Чурили — шляхетські роди.
гербу Корчак Редагувати
Український (руський) шляхетський рід гербу Корчак.
Версії походження Редагувати
Бартош Папроцький засновником роду вважав сина Олександра Горайського гербу Корчак Андрія, який мав прізвисько «Чурило» (Чирило, Цирило, Цирил)[джерело?]. Адам Бонецький безсумнівним протопластом роду вважав Івана (Івоню) з Клеців — брата коронного підскарбія Дмитра з Гораю, разом з яким 1377 отримали від короля Людовика Угорського Горай та Красник з прилеглостями.
Представники Редагувати
- Іван, 1378 був свідком продажу Климунтова
- Чурило-Бродовський — шваґро князя Федора Даниловича Острозького, 1385 подарував йому своє село Бродово поблизу Острога; бл. 1435 князь Андрій Федорович Острозький заставив Тучампи (Tuczampy) своєму братові Чурилу, галицькому підкоморію, тому А. Бонецький припускав, що Іван (Івоня) міг бути ідентичним Чурилові Бродовському, а дружина князя Федора Агафія — його дочкою
- Іван (Івоня)
- Олександр
- Андрій Кирило (Цирил) — прадід галицького підкоморія Андрія; наприкінці XIV — на початку XY ст. змінив родове прізвище з руського Цирило (пол. Cyrylo) на спольщений варіант Чурило, заклав село Стоянці (пол. Stojanice) в Мостиському повіті — пізніше родинне гніздо[джерело?]; 1410 продав Черепин Давидовському
- Іван, 1448 отримав різні маєтності на Поділлі правом застави, 1456 мав процес проти Ходорівського
- Андрій — галицький підкоморій 1436, 1446 разом з братом Іваном мав процес проти Бибельського
- Іван (старший), син першої дружини, 1462 отримав Рогізне, Ростків, Тулиголови після поділу спадку з братами; Стоянці, Уйковичі, Хмельник (Chmielnik), Рудоловичі (Rudołowice) не підлягали поділу, помер бездітним
- Іван (молодший), син другої дружини Ельжбети
- Андрій, син другої дружини Ельжбети, 1462 ще неповнолітній разом з братами провів поділ спадку, у висліді якого разом з Іваном молодшим отримали Королин (Królin), Дмитровичі, Конюшки, Куматичі (Kumatycze), Влостків (Włostków), Самичі (Samicze);
- Микола; 1405 р. разом з братами Олександром та Андрієм поділили маєтності
- Андрій зі Стоянців Чурило — галицький підкоморій
- Андрій — перемиський каштелян, мав 4 сини:
- Станіслав — ловчий краківський, чоловік Барбари Оссоліньскої
- Андрій,
- Микола — син каштеляна Андрія, бургграф Кракова
- Мартин — син Миколи
- Юрій — син Мартина та Анни Язловецької, чоловік Фредрівни,
- Маріанна — дружина Міхала-Єжи Станіславського; разом надали кошти для коштовної каплиці її матері в старому костелі домініканців Львова
- Микола — стольник сяноцький, чоловік Зофії Лянцкороньської, швагро подільського воєводи Станіслава Лянцкоронського
- Анна — дружина Олександра Дідушицького
- Анна — донька Мартина, дружина Станіслава Кашовського, Яна Одживольського; продала 1643 року успадковані Язловець з прилеглими селами Станіславу Конецпольському
- Юрій — син Мартина та Анни Язловецької, чоловік Фредрівни,
- Єлизавета — дружина Миколая Коли
- Мартин — син Миколи
- Мартин — чоловік Катерини Гербурт з Фельштина
- Андрій — перемиський каштелян, мав 4 сини:
- Станіслав — белзький староста
- Андрій — дідич Хмелеви (тепер Заліщицький район)
- Флоріян — секретар королеви Бони Сфорци
- Юрій Чурило — сприяв перевезенню чудотворного образу Богоматері до Рудок
- кс. Станіслав з Горая — львівський латинський парох часів Хмельниччини
- Агафія (Агата) з Чурилів — дружина Острозького Федора Даниловича
- Анна з Чурилів на Стоянцах Мацєйовська — дружина Любомльського старости, охмістра королеви Барбари Радзивілл Станіслава Мацєйовського, сестра Ельжбети
- Єлизавета з Чурилів Гербурт — дружина Якуба Гербурта, теща очільника рокошу Міколая Зебжидовського
- Евфрозина з Чурилів Оссолінська — друга дружина жидачівського старости Героніма Оссолінського.
