| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Ту-22М (за класифікацією НАТО — Backfire) — дальній стратегічний бомбардувальник-ракетоносець зі змінною геометрією крила.
| Ту-22М | |
|---|---|
| Ту-22М | |
| Призначення: | стратегічний бомбардувальник-ракетоносець |
| Перший політ: | 20 червня 1977 |
| Прийнятий на озброєння: | 1983 |
| На озброєнні у: | ВПС Росії |
| Розробник: | КБ Туполєва |
| Виробник: | / Завод № 22 (КАПО ім. Горбунова) |
| Всього збудовано: | 497 |
| Роки виробництва: | 1967 - 1990 |
| Базова модель: | Ту-22К |
| Модифікації: | Ту-22М0, Ту-22М1, Ту-22М2, Ту-22М3, Ту-22МР |
| Конструктор: | Д. С. Марков. |
| Екіпаж: | 4 особи |
| Крейсерська швидкість: | 930 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 2300 км/год |
| МШ біля землі: | 1050 км/год |
| МШ на висоті: | 2300 км/год |
| Бойовий радіус: | 1500—1850 км |
| Практична стеля: | 16500 м |
| Бойова стеля: | 13 300 м |
| Довжина розбігу: | 2000—2100 м |
| Довжина пробігу: | 1200—1300 м |
| Довжина: | 42,46 м |
| Висота: | 11,05 м |
| Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: | 20°-65°° |
| Шасі: | триопорне |
| Споряджений: | 112000 кг |
| Двигуни: | 2хНК-25 |
| Тяга (потужність): | 2 × 14500 |
| Тяга форсажна: | 2 × 25000 |
| Гарматне озброєння: | УКУ-9А-502 з 23-мм гарматою ГШ-23М, з блоком вкорочених стволів й підвищеним темпом стрільби (до 4000 постр/хв.) |
| Боєзапас: | ФАБ-250; Х-22 |
| Кількість точок підвіски: | 3 |
| Маса підвісних елементів: | 3000 кг |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | 24 000 кг |
Історія виникнення серії Редагувати
До середини 1960-х років тенденції в області бойового застосування дальньої авіації позначили низьку ефективність однорежимних надзвукових важких бомбардувальників. Необхідно було створювати багаторежимні літаки, здатні виконувати бойові завдання в широкому спектрі висот і швидкостей. Ця мета могла бути досягнута, в першу чергу, використанням крила змінюваної в польоті стріловидності.
Робота над проектом такого дальнього ударного літака почалася в ОКБ Туполєва в 1965 році. Спочатку робота велася без фінансування з державного бюджету на ініціативних засадах і позиціонувалася виключно як глибока модернізація літака Ту-22К. Проект спочатку отримав назву «145», або офіційно — машина «АМ», «ЮМ», і остаточна назва «45». На цьому етапі проектування йшли розробки конструкції, вже випробуваної на літаках Ту-22 з розміщенням двигунів над фюзеляжем по обидва боки кіля. Переробки стосувалися практично тільки крила майбутнього літака. Однак до 1967 року з ряду технічних причин конструкція Ту-22М була повністю переглянута і прототип нового бомбардувальника втратив схожість з літаком-попередником. За основу проекту «145» остаточно був узятий проект «106Б». З’являється варіант Ту-22М із середньорозташованим крилом, повітрозабірниками по бортах фюзеляжу і розміщенням двигунів в хвостовій його частини, за типом важкого перехоплювача Ту-128.
28 листопада 1967 вийшла Постанова Уряду СРСР про створення модифікації Ту-22К — Ту-22КМ з двигунами НК-144-22 і крилом змінної стріловидності.
Цей варіант конструкції з деякими доробками став основою майбутньої серії Ту-22М. Ця назва підкреслювала спадкоємність з першим надзвуковим важким бомбардувальником Ту-22.
Багато в чому позначення Ту-22М є результатом політики. А. Н. Туполєв на конкурсі пропонував варіант модернізації Ту-22 для економії коштів на розробку з метою отримання замовлення.
