Анатолій Свидницький | |
---|---|
Народився | 13 вересня 1834 Маньківці, Російська імперія |
Помер | 18 липня 1871 (36 років) Київ, Київська губернія, Російська імперія |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | письменник |
Мова творів | українська |
Magnum opus | Люборацькі |
| |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Роботи у Вікіджерелах |
Анатолій Патрикійович Свидницький також Анатоль Свидицький (13 вересня 1834, с. Маньківці, Подільська губернія — 18 липня 1871, м. Київ, Київська губернія, Російська імперія) — український письменник, громадський діяч і фольклорист.
Життєпис ред.
Батько родини Патрикій Якович (1800—1870), розпочавши службу дячком, у 1836 році одержав сан священика. Отець Патрикій любив читати книжки та зібрав чималу бібліотеку.
Мати письменника, Мотрона Лаврентіївна Ганчевська, дочка колишнього греко-католицького пароха села Попова Гребля, походила з шляхти.
У подружжя Свидницьких було чотири сини та дві дочки.
У 1843 році Анатолій Свидницький вступає до Крутянської духовної школи (бурси) у сусідньому Балтському повіті. Закінчив її у 1851 році, після чого вступає до Подільської духовної семінарії у Кам'янці-Подільському і, не закінчивши її, вступив (1856) на медичний факультет Київського університету. Згодом перевівся на філологічний факультет, котрий через матеріальну скруту не закінчив.
Анатолій Свидницький розпочав громадську працю як член таємного Харківсько-Київського студентського товариства, яке ставило своїм завданням боротьбу з царським режимом, ширило заборонену літературу, домагалося заснування недільних шкіл тощо. Анатолій Свидницький був ініціатором заснування недільної школи на Подолі. У студентські роки починає писати, створює низку високопатріотичних поетичних творів, до яких сам писав музику. Одним із таких творів був вірш «В полі доля стояла», спрямований проти кріпосництва.
Згодом Анатолій Свидницький працює учителем у Миргороді (1860—1862), акцизним чиновником у Козельці (1862—1869). Працював у Козелецькому повітовому земстві, котре розміщувалося в Будинку полкової канцелярії.
1863 одружується з дочкою козелецького лікаря — Оленою Величківською.
У червні 1868 через алкоголізм Свидницького переводять на позаштатну роботу. На той час у нього вже було троє дітей.
28 березня 1869 виходить у відставку і переїжджає до Києва. Влаштовується на посаду помічника завідувача архіву Київського університету, де фактично виконує обов'язки вченого архіваріуса і за час 1869—1871 науково описав багато архівних матеріалів. Ця робота видана посмертно у 1879 році правлінням університету.
У вересні 1870 виїжджає до Кам'янця-Подільського у пошуках кращої роботи, але безрезультатно.
Помер у Києві 18 липня 1871 року.
Творчість ред.
За життя надрукував лише вірш «Горлиця» (1860), інші твори опублікував у 1901 Іван Франко в ЛНВ: «Коли хочеш нам добра», «Україно, мати наша», «В полі доля стояла», «Вже більш літ двісті», остання, написана під впливом Т. Шевченка, дійшла до нашого часу як популярна народна пісня; у ній Анатолій Свидницький засуджує діяльність Б. Хмельницького і Переяславську угоду 1654.
З низки етнографічних статей, написаних Анатолієм Свидницьким у 1860-62 роках, надрукована лише «Великдень у подолян» і статті, спрямовані проти сваволі царської адміністрації «Из Миргорода» (обидві в «Основі», 1861). По закритті «Основи», коли не стало жодного українського журналу, Свидницький опублікував російською мовою низку нарисів й оповідань у газеті «Киевлянин» (згодом перекладені українською Сергієм Будою).
Головний твір Свидницького — роман «Люборацькі» (написаний у 1861—1862 роках, вперше надрукований у львівському журналі «Зоря» у 1886 році). Це хроніка (значною мірою автобіографічна) занепаду священичого роду Люборацьких у трьох поколіннях, на реалістично відтвореному тлі панування польських панів на Поділлі, утисків царського режиму і ворожого українству офіційного православ'я. Широке тематичне полотно твору дало підставу Івану Франкові назвати його «першим реалістичним романом на побутовому тлі».
Як змістом, так і мистецькою формою роман «Люборацькі» — своєрідна ланка між прозою Григорія Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка та інших з одного боку — і пізнішою реалістично-побутовою епічною прозою Івана Нечуя-Левицького і Панаса Мирного — з другого. Але на сучасну Свидницькому літературу роман впливу не мав, оскільки був опублікований по смерті автора.
Микола Зеров так охарактеризував внесок Анатолія Свидницького:
Сучасний літературознавець Оксана Забужко по своєму висловлюється на бік Анатолія Свидницького:
Вшанування пам'яті ред.
На пошану Анатолю Свидницького названо вулиці у Вінниці, Львові, Миргороді, Тульчині.
Примітки ред.
- Після закриття єдиного україномовного часопису «Основи», Свидницький опублікував російською мовою ряд нарисів й оповідань у газеті «Киевлянин».
- Зеров М. Анатоль Свидницький, його постать і твори
- Оксана Забужко 12 січня 2010 інтерв'ю газеті LB.UA.
Джерела та література ред.
- Г. Герасимова Свидницький Анатолій Патрикійович [ 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 472. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Свидницький А. Твори. Вступна стаття В. Я. Герасименка. — Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1958.
- Франко І. Я., А. П. Свидницький: Твори. — Т. 17. — К., 1955.
- Герасименко В. Я. Анатолій Свидницький: Літературний портрет. — К.: Наукова думка, 1959. — 142 с.
- Герасименко В. Я. Свидницкий // Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М.: Советская энциклопедия. — Т. 6: Присказка—«Советская Россия». — 1971. — С. 702. (рос.)
- Сиваченко М. Є. Анатолій Свидницький і зародження соціального роману в українській літературі : монографія. — К., 1962. — 416 с.
- Хропко П. Нерозквітлий талант (До 150-річчя з дня народження А. Свидницького) // Дніпро. — 1984. — № 8. — С. 122—124.
- Хропко П. Анатолій Свидницький // Свидницький А. Роман, оповідання, нариси. — К., 1985. — С. 5–26.
- Зеров М. Анатоль Свидницький, його постать і твори // Зеров М. Твори: У 2 т. — К., 1990. — Т. 2. — С. 323—359.
- Жук Н. Анатолій Свидницький: Нарис життя і творчості. — К., 1987.
- Експерт [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Свидницький Анатолій Патрикійович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 666-667.
- Свидницький Анатолій Патрикійович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Свидницький Анатоль // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1689-1690. — 1000 екз.