Ста́ронідерла́ндська мова, або Ста́роголла́ндська мова, — мертва мова, рання форма сучасної нідерландської мови, яка розвилася з прагерманської мови. Являла собою сукупність франкських діалектів старонижньонімецької мови розповсюджених в Нижніх Країнах з 5 по 12 століття. Письмової форми не мала.
Старонідерландська мова | |
---|---|
Поширена в | Нідерланди, Бельгія, Німеччина, Франція |
Носії | 0 (вимерла в 12 столітті) |
Писемність | Латиниця, |
Класифікація | |
Офіційний статус | |
Коди мови | |
ISO 639-3 | odt |
Історія Редагувати
Старонідерландська лексика відома лише з фрагментів текстів, і в основному була реконструйована з середньонідерландської мови та запозичених слів зі старонижньофранкської. Вона розглядається як основний етап у становленні окремої нідерландської мови. До кінця 9 століття франкські діалекти, якими говорили нащадки салічних франків перетворились в те, що знане сьогодні, як рання форма нідерландської мови. Цілком можливо, що мова утворилась раніше. Старонідерландська у свою чергу переросла в середньонідерландську близько 12 століття.
Розповсюдження Редагувати
Старонідерландська мова колись займала території сучасних Південної Голландії, Північної Бельгії, частину північної Франції, і частину регіонів Нижній Рейн та Вестфалія Німеччини. Жителі сучасних північних провінцій Нідерландів говорили тоді старофризькою мовою, а в східних регіонах давньосаксонською мовою.
Тексти Редагувати
Перший відомий документ, написаний на старонідерландською мовою — список Салічного закону, що датується приблизно 510 роком. У цьому документі є фрагменти старонідерландською: «Maltho thi afrio lito» (формула для звільнення кріпосного), «Visc flot aftar themo uuatare» («Риба плаває у воді») і «Gelobistu in got alamehtigan fadaer» («Віруйте у всемогутнього Бога-Отця»).
Ймовірно, найвідомішим текстом старонідерландською є "Hebban olla vogala nestas hagunnan, hinase hic enda tu, wat unbidan we nu" («Всі птахи почали вити гнізда, крім нас з вами, чого ж ми чекаємо») — манускрипт, що датується приблизно 1100 роком, який був написаний фламандським ченцем у монастирі в Рочестері. В даний час цей манускрипт зберігається в Оксфорді.
Відмінності в порівнянні з іншими старонижньонімецькими діалектами Редагувати
Існують деякі відмінності між старонижньофранкськими, до яких і входить старонідерландська мова та іншими старонижньонімецькими діалектами:
- в нижньофранкських відбулося спрощення германського hl (chl) на початку слів;
- форми презентних дієслів у множині ще мали закінчення -on, -et, -unt;
- довге германське ō стало дифтонгом uo, сформувалося власне закінчення іменників множини -a.
Лінгвістична характеристика Редагувати
Фонетика Редагувати
Приголосні Редагувати
Губні | Зубні/ Ясенні | Середньопіднебінні | Задньоязикові | Гортанні | |
---|---|---|---|---|---|
Носові | m | n | |||
Проривні | Глухі | p | t | k | |
Дзвінкі | b | d | |||
Фрикативні | Шиплячі | Глухі | s | ||
Не шиплячі | f | θ | h | ||
Дзвінкі | v | ɣ | |||
Апроксиманти | l | j | w | ||
Ротичні | r |
Голосні Редагувати
Голосний переднього ряду | Голосний заднього ряду | ||||
---|---|---|---|---|---|
Неокруглені | Округлені | Округлені | |||
Короткі | Довгі | Короткі | Короткі | Довгі | |
Голосний високого піднесення | i | iː | y | u | uː |
Голосний середнього піднесення | e | eː | ø | o | oː |
Голосний низького піднесення | a | aː |
Були присутні також дифтонги — ie (ia io), uo, iu, ei, ou.
Граматика Редагувати
Мова мала 4 відмінки — називний, родовий, давальний знахідний.