Сергі́й Микола́йович Сергє́єв-Це́нський (справжнє прізвище — Сергєєв; 18 [30] вересня 1875, Бабіно — 3 грудня 1958, Алушта) — російський радянський письменник. Академік Академії наук СРСР з 1943 року, доктор філологічних наук.
| Сергєєв-Ценський Сергій Миколайович | |
|---|---|
| рос. Сергеев-Ценский, Сергей Николаевич | |
| Ім'я при народженні | рос. Сергей Николаевич Сергеев |
| Народився | 18 (30) вересня 1875 Преображення[d], Тамбовська губернія, Російська імперія |
| Помер | 3 грудня 1958 (83 роки) Алушта |
| Поховання | Алушта :
|
| Країна | Російська імперія Російська СФРР СРСР |
| Діяльність | прозаїк, драматург, публіцист, поет, письменник |
| Alma mater | Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (1895) |
| Мова творів | російська |
| Жанр | роман |
| Членство | СП СРСР |
| Нагороди | |
| | |
| Сергєєв-Ценський Сергій Миколайович у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Біографія Редагувати
Народився 18 [30] вересня 1875 року в селі Бабіному Тамбовської губернії, Російська імперія (нині селище Преображення Розсказовського району Тамбовської області, Росія) в сім'ї земського учителя. 1880 року його сім'я переїхала до Тамбова, де він 1887 по 1890 рік навчався в Тамбовському повітовому училищі, а у 1891—1892 роках — у Катерининському інституті, звідки його відрахували за сімейними обставинами.
1895 року закінчив Глухівський учительський інститут і став учителем. Працював викладачем фізики та математики в Павлограді; у 1896—1897 роках викладав російську мову в п'ятикласному училищі у Кам'янець-Подільському. Протягом 1898—1899 років навчався у Харківському університеті.
У 1904—1905 роках перебував на військовій службі. Після звільнення мешкав в Алушті, де 1906 року придбав маєток на південному схилі Орлиної гори. На початку Першої світової війни був призваний в ополчення і направлений до Севастополя, але незабаром звільнений у «безстрокову відпустку».
Під час німецько-радянської війни евакуювався з дружиною в місто Куйбишев, потім в Алма-Ату. У 1944 році переїхав до Москви, а трохи згодом повернувся до Алушти.
Творчість Редагувати
Друкуватися почав 1898 року, почав з віршів. Автор прозових творів:
- «Тундра» (1902);
- «Сад» (1905);
- «Бабаєв» (1907);
- «Лісова трясовина» (1907);
- «Печаль полів» (1909);
- «Рух» (1910);
- «Надра» (1913);
- «Лерік» (1913);
- «Диво» (1923);
- «Жорстокість» (1926);
- «У бурю» (1929);
- «Щасливиця» (1932);
- «Маяк в тумані» (1933);
- «Севастопольская страда» (1937—1939, тритомна епопея);
- «Флот і фортеця» (1942);
- «Справжні люди» (1943, збірка оповідань);
- «Синопський бій» (1944, інша назва — «Віцеадмірал Нахімов»);
- «Рідна земля» (1958, збірка віршів);
- «Московська повість» (опублікована у 1961 році).
Головний твір письменника — незавершена багатотомна епопея «Перетворення Росії» (1914—1958). До неї увійшли: 12 романів: «Перетворення» (інша назва «Валя», 1914), «Приречені на загибель» (1923, опубліковано у 1927 році, нова редакція 1955), «Леви і сонце» (1933), «Шукати, завжди шукати!» (1934—1935), «Зауряд-полк» (1934), «Маси, машини, стихії» (інша назва — «Люта зима», 1936), «Бурхлива весна» (1942), «Спекотне літо» (1943), «Гармати видвигають» (1944), «Гармати заговорили» (1944, опубліковано у 1956 році), «Вибух на світанку» (1951—1955), «Весна в Криму» (незакінчений, опублікований у 1959 році); 3 повісті: «Пристав Дерябін» (1911, нова редакція — 1955); «Перетворення людини» (частина 1 — «Наклонна Олена», 1914; частина 2 — «Суд», 1955), «Капітан Коняєв» (1919, інша назва — «Суміш») та 2 етюди: «Ленін у серпні 1914 року» (1957), «Побачення» (опубліковний у 1959 році). Епопея відобразила життя дореволюційного російського суспільства, події першої світової війни, лютневої революції 1917 року, громадянської війни.
