Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут (нар. 25 лютого (9 березня) 1886, Нарбутівка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — пом. 23 травня 1920, Київ, Українська Народна Республіка) — український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один із засновників і ректор Української академії мистецтв. Брат поета Володимира Нарбута, батько художника Данила Нарбута і танцівниці Марини Березовської.
Георгій Нарбут | |
---|---|
Народження | 25 лютого (9 березня) 1886 Нарбутівка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
Смерть | 23 травня 1920 (34 роки) |
Київ, УНР (тиф) | |
Поховання | Байкове кладовище |
Національність | українець |
Країна | Російська імперія → УНР |
Жанр | графіка |
Навчання | Імператорський Санкт-Петербурзький університет |
Діяльність | графік, ілюстратор, дизайнер, художник, рисувальник |
Напрямок | графіка, ілюстрація |
Роки творчості | 1910—1920 |
Вплив на | Марко Кирнарський, Павло Ковжун, Роберт Лісовський, Лесь Лозовський, Олексій Маренков, Олександр Могилевський, Іван Мозалевський, Антон Середа, Леонід Хижинський |
Брати, сестри | Нарбут Володимир Іванович |
Автограф | |
| |
Нарбут Георгій Іванович у Вікісховищі | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Роботи у Вікіджерелах |
Біографія Редагувати
Георгій Іванович Нарбут народився 25 лютого [9 березня] 1886 року на хуторі Нарбутівці Глухівського повіту Чернігівської губернії, Російська імперія (нині Сумська область, Україна), в родині, що походила зі збіднілої литовської шляхти.
Початкову художню освіту здобув самотужки. У 1906–1917 роках жив у Санкт-Петербурзі. У 1896–1906 роках навчався у Глухівській чоловічій гімназії. Деякий час вчився в Івана Білібіна і Мстислава Добужинського. 1907 року Георгій Нарбут навчався у приватній студії учениці Іллі Рєпіна Єлизавети Званцевої. У 1909 році удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Шимона Голлоші. Після повернення до Санкт-Петербурга став членом «мистецького об'єднання Світ мистецтва».
У 1910–1912 роках працював над ілюстраціями до казок Ганса Крістіана Андерсена, байок Івана Крилова, народних казок і дитячих пісень.
Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики, виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник (Владислава Лукомського і Вадима Модзалевського, 1914 рік), «Герби гетьманів Малоросії» (1915 рік), «Старовинна архітектура Галичини» (Юрія Лукомського, 1905 рік), «Стародавні садиби Харківської губернії» (1917 рік) та ін.
Щоліта приїздив в Україну до Глухова, де вивчав пам'ятки української старовини. Свій герб Нарбут підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець» (1912 рік).
У березні 1917 року переїхав до Києва. Створював ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів, гральних карт. Розробив поштові марки Української Народної Республіки в 30, 40 і 50 шагів. У вересні 1917 року став професором графіки новоствореної Української академії мистецтв, а з грудня 1917 року (за іншими даними, з лютого 1918 року) — її ректором. В цей період виконав цикл українських державних паперів, крім марок він розробляв банкноти, грамоти, листівки.
Опрацював проєкти Державного Герба і Печатки Української Держави. 18 липня 1918 року гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку — зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб.
Згодом співпрацював із журналами «Наше минуле», «Зорі», «Солнце Труда», «Мистецтво» та ін. У 1918–1920 роках разом з Миколою Зеровим, Сергієм Єфремовим, Павлом Зайцевим і Вадимом Модзалевським створив літературно-художню містифікацію — «неслужащого дворянина Лупу Юдича Грабуздова» («українського Козьму Пруткова», за висловом Максима Рильського), за «авторством» якого створювалися поезії, оповідання, пародійні «наукові» трактати, графічні твори тощо.
До учнів і послідовників Нарбута належать Марко Кирнарський, Павло Ковжун, Роберт Лісовський, Леонід Хижинський, Іван Мозалевський, Олександр Могилевський, Лесь Лозовський, Антон Середа, Олексій Маренков. Художник підтримував тісні дружні стосунки з українськими культурними діячами різних напрямів і стилів (письменниками Миколою Зеровим, Павлом Тичиною, Михайлем Семенком, композитором Пилипом Козицьким, науковцями Сергієм Єфремовим, Вадимом Модзалевським, Павлом Зайцевим, Віктором Романовським, Стефаном Таранушенком).
Помер від епідемічного висипного тифу 23 травня 1920 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2)
Творчість Редагувати
Його творчість — це яскрава сторінка в українському мистецтві. Його цілком справедливо називали одним з найвизначніших графіків сучасності. Рання творчість зазнала значного впливу широковідомого об'єднання художників «Світ мистецтва». Крім творчості художників «Світ мистецтва» у галузі театрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське малярство і графіка XVII–XVIII століть, геральдика українських родів, графіка українських рукописів і стародруків. З часом Нарбут виріс у глибоко оригінального митця, довкола якого утворилась ціла школа з його послідовників у галузі графіки й ілюстрування книжок. Ним, разом з його сучасниками: Василем Кричевським, Тимофієм і Михайлом Бойчуками, Іваном Падалкою, Василем Седлярем, Оленою Кульчицькою, Антоном Середою, Олексою Новаківським, Петром Холодним та іншими майстрами започаткував стильові ознаки українського мистецтва 20–30-х років в графіці.
Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка» (1917), в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об'єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту. Нарбутівська «Українська абетка» й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва.
Останнім великим мистецьким задумом Нарбута було ілюстрування «Енеїди» Івана Котляревського, але через передчасну смерть він встиг виконати лише одну ілюстрацію.
Мав величезний вплив і на становлення інших художників, таких як Сергій Конончук та Микола Алексєєв. Сергію Конончуку особливо імпонувала і була близькою творчість видатних російських радянських графіків і особливо Г. Нарбута, який був серед тих, хто поклав початок українській радянській графіці. Творча спадщина Г. Нарбута була для С. Конончука справжньою школою і джерелом творчого натхнення. Властиві йому тонка стилізація мотивів ампіру, звернення до традицій українського бароко, до орнаментики та геральдики старовинних українських гравюр вплинули на формування образної мови Конончука.
У 1919 року мотивом кількох графічних творів Георгія Нарбута стали зображення трикутника Серпінського, зокрема візерунки, натхнені цією фігурою, використано ним при оформленні кількох номерів журналів «Мистецтво» (№ 3—5/6, 1919 рік та № 1, 1920 рік).
Є оформлювачем банкнот української гривні доби УНР.
Філателія Редагувати
Фільмографія Редагувати
- 1992 — Георгій Нарбут. Живі картини (режисер Юлія Лазаревська, 24 хв.)
- 1993 — Незавершений автопортрет. Георгій Нарбут (студія «Укртелефільм»).
- 2003 — Брати Нарбути (кіностудія «Контакт», серія «Обрані часом», 30 хв.)
Див. також Редагувати
- 3448 Нарбут — астероїд, названий на честь художника.
- Вулиця Георгія Нарбута
- Українська абетка (1917)
- Українська абетка. Малюнки Георгія Нарбута (2020)
- Георгій Нарбут (монета)
Примітки Редагувати
- Ткаченко В. Ю. Нарбутівка і Нарбути: науково-публіцистични нарис. — Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1998. — С. 24-25, 29
- Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності / За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. — Київ : Книги - XXI, 2007. — С.298. — 464 с. — ISBN 978-966-8653-95-7.
- [1] [ 12 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Герби на паперових грошах УНР та Української Держави [ 3 березня 2021 у Wayback Machine.]
- ВІТОЛІН, Олександр (27 жовтня 2021). . Вікенд (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
Посилання Редагувати
- Нарбут Георгій Іванович [ 24 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Нарбут Георгій Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 432.
- Нарбут Юрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1080. — 1000 екз.
- Марко Роберт Стех «Очима культури» № 55. Про творця модерної української графіки Георгія Нарбута [ 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Георгий Нарбут. Война грибов. 1909. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Георгій Нарбут в колекції Харківського художнього музею. Харків, 1973. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Роботи Георгія Нарбута у колекції Гриньових. [ 12 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Нарбут Георгій Електронна бібліотека «Культура України» [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- У пошуках літер: вперше видано «Абетку» Георгія Нарбута. [ 29 червня 2020 у Wayback Machine.]
Література та джерела Редагувати
- В. К. Охочинский. Книжные знаки Георгия Нарбута. Ленинград, 1924. [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
- Ернст Ф., Стешенко Я. Георгій Нарбут. Посмертна виставка творів. — Харків, 1926. [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Чехонин С. Воспоминания о Нарбуте // Аргонавты. — Пг., 1923. — № 1.
- Крушельницький І. Георгій Нарбут: мистецько-історичний нарис. — Львів, 1930.
- Січинський В. Ю. Нарбут. 1886—1920. — Краків; Львів, 1943.
- Білецький П. Г. Нарбут. — К., 1959.
- П. О. Білецький. Георгій Нарбут. Альбом. — Київ, Мистецтво, 1983. [ 13 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Білецький П. Георгій Іванович Нарбут. — К., 1985.
- Белоконь С. Георгий Нарбут // Искусство. — 1977. — № 2.
- Білокінь С. Нарбутівські сюжети // Жовтень. — 1983. — № 7.
- Білокінь С. Перспективи дослідження мистецької спадщини Георгія Нарбута // Образотворче мистецтво. — 1986. — № 3.
- Утевська П., Горбачов Д. Подвижник революційного Відродження // Вітчизна. — 1987. — № 7.
- Ковпаненко Н. Нарбут Георгій Іванович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник. — К.: Інститут історії України НАН України, 2005. — Ч. 2. — С. 76–83.
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 143, 144, 146, 268.
- Віктор Жадько. Український некрополь. — К., 2005. — С. 244.
- Віктор Жадько. Байковий некрополь. — К., 2004. — С. 76.
- Художник республіки // Україна молода. — 2006. — 12 верес. [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Віктор Гриневич. Георгій Нарбут малював правою і лівою рукою // Країна. — 2011. — 25 лют. [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Шрифти Нарбута на сайті «Українські шрифти»
- Сторінка на сайті «График» [ 30 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Рудницький Г., Іващенко Т. // Кримський діалог. — 2006. — № 30. — 16 вересня.
- Перші грошові знаки — творчий внесок Г. Нарбута в історію незалежної України початку ХХ ст. // Сайт Дніпропетровського НІМ ім. Д. Яворницького [ 2 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Історія паперових грошей в Україні // Дзеркало тижня. — 2001. — 22 верес. [ 13 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Покажчик видань про Г. І. Нарбута [ 14 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Січинський В. Юрій Нарбут, 1886—1920 / Володимир Січинський. — Краків ; Львів: Укр. вид-во, 1943. — 62 с. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Білецький, Платон Олександрович Георгій Іванович Нарбут: нарис про життя і творчість / П. Білецький ; передм.: М. Рильський. — Київ: Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1959. — 47. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Лукомский В. К. Малороссийский гербовник / В. К. Лукомский, В. Л. Модзалевский ; с рис. Е. Нарбута. — СПб. :Изд. Чернигов. дворянства 1914. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Каталог выставки произведений Г. И. Нарбута / Рус. музей. Худож. отд.; вступ. ст. П. И. Нерадовского, Д. И. Митрохина. — Петербург: Ком. популяризации худож. изд. при Рос. акад. истории материал. культуры, 1922. — 79. [ 4 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Георгій Нарбут: посмертна вист. творів / Всеукр. іст. музей ім. Т. Шевченка. — Київ: Держвидав України, 1926. — 167 c. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Бурачек, М. Спогади про Г. І. Нарбута / М. Бурачек // Бібліологічні вісті. — 1927. — № 1. — С. 91-101. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Таранушенко, С. Згадка про Г. Нарбута / С. Таранушенко // Бібліологічні вісті. — 1927. — № 1. — С. 106—107. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Зеров, М. Мої зустрічі з Г. І. Нарбутом / М. Зеров // Бібліологічні вісті. — 1927. — № 1. — С. 102—105. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Міщенко, Г. Нарбути / Г. Міщенко // Образотворче мистецтво. — 1998. — № 2. — С. 37-41. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- З листів Г. Нарбута до В. Модзалевського // Образотворче мистецтво. — 2006. — № 2. — С. 21. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Ковальчук, О. До 120-річя від дня народження Георгія Нарбута корифея української графічної школи / О. Ковальчук // Образотворче мистецтво. — 2006. — № 2. — С. 16-20. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Білокінь, С. Перспективи дослідження мистецької спадщини Георгія Нарбута: до 100-річчя з дня народж. / С. Білокінь // Образотворче мистецтво. — 1986. — № 3. — С. 16-18. [ 4 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Маланюк, Є. Монументальність таланту / Є. Маланюк // Україна. — 1999. — № 11. — С. 46-47. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Маланюк, Є. Монументальність таланту: закінчення, початок в № 11, 1999 / Є. Маланюк // Україна. — 1999. — № 12. — С. 46-47. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Білокінь, С. Нарбут і Шевченко / С. Білокінь // Українська культура. — 2003. — № 11-12. — С. 25. [ 16 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Баліцький, П. Спогади про Нарбута / П. Баліцький // Бібліологічні вісті. — 1926. — № 3. — С. 54-59. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Михайлів, Ю. Фрагменти спогадів про Нарбута / Ю. Михайлів // Бібліологічні вісті. — 1926. — № 3. — С. 48-53. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Голлербах, Е. Г. Книжкові знаки І. Нарбута / Е. Г. Голлербах // Бібліологічні вісті. — 1926. — № 3. — С. 44-47. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Голлербах, Е. Г. Нарбут, як майстер обгортки / Е. Г. Голлербах // Бібліологічні вісті. — 1926. — № 3. — С. 38-43. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Ернст, Ф. Посмертна виставка творів Г. І. Нарбута / Ф. Ернст // Бібліологічні вісті. — 1925. — № 1-2. — С. 180. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Михайлів, Ю. Георгій Нарбут / Ю. Михайлів // Життя й революція. — 1926. — № 10. — С. 79–92. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Ернст, Ф. Георгій Нарбут та нова українська книга / Ф. Ернст // Бібліологічні вісті. — 1926. — № 3. — С. 5-35. [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Пам'ятковий відділ. Портрети Г. І. Нарбута / склав Ф. Ернст: К.. // Георгій Нарбут: посмерт. виставка творів / Всеукр. іст. музей ім. Т. Шевченка, 1926. — С. 149—153 : Держвидав України (Держтрест «Київ-Друк», 1-ша фото-літо-друк.). [ 4 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Каталог оригінальних творів Г. І. Нарбута / склав Ф. Ернст: К.. // Георгій Нарбут: посмерт. виставка творів / Всеукр. іст. музей ім. Т. Шевченка, 1926. — C. 89-110 : Держвидав України (Держтрест «Київ-Друк», 1-ша фото-літо-друк.). [ 4 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Бойко-Гагарін А. С. Георгій Нарбут творець грошей з національним духом / Нумізматика і Фалеристика. — № 2. — Київ, 2017. — С. 20-26.
- Кричевський, Василь. Нарбут в Українській Академії Мистецтв / Василь Кричевський // Образотворче мистецтво. — 1997. — Число 1. — С. 55–59.
- Модзалевський, В. До питання про державний герб України / В. Модзалевський, Г. Нарбут // Пам'ятки України. — 1989. — № 3. — С. 49. [ 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Білокінь, Сергій. Герб міста Києва / Сергій Білокінь // Пам'ятки України. — 1990. — № 3. — С. 16–17. [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Бойко, Андрій. Нарбутів «гріх» / Андрій Бойко // Пам'ятки України. — 1990. — № 3. — C. 10–14. [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]