina na pivostrovi Triniti ostriv Bransfild ostriv poblizu pivnichno shidnogo krayu Antarktichnogo pivostrova RRS Bransfield en doslidne sudno specialno pobudovane dlya Britanskoyi Antarktichnoyi Misiyi Bransfildski skeli 8 Protyagom 2000 roku Korolivska poshta vidala pam yatnu marku na chest Edvarda Bransfilda ale oskilki tochnogo zobrazhennya z nim ne vdalosya znajti natomist na marci zobrazheno antarktichnogo obstezhuvalne sudno nazvane na jogo chest U 1999 roci mogila Edvarda Bransfilda viyavlena u zanedbanomu stani v Brajtonskomu cerkovnomu dvori bula vidrestavrovana z finansuvannyam blagodijnimi pozhertvami Shejloyu Bransfild U 2002 roci vona zakinchila magistersku robotu pro jogo rol u vidkritti Antarktidi v Morskomu instituti Grinvicha Podiya vidznachilasya ceremoniyeyu v yakij vzyali uchast chinovniki ta vcheni U sichni 2020 roku na jogo batkivshini planuyut vstanoviti specialnij pam yatnij znak iz napisom pro te sho ce bula lyudina yaka pershoyu pobachila i nanesla na kartu Antarktidu 9 10 Primitki Redaguvati Roland Hantvord Pokorenie Yuzhnogo polyusa Gonka liderov Arhivovano 6 bereznya 2017 u Wayback Machine M Mann Ivanov i Ferber 2012 S 22 640 s ISBN 978 5 91657 323 7 Hocha Bellinsgauzen ne bachiv zemli Antarktidi yak takoyi na vidminu vid Bransfilda a vidkriv shelfovij lodovik Mills 2003 s 78 79 Hanessian John 1963 Antarctica New Zealand Antarctica s 23 Arhiv originalu za 25 sichnya 2020 Procitovano 13 sichnya 2020 It was in this period that Edward Bransfield surveyed the South Shetlands in 1819 20 and may have been the first to sight the Antarctic Continent Michael Smith Great Endeavour Ireland s Antarctic Explorers Dublin The Collins Press 2010 p 10 Michael Smith Great Endeavour Ireland s Antarctic Explorers Dublin The Collins Press 2010 p 12 Mills 2003 s 99 100 Flavley Pat Edward Bransfield Beyond Endurance Arhiv originalu za 23 lipnya 2012 Procitovano 1 serpnya 2011 MONUMENT PROJECT rememberingedwardbransfield ie angl Arhiv originalu za 26 sichnya 2020 Procitovano 26 01 2020 Unveiling of Monument to Edward Bransfield Antarctic Explorer corkcoco ie angl Arhiv originalu za 26 sichnya 2020 Procitovano 26 01 2020 Dzherela RedaguvatiThe Edinburgh Philosophical Journal April 1821 Arhivovano 13 sichnya 2020 u Wayback Machine angl London Literary Gazette November 1821 angl Encyclopaedia Britannica 14th edition 1962 angl Review On Some Misrepresentations of Antarctic History Arhivovano 13 sichnya 2020 u Wayback Machine The Geographical Journal October 1939 pg 309 angl The Mariner s Mirror July 1941 Arhivovano 31 lipnya 2020 u Wayback Machine pg 213 onwards angl Huntford Roland 1985 The Last Place on Earth Pan Books Ltd London ISBN 0 330 28816 4 angl The Discovery of the South Shetland Islands 1819 1820 The Journal of Midshipman C W Poynter Hakluyt Society London 2000 R J Campbell Editor angl The Antarctic Problem An Historical and Political Study George Allen amp Unwin London 1951 E W Hunter Christie angl Below the Convergence Voyages Towards Antarctica 1699 1839 W W Norton Co Ltd London 1977 Alan Gurney angl Antarctica Observed Who Discovered the Antarctic Continent Caedmon of Whitby North Yorkshire 1982 A G E Jones angl F F Bellingsgauzen Dvukratnye izyskaniya v yuzhnopolyarnom okeane i plavanie vokrug sveta Arhivovano 13 sichnya 2020 u Wayback Machine By Imperial Decree St Petersburg 1831 two vols ros The Voyage of Captain Bellingshausen to the Antarctic seas 1819 1821 Translated from the Russian edited by Frank Debenham OBE MA Director of the Scott Polar Research Institute Cambridge MCMXLV London printed for the Hakluyt Society W Lewis University Press Cambridge angl The Bombardment of Algiers 1816 Arhivovano 13 sichnya 2020 u Wayback Machine from History Today January 1978 Derek Severn Also Gunfire in Barbary Admiral Lord Exmouth s Battle with the Corsairs of Algiers in 1816 by Roger Perkins and Captain K J Douglas Morris RN Kenneth Mason Homewell Havant Hampshire 1982 angl The Role of Edward Bransfield in the Discovery of Antarctica Greenwich Maritime Institute Dissertation submitted towards the MA in Maritime History 2002 Sheila Bransfield MA angl Michael Smith Great Endeavour Ireland s Antarctic Explorers Collins Press 2010 angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Edvard Bransfild amp oldid 40426328