У 1920—1930-ті роки писав романи і повісті про Олександра Пушкіна («Наречена Пушкіна»), Михайла Лермонтова («Мішель Лермонтов»), Миколу Гоголя («Гоголь йде в ніч»).
Автор низки п'єс («Біля гробу Пушкіна», 1937; «Віцеадмірал Корнілов», 1941; «Поет і чернь», 1944); літературних спогадів про Максима Горького, Іллю Рєпіна, Олексія Новикова-Прибоя (збірка «Про художню майстерність», 1956).
Книги письменника перекладені багатьма мовами народів СРСР та іноземними мовами.
За його однойменною повістю у 1981 році створено телефільм В'ячеслава Прокопенка «Ведмежа».
Відзнаки Редагувати
- Нагороджений орденом «Знак Пошани» (31 січня 1939), двома орденами Трудового Червоного Прапора (12 листопада 1945; 1950), орденом Леніна (30 вересня 1955; за видатні заслуги в галузі художньої літератури та у зв'язку з 80-річчям від дня народження), медалями;
- Лауреат Сталінської премії за 1941 рік (за тритомну епопею «Севастопольская страда»).
Вшанування Редагувати
- 1962 року в Алушті відкрито музей письменника;
- У 1966 році в Алушті у сквері на вулиці Червонофлотській письменнику встановлено пам'ятник;
- У 1975 році в Тамбові на набережній Цни письменнику встановлено гранітний пам'ятник (автори — скульптори Сергій Лебедєв і Тетяна Вельцен, архітектор Олександр Куликов);
- Іменем Сергія Сергєєва-Ценського названо вулиці в Алушті, Сімферополі, Севастополі, Вінниці, Павлограді, Тамбові;
- 25 квітня 1994 року на честь на честь письменника названий астероїд відкритий 31 серпня 1978 року радянським астрономом Миколою Черних;
- Серед письменників Росії відбувається літературний конкурс імені Сергія Сергєєва-Ценського «Перетворення Росії».
Виноски Редагувати
- Псевдонім Ценський від назви річки Цни, що протікає Тамбовом.
- Перший прозовий твір. Надрукований у журналі «Російська думка».
- Лірична повість про російське село.
- Про оборону Севастополя в Кримську війну 1853—1856 років.
- Про патріотизм радянських людей у боротьбі проти фашизму.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Сергеев-Ценский Сергей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Евгений Новичихин. Памятник С. Н. Сергееву-Ценскому в Тамбове. / «Роман-газета». № 4 (1514) за 2006 рік.
- ↑ Сергеев-Ценский Сергей Николаевич // Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь. Том 3. П—Я. С. 316—319. (рос.)
- Citation for (4470) (англ.)
- Литературный конкурс им. С. Н. Сергеева-Ценского / Безформата. (рос.)
Література Редагувати
- Сергєєв-Ценський Сергій Миколайович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 251.;
- Сергеев-Ценский Сергей Николаевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- І. Д. Бажинов. Сергєєв-Ценський Сергій Миколайович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 10 : Салют — Стоговіз. — 543, [1] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
- Сергеев-Ценский Сергей Николаевич // Литературный энциклопедический словарь / под общ. ред. В. М. Кожевникова и П. О. Николаева. — Москва : Советская энциклопедия, 1987. — С. 697.(рос.);
- В. Т. Дорожкина, Л. Е. Хворова. Сергеев-Ценский Сергей Николаевич // Тамбовская энциклопедия / Л. Г. Протасов. — Тамбов, 2004. — С. 531—532. — ISBN 5-98407-003-0. (рос.)