Острів Гринвіч (також історичні варіанти назв: Сарторіус, Березина) — острів у складі Південних Шетландських островів. Загальна площа суші — 142,7 км².
| Гринвіч | |
|---|---|
| англ. Greenwich Island | |
| | |
| Карта | |
| Розташування Гринвіча в районі Південних Шетландських островів. | |
| Географія | |
| 62°31′ пд. ш. 59°47′ зх. д. / 62.517° пд. ш. 59.783° зх. д.Координати: 62°31′ пд. ш. 59°47′ зх. д. / 62.517° пд. ш. 59.783° зх. д. | |
| Континент | Антарктида |
| Місцерозташування | Південний океан |
| Акваторія | Південний океан |
| Група островів | Південні Шетландські острови |
| Площа | 142,7 км² |
| Довжина | 24 км |
| Ширина | 5,23 км |
| Найвища точка | Момчил-Пік, 625 м |
| Країна | |
| Антарктида | |
| Регіон | Південні Шетландські острови |
| Адм. одиниця | Територія Антарктичного договоруd |
| Населення | 0 |
| Гринвіч Гринвіч (Антарктида) | |
| Гринвіч у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Точна дата відкриття острова не визначена. Ймовірно, що він міг бути відомий вже наприкінці XVI — поч. XVII століть іспанським мореплавцям. У 1821 році острів був помічений американським капітаном Дж. Шеффілдом і названий Гринвіч. Через кілька місяців незалежно від американця острів був заново відкритий і картографований російською експедицією на чолі з Фабіаном Готтлібом фон Белінгсгаузеном і отримав назву Березина на честь подій, пов'язаних з війною Наполеона проти Росії 1812 року.
Наприкінці XIX — першій половині ХХ століття Гринвіч відвідували китобої і мисливці на ластоногих. Офіційно свої права на острів пред'являли Велика Британія і Аргентина. Крім того, на нього претендували Росія і США. Проте за договором 1961 він, як і інші Південні Шетландські острови, залишився вільним від суверенітету будь-якої держави.
У 2004—2005 роках досліджувався болгарською науковою експедицією.
Природа Редагувати
Острів має вулканічне походження. Значну частину займають скелясті височини, покриті льодовиком. Найвищими є Гринвіцькі вершини на південно-східній околиці із горою Момчил-Пік (625 м).
Клімат прохолодний, антарктичний. Рослинний світ бідний, характерний для антарктичної тундри. На острові присутні лежбища ластоногих, колонії морських птахів.
Населення Редагувати
Постійного населення немає, хоча на північному сході працює чилійська полярна станція Артура Пратт, а на півночі — еквадорська станція Педре Вісенте Мальдонадо.
Примітки Редагувати
- LL Ivanov. Antarctica: Livingston Island and Greenwich, Robert, Snow and Smith Islands [ 24 квітня 2008 у Wayback Machine.]. Scale 1: 120000 topographic map. Troyan: Manfred Wörner Foundation, 2009. ISBN 978-954-92032-6-4
