Тригла́в — божество давніх полабських слов'ян, втілення принципу триєдності світу та можливо верховний бог. Культ Триглава був поширений у Полаб'ї та Помор'ї на території сучасних Польщі та Німеччини.
| Триглав | |
|---|---|
| Сучасна скульптура Триглава у Воліні, Польща | |
| Божество в | слов'янська міфологія і лужицька міфологіяd |
| Значення імені | Триголовий |
| Місцевість | Полаб'я та Помор'я |
| Заняття | керування небом, землею та підземним світом |
| Згадки | хроніки |
| Атрибути | спис, чорний кінь |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Опис Редагувати
Опис ідола Триглава, що стояв у Щецині, міститься в усіх трьох житіях єпископа Оттона Бамберзького, який його знищив, складених у XII столітті Гербордом, Еббоном і ченцем Пріфлінгенським. Так Герборд повідомляє, ще в 1124:
|
Еббон дає такий опис статуї:
1126 Щецин… містить в собі три гори, з яких середня і найвища присвячена верховному богу язичників Триглаву; на ній є триглава статуя, у якої очі й уста закриті золотою пов'язкою. Як пояснюють жерці ідолів, головний бог має три голови, тому що наглядає за трьома царствами, тобто небом, землею і пеклом, а обличчя закриває пов'язкою, оскільки гріхи людей приховує, немов не бачачи і не говорячи про них.
Культ Триглава Редагувати
Триглава вшановували слов'яни в Полаб'ї та Помор'ї ще принаймні в XII ст. Еббон описував ворожіння біля ідоля Триглава, що полягало в проводженні чорного коня повз покладені на землю 9 списів. Ворожінням визначалося чи слід вирушати на війну: якщо кінь не торкався списів, це вважалося добрим знаком; якщо списи було порушено, від військового походу відмовлялися. Анонімний Прифлінґенський Монах згадував, що Триглаву були присвячені посріблені сідла.
Триголовцями називається поле між селами Хотимир (у простолюдді Коцемир) і Жабокруками в Тлумацькому районі Івано-Франківської області. Тут є гора, яку в минулому знали як Триголоватка, бо на ній стояв триголовий ідол.
Трактування образу Редагувати
Александр Ґейштор вважав, що Триглав виник як поєднання декількох архаїчних образів (з-поміж них Святовита й Велеса), які злилися з образом Перуна. Як пояснював Ґейштор, асоціація Триглава з чорним кольором вказує на його стародавні витоки, але сам Триглав з'явився порівняно пізно, коли слов'яни Полаб'я та Помор'я зіткнулися з потребою побудови власної державності, а відповідно й узагальнення численних місцевих вірувань. Деякі дослідники пов'язують Триглава з божеством Трояном, що фігурує серед східнослов'янських богів.
На думку Бориса Рибакова, Триглав — це евфемізм, пов'язаний з забороною на промовляння його справжнього, священного імені.
Деякі сучасні неоязичники називають тризуб Володимира Великого «триглавом», надаючи обом символам спільного значення: єдності світів Прави, Яви і Нави.
Археологія Редагувати
У 1768 р. була знайдена бронзова статуетка Триглава коло села Прилвиць (нім. Prillwitzer Idole) та експонувалася на виставці Лужицького музею в м. Котбусі (на сході Німеччини). Це частина збірки відомої як «Прилвицькі ідоли[ru]», котрі академічною наукою вважаються підробними.
Ідол Триглава зі Щецина має паралелі зі Збручанським ідолом, проте їхній зв'язок сумнівний.
У масовій культурі Редагувати
Триглава було популяризовано неоязичниками з посиланням на Велесову книгу, котра серед академіків здебільшого визнана підробкою. В неоязичницьцих інтерпретаціях зустрічається ототожнення Триглава з християнською Трійцею та представлення як триєдиності богів Сварога, Перуна і Святовита. Певний внесок до такого уявлення зробив Володимир Шаян, пишучи про розповсюдженість символів триєдиності.
У відеогрі EVE Online є космічна цивілізація Триглавський колектив, заснована на образі слов'янських народів. Вона поділяється на клади (клани) Перуна, Сварога та Велеса.
Див. також Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Триглав (божество) |
Примітки Редагувати
- Köpke, Rudolf. Herbordi Dialogus de vita Ottonis epsicopus Babenbergensis. II, 32. Hannover 1868. P. 89-91; див. повний текст на DMGH [ 30 серпня 2006 у Wayback Machine.].
- Ebo. Vita Ottonts episcopi Bambergensis. III, 1. Ed. Jaffe, Monumnta Bambergensia (Bibliaiheca rerum Germamcarum 5, 1869) P. 580—692; ed. Wikarjak-Liman, Manumenta Polonine historica, ser. novas 7, 2 (1969).
- ↑ Ґейштор, Александр (2015). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 140–145.
- Пушик Степан. Бусова книга. Історія, фольклор, міфи. — Івано-Франківськ: Нова Зоря,2016. —Том шостий. Книга друга. — С. 207—208.
- ↑ Рыбаков, Б. А. (1987). Язычество древней Руси. Москва: Наука. с. 241.
- Пашник, Світовит (2022). Триглав. Руське Православне Коло.
- Werner Meskank, «Sfalšowani přibohojo Słowjanow [ 17 червня 2015 у Wayback Machine.]», Chosebuz — 10.01.2006
- Сергей Прямчук, «Фальсификация славянских Богов — идолов в Германии [ 21 липня 2015 у Wayback Machine.]», 2008 г. (рос.)
- ТЕОЛОГІЯ ТРИГЛАВА ЗА УКРАЇНСЬКИМИ ДЖЕРЕЛАМИ. www.oru.org.ua. Процитовано 27 липня 2022.
- Triglavian Collective. EVE Universe (англ.). Процитовано 27 липня 2022.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.