Рига-Пасажирська

Ри́га-Пасажирська (латис. Rīgas Pasažieru stacija, Rīgas Centrālā stacija, Rīga-Pasažieru) — позакласна пасажирська головна залізнична станція у столиці Латвії Ризі та найбільша залізнична станція Латвії. Усі залізничні пасажирські маршрути Латвії починаються на Ризькому вокзалі у 5 напрямах — до Саулкрастів, Сігулди, Саласпілса, Єлгави та Юрмали. Найближчими станціями до Риги-Пасажирської є станції Торнякалнс^[lv] (2,7 км), Земітани^[lv] (4,6 км) та Яняварти^[lv] (5,7 км), а також зупинний пункт Вагону-паркс^[lv] (2,2 км).

Рига-Пасажирська станція
Вид на Центральний залізничний вокзал Риги з будівлі Латвійської академії наук (2008)
Розташування
Розташування	Латвія, Рига
Адреса	Привокзальна площа (Площа Стаціяс), 2
Координати	56°56′46″ пн. ш. 24°07′18″ сх. д. / 56.94627777780577560° пн. ш. 24.12183333336077951° сх. д. / 56.94627777780577560; 24.12183333336077951Координати: 56°56′46″ пн. ш. 24°07′18″ сх. д. / 56.94627777780577560° пн. ш. 24.12183333336077951° сх. д. / 56.94627777780577560; 24.12183333336077951
Структура
Лінія(ї)	Рига — Єлгава, Рига — Крустпілс, Рига — Лугажі
Платформ	5
Тип платформ	низькі, прямі
Колій	9 (не враховуючи 3 тупикові колії, передбачені для пасажирських потягів)
Історія
Відкрито	12 жовтня 1861 (162 роки)
Колишні назви	Дінабурзький вокзал; Рига І, Рига-Головна (латис. Rīga galvenā) (1914), Рига-Пасажирська (латис. Rīga pasažieru) (1919), Пасажирський/Головний вокзал Риги (латис. Riga Pbf/Riga Hbf) (1942)
Будівля
Архітектор	В. Ципулін, В. Кузнєцов
Інша інформація
Власник	Латвійська залізниця
Оператор	Латвійська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)	090100
Код Експрес-3	2500001
Мапа
Рига-Пасажирська на Вікісховищі

п о р Дільниця Рига — Скулте

Легенда  Пярну  195 168 Мийзакюла Eesti Raudtee Латвійська залізниця 164 Іпики 157 Кірбели 154 Спелтес 148 Руїєна 143 Віркени 138 Ідус 130 Мазсалаца 124 Іге 117 Упшас 114 Алоя 109 Аусекліс 106 Пурезерс 102 Пуйкуле 96 Поціємс 93 Нейкени 87 Катвари 82 Лімбажі 77 Лієлезерс 74 Ладе 69 Інте 66 Стієне 61 Зієдини 56 Скулте 53 Звейнієкціємс 50 Кішупе р. Кішупе 48 Саулкрасти р. Петерупе 45 Пабажі р. Інчупе 43 Інчупе 37 Ліласте 32 Гауя р. Гауя 30 Царнікава 27 Гарупе 25 Гарціємс 21 Калнгале 18 Вецаки 16 Вецдаугава 13 Зіємельблазма 10 Мангали 8 Саркандаугава 3 Рига-Красти 6 Браса  Валга  0 4 Земітани  Крустпілс  0 Рига-Пасажирська р. Західна Двіна  Тукумс II   Єлгава I

п о р Дільниця Рига — Крустпілс

Легенда  Єлгава I – Тукумс II  р. Західна Двіна 0 Рига-Пасажирська  Саулкрасти   Валга  2,2 Вагонний парк 5,8 Яняварти 7,1 Даугмале 8 Шкіротава 9,7 Гайсма 11,6 Румбула 13,7 Дарзіні 16,5 Доле 18,3 Саласпілс 23,6 Саулкалне 27,9 Ікшкіле 33 Яуногре 34,4 Огре р. Огре 35,7 Парогре 39,4 Ціемупе 45,7 Кегумс 51,4 Лієлварде 56,8 Кайбала 62,4 Юмправа 66,9 Дендрарийс 72,7 Скривері 78,6 Мулдакменс 82,5 Айзкраукле 94,1 Кокнесе 102,6 Алотене 112,3 Плявікас  Гулбене  р. Айвієксте 121,1 Озолсала  Єлгава I  129,4 Крустпілс  Резекне   Даугавпілс

