Ча́сів Яр — місто в Україні, в Бахмутському районі Донецької області. Адміністративний центр Часовоярської міської громади. Населення 14 тис. осіб (2011). Статус міста з 1938 року.
Часів Яр | ||||
---|---|---|---|---|
Основні дані | ||||
Країна | Україна | |||
Область | Донецька область | |||
Район | Бахмутський район | |||
Громада | Часовоярська міська громада | |||
Засноване | 1876 | |||
Статус міста | з 1938 року | |||
Населення | ▼ 12 250 (01.01.2022) | |||
Площа | 18 км² | |||
Густота населення | 739 осіб/км² | |||
Поштові індекси | 84551-84556 | |||
Телефонний код | +380-6274 | |||
Координати | 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д.Координати: 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. | |||
Висота над рівнем моря | 227 м | |||
Водойма | річка Грузька | |||
Назва мешканців | часовоя́рець часовоя́рка часовоя́рці | |||
Відстань | ||||
Найближча залізнична станція | Часів Яр | |||
До обл./респ. центру | ||||
- фізична | 67,1 км | |||
- залізницею | 109 км | |||
- автошляхами | 77 км | |||
До Києва | ||||
- фізична | 565 км | |||
- залізницею | 735 км | |||
- автошляхами | 674 км | |||
Міська влада | ||||
Адреса | 84551 Донецька обл., м. Часів Яр, вул. Цілинників, 1, 7-20-53 | |||
Вебсторінка | Часовоярська міська рада | |||
Міський голова | Опанасенко Ольга Михайлівна | |||
Часів Яр у Вікісховищі
|
Географія Редагувати
Місто знаходиться в 10 км від м. Бахмут, до обласного центру приблизно 65 км.
До Часовоярвської міської громади входить 2 села та 1 селище, а саме село Григорівка, село Богданівка та селище Калинівка, докладніше про Часовоярвську міську громаду.
У місті є кілька ставків такіх як "Ставок Дніпровський", "Ставок Центральний", "Хлібопекарський Ставок" та "Ставок 30-ти річчя" також через місто тече Канал Сіверського Донця
Загальні відомості Редагувати
За даними 1859 року Грузьке (Плещеєве), панське село, над Грузькою, 16 господ, 114 осіб.
Місто постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 років: кількість встановлених жертв — 387 людей.
У Часів Ярі за радянських часів був найбільший в Україні й один з найбільших в СРСР комбінат вогнетривких виробів, який виник на базі багатого родовища високоякісних вогнетривких глин (площа родовища бл. 2000 га, почато експлуатацію у 1880-х роках); випускає широкий асортимент вогнетривких виробів.
Інші заводи: Часовоярський ремонтний завод, залізобетонних виробів та дослідно-експериментальний.
У місті діє краєзнавчий музей.
Російсько-українська війна Редагувати
Після початку війни на Сході України у 2014—2022 роках у місто був переміщений 65-й військовий мобільний госпіталь Збройних Сил України.
9 липня 2022 року російськими обстрілами міста був знищений вокзал і частково зруйновано два п'ятиповерхові будинки.
За попередніми даними удар був завданий балістичними ракетами ОТРК «Искандер».
Один із будинків, у який влучили російські окупанти, — це гуртожиток, де перебували цивільні люди. Було повністю знищено два під'їзда.
Рятувальні та пошукові роботи були завершені вранці 14 липня 2022 року. З-під завалів дістали 48 тіл загиблих, серед них одна дитина. Врятувати вдалось 9 постраждалих.
Населення Редагувати
За даними перепису 2001 року, населення міста становило 16 767 осіб, із них 52,39 % зазначили рідною мову українську, 46,62 % — російську, 0,16 % — вірменську, 0,14 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — румунську, 0,01 % — грецьку, гагаузьку та німецьку мови.
Відомі люди Редагувати
Уродженцями міста є:
- Гагін Віктор Іванович (1934—2016) — письменник і краєзнавець.
- Шамшур Анатолій Іванович (1924—1943) — Герой Радянського Союзу.
Пам'ятки Редагувати
- Водонапірна вежа Шухова, яка розташована на території ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». 5 листопада 2019 її внесено до Переліку як щойно виявлений об'єкт науки і техніки за категорією національного значення. Водонапірна башта в м. Часів Яр – це єдиний витвір видатного інженера В. Шухова, що зберігся на сході України.
- Скіфський курган, на якому встановлено триангуляційну вишку, що слугує вказівником географічних координат на місцевості.
- Ботанічний заказник «Рідкодуб'я» — заснований 1972 року і налічує більше сотні дубів, віком від 200 до 400 років.
Примітки Редагувати
- https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf
- Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- . Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
- . np.pl.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
- Російські удари по Донеччині: з-під завалів дістали чоловіка, згорів вокзал. Українська правда. 9 липня 2022.
- Десятки людей під завалами. Росіяни обстріляли будинки на Донеччині. BBC. 10 липня 2022.
- ↑ Загарбники обстрілювали Часів Яр «Іскандерами» - ДСНС. Укрінформ. 10 липня 2022.
- У Часовому Яру завершили рятувально-пошукові роботи. Укрінформ. 14 липня 2022.
- . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
- https://rda.org.ua/rda/bahmutska/news/1575026348/
- Гоу в Часов Яр! «Божий карманчик» в залежах глины. Свои.City (рос.). Процитовано 21 січня 2020.
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Василь Пірко // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 с.
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |