www.wikidata.uk-ua.nina.az

Уряд Української Народної Республіки в екзилі або Державний центр Української Народної Республіки ДЦ УНР 1 сукупність за

Уряд Української Народної Республіки в екзилі

Уряд Української Народної Республіки в екзилі, або Державний центр Української Народної Республіки (ДЦ УНР) — сукупність законодавчих та виконавчих українських органів влади, які внаслідок більшовицької агресії та утворення УСРР перебували спочатку частково (кінець 1919 року), а з кінця 1920 року цілком — поза межами УНР, на території Польської республіки в Тарнові (деякі установи в Ченстохові); згодом державні установи діяли в містах Варшаві, Парижі, Веймарі, Бад-Кіссінгені, Мюнхені, Філадельфії. 10-та Надзвичайна сесія УНРади визнала правонаступником ДЦ УНР в екзилі державу Україна і ухвалила рішення про передачу повноважень та атрибутів державної влади новообраному Президентові України.

Уряд Української Народної Республіки в екзилі
Загальна інформація
Країна  УНР
Дата створення 18 березня 1921
Попереднє відомство Генеральний секретаріат Української Центральної Ради
Рада народних міністрів УНР
Замінено на  Україна
Головний отаман (1921–1926) Симон Петлюра
Президент (1926–1954) Андрій Лівицький
Президент (1954-1965) Степан Витвицький
Президент (1967–1989) Микола Лівицький
Президент (1989–1992) Микола Плав'юк

Правова база Редагувати

Правовою основою уряду УНР були «Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в УНР» і «Закон про Державну Народну Раду», затверджені 12 листопада 1920 Директорією в Україні. Ці акти, базуючись на законах Трудового конгресу України, передали Державній народній раді законодавчі функції та контроль над урядом УНР.

Однак до скликання цієї Ради її функції поклали на Раду Народних Міністрів, а голова Директорії виконував функції глави держави, затверджував закони, договори, призначення, представництво перед іноземними державами. Главу Директорії, на випадок неможливості виконувати обов'язки, заступала колегія, а у випадку неможливості її скликати — голова Ради Народних Міністрів.

Структура Редагувати

Керівники Редагувати

Президенти Редагувати

  1. Петлюра Симон Васильович — 1921—1926 (гол. отаман);
  2. Лівицький Андрій Миколайович — 1926—1954 (до 1944 — гол. отаман);
  3. Витвицький Степан Порфирович — 1954—1965;
  4. Довгаль Спиридон Микитович — 1966—1967 в.о.;
  5. Лівицький Микола Андрійович — 1967—1989;
  6. Плав'юк Микола Васильович — 1989—1992.

Голови Ради Народних Міністрів УНР Редагувати

  1. Лівицький Андрій Миколайович — 1920—1921
  2. Пилипчук Пилип Каленикович — 1921—1922;
  3. Лівицький Андрій Миколайович — 1922—1926,
  4. Прокопович В'ячеслав Костянтинович — 1926—1939
  5. Шульгин Олександр Якович — 1939—1940;
  6. Прокопович В'ячеслав Костянтинович — 1940—1942;
  7. Яковлів Андрій Іванович — 1944—1945;
  8. Паньківський Костянтин Констянтинович — 1945—1948;
  9. Мазепа Ісаак Прохорович — 1948—1952;
  10. Баран Степан Іванович — 1952—1953;
  11. Довгаль Спиридон Микитович — 1954;
  12. Созонтів Симон Васильович — 1954—1957;
  13. Лівицький Микола Андрійович — 1957—1966;
  14. Довгаль Спиридон Микитович — 1966—1967;
  15. Фіґоль Атанас Іванович — 1967—1969;
  16. Довгаль Спиридон Микитович — 1969—1972;
  17. Федорончук Василь Лукинович — 1972—1974;
  18. Леонтій Теофіл — 1974—1976;
  19. Кедрин-Рудницький Іван — 1976—1978;
  20. Леонтій Теофіл — 1978—1980;
  21. Рудницький Ярослав — 1980—1989;
  22. Самійленко Іван Матвійович — 1989—1992.

Під час другої світової війни уряд УНР не діяв, але Андрій Лівицький підписував документи як голова Директорії. Після закінчення війни реформовано склад уряду, до якого увійшли діячі деяких партій з Західної України й організованої громадськості з підрадянської України.

Голови УНРади Редагувати

  1. Багряний Іван Павлович — 1948—1952 (голова);
  2. Багряний Іван Павлович — 1952—1954 (в.о.);
  3. Бойдуник Осип — 1954—1955 (в.о.);
  4. Ґловінський Євген Олексійович — 1955—1957 (в.о.);
  5. Багряний Іван Павлович — 1957—1961 (голова);
  6. Бойдуник Осип — 1961—1965 (голова);
  7. Довгаль Спиридон Микитович — 1966—1967 (в.о.);
  8. Маковецький Яків — 1967—1971;
  9. Белей Петро — 1971—1972 (в.о.);
  10. Довгаль Спиридон Микитович — 1972—1975 (голова);
  11. Кедрин-Рудницький Іван Іванович — 1976—1978 (в.о.);
  12. Біляїв Володимир Іванович — 1979—1984;
  13. Лимаренко Павло Данилович — 1984—1989;
  14. Воскобійник Михайло Григорович — 1989—1992.

Місця розташування керівних органів ДЦ УНР: Тарнів (Польща) — 1921–23; Париж (Франція) — 1924–26; Варшава — 1926–39; Франція — 1940–44; Веймар, Бад-Кіссінген — 1944–46; Мюнхен (усі в ФРН) — 1946–76; Філадельфія (США) — 1976–92.

Діяльність Редагувати

Відновлення структур УНР під час Другої світової війни Редагувати

Тарас Бульба-Боровець

Тарас Бульба-Боровець після початку другої світової війни заручається підтримкою президента УНР в екзилі Лівицького Андрія, переходить німецько-радянський кордон і починає організацію військових загонів УПА, підпорядковані Уряду УНР. Після нападу Рейху на СРСР — разом з білоруськими партизанами захоплює Олевськ та проголошує Олевську Республіку. Через вимогу німців виконувати їхні накази, розформовують цивільну адміністрацію в Олевську та переходять до партизанської війни. Бульба-Боровець виступав різко проти намагань Бандери проголостити свою державу в 1941, оскільки вважав, що «починаючи від 22.1.1918 р. ніхто не має потреби проголошувати українську суверенну державу, бо це Україна вже раз зробила і легітимний уряд тієї держави не припинив своєї політичної діяльности, як екзильний уряд окупованої ворогом країни. Може бути мова тільки про відновлення тієї держави.»

Внутрішня політика Редагувати

Уряд УНР в екзилі діяв через різні міністерства й установи. На внутрішню відтінку через опозицію деяких партій до політики екзильного уряду УНР йому не вдалося створити координаційного політичного осередку, а державний центр часто трактовано як окрему партію («уенерівці»). Труднощі середовища УНР почалися з підписання Варшавського договору (справа Галичини), згодом дійшла орієнтація на Польську республіку (члени уряду вважали це за «орієнтацію на Західну Европу»). Критиковано також ставлення уряду УНР до боротьби українців під Польською республікою, Королівством Румунія і Чехословацькою республікою, бо він толерував окупацію й обмежувався вимогами задоволення «потреб української меншості». Внутрішнім ресортом керували О. Саліковський, О. Лотоцький, після Другої Світової війни — М. Ветухів (1945–1948). Підпорою екзильного уряду УНР була Українська революційно-демократична партія (колишні есефи), яка давала більшість членів уряду. УСДРП до уряду УНР не входила, але лояльно ставилася до нього. Натомість УПСР під проводом М. Шаповала була рішуче проти екзильного уряду УНР. Те саме робили й гетьманці (Український Союз Хліборобів-Державників) та націоналісти (ОУН). Постава політичних угруповань Галичини, насамперед УНДО, зазнала еволюції від неґування (через Варшавський договір) до своєрідного толерування і навіть співпраці в конкретних політично-громадянських акціях.

Існування ДЦ УНР було символом продовження боротьби українського народу за свою національну незалежність. Центр всюди і за будь-яких обставин відстоював інтереси українського народу, проводив активну політичну і дипломатичну роботу, спрямовану на упорядкування внутрішнього життя українців на чужині, формував національну свідомість співвітчизників в Україні й поза її межами, координував національну, політичну, наукову, освітню, культурну діяльність українських осередків у світі. Діяльність центру була постійно діючою акцією боротьби української еміграції, яка звертала увагу цивілізованого світу на підневільний стан українського народу в СРСР і підтримувала в співгромадян невгасиму віру в перемогу і рішучість у боротьбі. ДЦ УНР виконав своє призначення, вписавши яскраві сторінки в історію українського народу.