п о р Дільниця Рига — Реньге

Легенда  Саулскрасти – Валга   промзона – Крустпілс  0 Рига-Пасажирська р. Західна Двіна 3 Торнякалнс  Тукумс II  5 Атгазайне 6 Туриба 8 Тірайне 13 Баложі 18 Яунолайне 22 Олайне 29 Далбе р. Міса 34 Цена р. Ієцава 37 Озолнієкі 40 Цукурфабрика  Крустпілс  р. Лієлупе 43 Єлгава I  Тукумс II   Шяуляй  р. Свете 52 50 км 52 Вієстурі 56 Дорупе 59 Глуда  Лієпая  66 Кримунас 72 Ауре 76 Апгулде 81 Пенкуле р. Ауце 88 Бене 99 Ауце 105 Авікне 112 Вадаксте 117 Реньге

п о р Дільниця Рига — Тукумс II

Легенда  Вентспілс  64,8 Тукумс II  Єлгава I  61,3 Тукумс I р. Слоцене 57,3 Мілзкалне 50,6 Смарде Тукумський край Юрмала 40,9 Кемері 37,4 Кудра 32,2 Слока 29 Вайварі 27,7 Асарі 26,3 Меллужі 24,9 Пумпурі 23,6 Яундубулти 22 Дубулти 20,7 Майорі 19 Дзінтарі 17 Булдурі 15,8 Лієлупе р. Лієлупе 14,3 Прієдайне Юрмала Бабітський край 9,9 Бабіте 7 Іманта 5,6 Золітуде 4,5 Депо промзона    р. Буллупе Болдерая Болдерая II    Ільгюціємс Лачупе 3,5 Засулаукс  Єлгава I  2,7 Торнякалнс р. Західна Двіна 0 Рига-Пасажирська  Крустпілс   Валга – Саулкрасти

п о р Дільниця Рига — Валга

Легенда  Тарту   Койдула  510,4 Валга 166,3 Eesti Raudtee Латвійська залізниця 166 Валка 164,1 Лугажі 154,9 Сауле 144,4 Седа 141,1 Стренчі р. Гауя 129,5 Бренгулі 120,8 Валмієра 113,8 Бале 105,3 Лоде 97,5 Янямуйжа 93 Цесіс 83,8 Арайші р. Амата 78 Мелтурі 73,8 Ієрикі р. Лігатне 64,1 Лігатне р. Веюпіте 53,1 Сігулда 47,5 Сілціємс 44 Еглюпе 40,6 Інчукалнс 34,2 Вангажі 29,2 Крієвупе 23,1 Ропажі 17,1 Балтезерс р. Югла 10,6 Югла 6,3 Чієкуркалнс  Скулте  4,2 Земітани  Крустпілс  0 Рига-Пасажирська р. Західна Двіна  Тукумс II   Єлгава I

У тарифному плані станція Рига-Пасажирська належить до зони А.

Станція розташована на схід від Старого міста Риги. Вокзал також є великим вузлом для маршрутів громадського транспорту: на Привокзальній площі та вулицях неподалік (вулиці Маріяс, Меркєля, Сатеклес та 13 січня) зупиняються чимало тролейбусних та автобусних маршрутів.

Історія

Будівництво вокзалу почалося у 1858 році після того, як був затверджений проєкт першої залізниці. Суспільством Ризько-Дінабурзької залізниці проєкт був профінансований британськими підприємцями, а вели його британські інженери. 8 травня 1858 року був закладений перший камінь у будівлю майбутнього Дінабурзького вокзалу, після молебну та водосвячення, здійснив тодішній генерал-губернатор Риги (1848—1861), князь Олександр Суворов^[ru]. Офіційно залізничну лінію Рига — Дінабург (завдовжки 217 км) було відкрито 25 вересня 1861 року, а освячення Дінабурзького вокзалу відбулося 12 жовтня 1861 року. Будівля вокзалу була побудована на тому ж місці, де і нині знаходиться головна будівля сучасного вокзалу. Після побудови станції Торнякалнс^[ru] у 1858 році Дінабурзький вокзал, спроєктований для лінії на Юрмалу, отримав назву Рига І.

