Саранчуки́ — село в Україні, у Саранчуківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До Саранчуків приєднано село Войсовичівка (колишній х. Добрянка) та хутори Гировиця і Соколиця.
| село Саранчуки | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Саранчуківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040410010025068 |
| Облікова картка | Саранчуки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1399 |
| Населення | ▼ 785 (2014) |
| Територія | 1.935 км² |
| Густота населення | 490.96 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47533 |
| Телефонний код | +380 3548 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′06″ пн. ш. 24°59′15″ сх. д. / 49.35167° пн. ш. 24.98750° сх. д.Координати: 49°21′06″ пн. ш. 24°59′15″ сх. д. / 49.35167° пн. ш. 24.98750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 262 м |
| Водойми | Золота Липа |
| Відстань до районного центру | 12 км |
| Найближча залізнична станція | Потутори |
| Відстань до залізничної станції | 2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47533, с. Саранчуки |
| Сільський голова | Семенець Іван Мирославович |
| Карта | |
Саранчуки | |
Саранчуки | |
| Мапа | |
| Саранчуки у Вікісховищі |
До 2017 — центр однойменної сільради. Від 2017 року — центр Саранчуківської сільської громади.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Саранчуківської сільської громади.
Географія Редагувати
Розташоване на річці Золота Липа, на заході району.
Населення — 880 осіб (2007). Дворів — 276.
Клімат Редагувати
Для села характерний помірно континентальний клімат. Саранчуки розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
| Клімат Саранчуків | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −1,1 | 0,2 | 5,3 | 13,3 | 19,3 | 22,5 | 23,8 | 23,2 | 18,9 | 13,0 | 5,8 | 1,0 | 12 |
| Середня температура, °C | −4,1 | −2,7 | 1,6 | 8,4 | 13,9 | 17,2 | 18,5 | 17,8 | 13,8 | 8,5 | 2,9 | −1,6 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −7,1 | −5,6 | −2 | 3,6 | 8,5 | 11,9 | 13,2 | 12,4 | 8,7 | 4,0 | 0,0 | −4,1 | 3 |
| Норма опадів, мм | 32 | 31 | 32 | 50 | 77 | 91 | 95 | 70 | 55 | 38 | 36 | 39 | 646 |
| Джерело: climate-data.org |
Історія Редагувати
Перша писемна згадка — 1399 рік. Тоді в селі існував костел, правдоподібно, фундований представниками роду шляхтичів Бучацьких гербу Абданк.
1416 року згадане як Шаранчуки.
Дідичем села був Якуб Скарбек гербу Абданк. Найпевніше, в середині 15 століття костел був знищений.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі.00
Через село пролягав торговельний шлях, яким переганяли худобу з Молдавії і Покуття, возили сіль із прикарпатських солеварень у Польщу та Литву. Між 1520 та 1525 роками мешканці Саранчуків отримали маґдебурзьке право.
Через деякий час населений пункт занепав, переданий в оренду селу Тростянець.
До 1939 року діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.
На початку липня жителі села Саранчуки виловлювали тіла з ріки Золота Липа, куди їх поскидали енкаведисти після розстрілу в бережанській тюрмі. Кільканадцять кілометрів пливли вони у кривавій воді аж до греблі в селі, де страшні понівечені трупи виловлювали i хоронили селяни. Неопізнаних хоронили у спільних могилах. Багато замордованих поховано в інших навколишніх селах.
У 1941-го — велика повінь.
Постановою Тернопільського облвиконкому від 16 січня 1946 р. виселялися зі своїх садиб усі мешканці села.
Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району.
Населення Редагувати
Населення села:
| Рік | Число осіб | Українців та греко-католиків | Поляків та римо-католиків | Євреїв |
|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1773 | 1430 | 286 | 56 |
| 1939 | ▲ 2470 | ▲ 2180 | ▲ 230 | ▲ 60 |
| 2007 | ▼ 880 | - | - | - |
| 2014 | ▼ 785 | - | - | - |
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,79 | |
| російська | 0,11 |
Пам'ятки Редагувати
- церква Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста (1865)
- церква Петра і Павла (2007, Войсовичівка).
Пам'ятники Редагувати
- громадсько-політичний діячеві Івану Гавдиді (2005, скульптор Д. Пилип'як)
- братська могила Замордованим 1941 в тюрмі у м. Бережани
- насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992)
- встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).
Соціальна сфера Редагувати
Працюють ЗОШ 1-3 ступенів ім. І. Гавдиди, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, кімната-музей І. Гавдиди, музей старовинних речей «Берегиня», деревообробний завод, млин, торгові заклади.
Відомі люди Редагувати
Народилися Редагувати
- Богдан Бугай (нар. 1947) — український лікар-пульмонолог вищої категорії, науковець, літератор.
- О. Ґудзяк — громадський діяч.
- Іван Гавдида — заступник Голови Проводу ОУН, член Центрального Проводу КУН.
- Мирон Горошко — вчений-лісівник, статистик.
- Петро Гринчишин — поет, режисер.
- Андрій Дубчак — футболіст.
- І. Карась — художник.
- В. Климків — диригент.
- Г. Климків — громадський діяч.
- Петро Мокосій — десятник УСС і Армії УНР.
- М. Павлишин — український науковець.
- В. Павліський — український науковець.
Примітки Редагувати
- Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010.
- . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з травня 2019]
- Anna Sochacka. Skarbek Jakub z Góry h. Abdank (zm. 1438) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXVIII/1, zeszyt 156. — S. 14—15. (пол.)
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
- Володимир Гонський. Ще один етап геноциду. Як убивали в'язнів у тюрмах 1941 року [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Історична правда, 6 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 16 травня 2020.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
- . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 19 травня 2014.
Література Редагувати
- В. Гнатишин, В. Леськів. Саранчуки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 229-230. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Б. Паньків. Історія села Саранчуки // 1999 рік.
- Sarańczuki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 307. (пол.) — S. 307. (пол.)
Посилання Редагувати
- Саранчуки на сайті «Замки та храми України» [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] (укр.)
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |