Архип Юхимович Тесленко | |
---|---|
Архип Тесленко | |
Народився | 18 лютого (2 березня) 1882 с. Харківці Лохвицький повіт Полтавська губернія |
Помер | 15 (28) червня 1911 лікарня в с. Луці Лохвицького повіту ·туберкульоз |
Громадянство | Російська імперія |
Національність | українець |
Діяльність | прозаїк |
Мова творів | українська, російська |
Роки активності | 1902—1911 |
Напрямок | соціальна проза |
Жанр | оповідання |
Magnum opus | Страчене життя |
| |
Роботи у Вікіджерелах |
Архи́п Юхи́мович Тесле́нко (18 лютого (2 березня) 1882, с. Харківці Лохвицького повіту Полтавської губернії, нині — Лохвицького району Полтавської області — 15 (28) червня 1911, там само) — український письменник. Дядько Костянтина Тесленка.
Життєпис Редагувати
Архип Тесленко народився 18 лютого (2 березня) 1882 року в селі Харківці Лохвицького повіту на Полтавщині в родині підписаря. Любляча мати хотіла кращої долі для сина, то й віддала його в однокласну церковнопарафіяльну школу, яку він успішно закінчив (1894) і вступив до харківецької церковно-учительської школи. Малий Тесленко виявив неабиякий хист до науки й до красного письменства. Під впливом маминих пісень і казок він складає байки про однокласників.
Читає багато, переважно релігійної літератури. Не все в ній було йому зрозуміло. Тоді звертався до своїх наставників. Та замість відповіді чорносотенець-законоучитель виключає хлопця зі школи (1898) за «вільнодумство» та «безбожність».
З 1897 року почалося трудове життя юнака, спочатку на поденщині. На початку 1899 року він знайшов місце писарчука у волосному управлінні в Лохвиці. Високомірство, хабарі остогидли юнакові, він кидає писарчукування й 12 серпня цього ж року переходить у контору повітового нотаріуса Ф. І. Кисловського. Проте й тут довго витримувати наругу, знущання Кисловських, особливо примхи Кисловської, А. Тесленко був не в силі. Найгірше дошкуляло переслідування за читання книжок. А читав він дуже багато, недосипаючи ночами. Свої враження від побаченого, пережитого пробує занотувати віршами російською мовою («С праздником!», «С душой, полной смиренья»).
3 серпня 1901 року Тесленко виїжджає на станцію Долинську Харківсько-Миколаївської залізниці — навчитися на залізничного телеграфіста. Читання ночами при слабкому світлі дали свої наслідки, виявлені через чотири місяці лікарем: «слабість на очі», що стало причиною його звільнення. Тесленко повертається до батьків. Допомагає їм, водночас продовжує підготовку до іспиту на право вчителювання. Тут сходиться з місцевим учителем, з бібліотеки якого бере книжки українських і російських авторів, недоступних йому до цього часу. Розмови з учителем, прочитані книжки, живі спостереження життя пробудженого народу формують світогляд А. Тесленка, напрям якого відбився в його віршах: «В моем жилище», «Нищий», «Как мучительно терзаться» та інші.
Під впливом «Вечорів на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя Тесленко пише етнографічно-побутовий нарис «Ночь на Ивана Купала в с. Харьковцах» і лірико-публіцистичний роздум «На досветках» (1902).
Згодом Архип Тесленко захоплюється театром. Під впливом одвідування театру в м. Лохвиці, куди приїздили відомі українські актори, пише драму «Не стоїть жить». В 1903 році організовує в своєму селі аматорський драматичний гурток і сам бере участь у виставах. Свою драму Тесленко надсилає на відзив Кропивницькому, якого йому довелося бачити в Лохвиці.Кропинницький у листі до початкуючого автора вказав на хиби твору, але відзначив «іскру божу» в таланті письменника і порадію працювати далі, вдосконалювати художню майстерність.
У 1905 році Архип Тесленко вступив до революційної організації «Селянська спілка». Цього ж року за участь у селянських заворушеннях був заарештований, наступного (1906 року) заарештований удруге і засланий спочатку на Вологодщину, а потім у Вятську губернію. Перехворів тифом у Бутирці, слабого й немічного погнали пішим етапом до Вятської губернії, куди він прибув 25 грудня 1908 року, а наступного дня того ж року закінчувався строк його заслання.
Протягом осені 1909 та весни 1910 року письменник публікує статті, у яких рішуче засуджує антинародні дії російського царизму, до кінця залишаючись вірним демократичним ідеалам. 1910 року повернувся до рідного села, де хворий на сухоти й виснажений арештами й засланнями невдовзі помер.
Письменник Семен Сумний написав повість «Молодість Тесленка» (К., 1949), івано-франківський письменник Степан Процюк є автором роману про Архипа Тесленка під назвою «Чорне яблуко».
Тесленко — наймолодший класик у нашій літературі, — каже автор. — Він помер 29-річним у рідному селі Харківці на Полтавщині. Може, і жінки не знав ніколи. У романі є лінія про платонічне кохання. Вона займає половину твору. Казали, він любив одну селянку. Також описав його дитинство, стосунки з батьками, перебування у в’язниці, повільне вмирання. Показав його мучеником за правду, дуже тонкою і вразливою людиною. |
Творчість Редагувати
Архип Тесленко почав писати поезії російською мовою 1902 року, потім продовжив українською.
Перші оповідання, написані 1904, були надруковані 1906 року в журналі «Нова Громада» і газетах «Громадська думка» та «Рада». Пізніше Тесленко друкував оповідання й дописи із селянського життя також у газеті «Село» та часописі «Світло».
Низка оповідань Тесленка — «За пашпортом», «Хуторяночка», «Радощі», «Наука», «Школяр» (усі 1906) — присвячена зображенню нужденного й безправного життя українського селянства за царату. Тематично близькі до названих автобіографічні оповідання «Немає матусі», «Поганяй до ями!» (1910), «Що б з мене було» (1911); теж на власному досвіді написані тюремні оповідання «На чужині», «В тюрмі» (1910). В оповіданнях «Любов до ближнього», «У схимника» (1906) зображено служителів офіційного православ'я чужим інтересам українського населення. Одним із найкращих творів Тесленка є повість «Страчене життя» (1910), у якій на тлі життя бідної селянської родини показана доля дівчини-вчительки, доведеної умовами жорстокої дійсності до самогубства.
Критика своєчасно помітила визначний талант Архипа Тесленка і живу мову розповіді, у якій поєднані традиції української класики (зокрема Марка Вовчка) з елементами імпресіонізму; тюремні й деякі інші оповідання Тесленка мовою і манерою розповіді близькі до ранніх оповідань Володимира Винниченка.
Твори Тесленка перевидавалися багато разів. Найповніші видання: «З книги життя» (1912, 1918, 1925), «Повне зібрання творів» (1928), «Твори» (1956) та ін.
Пам'ять Редагувати
У селі Харківцях засновано літературно-меморіальний музей А. Тесленка.
У райцентрі Лохвиці 1974 року перед районним Будинком культури відкрито пам'ятник Архипу Тесленку роботи видатного українського скульптора Інни Коломієць.
На будинку в Києві, де у 1905—1909 роках перебував Архип Тесленко, 19 вересня 1964 року було встановлено меморіальну таблицю (граніт; архітектор І. І. Макушенко).
У райцентрі Долинська на однойменній станції встановлена меморіальна таблиця.
У Львові, Луцьку, Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Сімферополі, Городку та багатьох інших містах і селах України на пошану Архипа Тесленка названо вулиці.
Джерела Редагувати
- Лазанська Т. І. Тесленко Архип Юхимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 74. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. Словникова частина.
- Євшан М. А. Тесленко // ЛНВ. — Ч. 4. — Львів, 1912.
- Півторадні В. Архип Тесленко: критико-біографічний нарис / В. І. Півторадні. — Київ: Держлітвидав України, 1955. — 94 с.
- Півторадні В. І. Архип Тесленко: Життя і творчість. — К.: Дніпро, 1982. — 171 с.
- Півторадні В. «Страчене життя»: Повість правди і любові // Українська мова і література в школі. — 1983. — № 3. — С. 66—69.
- Крижанівський С. Архип Тесленко: критико-біографічний нарис. Київ, 1946
- Сарана Ф. Бібліографія творів і літератури про А. Тесленка // Архип Тесленко. Твори. — К., 1956.
- Смілянська В. Архип Тесленко: Літ. портр.- К.: Дніпро, 1971. — 104 с.
- Смілянська В. Архип Тесленко // Тесленко А. Прозові твори. Драматичні твори. Вірші. Листи. — К., 1988. — С. 5—23.
- Сулима М. До характеристики мови Архипа Тесленка, 1926
- Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-Густава Юнга, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну / С. Процюк. — Київ: Грані-Т, 2008. — 96 с. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-155-1.
Посилання Редагувати
- Тесленко Архип Юхимович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 243-244.
- Тесленко Архип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1895. — 1000 екз.
- Письменники ювіляри. Тесленко Архип. odb.te.ua. Тернопільська обласна бібліотека для дітей. Процитовано 2 липня 2022.
- Твори Архипа Тесленка. ukrcenter.com. Український центр. оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 2 липня 2022.
- Твори Архипа Тесленка. chtyvo.org.ua. Електронна бібліотека «Чтиво». Процитовано 2 липня 2022.
- Тесленко А. Страчене життя: оповідання / А. Тесленко. — Київ: Накладом Укр.-рус. вид. спілки, 1911. — 90 с.
- Тесленко А. З книги життя: оповідання / А. Тесленко; за ред. і з передм. С. Єфремова. — Вид. 3-тє. — Харків: Держ. вид-во України, 1925. — 263 с. — (Бібліотека української класики).
- Тесленко А. Повне зібрання творів / А. Тесленко; за ред. та з переднім словом С. Єфремова. — Харків ; Київ: Держ. вид-во України, 1929. — 575 с., 1 арк. портр. — (Бібліотека українських класиків).
- Тесленко А. Вибрані оповідання / Архип Тесленко; за ред. М. Івченка. — Вид. 2-ге. — Київ: Вид. Т-во «Час», 1927. — 167, 1 с.
- Тесленко А. Оповідання. Ч. 1. / Архип Тесленко; з передм. В. Чередниченко. — Полтава: Друк. спілки спожив. т-в, 1918. — 102 с. — (Просвітянська книгозбірня; № 2).