«Таємни́ці письме́нницьких шухля́д: Детекти́вна істо́рія украї́нської літерату́ри» — художньо-документальна книжка Станіслава Цалика й Пилипа Селігея, що вийшла 2010 р. в серії «Невідома Україна» (видавництво — інформаційно-аналітична агенція «Наш час»; 2-ге вид. — 2011 р.). Містить розвідки про життя українських літературних класиків XX століття — мешканців будинку письменників Роліт у Києві. Уже невдовзі по виході книжка дістала резонанс у пресі й стала предметом обговорення в літературних колах.
Автор | Станіслав Цалик, Пилип Селігей |
---|---|
Дизайн обкладинки | Ніна Бридня |
Країна | Україна |
Мова | українська |
Серія | «Невідома Україна» |
Жанр | художня документалістика |
Видавництво | «Наш час» |
Видано | 2010 р. (2-ге вид. — 2011 р.) |
Сторінок | 352 |
ISBN | 978-966-1530-52-1 |
Історія написання Редагувати
Протягом багатьох років С. Цалик і П. Селігей брали інтерв'ю в носіїв «усної історії» — багаторічних мешканців Роліту та інших людей, які особисто знали героїв книжки, були учасниками або свідками описуваних подій. Загалом автори опитали майже 100 осіб. До відомостей, зібраних у такий спосіб, були долучені архівні знахідки. У результаті в обіг запроваджено чимало маловідомих, а часом і зовсім невідомих фактів і документів, що додають несподівані штрихи до портретів відомих письменників.
Анотація Редагувати
Зміст Редагувати
Розділ 1. Що таке Роліт і чому саме там писалися шедеври?
Розділ 2. Про що змовчали біографи Миколи Бажана.
Розділ 3. «Заслуживают внимания материалы, компрометирующие Рыльского».
Розділ 4. Новорічні містерії Івана Кочерги.
Розділ 5. Як Павло Тичина випередив Джорджа Орвелла, і що з того вийшло.
Розділ 6. Олександр Корнійчук: таємниці червоного Шекспіра.
Розділ 7. Київська глорія Уласа Самчука.
Розділ 8. Куля в Максима Рильського.
Розділ 9. Юрій Яновський: биття й буття на літературному вулкані.
Розділ 10. І сміх, і сльози, і любов Остапа Вишні.
Розділ 11. «Кундзіча можна знищити безперешкодно…».
Розділ 12. Собор із «Собору», або Подорож Олеся Гончара до Мадонни.
Уривки з книги Редагувати
Оформлення Редагувати
Книжка налічує близько 150 ілюстрацій: портрети, сімейні знімки, зображення документів, шаржі, карикатури. Майже третина ілюстрацій (з родинних і державних архівів) друкуються вперше.
Резонанс Редагувати
Судячи з рецензій та обговорень книжки на форумах, найбільшу цікавість викликали такі епізоди.
Далеким пращуром П. Тичини був полковий старшина Гнат Тичина — один із найближчих соратників гетьмана П. Полуботка. Сам поет писав, що його прізвище фігурувало в переліку спадкоємців гетьмана, який 1907 р. опублікував професор О. Рубець. Якби уряду СРСР вдалося домовився з британськими властями про видачу золота П. Полуботка (а такі спроби робилися й неодноразово), то П. Тичина цілком міг би виступити в ролі особи, в чиї руки формально належало передати спадщину. Відомо, що 1935 р. він відвідував Лондон. Для радянської влади поет став незамінним. Через це його прізвище ніколи не фігурувало в протоколах допитів письменників, ув'язнених НКВС, і репресії йому не загрожували.
У працях з історії спецслужб згадується лист М. Рильському від імені «Проводу ОУН на східних землях», автори якого називають поета «справжнім зразком українського запроданства» й погрожують смертною карою, якщо той не припинить співпраці з комуністами. Встановлено, що «Провід ОУН на східних землях» існував виключно на папері, а листа насправді склали працівники МГБ. С. Цалик і П. Селігей обґрунтовують версію, як і для чого чекісти готували вбивство М. Рильського. Як і в випадку з убивством Я. Галана, куратором цих заходів була та сама людина — полковник держбезпеки С. Карін-Даниленко.
Автори наводять свідчення сучасників О. Корнійчука й власні міркування на користь того, що задум, сюжет і перший варіант відомої п'єси «Загибель ескадри» (1934) насправді належать не йому. Молодий драматург підключився до роботи вже на завершальному етапі, коли кінорежисер А. Кордюм попрохав його доробити сценарій для фільму «Загибель ескадри». П'єсу, зроблену на основі цього сценарію, О. Корнійчук таємно подав як свою власну на Всесоюзний конкурс драматургів. Там вона посіла друге місце, принісши О. Корнійчукові гучну славу. Згодом п'єсу допоміг удосконалити російський письменник О. Толстой.
З 1948 р. й до кінця життя Остап Вишня вів щоденник, який і досі повністю не надруковано. Поряд із описом прикметних літературних подій він не раз єлейно славословить Сталіна й компартію. Складається враження, буцімто з ГУЛАГу письменник повернувся твердокам'яним сталіністом. Утім, за досвідом арешту 1933 р. Остап Вишня напевно знав, що слідчі серед іншого уважно вивчають особисті папери заарештованого. Як припускають С. Цалик і П. Селігей, співаючи осанну кремлівському диктаторові, видатний гуморист у такий хитромудрий спосіб намагався забезпечити собі своєрідне «ідеологічне алібі» на випадок можливого другого арешту.
Відгуки Редагувати
Книжка дістала високу, хоч і неоднозначну оцінку рецензентів та читачів.
Примітки Редагувати
- Михайлина Коцюбинська. «Людина в радянському футлярі», або «Биття і буття на літературнім вулкані» // День, № 212–213, 19 листопада 2010.
- Тетяна Лампік. Про що знав увесь Київ // Буквоїд, 16 липня 2010.
- Сергій Махун. Муки і радощі «Роліту» // Дзеркало тижня, № 33 (813), 11–17 вересня 2010.
- Валерій Сердюк. «А червону гидь будем бить, будем бить!» // Пост Чорнобиль, 17 листопада 2010.
- Блогер archervarius // LiveJournal, 28 жовтня 2010.
- Любов Багацька. Альтернативна історія: Українські сучасні автори продовжують традицію попередників // Український тиждень, 29 березня, 2012.
- Євгенія Ааврамич. Зазираючи до письменницьких шухляд // Друг читача, 5 вересня 2010.
Література Редагувати
- Роліт і його славетні мешканці // Літературна Україна. – 2010. – 28 жовтня (№ 39). – С. 1, 7.
- Станіслав Цалик і Пилип Селігей: Хотіли прочистити історичну оптику... [ 11 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Відео-огляд "Таємниці письменницьких шухляд"
- Станіслав Цалик, Пилип Селігей. Таємниці письменницьких шухляд. Серія «Невідома Україна». Київ: видавництво — інформаційно-аналітична агенція «Наш час»; 2-ге вид. — 2011 р.
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- С.М. Цалик на сайті «Київський календар» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- П.О. Селігей на сайті «Київський календар» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]