Іван Олексійович Чарота (біл. Іван Аляксеевіч Чарота; рід. 1952) — білоруський літературознавець, славіст, критик, історик культури, перекладач, громадський діяч. Доктор філологічних наук (1998). Професор (1999). Лауреат премії Республіки Білорусь «За духовне відродження» (2003). Академік Сербської Академії наук і мистецтв (2009). Член Спілки письменників СРСР (1985).
| Чарота Іван Олексійович | |
|---|---|
| біл. Іван Аляксеевіч Чарота | |
| Народився | 16 вересня 1952 (71 рік) Lyščykid, Тевельська сільська рада, Кобринський район, Брестська обл., Білоруська РСР, СРСР |
| Країна | СРСР Білорусь |
| Діяльність | перекладач, літературознавець, літературний критик, славіст, історик культури, громадський діяч, викладач університету |
| Alma mater | філологічний факультет БДУ |
| Галузь | літературознавство і критика |
| Заклад | Білоруський державний університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
| Членство | СП СРСР Сербська академія наук і мистецтв Союз білоруських письменників Союз письменників Білорусі |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 16 вересня 1952 року в селянській родині в селі Лищікі Кобринського району Брестської області Білоруської РСР.
Чарота І.O. з 1969 по 1974 році навчався на відділенні російської мови і літератури філологічного факультету БДУ. Після його закінчення працював три роки вчителем в Полецьківшській середній школі Воронівського району Гродненської області. У 1977 році прийнятий на роботу в Білоруський державний університет, де займав, відповідно, посади викладача — старшого викладача, доцента, а після закінчення у 1994 р навчання у докторантурі, став завідувати новоствореною кафедрою славістики (слов'янських літератур). Кандидатську дисертацію «Творчество М. А. Шолохова и литературный процесс Югославии (1956–1986)» захистив у ЛДПІ імені О. Герцина (Ленінград, 1986), докторську — «Беларуская літаратура ХХ стагоддзя і працэсы нацыянальнага самавызначэння» у БДУ (Мінськ, 1998). Науковий консультант Белорусской энциклопедии..
Наукові інтереси ред.
Свої наукові інтереси І. О.Чарота зосередив насамперед на літературі і культурі слов'янських народів. Під час досліджень їх генетичної, типологічної і контактної взаємодії вчений утвердився як провідний знавець мов Західних Балкан у Білорусі, високоавторитетний фахівець в області порівняльного літературознавства і культурознавства. Іван Олексійович автор біля 600 наукових робіт, серед яких книги: «Беларуская савецкая літаратура за мяжой» (Мн., 1988 — у сааўтарстве), «Пошук спрадвечнай існасці: Беларуская літаратура ХХ стагоддзя ў працэсах нацыянальнага самавызначэння» (Мн., 1995), «Сербская Праваслаўная Царква» (Мн., 1998), «Беларуская мова і Царква» (Мн., 2000), «Косовская битва продолжается» (Мн., 2000), «Антологиjа белоруске поезиjе», (Београд: [[1993; 2-е выданне – 2012), «Югаславянскія казкі» (Мн., 1999), «Антологиjа лирике источних Словена» (Београд, 2000), «Насустрач Духу. Анталогія беларускай хрысціянскай паэзіі» (Мн., 2001), «Насустрач Духу. Анталогія беларускай хрысціянскай прозы» (Мн., 2002), «Слово и Дух. Антология русской духовной поезии ХХ –ХХ вв.» (Мінск, 2003, 2005, 2010), «Ні на небе, ні на зямлі. Казкі славянскіх народаў» (2013), «Српска књижевност. Антологија текстова. Књ.І -V» (Мінск, 2002–2007 — на сербскай мове), «Тэорыя і практыка мастацкага перакладу» (Мінськ, 2012), «Испод крила роде. Антологиjа савремене белоруске поезиjе» (Подгорица, 2014), «Беларусы пра Сербію-Югаславію» (2015, « Белорусија и Србија: Трагом узајамног упознавања и деловања»(Шабац, 2016).
Науково-методична сфера ред.
Професор І. О.Чарота є членом редколегій 11 періодичних видань (6 із яких закордонні), науковим консультантом Білоруської Енциклопедії; секретарем Біблійної комісії Білоруського Екзархату Російської Православної Церкви і виконавчим редактором журналу «Православ'я».
У науково-методичній сфері результатом його напрацювань стали такі посібники, як: «Советская литература в связях и взаимодействиях: Начала сравнительного и системного анализа» (Мн., 1989), «Мастацкі пераклад на беларускую мову: Асновы тэорыі і практычныя рэкамендацыі» (Мн., 1997), «Югаславянскія літаратуры і культуры» (Мн., 1999 — у сааўтарстве), Праграма «Гісторыя славянскіх літаратур» (2000), «Гісторыя сербскай літаратуры. Практыкум» (2007).
Перекладацька робота ред.
Іван Олексійович був членом Спілок письменників СРСР. Наразі ж такий статус має у Спілці письменників Білорусі), а також Росії і Сербії; активно публікується у пресі як літературознавець, критик, есеїст, публіцист. Більше двадцяти п'яти років очолює бюро секції художнього перекладу і літературних зв'язків Спілки письменників Білорусі. Займається перекладом із сербської, хорватської, словенської, македонської, польської та інших мов на білоруську і російську. Також із білоруської та російської перекладає твори на сербську. Результатом його напрацювань стали понад 1200 друкованих перекладів, зокрема понад 70 книжкових видань. Серед них твори Патріарха Сербського Павла, Миколи Веліміровича, Юстина Поповича, Марка С. Марковича, Тадея Штрбуловича, Іво Адрича, Браніслава Нушича, Раді Драінаца, Добриці Чосича, Невени Вітошевич-Чеклич, Зорана Гавриловича, Міри Радоєвич і Любодрага Дімича, Моміра Лазича, Драгана Лакічевича, Гроздани Олуич, Горана Петровича, Бена Зупанчича, Прежіхова Воранца, Йосипа Юрчича, Драго Янчара та ін. Чарота І. О. є засновником, укладачем і перекладачем серії «Сербское богословие XX века», яка має понад сорок випусків.. Перекладений науковцем збірник «Мовы ўсяго жывога: Сербскія народныя казкі», (Мінськ, 2007) визнаний кращою книгою Білорусі у галузі перекладу за 2008 рік та удостоєнний Національною премією.
Нагороди та премії ред.
- Премія Республіки Білорусь «За духовне Відродження» (2003)
- Міжнародна премія імені К. Острозького (Польща, 1999)
- Міжнародна премія імені Ф. М. Достоєвського (Сербія, 2007) (вручено у 2012 р)
- Премія Спілки письменників Сербії (2000)
- Премія журналу «Збіља / Reality» (СРЮ, Белград, 2000, 2006);
- Всесвітня православна літературна премія «Богородиця Троєручиця» (сербський Фонд імені Іванки Мілошевич — Чикаго, США, 2011)
- Міжнародна літературна премія імені Рада (е) Драінца (Сербія, 2014)
- Міжнародна премія Фонду Карича (Сербія, 2014)
- Орден Преподобного Сергія Радонезького III ступеня (РПЦ, 2002)
- Пам'ятна медаль Союзу словацьких письменників (2003)
- Орден Святого Сави III ступеня (СПЦ, 2004)
- Золотий знак Культурно-просвітницького товариства Сербії (2008)
- Орден святителя Кирила Туровського II ступеня (БПЦ, 2012)
- Срібна медаль «За заслуги» (Сербія, 2014)
- Медаль Олександра Пушкіна (РФ, 2015).
- Премія Республіки Білорусь «За духовне Відродження» (2019)
Примітки ред.
- Іван Чарота // Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік / Склад. А. К. Гардзіцкі; нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — С. 584.
- http://old.zviazda.by/ru/pril/ [ 26 грудня 2018 у Wayback Machine.] article.php? id = 100999 & prilid = 100997
- . Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 26 грудня 2018.
- . Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2018.
- . Архів оригіналу за 19 лютого 2021. Процитовано 16 січня 2019.
Джерела ред.
- Чарота, Иван (2017). Белоруско-српски односи као научни проблем : [приступна беседа одржана у САНУ, 26. октобра 2015. године]. Београд: САНУ. с. 55–68.
- Гардзіцкі А. К. Чарота Іван Аляксеевіч // Беларускія пісьменнік: Даведнік. Мінск,1994.С.584.
- Гарэлік Л.М, Махнач Т. М. Чарота Іван //Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. Т. 6. Мінск, 1995. С. 275—277.
- Ляшук В. Я., Снітко Г. Н. Літаратура Берасцейшчыны. Брэст, 1999. С.326, 368.
- Трус М. В. Чарота Іван Аляксеевіч // Беларуская Энцыклапедыя. У 18 т. Т. 17. Мінск, 2003. С.245.
- Б.п. Чарота Иван Алексеевич // Регионы Белоруссии. Энциклопедия. Т.1. Кн. 2. Минск, 2009. С. 453.
- Б.п. // Філалагічны факультэт. Да 70-годдзя заснавання. Мінск: БДУ, 2009. С. 133—136.
- Сибиновић М. Чарота Иван // Енциклопедија српског народа. — Београд, 2008. С.1249.
- Навойчык П. Чарота Іван Аляксеевіч // Гісторыя славянскіх літаратур і праблемы іх параўнальнага вывучэння: тэорыя і практыка. –Мінск, 2015.С. 141—142.
- Штэйнер І. З любоўю да славянскага пісьменства // Полымя.2017, № 9. С. 39-42.