Тремблер прямодзьобий

? Тремблер прямодзьобий
Охоронний статус
Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Пересмішникові (Mimidae) Рід: Тремблер (Toxostoma) Вид: Тремблер прямодзьобий
Біноміальна назва
Toxostoma rufum (Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Toxostoma rufum Віківиди: Toxostoma rufum ITIS: 178627 МСОП: 22711099 NCBI: 58210 Fossilworks: 129842

Тремблер прямодзьобий (Toxostoma rufum) — вид птахів родини пересмішникових (Mimidae), Тремблер прямодзьобий у великій кількості поширений у східній і центральній частині Сполучених Штатів, а також у південній і центральній Канаді, і це єдиний тремблер, який мешкає переважно на схід від Скелястих гір і центрального Техасу. Тремблер прямодзьобий — символічний птах штату Джорджія.

Будучи представником роду Toxostoma, цей птах є відносно великим за розміром серед інших тремблерів. Має коричневу верхню частину з білою нижньою частиною з темними смугами. Через це його часто плутають з меншим дроздом лісовим (Hylocichla mustelina). Тремблер прямодзьобий відомий тим, що має понад 1000 типів пісень, що є найбільшим репертуаром пісень птахів. Проте кожна нота зазвичай повторюється у двох-трьох фразах.

Тремблер прямодзьобий є всеїдним, його раціон варіюється від комах до фруктів і горіхів. Звичайними місцями гніздування є кущі, невеликі дерева, іноді кладе гніздо на землі. Тремблер прямодзьобий, як правило, малопомітний, але територіальний птах. Особливо коли захищає гніздо, він може нападати і старатись відігнати навіть великих тварин чи людину.

Таксономія та найменування

Тремблер прямодзьобий найперше був описаний Карлом Ліннеєм у його знаковому 10-му виданні Systema Naturae 1758 року як Turdus rufus. Назва роду Toxostoma походить від давньогрецького toxon, «лук» або «арка» і stoma, «рот». Видовий епітет rufum по-латині означає «червоний, бурий».

Незважаючи на те, що цей птах не належить до родини дроздів, його іноді помилково називають бурим дроздом. Помилкове уявлення про назву могло бути тому, що вважається, що англійське слово thrasher ("молотник") походить від слова thrush ("дрізд"). Натураліст Марк Кейтсбі назвав його дроздом лисячого кольору. Українська видова назва, введена Геннадієм Фесенком, не цілком точно відображає зовнішність птаха, оскільки дзьоб у тремблера не прямий, а дещо загнутий.

Генетичні дослідження виявили, що тремблер прямодзьобий найбільше споріднений з рудим і козумельським тремблерами (T. longirostre & guttatum ) у межах роду Toxostoma.

Опис

Тремблер прямодзьобий яскраво-червонувато-коричневий зверху з тонкими темними смугами на світлому низу. Має груди білуватого кольору з помітними краплеподібними плямами на грудях. Його довгий рудий хвіст закруглений із блідішими кутами, а очі яскраво-жовті. Його дзьоб коричневий, довгий і загнутий донизу. І самець, і самка зовні схожі. Зовнішній вигляд ювенільних осіб тремблера прямодзьобого не відрізняється від дорослих, за винятком текстури оперення, менш виразних плямок на верхній частині та райдужної оболонки оливкового кольору.

Доросла особина з ювенільною (справа) у Вірджинії, США

Тремблер прямодзьобий є досить великим як на горобцеподібних, птахом, зазвичай має помірні розміри для тремблера, він значно більший за пересмішника осокового (Oreoscoptes montanus), але схожий або дещо менший за розміром, ніж більш коричневі види Toxostoma, які зустрічаються далі на захід. Дорослі розміри приблизно від 23,5 до 30,5 см довгі з розмахом крил від 29 до 33 см і важать 61—89 г із середнім значенням 68 г. Серед стандартних вимірювань хорда крила становить 9,5 до 11,5 см, хвіст 10,9—14,1 см, дзьоб 2,2—2,9 см і заплесно становить 3,2—3,6 см. Є два підвиди тремблера прямодзьобого — T. rufum rufum поширений у східній половині Канади та Сполучених Штатів і T. rufum longicauda (Baird), 1858)), більше поширений у центральній частині Сполучених Штатів на схід від Скелястих гір і на півдні центральної Канади. Західний тремблер відрізняється більш коричневим верхом, білішими смугами на крилах і темнішими плямами на грудях, ніж T.rufum rufum.

Тривалість життя тремблера прямодзьобого варіює від року до року, оскільки рівень виживання в перший рік становить 35%, 50% між другим і третім роками та 75% між третім і четвертим роками. Хвороби та вплив холодної погоди є одними з факторів, що обмежують тривалість життя. Проте найдовша тривалість життя в дикій природі становить 12 років, і відносно стільки само в неволі.

Подібні види

У схожого на вигляд тремблера рудого значно менший ареал поширення. У нього сірі голова та шия, а також довший дзьоб, ніж у тремблера прямодзьобого. Зовнішнім виглядом тремблер прямодзьобий також разюче схожий на дрозда лісового, птаха, з яким його часто плутають. Однак лісовий дрізд має темні плями на нижній частині, а не коричневі смуги, як у тремблера, має темні очі, коротший хвіст, коротший і прямий дзьоб (з головою, як правило, типовішою для дрозда), і явно менший розміром.

Поширення і середовище проживання

У Техасі, США

Тремблер прямодзьобий живе в різних місцях проживання. Воліє жити на узліссях, у заростях і густих чагарниках, часто шукаючи їжу в сухому листі на землі. Він також може жити в сільськогосподарських районах і поблизу приміських територій, але рідше тримається поблизу людського житла, ніж інші види птахів. Тремблер прямодзьобий часто бореться за середовище існування та потенційні місця гніздування з іншими птахами, зазвичай ініціаторами цього є самці.

Тремблер прямодзьобий є сильним, але частковим мігрантом, оскільки птах цілорічний мешканець південної частини свого ареалу. Ареал гніздування включає Сполучені Штати та Канаду на схід від Скелястих гір, але іноді його помічають і західніше від Скелястих гір. Збільшення кількості дерев на Великих рівнинах протягом останнього століття внаслідок гасіння пожеж і висадки дерев сприяло розширенню ареалу тремблера прямодзьобого на захід, як і ареалу багатьох інших видів птахів. Дослідження показують, що птахи, які живуть у регіоні Нової Англії в Сполучених Штатах під час сезону розмноження, летять до Кароліни та Джорджії, птахи, розташовані на сході Міссісіпі, зимують від Арканзасу до Джорджії, а птахи, розташовані в Дакоті та провінціях центральної Канади, прямують до східного Техасу та Луїзіани. Під час міграції перелітає зазвичай на короткі відстані та вночі. Існують також записи про зимівлю птаха в Мексиці , а також британський запис про трансатлантичного ваґранта.

Поведінка

Картина Джона Джеймса Одюбона із зображенням тремблерів

Тремблер шукає поживу в лісовій підстилці

Тремблерів прямодзьобих бачать як поодинці, так і парами. Тремблер прямодзьобий зазвичай є невловимим птахом і зберігає свою ухильність, літаючи у пониззі рослинності. Коли його турбують, він зазвичай ховається в заростях із кудкудаканням. Тремблери проводять більшу частину часу на рівні ґрунту або невисоко від землі. Зазвичай можна побачити самця, який співає, сидячи на безлистій гілці. Тремблер прямодзьобий відомий своєю агресивною поведінкою, і є стійким захисником свого гнізда. Однак його англійська назва («молотник») походить не від нападу на передбачувані загрози, а, як вважають, від шуму, який птах видає, порпаючись у підстилці. Вважається також, що назва походить від звуку, який він видає, намагаючись розбити знайдених великих комах, щоб убити їх та з’їсти.

Харчування

Цей птах всеїдний, його дієта включає комах, ягоди, горіхи та насіння, а також дощових черв'яків, равликів та іноді ящірок і жаб. За різними сезонами та ареалом розмноження було виявлено, що 63% вмісту шлунка складається з тваринного матеріалу, решта 37% – рослинного. Під час сезону розмноження раціон складається переважно з жуків, коників та інших членистоногих, а також фруктів, горіхів і насіння. Понад 80% раціону тремблера прямодзьобого з Іллінойсу складається з тваринних речовин, близько 50% - це жуки. В Айові було встановлено, що близько 20% літнього раціону складається з коників. Наприкінці літа він починає переходити на травоїдну дієту, зосереджуючись на фруктах, горіхах, насінні та зернових, 60% їжі в Іллінойсі становлять фрукти та насіння. Взимку звичайним раціоном тремблера прямодзьобого є фрукти та жолуді. Було виявлено, що зимуючі птахи в Техасі з’їдають 58% рослинного матеріалу (в основному цукрові ягоди та плоди отруйного плюща) і 42% тваринного матеріалу; до березня, у посушливий період, коли запаси їжі, як правило, нижчі, 80% їжі забезпечувались тваринами і лише 20% рослинами. Хребетних вживають у їжу лише зрідка і часто цк дрібні рептилії і земноводні, такі як ящірки, маленькі або молоді змії, деревні жаби та саламандри.

Тремблер прямодзьобий використовує свій зір, шукаючи їжу. Зазвичай він шукає їжу під листям, кущами та залишками ґрунту на землі, орудуючи дзьобом. Він рухається по поверхні з боку в бік і досліджує територію, де нещодавно знаходив поживу. Тремблер прямодзьобий добує їжу подібно до тремблера рудого та тремблера кактусового (T. longirostre & bendirei), збираючи їжу з землі та з-під опалого листя, тоді як тремблери з різко загнутими дзьобами швидше риються в землі, щоб отримати поживу. Успіх пошуку корму на 25% більший у сухому листовому опаді порівняно з вологим листовим опадом. Тремблер прямодзьобий також може бити горіхи, наприклад жолуді, щоб видалити з них шкаралупу. Він також відзначається спритністю, ловлячи швидких комах, оскільки кількість хребців на його шиї перевищує жираф і верблюдів. В одному випадку було помічено, що тремблер прямодзьобий виривав ямку близько 1,5 см завглибшки, клав туди жолудь і бив по ньому дзьобом, доки він не тріснув, що може вважатись формою використання знаряддя. Під час лабораторного експерименту виявилося, що тремблер прямодзьобий здатний розпізнавати та відкидати токсичного східного тритона (Notophthalmus viridescens) і їстивного імітатора цього виду, червону саламандру ( Pseudotriton ruber ), але продовжував їсти доброякісних темних саламандр ( Desmognathus spp.).

Розмноження

Гніздо і яйця

Тремблери прямодзьобі зазвичай моногамні птахи, але зміна партнера все ж відбувається, іноді протягом того самого сезону. Сезон їхнього розмноження залежить від регіону. На південному сході Сполучених Штатів місяці розмноження починаються в лютому та березні, тоді як у травні та червні починається розмноження в північній частині їхнього гніздового ареалу. Коли самці потрапляють у місця розмноження, їх територія може становити від 0,81 до4,05 га. Приблизно в цей час року самці зазвичай найбільш активні, голосно співають, щоб залучити потенційних партнерок, і їх можна знайти на вершинах сідал. Ритуал залицяння передбачає обмін можливим матеріалом для гніздування. Самці співають тихіше, коли вони бачать самку, і це спонукає самку схопити гілочку чи листок і подати їх самцю, змахуючи крилами та цвірінькаючи. Самці також можуть подарувати подарунок у відповідь і наблизитись до самки. Обидві статі беруть участь у будівництві гнізда, коли партнери знайдуть одне одного, і спаровуються після того, як гніздо буде завершене.

Самка відкладає від 3 до 5 яєць, які зазвичай мають блакитний або зеленуватий відтінок з червонувато-коричневими плямами. Бувають рідкісні випадки відсутності плям на яйцях. Гніздо будують з гілочок, вистеляють травою, листям та іншою сухою рослинністю. Гнізда, як правило, будуються в густому чагарнику або низько на дереві, зазвичай до 2,1 м, але бували гнізда на висоті 6 м. Вони також іноді кладуть гнізда на землі. Від одинадцяти днів до двох тижнів яйця вилуплюються. Висиджують і вигодовують дитинчат обоє батьків, причому більшу частину насиджування виконує самка. Через дев'ять-тринадцять днів після вилуплення пташенята починають вилітати . За рік ці птахи виводять два, іноді навіть три виводки. Самець співає низку коротких повторюваних мелодійних фраз з відкритого місця, щоб оголосити про свою територію, а також дуже агресивно захищає гніздо, нападаючи на людей і тварин.

Вокальний розвиток

Спів, Іллінойс

Спів тремблера прямодзьобого

---

При проблемах гляньте в довідку.

Самець тремблера прямодзьобого може мати найбільший пісенний репертуар серед усіх північноамериканських птахів, який задокументовано як мінімум понад 1100 пісень. Деякі джерела стверджують, що кожна особина виконує до 3000 мелодичних фраз, тоді як інші наводять цифру понад 3000. Співочий голос самців зазвичай містить більш мелодійний тон, ніж спів спорідненого пересмішника сірого. Його пісня — це зв’язні фрази, які повторюються не більше трьох разів, але виконуються протягом хвилин за раз. Ближче до осені самець співає більш плавні мелодії. Взимку самці також можуть співати короткими фрагментами під час суперечок із сусідніми самцями.

Для молодих птахів характерні поклики тривоги. У дорослому віці тремблер прямодзьобий має в репертуарі численні звуків, які він видає в різних ситуаціях. Як самці, так і самки, коли їх провокують, видають цмокаючі та ті-е -ооо сигнали тривоги, а в сутінках і на світанку видають звуки гідж. Інші звуки можуть складатися з гострого, раптового chakk rrrrr, звуку tcheh на початку, який закінчується eeeur, kakaka та звуків, що нагадують шкрябання палицею по бетонному тротуару. Тремблер прямодзьобий відомий своїми імітаціями (як член родини Mimidae ), але в цій категорії вони не такі різноманітні, як їхній родич пересмішник багатоголосий. Однак під час сезону розмноження здатність самця до наслідування проявляється якнайкраще, імітуючи звуки пісеньок синиць гогстрочубих (Baeolophus bicolor), північних кардиналів ( Cardinalis cardinalis ), лісових дроздів, деколів золотистих (Colaptes auratus), а також інших видів птахів.

Хижацтво і загрози

Незважаючи на те, що цей птах доволі поширений і все ще звичайний, у деяких регіонах його чисельність зменшилася через втрату відповідного середовища проживання. Незважаючи на зниження, показник не опускається до статусу вразливих. Однією з природних неприємностей є вплив паразитичного вашера буроголового (Molothrus ater), але ці випадки нечасті. Щоразу, коли трапляються такі ситуації, тремблери прямодзьобі зазвичай викидають яйця вашерів. Іноді треьблери викидали свої власні яйця замість яєць вашерів через схожий розмір яйця, і принаймні одна зареєстрована пара виростила паразитичних пташенят. Північні кардинали та пеерсмішники сірі також є головними конкурентами трешерів у плані займаної території. Через очевидну відсутність адаптивної поведінки навколо подібних видів, трешерів часто виганяють із їхніх гніздових зон через територіальну конкуренцію. Тремблер прямодзьобий має тенденцію до подвійного виводку або зазнає невдачі під час перших спроб гніздування через хижацтво. Було помічено, як пересмішники сірі вторгаються в гнізда тремблерів прямодзьобих і розбивають їхні яйця. Крім пересмішників, змії, хижі птахи та коти належать до головних хижаків тремблера. У Канзасі принаймні вісім видів змій були ідентифіковані як потенційно серйозні джерела спустошення гнізд. Серед ідентифікованих пташиних хижаків дорослих особин є яструби чорноголові (Accipiter cooperii ), яструби великі (Accipiter gentilis), канюки ширококрилі (Buteo platypterus), підсоколики малі (Falco columbarius), сапсани (Falco peregrinus), сплюшки півкічні (Megascops asio), пугачі вірґінські (Bubo virginianus) сови неоарктичні (Strix varia) і вухаті сови (Asio otus).

Методи оборони тремблера прямодзьобого включають використання дзьоба, який може завдати значної шкоди меншим за нього видам, а також відганяння помахами крил та голосовими викриками.

Птах штату

Тремблер прямодзьобий є штатним птахом Джорджії. Тремблер прямодзьобий також був джерелом натхнення для назви колишньої команди Національної хокейної ліги Атланти, Атланта Трешерс, яка переїхала в 2011 році, щоб стати теперішньою Вінніпег Джетс (початкові Джетс переїхали до Фінікса в 1996 році, щоб перетворитися на Койотс).