- Анна — донька Миколи та Зофії Лянцкороньської, дружина любачівського каштеляна Олександра Дідушицького
- Ядвіга — донька Андрія, дружина посідача 1454 року П'ятничани Жидачівських Петра Внучка
- Станіслав Чурило — підкоморій львівський
Маєтності Редагувати
Отримали чимало маєтностей після вигасання роду Язловецьких.
Їх маєтностями були, зокрема:
- в Руському воєводстві: Стоянці, маєтки біля Косова, Рахині з соляними жупами (Прикарпаття), Чернелиця і Заболотівщина над Прутом
- у Подільському воєводстві: Озаринці, Яришів, Серебринці, Олчедаїв, Мурафа, Снітків, Лучинець та ін.
гербу Равич Редагувати
Каспер Несецький та Адам Бонецький стверджували про існування роду Чурилів гербу Равич, дідичним селом яких було Чурили Луківського повіту.
Представники Редагувати
- Яків — домівник Пйотра Любранського.
Деякі представники роду від назви села Оленди (Olendy), розташованої поряд з с. Чурили, писалися як Чурили Олендзькі.
- Станіслав — луківський гродський суддя 1581.
- Ян — отримав лист żelazny від короля Владислава IV у 1637.
Примітки Редагувати
- ↑ Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich [ 23 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 86. (пол.)
- Бонецький написав Iwan v. Iwonia z Kleczczy → див. : Herbarz polski [ 6 серпня 2020 у Wayback Machine.]… — Cz. 1. — T. 4. — S. 33.
- ↑ Boniecki, s. 33 [ 6 серпня 2020 у Wayback Machine.].
- Kuczyński S. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 382—383. (пол.)
- ↑ Boniecki, s. 34.
- Boniecki, s. 33—34 [ 6 серпня 2020 у Wayback Machine.].
- Akta grodskie i ziemskie z archiwum tak zwanego bernardyńskiego… [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] — Lwów, 1889. — T. 14. — S. 538. (лат.), (пол.)
- Byliński J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: PAU, 1985. — T. XXVIII/4, zeszyt 119. — S. 761 (пол.)
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 16 червня 2016.
- Ossolinscy (01) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Lanckorońscy (01) [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 35.
- Kiryk F. Kola (Koło) Mikołaj h. Junosza (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967. — T. ХІІІ/2, zeszyt 57. — S. 286 (пол.).
- Barącz S. Pamiątki jazłowieckie [ 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — S. 16. (пол.)
- Там само. — С. 86.
- Plewczyński M. Sieniawscki Mikołaj h. Leliwa (1489—1569) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 123. (пол.)
- польською пол. Jerzy
- Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [ 30 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 122. (пол.)
- Kuczyński S. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 383 (пол.)
- Kowalska H. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974. — T. XIX/1, zeszyt 80. — S. 69—71. (пол.)
- Ossolińscy (02) [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Lanckoronscy (01) [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Dzieduszyccy (01) [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Пшик В. Петро — перший жидачівський воєвода… — С. 7.
Джерела Редагувати
- Пшик В. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів [ 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Галицька брама. — Львів, 1999. — № 3—4 (51—52) (бер.—квіт.). — 24 с. — С. 6—7.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [ 6 серпня 2020 у Wayback Machine.]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 33—37. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 11 листопада 2018 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — 761 s. — S. 388—389. (пол.)
- Herbarz polski Kaspra Niesieckiego [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.]. — Lipsk. — Т. 3. — S. 273—274. (пол.)
- Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. IV. — S. 373—374. (пол.)
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |