Часів Яр

Ча́сів Яр — місто в Україні, в Бахмутському районі Донецької області. Адміністративний центр Часовоярської міської громади. Населення 14 тис. осіб (2011). Статус міста з 1938 року.

Часів Яр
Герб Часового Яру Прапор Часового Яру
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Бахмутський район
Громада	Часовоярська міська громада
Засноване	1876
Статус міста	з 1938 року
Населення	▼ 12 250 (01.01.2022)
Площа	18 км²
Густота населення	739 осіб/км²
Поштові індекси	84551-84556
Телефонний код	+380-6274
Координати	48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333Координати: 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333
Висота над рівнем моря	227 м
Водойма	річка Грузька
Назва мешканців	часовоя́рець часовоя́рка часовоя́рці
Відстань
Найближча залізнична станція	Часів Яр
До обл./респ. центру
- фізична	67,1 км
- залізницею	109 км
- автошляхами	77 км
До Києва
- фізична	565 км
- залізницею	735 км
- автошляхами	674 км
Міська влада
Адреса	84551 Донецька обл., м. Часів Яр, вул. Цілинників, 1, 7-20-53
Вебсторінка	Часовоярська міська рада
Міський голова	Опанасенко Ольга Михайлівна
Часів Яр у Вікісховищі Карта Часів Яр Часів Яр

Географія

Місто знаходиться в 10 км від м. Бахмут, до обласного центру приблизно 65 км.

До Часовоярвської міської громади входить 2 села та 1 селище, а саме село Григорівка, село Богданівка та селище Калинівка, докладніше про Часовоярвську міську громаду.

У місті є кілька ставків такіх як "Ставок Дніпровський", "Ставок Центральний", "Хлібопекарський Ставок" та "Ставок 30-ти річчя" також через місто тече Канал Сіверського Донця

Загальні відомості

За даними 1859 року Грузьке (Плещеєве), панське село, над Грузькою, 16 господ, 114 осіб.

Місто постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 років: кількість встановлених жертв — 387 людей.

У Часів Ярі за радянських часів був найбільший в Україні й один з найбільших в СРСР комбінат вогнетривких виробів, який виник на базі багатого родовища високоякісних вогнетривких глин (площа родовища бл. 2000 га, почато експлуатацію у 1880-х роках); випускає широкий асортимент вогнетривких виробів.

Інші заводи: Часовоярський ремонтний завод, залізобетонних виробів та дослідно-експериментальний.

У місті діє краєзнавчий музей.

Російсько-українська війна

Вокзал після обстрілу 9 липня 2022

Після початку війни на Сході України у 2014—2022 роках у місто був переміщений 65-й військовий мобільний госпіталь Збройних Сил України.

9 липня 2022 року російськими обстрілами міста був знищений вокзал і частково зруйновано два п'ятиповерхові будинки.

За попередніми даними удар був завданий балістичними ракетами ОТРК «Искандер».

Один із будинків, у який влучили російські окупанти, — це гуртожиток, де перебували цивільні люди. Було повністю знищено два під'їзда.

Рятувальні та пошукові роботи були завершені вранці 14 липня 2022 року. З-під завалів дістали 48 тіл загиблих, серед них одна дитина. Врятувати вдалось 9 постраждалих.

Населення

За даними перепису 2001 року, населення міста становило 16 767 осіб, із них 52,39 % зазначили рідною мову українську, 46,62 % — російську, 0,16 % — вірменську, 0,14 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — румунську, 0,01 % — грецьку, гагаузьку та німецьку мови.

Відомі люди

Уродженцями міста є:

• Гагін Віктор Іванович (1934—2016) — письменник і краєзнавець.
• Шамшур Анатолій Іванович (1924—1943) — Герой Радянського Союзу.

Пам'ятки

Вежа Шухова

• Водонапірна вежа Шухова, яка розташована на території ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». 5 листопада 2019 її внесено до Переліку як щойно виявлений об'єкт науки і техніки за категорією національного значення. Водонапірна башта в м. Часів Яр – це єдиний витвір видатного інженера В. Шухова, що зберігся на сході України.
• Скіфський курган, на якому встановлено триангуляційну вишку, що слугує вказівником географічних координат на місцевості.
• Ботанічний заказник «Рідкодуб'я» — заснований 1972 року і налічує більше сотні дубів, віком від 200 до 400 років.

Примітки

1. https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf
2. Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
3. . Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016. 
4. . np.pl.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 31 травня 2020. 
5. Російські удари по Донеччині: з-під завалів дістали чоловіка, згорів вокзал. Українська правда. 9 липня 2022. 
6. Десятки людей під завалами. Росіяни обстріляли будинки на Донеччині. BBC. 10 липня 2022. 
7. Загарбники обстрілювали Часів Яр «Іскандерами» - ДСНС. Укрінформ. 10 липня 2022. 
8. У Часовому Яру завершили рятувально-пошукові роботи. Укрінформ. 14 липня 2022. 
9. . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014. 
10. https://rda.org.ua/rda/bahmutska/news/1575026348/
11. Гоу в Часов Яр! «Божий карманчик» в залежах глины. Свои.City (рос.). Процитовано 21 січня 2020. 

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Василь Пірко // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 с.