Хабіб Бургіба (фр. Habib Bourguiba, араб. حبيب بورقيبة, вимовляється Ḥabīb Būrqība; 3 серпня 1903, Монастір, Туніс — 6 квітня 2000, там само) — політичний діяч Тунісу та перший президент Тунісу з 25 липня 1957 до 7 листопада 1987, з 1975 — довічний президент.
| Хабіб Бургіба | |
|---|---|
| араб. حبيب بورقيبة | |
| | |
| Президент Тунісу | |
| 25 липня 1957 — 7 листопада 1987 | |
| Попередник | посаду засновано |
| Наступник | Зін аль-Абідін бен Алі |
| Прем'єр-міністр Тунісу | |
| 11 квітня 1956 — 25 липня 1957 | |
| Монарх | Мухаммад VIII аль-Амін |
| Попередник | Тахир бен Аммар як прем'єр-міністр Автономії Туніс |
| Наступник | посада скасована |
| Міністр закордонних справ Тунісу | |
| 20 квітня 1956 — 29 липня 1957 | |
| Попередник | посада заснована |
| Наступник | Садук Мохаддем |
| Народився | 3 серпня 1903 Монастір, Туніс |
| Помер | 6 квітня 2000 (96 років) Монастір, Туніс |
| Похований | Монастір :
|
| Відомий як | політик, адвокат |
| Країна | Французький протекторат у Тунісі і Туніс |
| Національність | Араб |
| Alma mater | Паризький університет, Туніський ліцей Карноd і Sadiki Colleged |
| Політична партія | Дестур |
| У шлюбі з | 1) Матильда Лоррен 2) Васса Бен Аммар |
| Діти | син Хабіб |
| Професія | Юрист |
| Релігія | іслам |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| bourguiba.com | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
У молодості був юристом та видавцем низки газет, активістом партії «Дестур». Неодноразово ув'язнювався за агітацію проти французької колоніальної влади. 1942 року звільнений з-під арешту під час німецької окупації і 1943 року був прийнятий Муссоліні, який сподівався схилити його на свій бік. Проте, повернувшись до Тунісу, у промові 7 квітня 1943 року Бургіба заявив, що впевнений у поразці Німеччини та Італії, і закликав до боротьби проти них.
Після закінчення війни здійснював поїздки по багатьох країнах Європи, збираючи гроші на підтримку антиколоніального руху у Тунісі. 1949 року повернувся до Тунісу, де продовжив політичну боротьбу за незалежність. 1952 року знову заарештований. Після приходу до влади у Франції уряду П'єра Мендес-Франса, який підтримував ідею про розширення політичних повноважень французьких колоній, Бургібу звільнили, він продовжив легальну боротьбу за незалежність. У березні 1956 року Бургібу обрали головою Конституційної асамблеї Тунісу.
25 липня 1957 проголосили незалежність Республіки Туніс, а Бургіба обійняв посаду її президента. Деякий час він дотримувався соціалістичних шляхів розвитку Тунісу, проте вже на початку 1970-х остаточно відмовився від соціалістичної моделі на користь ліберальної, не розриваючи при цьому відносин із СРСР та зберігши зовні соціалістичну спрямованість. 3-ім прем'єр-міністром за президента Бургіби 2 листопада 1970 призначили Хеді Амара Нуїра, який залишався на цій посаді до 23 квітня 1980. При цьому прем'єр-міністрі істотно розширились права приватної власності у країні.
Бургіба провів у Тунісі низку великих реформ:
- соціальних
- економічних
- політичних реформ
1987 року прем'єр-міністр Зін аль-Абідін бен Алі відсторонив Бургібу від влади («Жасминова революція») «за станом здоров'я», надалі той перебував «під захистом уряду». Похований з почестями у мавзолеї в Монастирі, початок будівництва якого припав на 1963 рік.
Дружина Бургіби — Матильда Лоррен, з якою він познайомився у Парижі 1925 року, 1927 року навернулася до ісламу та прийняла у шлюбі ім'я Муфід Бургіба. У шлюбі народився єдиний син — Хабіб Бургіба-молодший. Пізніше Бургіба одружився вдруге, його дружиною стала представниця впливового клану Васса Бен Аммар, при цьому він удочерив її дочку Хаджер Бургібу.
Примітки Редагувати
- Бургиба Хабиб // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Джерела Редагувати
- В. І. Головченко. Бургіба // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Редагувати
- Бурґіба Габіб // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- History of his life by the BBC [ 26 травня 2009 у Wayback Machine.]
- Obituary from The New York Times [ 30 червня 2013 у Wayback Machine.]