Поїзди відправлялися на Дінабург та надалі до Санкт-Петербургу та Варшави. Вокзал мав вигляд невеликої двоповерхової будівлі, що спроєктована архітектором Йоганна Даніеля Фельско^[de], до якої перпендикулярно фасаду прокладені залізничні колії. Спочатку там були лише два криті перони та чотири колії, біля них також розташовувалися телеграфне відділення, пошта та поліцейське управління.

У 1868 році завершено спорудження лінії від Риги до Мітави, згодом — дільницю від Риги до Мюльграбена, у 1873 році — від Риги до Болдерая. Її кінцевий пункт призначення — вокзал Рига ІІ для лінії на Даугавпілс знаходився біля будівлі сучасного вокзалу. Шляхи цього вокзалу були вищі за шляхи лінії Рига — Даугавпілс. Пізніше цей вокзал став обслуговувати також лінії до Тукумса. У 1914 році споруду цього вокзала було зруйновано, а станцію об'єднали з центральним вокзалом Рига І.

Креслення першого вокзалу (1872)

У 1885 році невелику двоповерхову будівлю перебудували та розширили за проєктом архітектора Генріха Карла Шееля^[de], до неї були прибудовані два триповерхові крила. У 1889 році на Привокзальній площі було завершене спорудження православної каплиці Олександра Невського у нововізантійському стилі, яка збудована на честь порятунку родини імператора Олександра ІІІ у залізничній аварії під Бірками, коли імператорська родина поверталася з Кавказу до Санкт-Петербурга. Каплиця простояла до 20 липня 1925 року, коли рішенням Ризької міської управи її знесли, «як згадку про часи царизму та за бажанням громади».

Наступне розширення мережі залізниць було у 1892 році, у зв'язку з початком руху спорудженою у 1889 році залізничною лінією Рига — Псков^[ru]. У 1896 році, коли було відкрите швидкісне залізничне сполучення поїздом «Норд-Експрес^[lv]» з Парижа до Санкт-Петербурга через Ганновер, Берлін, Кенігсберг та Даугавпілс, він до 1914 року мав спеціальний вагон до Риги, який відчеплювали на Даугавпілському вокзалі. У 1897 році відбулося розділення вантажного та пасажирського руху: у 1903 році з'явився новий вантажний вокзал, а у 1907 році — пасажирський. У 1913 році з цього вокзалу, що мав назву Двинський, була можливість доїхати до Санкт-Петербурга, Москви, Царицина, Севастополя, Ростова-на-Дону, Ревеля, Одеси та інших міст Російської імперії. З сусіднього вокзалу Рига ІІ, що розташовувався на місці сучасного автовокзалу^[ru], курсували поїзди до міст Курляндії (Мітави, Лібави, Віндави) та сучасної Литви, до прикордонної з Німеччиною станції Вержболово.

У 1902 році у Ризі був розроблений план реконструкції залізничного вузла, що передбачав одну центральну станцію для всіх поїздів, що прибували до Риги: виникла необхідність перемістити головний корпус пасажирської будівлі вокзалу трохи подалі від центральної частини міста, ніж існуюча станція, на території тодішньої станції Рига-Пречу I^[lv]. Цей план виник через близькість Ризького центрального вокзалу до центру міста та товарної станції неподалік, що уможливило використання центрального вокзалу як єдиної пасажирської станції, та був частково реалізований станом на 1914 рік; дві станції, що обслуговували Даугавпілський та Юрмальський напрямок, об'єдналися, і станція Рига І стала головним вокзалом Риги (латис. Rīgas Galvenā stacija). Залізниця відтоді проходила над центральними вулицями Риги, — до того поїзди прбували на рівні землі до станції, що тоді мала назву Рига І, — був збудований новий залізничний міст^[lv]. