Анті́н Хоми́ч Середа́ (*30 січня/11 лютого 1890, с. Шкарівка, Васильківський повіт, Київська губернія — † 11 серпня 1961, Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, похований в Києві) — український графік і майстер прикладного мистецтва, мистецтвознавець, культурний діяч, педагог.
| Середа Антон Хомич | |
|---|---|
| | |
| Народження | 1890 Київська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 11 серпня 1961 |
| Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, Українська РСР, СРСР | |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Навчання | Московська художньо-промислова академія імені С. Г. Строганова |
| Діяльність | художник, дизайнер поштових марок |
| Відомі учні | Машкевич Олег Львович, Снарський Олег Володимирович, Фейгін Ліберт Ізраїльович і Акопов Артем Тигранович |
| | |
| Середа Антон Хомич у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився в сім'ї сільської інтелігенції — фельдшера та вчительки.
Закінчив Строгановське училище ужиткового мистецтва у Москві (1914). Як фахівець в галузі народних промислів у 1915 р. був запрошений до Тифлісу (Тбілісі), де очолив відділ художньо-металевого виробництва Кавказького кустарного комітету Міністерства землеробства.
У 1916—1917 рр. керував кустарним художнім виробництвом у Галичині й Буковині. Після переїзду до Києва у 1917 р. працював у Департаменті мистецтв генерального секретарства народної освіти УНР. За Гетьманату, у 1918 р. очолював художньо-промисловий відділ Головного управління мистецтв і національної культури Міністерства народної освіти.
Середа — один з ініціаторів створення Національного музею України, який був організований на базі Київського художньо-промислового і наукового музею (з 1919 р. — Перший державний музей, з 1924 р. — Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Г. Шевченка, з 1936 р. — Київський державний історичний музей, тепер — Національний музей історії України). Був одним з організаторів Київської картинної галереї, у 1922—1929 рр. — завідувач відділу художньої промисловості (нині Київський музей російського мистецтва).
У 1921—1922 рр. очолював секцію монументальних пам'яток Київського губернського комітету охорони пам'яток мистецтва і старовини.
Як дослідник українського образотворчого мистецтва працював у підрозділах Всеукраїнської академії наук — у секції мистецтв археологічної комісії (з 1921 р.), у Всеукраїнському археологічному комітеті (з 1924 р.). Був обраний членом Софійської комісії. У 1921—1923 рр. — голова секції мистецтв Українського наукового товариства в Києві.
Середа — педагог, котрий виховав плеяду визначних українських митців. На початку 1920-х рр. викладав курс промислового мистецтва у Київському архітектурному інституті.
1920–1929 — викладач, з 1934 професор Київського Художнього Інституту (один з організаторів та перший декан його поліграфічного факультету), Організатор, а у 1929-1934 рр. — зав. навчальною частиною Українського поліграфічного інституту в Харкові.
Середа — графік кола Г.Нарбута. Він розвивав (головно у книжковій графіці) орнаментальні мотиви і шрифти Нарбута, проте його обкладинки суворіші, відзначаються симетрією, урівноваженістю ліній і плям, контрастним зіставленням чорного та білого.
До найкращих праць Середи належить оформлення книжок і журналів: «Сяйво» (1913), монографії «Г.Нарбут» (не з'явилася друком) і збірника «Сергій Маслов» (1927), «Енеїда» І.Котляревського, «Повна збірка. Поезії» Т.Шевченка (1927), «Бібліологічні Вісті» (1928), «Козацькі пісні» (1936), «Фата морґана» М.Коцюбинського (1937), «Кобзар» Т.Шевченка (1937), «Твори» І.Франка в 25 тт. (т. 1—12, 1941), «Слово о полку Ігореві» (1952), «Люборацькі» А.Свидницького та ін.
У проектах укр. поштових марок (1918), видавничих і фірмових знаків (вид. знак видавництва «Друкар», 1919) зберігав строгу лінію рисунка і класичні засоби композиції.
Графіка Середи експонували на виставці АНУМ у Львові (1932); ретроспективна виставка його малярства та графіки відбулася в Києві 1969 року.
Автор німецькомовної статті George Narbut als Buchkünstler, (Gutenberg Jahrbuch, 1927) і фахових статей.
Праці Редагувати
Малювання — мова дитини // Вільна українська школа. — К., 1917.
Кость Віталієвич Широцький // Збірник секції мистецтв Українського наукового товариства. — К., 1921. — Вип. 1.
Література Редагувати
- М. Дмитрієнко. Середа Антон Хомич [ 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 541. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Велігоцька Н., Нагай В. Художник, вчений // Народна творчість та етнографія. — 1970. — № 1.
- Владич Л. Б. Середа Антон Хомич // Українська радянська енциклопедія. — К., 1983. — Т. 10.
- Антон Середа // Касіян В. Про мистецтво. — К., 1970.
- Нестуля О. Біля витоків державної системи охорони памяток культури в Україні (Доба Центральної Ради, Гетьманщини, Директорії). — К.; Полтава, 1994.
- Ковпаненко Н. Середа Антон Хомич // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник. — К.: Інститут історії України НАН України, 2005. — Ч. 2. — С.199 — 204.
- Середа Антон Хомич // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 725.