Зовнішня політика Редагувати

Зовнішню діяльність здійснювали А. Ніковський, згодом О. Шульгин (до 1946). Спершу існували українські дипломатичні місії УНР в поодиноких країнах: К. Мацієвич — у Румунії, А. Лівицький — у Польщі, М. Словінський — у Чехо-Словаччині, Р. Смаль-Стоцький — у Німеччині, М. Василько — у Швейцарії, В. Мурський — у Туреччині, О. Шульгин — у Франції та ін. Остання проіснувала найдовше, інших було ліквідовано на початку 1920-х років. О. Шульгин, як голова місії УНР у Парижі, пізніше як міністр закордонних справ, утримував зв'язок з Ліґою Націй, протестуючи проти більшовицької окупації України і проти виступів радянської дипломатії чи проти терору та голоду в Україні. Державний центр УНР підготував проект про визнання уряду УНР на еміграції, цей проект кілька сенаторів на чолі з Д.Копеляном запропонували вищому законодавчому органові США. Підтримував тісні контакти з панєвропейським рухом, проводячи думку про належність України до європейської спільноти. Засудив політику Німеччини, Франції, Італії і Великої Британії щодо вирішення проблеми Карпатської України. У вересні 1939 уряд УНР на чолі з В.Прокоповичем у Парижі задекларував свою солідарність із західними демократичними державами, засудивши тоталітарні режими в нацистській Німеччині та СРСР. Деяку міжнародну діяльність виявляв уряд УНР через Українське Товариство для Ліґи Націй. Окремою ділянкою праці закордонної політики уряду УНР була організація співробітництва «підрадянських» народів — Прометейський рух, в якому, крім українців, брали участь представники Кавказу, Дону, Кубані, Криму, Туркестану.

1 вересня 1939 року уряд УНР в екзилі на чолі з В.Прокоповичем оголосив війну нацистській Німеччині.

Військо Редагувати

Спеціальну увагу уряд УНР звертав на військовий ресорт (який очолювали ген. М.Безручко, В.Петрів, В.Сальський, М.Омелянович-Павленко), керуючи вишколом військових кадрів та організацією колишніх комбатантів. Деяке число старшин УНР працювали контрактовими офіцерами в польській армії. Для популяризації військової справи уряд УНР організував Українське Військово-Історичне Товариство, видавав журнал «Табор», «За Державність» та іншу літературу.

Офіційно Українська народно-революційна армія (Поліська Січ) з 1941 по 1944 підкорялася Уряду Української Народної Республіки в екзилі.

Культура Редагувати

П'ята сесія, обкладинка

Громадсько-культурна діяльність екзильний уряд УНР налагоджував через співзвучні громадянські формації, що існували в різних країнах: Союз українських емігрантських організацій у Франції, Український Центральний Комітет у Польщі, Громадсько-допомоговий комітет українських емігрантів у Румунії, Українське Об'єднання в Чехо-Словаччині та ін., працю яких координувала Головна Еміґраційна Рада (голова Олександр Шульгин). У Парижі 1926 року засновано Бібліотеку ім. С. Петлюри, яка зберігала архівні матеріали УНР.

1938 року уряд УНР заснував Українську Могилянсько-Мазепинську Академію Наук.

Заходами уряду УНР польський уряд заснував Український науковий інститут у Варшаві.

Неофіційним органом уряду УНР був тижневик «Тризуб» у Парижі (1925—1940), відновлений 1959 року. Українське інформаційне бюро після кожної сесії Ради УНР видавало матеріали і документи.

Члени уряду Редагувати

Уряд УНР в екзилі, обраний на десятій сесії УНРади 1989 року

Реформація та розформування Редагувати

В екзилі державний центр існував без законодавчого органу, тільки короткотривало 1921 року в Тарнові діяла Рада Республіки, представницький орган УНР у складі делегатів партій, проф. і культурних організацій. Після Другої світової війни голова Директорії А. Лівицький вирішив реорганізувати уряд УНР. Для цього створено 1947 Українську національну раду як передпарламент державного центру УНР в екзилі, що мав продовжувати ідейно і леґально традиції УНР з міжвоєнного часу.

22 серпня 1992 Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного центру УНР Президентові України Леоніду Кравчуку. Це означало, що українська незалежна держава, проголошена 24 серпня 1991 року, є правонаступницею Української Народної Республіки.

Офіційна заява ДЦ УНР звучала так:

Документальна спадщина Редагувати

Документальна спадщина Уряду Української Народної Республіки в екзилі зберігається у фондах Центрального державного архіву зарубіжної україніки — ЦДАЗУ, ф.35 «Державний центр Української народної республіки в екзилі» та у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України — ЦДАВО України, ф.5235.

Примітки Редагувати

  1. . Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 25 липня 2016. 
  2. ↑ Плав'юк М. Державний центр УНР на еміграції (ДЦ УНР) [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  3. . Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019. 
  4. . Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 18 липня 2019. 
  5. Академічне Видавництво д-ра Петра Белея
  6. Бульба-Боровець Т. Армія без держави: слава і трагедія українського повстанського руху. Спогади.— Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1981.— С. 113—115.
  7. . siver.com.ua. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2021. 
  8. Прилуцький В. І. Головна українська еміграційна рада [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  9. . Архів оригіналу за 12 квітня 2013. Процитовано 14 квітня 2012. 
  10. 1992: останній президент УНР передає Кравчуку клейноди. Історична правда. 22 січня 2012. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 17 жовтня 2023. 

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Див. також Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Uryad Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki v ekzili abo Derzhavnij centr Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki DC UNR 1 sukupnist zakonodavchih ta vikonavchih ukrayinskih organiv vladi yaki vnaslidok bilshovickoyi agresiyi ta utvorennya USRR perebuvali spochatku chastkovo kinec 1919 roku a z kincya 1920 roku cilkom poza mezhami UNR na teritoriyi Polskoyi respubliki v Tarnovi deyaki ustanovi v Chenstohovi zgodom derzhavni ustanovi diyali v mistah Varshavi Parizhi Vejmari Bad Kissingeni Myunheni Filadelfiyi 2 10 ta Nadzvichajna sesiya UNRadi viznala pravonastupnikom DC UNR v ekzili derzhavu Ukrayina i uhvalila rishennya pro peredachu povnovazhen ta atributiv derzhavnoyi vladi novoobranomu Prezidentovi Ukrayini 2 Uryad Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki v ekziliZagalna informaciyaKrayina UNRData stvorennya 18 bereznya 1921Poperednye vidomstvo Generalnij sekretariat Ukrayinskoyi Centralnoyi RadiRada narodnih ministriv UNRZamineno na UkrayinaGolovnij otaman 1921 1926 Simon PetlyuraPrezident 1926 1954 Andrij LivickijPrezident 1954 1965 Stepan VitvickijPrezident 1967 1989 Mikola LivickijPrezident 1989 1992 Mikola Plav yuk Zmist 1 Pravova baza 2 Struktura 3 Kerivniki 3 1 Prezidenti 3 2 Golovi Radi Narodnih Ministriv UNR 3 3 Golovi UNRadi 4 Diyalnist 4 1 Vidnovlennya struktur UNR pid chas Drugoyi svitovoyi vijni 4 2 Vnutrishnya politika 4 3 Zovnishnya politika 4 4 Vijsko 4 5 Kultura 5 Chleni uryadu 6 Reformaciya ta rozformuvannya 7 Dokumentalna spadshina 8 Primitki 9 Literatura 10 Posilannya 11 Div takozhPravova baza RedaguvatiPravovoyu osnovoyu uryadu UNR buli Zakon pro timchasove Verhovne Upravlinnya ta poryadok zakonodavstva v UNR i Zakon pro Derzhavnu Narodnu Radu zatverdzheni 12 listopada 1920 Direktoriyeyu v Ukrayini Ci akti bazuyuchis na zakonah Trudovogo kongresu Ukrayini peredali Derzhavnij narodnij radi zakonodavchi funkciyi ta kontrol nad uryadom UNR Odnak do sklikannya ciyeyi Radi yiyi funkciyi poklali na Radu Narodnih Ministriv a golova Direktoriyi vikonuvav funkciyi glavi derzhavi zatverdzhuvav zakoni dogovori priznachennya predstavnictvo pered inozemnimi derzhavami Glavu Direktoriyi na vipadok nemozhlivosti vikonuvati obov yazki zastupala kolegiya a u vipadku nemozhlivosti yiyi sklikati golova Radi Narodnih Ministriv Struktura RedaguvatiVikonavchi organi Prezident u 1921 1944 rokah Golovnij otaman Rada Ministriv 1921 1992 2 Zakonodavchi organi Rada Respubliki Ukrayinska Nacionalna RadaKerivniki RedaguvatiPrezidenti Redaguvati Petlyura Simon Vasilovich 1921 1926 gol otaman Livickij Andrij Mikolajovich 1926 1954 do 1944 gol otaman Vitvickij Stepan Porfirovich 1954 1965 Dovgal Spiridon Mikitovich 1966 1967 v o Livickij Mikola Andrijovich 1967 1989 Plav yuk Mikola Vasilovich 1989 1992 Golovi Radi Narodnih Ministriv UNR Redaguvati Livickij Andrij Mikolajovich 1920 1921 Pilipchuk Pilip Kalenikovich 1921 1922 Livickij Andrij Mikolajovich 1922 1926 Prokopovich V yacheslav Kostyantinovich 1926 1939 Shulgin Oleksandr Yakovich 1939 1940 Prokopovich V yacheslav Kostyantinovich 1940 1942 Yakovliv Andrij Ivanovich 1944 1945 Pankivskij Kostyantin Konstyantinovich 1945 1948 Mazepa Isaak Prohorovich 1948 1952 Baran Stepan Ivanovich 1952 1953 Dovgal Spiridon Mikitovich 1954 Sozontiv Simon Vasilovich 1954 1957 Livickij Mikola Andrijovich 1957 1966 Dovgal Spiridon Mikitovich 1966 1967 Figol Atanas Ivanovich 1967 1969 Dovgal Spiridon Mikitovich 1969 1972 Fedoronchuk Vasil Lukinovich 1972 1974 Leontij Teofil 1974 1976 Kedrin Rudnickij Ivan 1976 1978 Leontij Teofil 1978 1980 Rudnickij Yaroslav 1980 1989 Samijlenko Ivan Matvijovich 1989 1992 Pid chas drugoyi svitovoyi vijni uryad UNR ne diyav ale Andrij Livickij pidpisuvav dokumenti yak golova Direktoriyi Pislya zakinchennya vijni reformovano sklad uryadu do yakogo uvijshli diyachi deyakih partij z Zahidnoyi Ukrayini j organizovanoyi gromadskosti z pidradyanskoyi Ukrayini Golovi UNRadi Redaguvati Dokladnishe Ukrayinska nacionalna rada 1948 1992 Bagryanij Ivan Pavlovich 1948 1952 golova Bagryanij Ivan Pavlovich 1952 1954 v o Bojdunik Osip 1954 1955 v o Glovinskij Yevgen Oleksijovich 1955 1957 v o Bagryanij Ivan Pavlovich 1957 1961 golova Bojdunik Osip 1961 1965 golova Dovgal Spiridon Mikitovich 1966 1967 v o Makoveckij Yakiv 1967 1971 Belej Petro 1971 1972 v o 3 4 5 Dovgal Spiridon Mikitovich 1972 1975 golova Kedrin Rudnickij Ivan Ivanovich 1976 1978 v o Bilyayiv Volodimir Ivanovich 1979 1984 Limarenko Pavlo Danilovich 1984 1989 Voskobijnik Mihajlo Grigorovich 1989 1992 Miscya roztashuvannya kerivnih organiv DC UNR Tarniv Polsha 1921 23 Parizh Franciya 1924 26 Varshava 1926 39 Franciya 1940 44 Vejmar Bad Kissingen 1944 46 Myunhen usi v FRN 1946 76 Filadelfiya SShA 1976 92 Diyalnist RedaguvatiVidnovlennya struktur UNR pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Redaguvati nbsp Taras Bulba BorovecDokladnishe UPA Poliska SichTaras Bulba Borovec pislya pochatku drugoyi svitovoyi vijni zaruchayetsya pidtrimkoyu prezidenta UNR v ekzili Livickogo Andriya perehodit nimecko radyanskij kordon i pochinaye organizaciyu vijskovih zagoniv UPA pidporyadkovani Uryadu UNR Pislya napadu Rejhu na SRSR razom z biloruskimi partizanami zahoplyuye Olevsk ta progoloshuye Olevsku Respubliku Cherez vimogu nimciv vikonuvati yihni nakazi rozformovuyut civilnu administraciyu v Olevsku ta perehodyat do partizanskoyi vijni Bulba Borovec vistupav rizko proti namagan Banderi progolostiti svoyu derzhavu v 1941 oskilki vvazhav sho pochinayuchi vid 22 1 1918 r nihto ne maye potrebi progoloshuvati ukrayinsku suverennu derzhavu bo ce Ukrayina vzhe raz zrobila i legitimnij uryad tiyeyi derzhavi ne pripiniv svoyeyi politichnoyi diyalnosti yak ekzilnij uryad okupovanoyi vorogom krayini Mozhe buti mova tilki pro vidnovlennya tiyeyi derzhavi 6 Vnutrishnya politika Redaguvati Uryad UNR v ekzili diyav cherez rizni ministerstva j ustanovi Na vnutrishnyu vidtinku cherez opoziciyu deyakih partij do politiki ekzilnogo uryadu UNR jomu ne vdalosya stvoriti koordinacijnogo politichnogo oseredku a derzhavnij centr chasto traktovano yak okremu partiyu uenerivci Trudnoshi seredovisha UNR pochalisya z pidpisannya Varshavskogo dogovoru sprava Galichini zgodom dijshla oriyentaciya na Polsku respubliku chleni uryadu vvazhali ce za oriyentaciyu na Zahidnu Evropu Kritikovano takozh stavlennya uryadu UNR do borotbi ukrayinciv pid Polskoyu respublikoyu Korolivstvom Rumuniya i Chehoslovackoyu respublikoyu bo vin toleruvav okupaciyu j obmezhuvavsya vimogami zadovolennya potreb ukrayinskoyi menshosti Vnutrishnim resortom keruvali O Salikovskij O Lotockij pislya Drugoyi Svitovoyi vijni M Vetuhiv 1945 1948 Pidporoyu ekzilnogo uryadu UNR bula Ukrayinska revolyucijno demokratichna partiya kolishni esefi yaka davala bilshist chleniv uryadu USDRP do uryadu UNR ne vhodila ale loyalno stavilasya do nogo Natomist UPSR pid provodom M Shapovala bula rishuche proti ekzilnogo uryadu UNR Te same robili j getmanci Ukrayinskij Soyuz Hliborobiv Derzhavnikiv ta nacionalisti OUN Postava politichnih ugrupovan Galichini nasampered UNDO zaznala evolyuciyi vid neguvannya cherez Varshavskij dogovir do svoyeridnogo toleruvannya i navit spivpraci v konkretnih politichno gromadyanskih akciyah Isnuvannya DC UNR bulo simvolom prodovzhennya borotbi ukrayinskogo narodu za svoyu nacionalnu nezalezhnist Centr vsyudi i za bud yakih obstavin vidstoyuvav interesi ukrayinskogo narodu provodiv aktivnu politichnu i diplomatichnu robotu spryamovanu na uporyadkuvannya vnutrishnogo zhittya ukrayinciv na chuzhini formuvav nacionalnu svidomist spivvitchiznikiv v Ukrayini j poza yiyi mezhami koordinuvav nacionalnu politichnu naukovu osvitnyu kulturnu diyalnist ukrayinskih oseredkiv u sviti Diyalnist centru bula postijno diyuchoyu akciyeyu borotbi ukrayinskoyi emigraciyi yaka zvertala uvagu civilizovanogo svitu na pidnevilnij stan ukrayinskogo narodu v SRSR i pidtrimuvala v spivgromadyan nevgasimu viru v peremogu i rishuchist u borotbi DC UNR vikonav svoye priznachennya vpisavshi yaskravi storinki v istoriyu ukrayinskogo narodu Zovnishnya politika Redaguvati Zovnishnyu diyalnist zdijsnyuvali A Nikovskij zgodom O Shulgin do 1946 Spershu isnuvali ukrayinski diplomatichni misiyi UNR v poodinokih krayinah K Maciyevich u Rumuniyi A Livickij u Polshi M Slovinskij u Cheho Slovachchini R Smal Stockij u Nimechchini M Vasilko u Shvejcariyi V Murskij u Turechchini O Shulgin u Franciyi ta in Ostannya proisnuvala najdovshe inshih bulo likvidovano na pochatku 1920 h rokiv O Shulgin yak golova misiyi UNR u Parizhi piznishe yak ministr zakordonnih sprav utrimuvav zv yazok z Ligoyu Nacij protestuyuchi proti bilshovickoyi okupaciyi Ukrayini i proti vistupiv radyanskoyi diplomatiyi chi proti teroru ta golodu v Ukrayini Derzhavnij centr UNR pidgotuvav proekt pro viznannya uryadu UNR na emigraciyi cej proekt kilka senatoriv na choli z D Kopelyanom zaproponuvali vishomu zakonodavchomu organovi SShA Pidtrimuvav tisni kontakti z panyevropejskim ruhom provodyachi dumku pro nalezhnist Ukrayini do yevropejskoyi spilnoti Zasudiv politiku Nimechchini Franciyi Italiyi i Velikoyi Britaniyi shodo virishennya problemi Karpatskoyi Ukrayini U veresni 1939 uryad UNR na choli z V Prokopovichem u Parizhi zadeklaruvav svoyu solidarnist iz zahidnimi demokratichnimi derzhavami zasudivshi totalitarni rezhimi v nacistskij Nimechchini ta SRSR Deyaku mizhnarodnu diyalnist viyavlyav uryad UNR cherez Ukrayinske Tovaristvo dlya Ligi Nacij Okremoyu dilyankoyu praci zakordonnoyi politiki uryadu UNR bula organizaciya spivrobitnictva pidradyanskih narodiv Prometejskij ruh v yakomu krim ukrayinciv brali uchast predstavniki Kavkazu Donu Kubani Krimu Turkestanu 1 veresnya 1939 roku uryad UNR v ekzili na choli z V Prokopovichem ogolosiv vijnu nacistskij Nimechchini 7 Vijsko Redaguvati Specialnu uvagu uryad UNR zvertav na vijskovij resort yakij ocholyuvali gen M Bezruchko V Petriv V Salskij M Omelyanovich Pavlenko keruyuchi vishkolom vijskovih kadriv ta organizaciyeyu kolishnih kombatantiv Deyake chislo starshin UNR pracyuvali kontraktovimi oficerami v polskij armiyi Dlya populyarizaciyi vijskovoyi spravi uryad UNR organizuvav Ukrayinske Vijskovo Istorichne Tovaristvo vidavav zhurnal Tabor Za Derzhavnist ta inshu literaturu Oficijno Ukrayinska narodno revolyucijna armiya Poliska Sich z 1941 po 1944 pidkoryalasya Uryadu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki v ekzili Kultura Redaguvati nbsp P yata sesiya obkladinkaGromadsko kulturna diyalnist ekzilnij uryad UNR nalagodzhuvav cherez spivzvuchni gromadyanski formaciyi sho isnuvali v riznih krayinah Soyuz ukrayinskih emigrantskih organizacij u Franciyi Ukrayinskij