Список літератури

1. BirdLife International (2012). Toxostoma rufum: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Catchpole, Clive K.; J.B. Slater; Peter (2003). Bird Song: Biological Themes and Variations. Cambridge University Press. с. [1]. ISBN 978-0-521-41799-0. 
4. Brewer, David (2001). Wrens, Dippers and Thrashers. Pica / Christopher Helm. с. 230. ISBN 978-1-873403-95-2. 
5. Linnaeus, C. (1758). Systema Naturae per Regna Tria Naturae, Secundum Classes, Ordines, Genera, Species, cum Characteribus, Differentiis, Synonymis, Locis. Tomus I. Editio Decima, Reformata (лат.) 1. Holmiae: Laurentius Salvius. с. 169. 
6. Jobling, James A (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 343, 389. ISBN 978-1-4081-2501-4. 
7. Mobley, Jason A. (2009). Birds of the World. Marshall Cavendish. с. 108. ISBN 978-0-7614-7775-4. 
8. Schaars, H. W. The Origin of the Common Names of Wisconsin Birds. The Passenger Pigeon 13 (1): 15–18. Процитовано 8 липня 2012. 
9. Brewer, David (2001). Wrens, Dippers and Thrashers. Pica / Christopher Helm. с. 229. ISBN 978-1-873403-95-2. 
10. Zink, Robert M.; Dittmann, Donna L. (1999). Evolutionary Patterns of Morphometrics, Allozymes, and Mitochondrial DNA in Thrashers (Genus Toxostoma). The Auk 116 (4): 1021–38. JSTOR 4089682. doi:10.2307/4089682. 
11. Lovette, I. J.; Arbogast, B. S.; Curry, R. L.; Zink, R. M.; Botero, C. A.; Sullivan, J. P.; Talaba, A. L.; Harris, R. B. та ін. (2012). Phylogenetic relationships of the mockingbirds and thrashers (Aves: Mimidae). Molecular Phylogenetics and Evolution 63 (2): 219–229. PMID 21867766. doi:10.1016/j.ympev.2011.07.009.  рекомендується |displayauthors= (довідка)
12. American Museum of Natural History Birds of North America Western Region. DK Publishing. 2003. с. 318. ISBN 978-0-7566-5868-7. 
13. Gray, Philip (2007). Toxostoma rufum. Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology. Процитовано 22 червня 2012. 
14. Sibley, David Allen (2000). National Audubon Society: The Sibley Guide to Birds. New York: Alfred A. Knopf. с. 412. ISBN 978-0-679-45122-8. 
15. Bent, Arthur Cleveland (1948). Life histories of North American nuthatches, wrens, thrashers and their allies. Smithsonian Institution United States National Museum Bulletin. Washington, DC: United States Government Printing Office. с. 374–375. 
16. . The University of Georgia: Museum of Natural History. Georgia Museum of Natural History. 2008. Архів оригіналу за 8 May 2014. Процитовано 30 червня 2012. 
17. Robbins, Chandler S.; Bruun, Bretel; S. Zim; Herbert (2000). Birds of North America: A Guide to Field Identification (Golden Field Guides). DK Publishing. с. 240. ISBN 978-1582380919. 
18. Semenchuk, Glen Peter (1992). The Atlas of Breeding Birds of Alberta. Federation of Alberta Naturalists. с. 234. ISBN 978-0-9696134-0-4. 
19. Архів оригіналу за 9 May 2014. Процитовано 21 липня 2012. 
20. Patten, Michael A.; McCaskie, Guy; Unitt, Philipp (2003). Birds of the Salton Sea: Status, Biogeography, and Ecology. University of California Press. с. 257. ISBN 978-0-520-23593-9. 
21. . AOU Checklist of North American Birds. American Ornithologists' Union. 1998. с. 416. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 18 листопада 2015. Процитовано 13 травня 2015. 
22. Cavitt, J. F. and C. A. Haas (2014).
23. Livezey KB (2009a). Range expansion of Barred Owls, part I: chronology and distribution. American Midland Naturalist 161: 49–56. doi:10.1674/0003-0031-161.1.49. 
24. Livezey KB (2009b). Range expansion of Barred Owls, part 2: facilitating ecological changes. American Midland Naturalist 161 (2): 323–349. doi:10.1674/0003-0031-161.2.323. 
25. Livezey, KB (2010). Killing barred owls to help spotted owls II: implications for many other range-expanding species. Northwestern Naturalist 91 (3): 251–270. doi:10.1898/nwn09-38.1. 
26. Peterson, Roger Tory; L. Chalif; Edward (1999). A Field Guide to Mexican Birds: Mexico, Guatemala, Belize, El Salvador. Houghton Mifflin Harcourt. с. 179. ISBN 978-0-395-79514-9. 
27. Brown Thrasher in Dorset: a species new to Britain and Ireland (PDF). britishbirds.co.uk. Процитовано 22 червня 2012. 
28. Brewer, David (2001). Wrens, Dippers and Thrashers. Pica / Christopher Helm. с. 231. ISBN 978-1-873403-95-2. 
29. Alderfer, Johnathan (2011). National Geographic Backyard Guide to the Birds of North America (National Geographic Backyard Guides). National Geographic. с. 174. ISBN 978-1426207204. 
30. Brewer, David (2001). Wrens, Dippers and Thrashers. Pica / Christopher Helm. с. 228. ISBN 978-1-873403-95-2. 
31. Book of North American Birds: Reader's Digest Information. Reader's Digest. 1990. с. 259. ISBN 978-0-89577-351-7. 
32. Maurice, Burton; Burton, Robert (2002). Intnernational Wildlife Encyclopedia: Volume 19. Marshall Cavendish. с. 2376. ISBN 978-0-7614-7285-8. 
33. Gray Catbird, Northern Mockingbird and Brown Thrasher (PDF). Процитовано 3 липня 2012. 
34. Beal, F. E. L.; W. L. McAtee; E. R. Kalmbach (1916). Common birds of southeastern United States in relation to agriculture. U.S. Dep. Agric. Farmer's Bull. 755. USDA. с. 11. 
35. Graber R. R.; Graber J. W.; Kirk E. L. (1970). Illinois birds: Mimidae. Ill. Nat. Hist. Surv. Biol. Notes 68: 3–38. 
36. Gabrielson, I. N. (1912). A study of the home life of the Brown Thrasher, Toxostoma rufum (Linn.). Wilson Bull. 24 (2): 65–94. JSTOR 4154409. 
37. Icenoggle, Radd (2003). Birds in Place: A Habitat-Based Field Guide to the Birds of the Northern Rockies. Farcountry Press. с. 114. ISBN 978-1-56037-241-7. 
38. Cornell Lab of Ornithology. The Project FeederWatch Top 20 feeder birds in the Southeast. Процитовано 22 червня 2012. 
39. Fischer, D. H. (1981). Wintering ecology of thrashers in southern Texas. Condor 83 (4): 340–346. JSTOR 1367503. doi:10.2307/1367503. 
40. Bent, A. C. (1948).
41. Mobley, Jason A. (2009). Birds of the World. Marshall Cavendish. с. 109. ISBN 978-0-7614-7775-4. 
42. Engels, W. (1940). Structural adaptations in thrashers (Mimidae: genus Toxostoma) with comments on interspecific relations. Univ. Calif. Publ. Zool. 42: 341–400. 
43. Jaeger, R. G. (1981). Birds as inefficient predators on terrestrial salamanders. Am. Nat. 117 (5): 835–837. JSTOR /2460773. doi:10.1086/283772. 
44. Cruickshank, Allan D. (1977). Cruickshank's Photographs of Birds of America: 177 Photographs and Text. Dover Publications. с. 159. ISBN 978-0486234977. 
45. Hilton, B. Jr. (1992). Tool-making and tool-using by a Brown Thrasher (Toxostoma rufum). Chat 56: 4–5. 
46. Howard, R. R.; Brodie, E. D. Jr. (1970). A mimetic relationship in salamanders: Notophthalmus viridescens and Pseudotriton ruber. Am. Zool. 10: 475. 
47. Fergus, Charles (2003). Wildlife of Virginia and Maryland: and Washington, D.C. Stockpole. с. 308. ISBN 978-0811728218. 
48. Eastman, John; Hansen, Amelia (1997). Birds of Forest, Yard, and Thicket. Stockpole. с. 180. ISBN 978-0-8117-2680-1. 
49. Kroodsma, Donald E.; Parker, Linda D. (1977). Vocal virtuosity in the Brown Thrasher. The Auk 94 (4): 783–785. JSTOR 4085282. doi:10.2307/4085282.  Проігноровано невідомий параметр |name-list-style= (довідка)
50. Rylander, Michael K. (2002). Behavior of Texas Birds: A Field Companion. University of Texas Press. с. 293. ISBN 978-0-292-77119-2. 
51. Spess Jackson, Laura; Thompson, Carol A.; Dinsmore, James J. (1996). The Iowa Breeding Bird Atlas. University of Iowa Press. с. 292. ISBN 978-0-87745-561-5.  Проігноровано невідомий параметр |name-list-style= (довідка)
52. James, Ryan M. (2009). Adirondack Wildlife: A Field Guide. University Press of New England. с. 155. ISBN 978-1-58465-749-1. 
53. Alderfer, Johnathan; Hess, Paul (2011). National Geographic Backyard Guide to the Birds of North America. National Geographic. с. 174. ISBN 978-1-58465-749-1. 
54. . Vancouver Avian Research Centre. Vancouver Avian Research Centre. 2012. Архів оригіналу за 4 November 2013. Процитовано 3 липня 2012. 
55. Kroodsma, Donald (2005). The Singing Life of Birds: The Art and Science of Listening to Birdsong. Houghton Mifflin Harcourt. с. 425–426. ISBN 978-0-618-40568-8. 
56. Stap, Don (2006). Birdsong: A Natural History. Oxford University Press. с. 89. ISBN 978-0-19-530901-0. 
57. All About Birds. Cornell University. Процитовано 26 червня 2012. 
58. Thrasher. TropicalBirds.com. Процитовано 26 червня 2012. 
59. . Outdoor Alabama. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 26 червня 2012. 
60. Peterson, Roger Tory (1998). A Field Guide to the Birds of Texas: And Adjacent States. Houghton Mifflin Harcourt. с. 259. ISBN 978-0-19-530901-0. 
61. Hartshorne, Charles (1956). The Monotony Threshold in Singing Birds. The Auk 77 (2): 176–192. JSTOR 4081470. doi:10.2307/4081470. 
62. Lang, Elliot (2004). Know Your Bird Sounds: Songs and calls of yard, garden, and city birds. Stackpole. с. 35. ISBN 978-0811729635. 
63. Dunne, Pete (2006). Pete Dunne's Essential Field Guide Companion. Houghton Mifflin Harcourt. с. 508–509. ISBN 978-0-618-23648-0. 
64. . Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 8 липня 2012. 
65. . Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 4 квітня 2023. 
66. . audubon.org. Архів оригіналу за 8 May 2014. Процитовано 8 липня 2012. 
67. BirdLife International (2012). LC: Brown Thrasher Toxostoma rufum. IUCN Red List for birds. Процитовано 26 липня 2012. 
68. Rothstein, S. I. (1971). Observation and Experiment in the Analysis of Interactions between Brood Parasites and Their Hosts. The American Naturalist 105 (941): 71–74. JSTOR /2459388. doi:10.1086/282702. 
69. Eastman, John; Hansen, Amelia (1997). Birds of Forest, Yard, and Thicket. Stackpole. с. 181. ISBN 978-0-8117-2680-1. 
70. Eastman, John (2012). The Eastman Guide to Birds. Stackpole. с. 181. ISBN 978-1-81174-522-9. 
71. Eastman, John (2012). The Eastman Guide to Birds. Stackpole. с. 180. ISBN 978-1-81174-522-9. 
72. . Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 5 квітня 2023. 
73. Cavitt, J. F. (1998).
74. Toland, B. (1985). Food habits and hunting success of Cooper's Hawks in Missouri. Journal of Field Ornithology 56 (4 (Autumn)): 419–422. 
75. Curnutt, J. (2007).
76. Burns, F. L. (1911). A monograph of the Broad-winged Hawk (Buteo platypterus). The Wilson Bulletin 23 (3–4): 143–320. 
77. Sodhi, N. S.; Oliphant, L. W. (1993). Prey selection by urban-breeding merlins. The Auk 110 (4): 727–735. JSTOR 4088628. doi:10.2307/4088628. 
78. Ward, F. P., & Laybourne, R. C. (1985).
79. Vancamp, L. F.; Henny, C. J. (1975). The Screech Owl: Its Life History and Population Ecology in Northern Ohio. North American Fauna 71: 1–65. doi:10.3996/nafa.71.0001. оригіналу за 24 вересня 2017. 
80. Murphy, R. K. (1997).
81. Errington, P. L. (1932). Food habits of southern Wisconsin raptors. Part I. Owls. Condor 34 (4): 176–186. JSTOR 1363563. doi:10.2307/1363563. 
82. Haywood, Karen Diane (2005). Georgia. Marshall Cavendish. с. 4. ISBN 978-0-7614-1862-7. 

Зовнішні посилання

• Тремблер прямодзьобий (BirdHouses101.com)
• Фото та посилання на додаткові сторінки в GeorgiaInfo
• Марки на сайті bird-stamps.org
• Обліковий запис видів Brown Thrasher – Корнельська лабораторія орнітології
• у Флоридському музеї природної історії