Були опрацьовані два основні варіанти літака. Перший варіант передбачав двигуни НК-144-22 (виріб «ФМ»), навігаційно-пілотажне і прицільне обладнання від Ту-22К. У другому варіанті передбачалися двигуни НК-144-11 (виріб «ФМА»), нове і перспективне обладнання літака. Також передбачалося два варіанти в побудові системи оборони — традиційне гарматне з елементами РЕП або більш розвинений комплекс РЕП за рахунок відмови від кормової баштової установки.
Ту-22М0 Редагувати
28 листопада 1967 року Рада Міністрів СРСР випустила Постанову № 1098—378, згідно з якою перед ОКБ Туполева ставилося завдання про проектування модифікації Ту-22К — Ту-22 км з крилом змінної стріловидності і двома ДТРДФ НК-144 (НК-144-2). Тим самим було покладено початок офіційної стадії розробок серії Ту-22М.
Восени 1967року за результатами макетної комісії та матеріалами ескізного проекту було ухвалено рішення розпочати будівництво серії літаків Ту-22М0 («45-00») на Казанському авіаційному заводі ім. Горбунова (КАЗ ім. Горбунова, до середини 1960-х завод № 22 МАП). Головним конструктором літака був призначений Д. С. Марков.
За результатами роботи макетної комісії восени 1967 р. було вирішено будувати дослідну серію літаків «45-00» за програмою першого етапу — з устаткуванням від Ту-22К і двигунами «ФМ».
Перший літак Ту-22М0 був побудований до середини 1969 року і 30 серпня 1969 він здійснив свій перший політ (командир корабля льотчик-випробувач В. П. Борисов). Паралельно з випробуваннями в Казані йшло виробництво серійних літаків Ту-22М0. До кінця 1972 року було побудовано 9 Ту-22М0, п'ять з яких застосовувалися для перепідготовки екіпажів бомбардувальників у Центрі бойової підготовки та застосування Дальньої авіації в Рязані. На заході літаки цієї серії довгий час знали під службовим найменуванням Ту-26.
В ході льотних випробувань з'ясувалося, що основні льотні характеристики нового літака виявилися навіть гіршими, ніж у Ту-22К, і потрібно провести великий обсяг робіт з його модернізації. Командування ВПС вимагало удосконалити льотно-технічні характеристики літака і його бортове обладнання. У грудні 1969 року а на другому етапі доведення Ту-22М приймається рішення щодо модернізації Ту-22М0 в Ту-22М1.
Ту-22М1 Редагувати
З 1970 року в ОКБ Туполева велося проектування літака Ту-22М1 («45-01») з урахуванням досвіду розробок і випробувань Ту-22М0.
У ході модернізації вдалося значно (на три тонни) знизити масу планера і поліпшити аеродинаміку. Суттєвих змін зазнали конструкція повітрязабірників, механізація і геометрія крил, система оборонного озброєння (була встановлена дистанційно керована гарматна установка 9А-502 з двома гарматами ГШ-23Л і боєзапасом в 1200 снарядів) і схема забарвлення: літак фарбувався в сірий, нижня частину фюзеляжу і площин — в білий «протиатомний» колір. Вперше на літак такого класу була встановлена багатофункціональна автоматична бортова система управління АБСУ−145, з необоротним гідропідсилювачем і електродистанційним каналом по крену. Виконано комплекс робіт з наступальному зброї, зокрема проведена модифікація ракети Х-22 в Х-22М (виріб Д2М), переважно за системою наведення.
Влітку 1971 року на Казанському авіаційному заводі було завершено збирання першого Ту-22М1 з двигунами НК-144-22. 28 липня 1971 року почалися його льотні випробування. Ще до закінчення випробувань, було вирішено почати серійний випуск літака. До кінця 1972 року на КАЗ побудували дев'ять літаків типу Ту-22М1. Частина з них використовувалася для випробувань при доведенні літака і його систем, частина була передана в 33 Центр бойової підготовки морської авіації.
У стройові частини ВПС СРСР Ту-22М1 не надходив. У великій серії вирішено було будувати Ту-22М2 — подальший розвиток Ту-22М1 з двигунами НК-22 (потужністю 20 000 кгс кожен), на якому вдалося позбутися від багатьох недоліків попередніх варіантів Ту-22М.
Ту-22М2 Редагувати
Ту-22М2, як і подальші розробки ОКБ за темою «45», чисто зовні залишили від Ту-22 тільки передню стійку шасі і частково вантажовідсік з напівутопленною ракетою Х-22Н. Все інше, так чи інакше, зазнало змін.
Ту-22М2 («45-02») планувалося будувати з поліпшеними двигунами НК-23 (22000 кгс, 0,85 кг/кгс годин) з можливістю їх заміни більш потужними і економічними двигунами НК-25, проте всі серійні машини отримали НК-144-22 серії 2, з тягою на форсажі близько 20000 кгс (НК-144 мав форсажну тягу 17500 кгс). Масу літака передбачалося знизити приблизно на 1400–1500 кг. Бортове обладнання ТУ-22М2 було структуровано у кілька взаємопов'язаних бортових систем:
- Навігаційний комплекс НК-45 з цифровою системою керування «Орбіта-10ТС-45»;
- Автоматична бортова система керування АБСУ-145М;
- Панорамно-прицільна радіолокаційна станція ПНА;
- Оптико-телевізійний бомбардувальний приціл ОПБ-15Т;
- Стрілецький радіолокаційний приціл ПРС-4КМ;
- телевізійний стрілецький приціл ТП-1км
- Система РЕБ — станції «Бузок».
Велася активна робота з поліпшення аеродинамічних якостей літака (особливо в польотах на малих висотах з метою подолання ППО супротивника). Система катапультування екіпажу була модифікована і забезпечувала покидання літака вгору (на колишніх моделях покидання відбувалося вниз, що накладало обмеження на мінімальну висоту при катапультування). У цілому льотно-технічні характеристики літака залишилися на рівні Ту-22М1.
Перший побудований на Казанському авіаційному заводі Ту-22М2 здійснив політ 7 травня 1973 року (випробування і доведення тривали аж до 1975 року).
Вночі 14 травня 1976 року на серійному Ту-22М2 під командуванням В. Борисова був виконаний випробувальний політ на максимальну дальність з однією повітряною дозаправкою. Дальність польоту літака склала близько 7000 км. Політ був зафіксований американськими розвідувальними супутниками, і вже на наступний день карта польоту була надана американською делегацією на переговорах в Женеві щодо скорочення стратегічних наступальних озброєннях ОСО-2. Незважаючи на всі старання делегації СРСР під керівництвом Міністра закордонних справ А. Громико, американці наполягли на включенні Ту-22М2 у список стратегічних сил СРСР, хоча, по суті, цей літак не міг працювати по території США. Після довгих і важких переговорів була досягнута домовленість про демонтаж з усіх машин штанг дозаправки і обмеження в темпі виробництва Казанським авіазаводом до 20-ти машин на рік.
Американці вели активну розвідку і добре знали про ефективність можливого бойового застосування Ту-22М2. Основна зброя літака — протикорабельна гіперзвукова крилата ракета Х-22Н з полегшеною фугасно-кумулятивною бойовою частиною здатна випалити в борту корабля дірку площею 22 кв.м. і в глибину до 12 м. Площинна[джерело?] ракета Х-22ПСІ споряджається мегатонною БЧ, з дальністю пуску майже 500 км. Літак одним ударом вільнопадаючими бомбами переорює площу, еквівалентну площі 35 стандартних футбольних полів.[джерело?] Можливості прицільного обладнання дозволяють потрапити одиночною бомбою в малу споруду з 10 кілометрової висоти.[джерело?]
Для керівництва СРСР було влаштовано показ літака, для чого на полігоні збудували макети похідної колони танкового полку. Один Ту-22М накрив площинним бомбовим ударом всю колону і заодно виніс скло на спостережному пункті, де перебувала делегація. Леонід Брежнєв, перебуваючи під величезним враженням від побаченого, нагородив командира екіпажу орденом Червоного прапора.
У серпні 1976 ТУ-22М2 приймається на озброєння Авіації ВМФ і Дальньої авіації (рідкісний випадок, коли нова машина спочатку надходила в морську авіацію). Серійне виробництво Ту-22М2 тривало аж до 1983 року. За цей час було побудовано 211 Ту-22М2.