Centralnij Komitet u Polshi Gromadsko dopomogovij komitet ukrayinskih emigrantiv u Rumuniyi Ukrayinske Ob yednannya v Cheho Slovachchini ta in pracyu yakih koordinuvala Golovna Emigracijna Rada golova Oleksandr Shulgin 8 U Parizhi 1926 roku zasnovano Biblioteku im S Petlyuri yaka zberigala arhivni materiali UNR 1938 roku uryad UNR zasnuvav Ukrayinsku Mogilyansko Mazepinsku Akademiyu Nauk Zahodami uryadu UNR polskij uryad zasnuvav Ukrayinskij naukovij institut u Varshavi Neoficijnim organom uryadu UNR buv tizhnevik Trizub u Parizhi 1925 1940 vidnovlenij 1959 roku Ukrayinske informacijne byuro pislya kozhnoyi sesiyi Radi UNR vidavalo materiali i dokumenti Chleni uryadu RedaguvatiUryad UNR v ekzili obranij na desyatij sesiyi UNRadi 1989 roku 9 Golova Uryadu Ivan M Samijlenko Zastupnik Golovi Uryadu Mihajlo Pap Zastupnik Golovi Uryadu i kerivnik resortu yuridichnih sprav Mikola Suhoverskij Derzhavnij Sekretar Nataliya Pazunyak kooptovana zaprisyazhena piznishe Kerivnik resortu finansiv Kost Lucenko Kerivnik resortu krayevih sprav Mihajlo Gerec Kerivnik resortu zakordonnih sprav Volodimir Zhila Kerivnik resortu presi i informaciyi Volodimir Marko Kerivnik resortu vnutrishnih sprav Yurij Ihtiarov Resort osoblivih doruchen Mikola Lipoveckij Stepan Voroh Vsevolod Salenko Direktor Arhivu DC UNR Yurij Salskij Golova Derzhavnogo tribunalu DC UNR Yaroslav Rudnickij Reformaciya ta rozformuvannya Redaguvati nbsp Zovnishni videofajli nbsp Uryad UNR skladaye povnovazhennya 22 08 1992V ekzili derzhavnij centr isnuvav bez zakonodavchogo organu tilki korotkotrivalo 1921 roku v Tarnovi diyala Rada Respubliki predstavnickij organ UNR u skladi delegativ partij prof i kulturnih organizacij Pislya Drugoyi svitovoyi vijni golova Direktoriyi A Livickij virishiv reorganizuvati uryad UNR Dlya cogo stvoreno 1947 Ukrayinsku nacionalnu radu yak peredparlament derzhavnogo centru UNR v ekzili sho mav prodovzhuvati idejno i legalno tradiciyi UNR z mizhvoyennogo chasu 22 serpnya 1992 Prezident UNR v ekzili Mikola Plav yuk peredav gramotu Derzhavnogo centru UNR Prezidentovi Ukrayini Leonidu Kravchuku Ce oznachalo sho ukrayinska nezalezhna derzhava progoloshena 24 serpnya 1991 roku ye pravonastupniceyu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Oficijna zayava DC UNR zvuchala tak 10 Skladayuchi svoyi povnovazhennya mi zayavlyayemo sho progoloshena 24 serpnya i utverdzhena 1 grudnya 1991 roku narodom Ukrayini Ukrayinska Derzhava prodovzhuye derzhavno nacionalni tradiciyi UNR i ye pravonastupniceyu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Dano v Kiyevi 22 serpnya 1992 roku Za Derzhavnij Centr Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki v ekziliMikola Plav yuk Prezident UNR v ekzili Ivan Samijlenko Golova Uryadu UNR v ekziliMihajlo Voskobijnik Golova UNRadiDokumentalna spadshina RedaguvatiDokumentalna spadshina Uryadu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki v ekzili zberigayetsya u fondah Centralnogo derzhavnogo arhivu zarubizhnoyi ukrayiniki CDAZU f 35 Derzhavnij centr Ukrayinskoyi narodnoyi respubliki v ekzili ta u fondah Centralnogo derzhavnogo arhivu vishih organiv vladi ta upravlinnya Ukrayini CDAVO Ukrayini f 5235 Primitki Redaguvati Zakon Ukrayini Pro pravovij status ta vshanuvannya pam yati borciv za nezalezhnist Ukrayini u XX stolitti Arhiv originalu za 21 veresnya 2017 Procitovano 25 lipnya 2016 a b v Plav yuk M Derzhavnij centr UNR na emigraciyi DC UNR Arhivovano 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Svoboda 1971 No 103 Arhiv originalu za 18 lipnya 2019 Procitovano 18 lipnya 2019 ISTORIYa UKRAYiNSKOYi DERZhAVNOYi GIMNAZIYi V STANISLAVOVI Arhiv originalu za 9 listopada 2016 Procitovano 18 lipnya 2019 Akademichne Vidavnictvo d ra Petra Beleya Bulba Borovec T Armiya bez derzhavi slava i tragediya ukrayinskogo povstanskogo ruhu Spogadi Vinnipeg Nakladom Tovaristva Volin 1981 S 113 115 80 rokiv tomu UNR ogolosila vijnu nacistskij Nimechchini Vseukrayinskij nezalezhnij medijnij prostir Sivershina siver com ua Arhiv originalu za 9 lyutogo 2022 Procitovano 20 lyutogo 2021 Priluckij V I Golovna ukrayinska emigracijna rada Arhivovano 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Mikola Plav yuk Ukrayina zhittya moye Viktor Teren Yurij Horunzhij Vid selyanskogo sina do derzhavnika Arhiv originalu za 12 kvitnya 2013 Procitovano 14 kvitnya 2012 1992 ostannij prezident UNR peredaye Kravchuku klejnodi Istorichna pravda 22 sichnya 2012 Arhiv originalu za 8 kvitnya 2023 Procitovano 17 zhovtnya 2023 Literatura RedaguvatiEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 V M Matviyenko Chornomorskij soyuz Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Plav yuk M Derzhavnij centr UNR na emigraciyi DC UNR Arhivovano 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 353 354 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Salskij V Shlyahi borotbi Trizub chch 174 177 1940 Shapoval M Lyahomaniya Nasha Doba Praga 1931 Shulgin O Bez teritoriyi Ideologiya ta chin uryadu UNR na chuzhini Parizh 1934 Shulgin O Derzhavnist chi Gajdamachchina Parizh 1931 Yakovliv A Osnovi konstituciyi UNR Trizub ch 114 115 1928 Sribnyak I Vijskova diyalnist uryadu UNR v ekzili 1921 1923 rr Dis na zdobuttya nauk stup kand ist nauk K 1995 216 s Paliyenko M Sribnyak I Informacijno dzherelnij potencial arhivnih zbirok Nacionalnoyi ustanovi imeni Ossolinskih u Vroclavi z istoriyi UNR kolekciya 22 53 Etnichna istoriya narodiv Yevropi K 2018 Vip 54 S 127 140 http elibrary kubg edu ua id eprint 23643 Arhivovano 5 grudnya 2020 u Wayback Machine http ethnic history univ kiev ua ua archive 2018 143 19 paliyenko sribnyak pdf Arhivovano 3 grudnya 2021 u Wayback Machine Sribnyak I Historia utrwalona w dokumentach zrodlowe znaczenie zebran archiwalnych Ossolineum dla rekonstrukcji dzialalnosci Rzadu Ukrainskiej Republiki Ludowej na Emigracji na przykladzie kolekcji 22 53 Czasopismo Zakladu Narodowego imienia Ossolinskich Wroclaw 2018 Zeszyt 29 S 155 173 http elibrary kubg edu ua id eprint 26414 Arhivovano 4 grudnya 2020 u Wayback Machine https ossolineum pl wp content uploads 2018 12 5 Sribnyak I Historia utrwalona w dokumentach pdf Arhivovano 13 sichnya 2019 u Wayback Machine Sribnyak I General V Pavlenko vs ministra O Kovalevskogo sproba rekonstrukciyi konfliktu mizh dvoma chlenami uryadu UNR v ekzili za materialami CDAVO Ukrayini ta ZNiO Eminak naukovij shokvartalnik Kiyiv Mikolayiv 2018 2 22 T 2 S 40 45 http elibrary kubg edu ua id eprint 24116 Arhivovano 6 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Posilannya RedaguvatiUkrayinskij Derzhavnij Centr Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1957 1000 ekz Derzhavnij centr Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Arhivovano 29 lipnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J 744 s ISBN 966 7492 00 8 Uryad UNR v ekzili Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Osoblivosti rozviduvalnoyi diyalnosti vijskovoyi specsluzhbi Derzhavnogo Centru UNR v ekzili u mizhvoyennij periodDiv takozh RedaguvatiUkrayinska Nacionalna Rada Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Uryad Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki v ekzili amp oldid 40717612