Ізборськ, Старий Ізборськ (рос. Старый Изборск, Изборск, Избореск, Сбореск, Сборск, Сборц; ест. Irboska) — село в Печорському районі Псковської області Росії, одне з найдавніших міст, згадуване початковим літописцем як центр кривицького населення разом зі Смоленськом і Полоцьком. Адміністративний центр зазначеного сільського поселення є «Ізборська волость». Населений пункт розташований на відстані 30 км на захід від м. Пскова, на березі Городищенського озера. До 1920 р. цей населений пункт мав назву Ізборськ (рос. Изборск), а до 1945 р. — Ірбоска (рос. Ирбоска).
| Село
Координати 57°42′30″ пн. ш. 27°51′30″ сх. д.H G O
Ізборськ у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Згідно книжкової легенді XVII століття «Сказання про Словена і Руса та місто Словенськ», Ізборськ заснований Словеном, сином Гостомисла, який дав йому ім'я на честь Ізбора, сина Словена. За літописом, у 862 році Ізборськ дістався Трувору (молодшому братові Рюрика), який був першим його князем, хоча й недовго. Від часу життя Трувора досі вказують на курган «Труворова могила», старовинний пам'ятник (Труворове городище).
Згідно «Повісті врем'яних літ» перша письмова згадка Ізборська датується 862 роком. Ізборськ примикав спочатку до Полоцька, і деякий час після князювання Трувора Ізборськ управлявся намісниками.
За князювання Ольги (945—960 рр.) Ізборськ став передмістям м. Пскова. З X ст. до XIII ст. про нього немає звісток. Часто згадується місто Ізборськ з 1233 р. у зв'язку з нападами німецьких лицарів Лівонського ордену. Війни з цим орденом тривають близько трьох століть, до початку XVI століття. Часті облоги і пожежі, що супроводжували напади лицарів, змушували жителів часто переселятися з одного місця на інше. У 1330 р. Ізбореск був побудований на новому місці посадником на ім'я Селога разом з псковичами та ізборянами на «Жерав'їй горі», і з того часу до XV століття нова фортеця витримала вісім облог і ні разу не була взята ворогом. Боротьбою з хрестоносцями Ізборськ заслужив славу оплоту землі Псковської і Новгородської, навіть вороги називали його «залізним містом».
У 1510 р. Ізборськ разом з Псковом приєднаний до Московського князівства. Під час облоги Пскова у 1581 р. Ізборськ був зайнятий Річчю Посполитою, однак за Ям-Запольським миром 1582 р. повернений під владу Москви.
У 1708 р. Ізборськ був приписаний до Інґерманландської губернії (в 1710 р. була перейменована в Санкт-Петербурзьку губернію). Від 1719 р. — це повітове місто Псковської провінції Санкт-Петербурзької губернії, а з 1777 р. — заштатне безповітове містечко Псковської губернії.
У 1920 р. за Тартуському мирним договором між РРФСР та Естонською республікою Ізборськ відійшов до Естонії, став частиною повіту «Петсерімаа» (ест. Petserimaa) і адміністративним центром волості «Ірбоска» (вона ж «Ізборська волость», ест. Irboska vald), перетвореної в 1939 р. на волость «Лінузе» (ест. Linnuse vald). Після окупації Естонії армією СРСР в 1940 році селище Ізборськ залишалося в межах адміністративних кордонів Естонської РСР.
Від серпня 1941 р. до серпень 1944 р. Ізборськ був окупований нацистською Німеччиною (адміністративно підпорядковувався Рейхскомісаріату «Остланд»).
У січні 1945 р. був переданий Псковській області РРФСР.
У 1966 р. в Ізборську знімалася стрічка кінофільму «Андрій Рубльов».
З 1996 р. це туристичний центр, державний історико-культурний та природно-ландшафтний музей-заповідник.
Ізборський клуб Редагувати
У дні святкування 1150-річчя Ізборська 8 вересня 2012 року в Приказних палатах Псковського Кремля був відкритий експертний «Ізборський клуб». Клуб об'єднав політологів, філософів, громадських діячів, журналістів, духовенство, які поділяють ідею зміцнення російської державності. У роботі клубу взяли участь Олександр Проханов, Олександр Дугін, Леонід Івашов, архімандрит Тихон Шевкунов, Сергій Черняховський, Андрій Фурсов, Михайло Дєлягін, Наталія Нарочницька, Володимир Мединський, губернатор Псковської області Андрій Турчак.
Відомі уродженці Редагувати
- Дерюгін Костянтин Михайлович (1878—1938) — російський гідробіолог.
- Шведов Михайло Матвійович (1878—?) — педагог, архівіст.
Примітки Редагувати
- 1150 лет Изборску: проливной дождь, аншлаг и «Изборский клуб» — Новости России — ИА REGNUM
Джерела Редагувати
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.7: Застаўка — Кантата / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: Белэн, 1999. — 608 с.: іл. ISBN 985-11-0279-2 (біл.)
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
Посилання Редагувати
- Изборск. 1150 лет на сайте Псковской областной универсальной научной библиотеки [ 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Изборск на сайте «Малые Города России» [ 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Изборск на сайте «Печоры» [ 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Виртуальная экскурсия по Изборску с интерактивной схемой крепости [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Крепость Изборск [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Булыжную мостовую раскопали археологи в Изборске (рос.)
- В Изборской крепости восстанавливают «тайник» (рос.)
- Словенские ключи, Изборск, май 2011 г. (рос.)
- Городищенское озеро, Изборск, май 2011 г. [ 20 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Музей-заповедник «Изборск» отреставрируют к памятной дате [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Изборск — ключи от родины [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ирина ГОЛУБЕВА Изборский разлом. Крепость [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Легенды и предания Изборска [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)