Одна машина з перших серій Ту-22М2 переобладнана в Ту-22МП — постановник перешкод і носій ракети Х-22МП з напівактивною системою наведення на випромінювання РЛС супротивника — ПГП-К. У носовій частині літака додатково встановлювалася РЛС «Курс-Н». Літак серійно не будувався.
Роботи щодо подальшого розвитку проєкту з поліпшення аеродинамічних показників літака і поява нових, більш досконалих двигунів призвели в подальшому до створення найдосконалішої серійної модифікації Ту-22М — літака Ту-22М3 («45-03»).
Незважаючи на всі виявлені недоліки, Ту-22М2 активно експлуатувався. Абсолютно нормальним вважалося підняти по тривозі 9 з 10 літаків в ескадрильї. Однак у гарнізонах постійно перебували представники промисловості (виїзні бригади) і виконувалися численні доопрацювання.
До середини 90-х років ще далеко не старі Ту-22М2 вже не літали і почали активно утилізуватися. На частині машин були виявлені тріщини в конструкції крила, але причини такого оперативного знищення великого парку літаків були, швидше, політичні.
Ту-22М3 Редагувати
У січні 1974 року а ВПК при Раді Міністрів СРСР ухвалив рішення щодо подальшої модифікації Ту-22М2 під двигуни НК-25. Передбачалося провести заміну двигунів, внести ряд істотних поліпшень в конструкцію і аеродинаміку літака і провести модернізацію більшої частини бортового обладнання та систем, зокрема, передбачалася установка нової РЛС прицільного комплексу. 26 червня 1974 року вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР № 534—187, що визначало розвиток Ту-22М з двигунами НК-25, з покращеною аеродинамікою планера, зі зниженою масою порожнього літака і з поліпшеними тактичними та експлуатаційними характеристиками.
У новій модифікації літака, що отримала назву Ту-22М3 («45-03»), були встановлені більш потужні і економічні двигуни НК-25 з електронною системою управління ЕСУД-25. Змінена конструкція каналів повітрязабірників — вхідний пристрій з вертикальною панеллю клина було перероблено на горизонтальний, за ідеологією МіГ-25, що дещо розвантажило крило (повітрозабірники стали «несучими»).
Повністю змінена система електропостачання літака. Встановлено нові безщіточні генератори з електронним управлінням і приводу постійних обертів, демонтовані шість електромашинних перетворювачів. Замість свинцевих акумуляторних батарей 12САМ-55 встановили дві лужні нікель-кадмієві батареї 20НКБН-25У3. Ці заходи істотно підвищили якість електроживлення і помітно зменшили кількість відмов систем літака.
Інші варіанти Редагувати
Ту-22МЗМ Редагувати
Ту-22М3 з модернізованим бортовим радіоелектронним обладнанням та можливістю використання високоточної зброї класу повітря-поверхня.
Ту-22М4 Редагувати
Початок розробки припав на 1983 рік. Модернізація з установкою нових двигунів НК-32 і зі зміною повітрозабірників двигунів. Модернізація БРЕО шляхом установки нового ПНК, РЛС «Огляд», комплексу РЕП. Розширення номенклатури засобів ураження: 6 КР Х-32 або 10 УР Х- 57 (з розміщенням на 6 внутрішніх і 4 зовнішніх точках підвіски) або УПАБ-1500 з телевізійною системою наведення. У 1990 р. був побудований 1 прототип. Роботи в даному напрямку були припинені в листопаді 1991 р.
Ту-22М5 Редагувати
Початок розробки в 1997 р., було виконано модифікацію обводів крила, поліпшення місцевої аеродинаміки і якості зовнішніх поверхонь з метою зниження ефективної площі розсіювання. Розширена номенклатура засобів ураження: 4 КР Х-101 або 6-8 Х-555. Установка системи управління польотом на малій висоті. Модернізація БРЕО.
Ту-22МР Редагувати
У грудні 1985 року почалися літні випробування далекого літака-розвідника Ту-22М3Р (виріб 4509), спроектованого на базі Ту-22М3. У 1989 році літак-розвідник під позначенням Ту-22МР передали в серійне виробництво. Перша експериментальна машина втрачена в авіакатастрофі. Надалі побудовано або переобладнано в розвідувальний варіант з бомбардувальників Ту-22М3 12 літаків. Літак спочатку передбачався для розвідки, постановки перешкод і зазначення цілей ударній групі Ту-22М, проте у зв’язку з розвалом СРСР програма виконана не була. Для забезпечення виконання бойового завдання Ту-22М в 80-х і 90-х роках у штаті полків була ескадрилья Ту-16 у варіантах розвідників і постановників перешкод. Станом на 2011 рік, у зв'язку з загальним розвалом економіки та деградацією кадрів жоден з Ту-22МР не експлуатується.
Виробництво Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. (січень 2013) |
На початку 2013 року в ЗМІ з'явились повідомлення про досягнення згоди між Росією та Китаєм про закупівлю Пекіном виробничої лінії по збиранню бомбардувальників Ту-22М3 на суму 1,5 млрд. доларів США. Зібрані в Китаї бомбардувальники надійдуть на озброєння ВМС НВАК під індексом H-10.
Згідно з цими повідомленнями, Росія поставить машинокомплекти для збирання 36 літаків (та двигунів до них). Перша партія складатиметься з 12 машин, друга — з 24. Ту-22М3 буде поставлятися у модернізованому варіанті з підвищеною дальністю польоту (6800 км) і бойовим навантаженням 24 т. Бомбардувальник-ракетоносець, як і раніше вважається серйозною загрозою для багатьох новітніх систем зброї противника. Ця загроза ще більше зросте, якщо Китаю будуть поставлятися крилаті ракети Х-22 «Буря» (AS-4), виробництва КБ «Радуга» великої дальності.
Літаки Ту-22М3 використовуватимуться для завдавання ударів по морських цілях у режимі польоту на малій висоті (щоб уникнути виявлення радарами). Вони можуть бути використані для створення буферної зони навколо суходолу КНР.
Бойове застосування Редагувати
Громадянська війна в Сирії Редагувати
8 грудня 2015 року Міністерство оборони РФ на офіційному каналі youtube поширило відео під назвою «Масований авіаудар по об'єктах терористів літаками Дальньої авіації та авіагрупи в Сирії». По цьому відео Спільнота InformNapalm ідентифікувала дальній надзвуковий бомбардувальник Ту-22М3 з бортовим номером 24 «червоний», реєстраційний номер RF-94154, під ім'ям «Михайло Шидловський» зі складу 43-го Центру бойового застосування й підготовки льотного складу (рос. — ЦБП ПЛС).
Також у цьому відеоролику МО РФ були зафіксовані й інші Ту-22М3:
- бортовий 28 «червоний» RF-94157 із 43-ї ЦБЗ ПЛС
- бортовий 46 «чорний»
- бортовий 54 «чорний»
Авіація 52-го гвардійського важко-бомбардувального авіаполку, місце базування — Шайківка (Калузька область) використовується в каральній операції проти сирійського народу, про що свідчить інформація з іншого відео МО РФ «Масований удар літаками Дальньої авіації по об'єктах в Сирії», опублікованого 17 листопада 2015 року.
Наприкінці травня 2021 року на авіабазу «Хмеймім» було перекинуто три Ту-22М3. Як заявили у міноборони Росії, «після виконання навчальних завдань, бомбардувальники повернуться на аеродроми постійного базування у Росії».
Розташування авіабази «Хмеймім» дає можливість літакам Ту-22М3 здійснювати патрулювання Середземного моря, а радіус застосування без дозаправки в повітрі сягає Лівії, Судану тощо. На оприлюдненому російським міноборони відео було видно зліт із закріпленою на зовнішній підвісці надзвуковою протикорабельною ракетою Х-22 (або модернізованою Х-32).
Російсько-українська війна Редагувати
28 лютого 2022 року по українському Харкову завдав удар російський стратегічний бомбардувальник-ракетоносій Ту-22М3. Про це 1 березня повідомило Командування Повітряних Сил ЗСУ. З літака по мирному місту було випущено 16 ракет класу «повітря-поверхня».
14 квітня Ту-22М3 бомбардували Маріуполь. Іще 10 квітня у проросійських групах у соціальних мережах стали з'являтись повідомлення про застосування некерованих бомб ФАБ-3000 для бомбардування об'єктів «Азовсталі» з бомбардувальників Ту-22М3.
За даними видання Defense Express, вночі на 9 травня 2022 року російські агресори застосували до шести ракет Х-22 по об'єктах у містах Донецької області, що знаходяться в прифронтовій зоні. Інших подробиць відомо на той час не було, окрім того, що пусковою платформою для цих крилатих ракет служать літаки Ту-22М3.
9 травня 2022 року з літаків стратегічної авіації Ту-22М3 по цивільних об'єктах в Одеській області було пущено три ракети комплексу «Кинджал». Внаслідок удару завдано поранення двом людям і спричинено руйнування п'яти будівель туристичної інфраструктури.
11 травня 2022 року в інтернеті було поширене відео, зняте з кабіни літака Ту-22М3 під час пуску пари крилатих ракет, начебто Х-22 (але могли бути і ззовні ідентичні Х-32). З контексту випливає, що на відео було зафіксовано пуски крилатих ракет по Україні, хоча беззаперечних доказів того, що це пуски саме по Україні, у відео не показано.
5 грудня 2022 року, під час підготовки чергового масованого ракетного обстрілу об'єктів енергетичної інфраструктури в Україні на авіабазах стратегічної авіації «Енгельс» та «Дягілєво» стались вибухи (за твердженнями російського міністерства оборони — авіабази були вражені українськими БПЛА). Внаслідок ударів на землі залишились кілька стратегічних ракетоносців, у випадку Дягілєво — Ту-22М3 з бортовим номером RF-34110 («02» червоний) споряджений ракетою Х-22, а в «Енгельсі» — пошкоджений Ту-95МС.
Аварії та катастрофи Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. |
22 січня 2019 року при посадці у вкрай поганих погодних умовах на військовий аеродром на авіабазі «Оленья», яка розташована на Кольському півострові за 92 км на південь від Мурманська неподалік міста Оленєгорськ сталась авіакатастрофа — розбився Ту-22М3. Відомо, що з чотирьох членів екіпажу вдалось вижити командиру та штурману, однак останній згодом помер у лікарні від отриманих пошкоджень. На оприлюдненому відео видно, що після першого торкання злітно-посадкової смуги, літак «підскочив» й буквально розломився у повітрі. При цьому він загорівся, а його охоплена вогнем кабіна відірвалася і почала перекидатися по землі. Охоплена полум'ям хвостова частина з двигунами пролетіла трохи більше та впала неподалік.
23 березня 2021 року на аеродромі Шайковка під Калугою через нештатне спрацювання катапультного обладнання на землі загинуло троє членів екіпажу Ту-22М3. Відомо, що на аеродромі Шайковка розташований 52-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаполк (в/ч 33310), озброєний бомбардувальниками Ту-95МС і Ту-22М3. За даними «НТВ» зазначено, що в результаті інциденту загинув командир полку полковник Вадим Белослюдцев.
5 грудня 2022 року внаслідок удару по авіабазі стратегічної авіації «Дягілєво» був пошкоджений Ту-22М3 з бортовим номером RF-34110 («02» червоний) споряджений ракетою Х-22. На поширених згодом фото було видно ушкодження хвостової частини літака, зокрема обшивка кіля та рулі висоти, форсажні камери двигунів та хвостова артустановка.
17 серпня 2023 року була атакована авіабаза Шайківка Калузької області. Як повідомлялося, був ушкоджений один Ту-22М3[джерело?].
19 серпня 2023 року близько 10 ранку була атакована авіабаза Сольці безпілотними апаратами коптерного типу. Були непідтверджені повідомлення про ураження двох літаків Ту-22М3. Наступного дня було поширене фото одного Ту-22М3 повністю охопленого вогнем, з уже знищеним вогнем центропланом. Тако на авіабазі було підтверджено аварійну посадку ще одного Ту-22М3 (літак сильно пошкоджений).
Оператори Редагувати
Росія — 62 Ту-22М3[джерело?]. Справних 27, іще 2 у ремонті (за даними ГУР МО України станом на другу половину серпня 2023 р.);
- СРСР
- Україна — Ту-22М стояли на озброєнні ВПС України у 1992—2003 роках у кількості: 17–22 Ту-22М2, 43–60 Ту-22М3. Утилізовані. 4 одиниці залишені для музейної експозиції.
Україна Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. (січень 2013) |
Коли в 1991 році Радянський Союз розпався, Україна отримала у спадок стратегічні бомбардувальники Ту-22М2 та Ту-22М3.
На авіабазі Полтава базувався 185-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаполк. У 1991 році на озброєнні 185-го важкого бомбардувального авіаполку перебувало 6 Ту-16П і 18 Ту-22М3.
На авіабазі Кульбакіне базувався 540-й інструкторсько-дослідний морський ракетоносний авіаційний полк. У 1992 році на озброєнні авіаполку перебувало 29 Ту-22М2/М3 і 20 Ту-16К. На початку 1990-х років Ту-16К і Ту-22М2 були відправлені на бази зберігання, а потім утилізовані.
1-2 серпня 1996 р. на полігоні Києво-Олександрівка в Миколаївській області проходили навчання. Під час цих навчань бомбардувальники, діючи під прикриттям Су-27, здійснили «килимове» бомбардування об'єктів «супротивника» у оперативній глибині, скинувши при цьому за один виліт майже півтори сотні 250-кг уламково-фугасних авіабомб.
У 1998 році Ту-22М-3 зі складу полтавської авіадивізії брав учать у RIAT-98 та став першим призером — його екіпаж під командуванням підполковника Миколи Меншикова був визнаний переможцем в конкурсі на кращу посадку. В його кабіні побували принц Філіп, чоловік королеви Великої Британії Єлизавети II, і наслідний принц Йорданії Фейсал.
Надалі Ту-22М3 українських ВПС епізодично залучались до участі у деяких інших навчаннях. Зокрема, 27 серпня 2000 р. один літак цього типу узяв участь у третьому етапі навчань ППО Співдружності незалежних держав «Бойова спідружність — 2000», що проходили на полігоні Ашулук під Астраханню (Російська Федерація). У ході цих навчань Ту-22М3, імітуючи використання крилатих ракет, запустив повітряну мішень, яку перехопили два українські винищувачі Су-27. Приблизно в той же час два екіпажі 185-го вбап з Полтави подолали понад 4000 км і вразили навчальні цілі в Баренцевому морі.
Брали участь у авіаційних парадах до Дня незалежності України. На початку червня 2002 р. Ту-22М3 представляв українські ВПС на міжнародному авіашоу в Братиславі, де здобув приз «за найбільш вражаючий літак».
У 2002–2006 роках на авіабазах в Миколаєві, Полтаві, Прилуках та Білій Церкві було ліквідовано 60 Ту-22М (43 Ту-22М3 та 17 Ту-22М2), що перебували на озброєнні ВПС і авіації ВМС України, а також перебували на базах зберігання і авіаремонтних заводах. Також на авіабазі Озерне було знищено 423 авіаційні крилаті ракети Х-22. Для музейної експозиції було залишено 4 Ту-22М, з яких один Ту-22М3 перебуває в Полтавському музеї дальньої та стратегічної авіації, і по одному Ту-22М0, Ту-22М2 і Ту-22М3 — в Державному музеї авіації України.
Не на камеру офіцери авіації розповіли: саме вильоти українських Ту-22М3 ставили крапку у трьох територіальних конфліктах. У 1997 році, коли Румунія забажала острів Зміїний, також у 1997 році, коли був перший конфлікт з Росією навколо острова Тузла. І вже в 2003 році, коли Москва дала вказівку насипати косу до цього острова, але потім зупинила роботи.
Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у період з 2004–2018 роки встановила, що лише на підставі даних про розподіл Чорноморського флоту Україна отримала 20 одиниць сучасних стратегічних бомбардувальників Ту-22М3 (19 одиниць були передані РФ), які з невідомих мотивів зняті з озброєння ЗСУ продані та/або утилізовані, хоча такі дії не вимагалися за укладеними міжнародно-правовими договорами щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь, зокрема за Договором про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь від 31 липня 1991 року та Лісабонського протоколу 23 травня 1992 року.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Китай закупить виробничі лінії для збірки бомбардувальників Ту-22М3. Військова панорама. 4 січня 2013. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 січня 2013.
- The Aviationist » Why China’s Tu-22 bombers would represent a serious threat to U.S. Navy aircraft carriers. theaviationist.com. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 7 січня 2013.
- ↑ . InformNapalm. 10 грудня 2015. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
- Люксіков Михайло (25 травня 2021). . Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 30 травня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- Thomas Newdick (25 травня 2021). . The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- Thomas Newdick (26 травня 2021). . The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- Росіяни задіяли стратегічний бомбардувальник-ракетоносець Ту-22 для удару по Харкову [ 1 березня 2022 у Wayback Machine.]. zaxid.net, 1 березня 2022.
- Росія вперше застосувала дальню авіацію для бомбардування Маріуполя, — Міноборони
- Для бомбардування Маріуполя рашисти застосовують вже "сталінські" авіабомби. Defense Express. 10 квітня 2022.
- Рашисти для ударів по Україні вперше застосували радянські крилаті ракети Х-22. Defense Express. 9 травня 2022.
- Ворог випустив по Одесі сім ракет, є загиблий і поранені. Укрінформ. 10 травня 2022.
- росія вдарила по Одесі ракетами «Кинджал», є постраждалі та руйнування. Укрінформ. 9 травня 2022.
- Thomas Newdick (11 травня 2022). We May Have Our First Sight Of A Russian Bomber Launching Missiles At Ukraine. The War Zone. The Drive.
- ↑ Вибухи на аеродромах – один з найбільш стратегічно значущих провалів Росії. Тексти. 6 грудня 2022.
- РФ вперше у бойових умовах втратила Ту-95 - супутникові знімки авіабази "Енгельс". Defense Express. 6 грудня 2022.
- David Cenciotti (22 січня 2019). . The Aviationist. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
- . Український мілітарний портал. 22 січня 2019. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
- . Ukrainian Military Pages. 27 січня 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 24 березня 2021.
- Люксіков Михайло (23 березня 2021). . Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
- . Inform Napalm (ua). 24 березня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
- Чи зможуть росіяни відремонтувати Ту-22М3, побитий "прильотом" від ЗСУ по "Дягилево". Defense Express. 6 грудня 2022.
- Ту-22М3 знищено: красномовне фото результату роботи невідомих дронів та важливі деталі. Defense Express. 20 серпня 2023.
- https://twitter.com/igorsushko/status/1693340669006557627?t=fws6AAGPm-0R87w4yq9YTw&s=19. Twitter (укр.). Процитовано 20 серпня 2023.
- Буданов розповів, скільки справних бомбардувальників Ту-22М3 лишилося у Росії. Укрінформ. 24 серпня 2023.
- 185th Guards Kirovogradsko-Budapeshtskiy Red Banner Heavy Bomber Aviation Regiment [ 24 грудня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- Авіація ВМФ, 33 ЦБЗ ПЛС-Кульбакине [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- 540th Instructor-Research Maritime Missile Aviation Regiment [ 12 січня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- . Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
- ↑ 27 січня в Полтаві відбудеться завершальний етап Програми ліквідації важких бомбардувальників типу Ту-22М3 та авіаційних ракет типу Х-22 () // kmu.gov.ua, 26 січня 2006
- . ZIK. 30 березня 2018. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 25 листопада 2019.
- . Ukrainian Military Pages. 11 червня 2019. Архів оригіналу за 11 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
Посилання Редагувати
- Гіперзвукова зброя[недоступне посилання з липня 2019]
- Ту-22М: історія створення та експлуатації [ 31 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Росіяни атакували Маріуполь з бомбардувальників Ту-22М3. Використали бомби понад 30-річної давності – дивіться на відео 18.04.2022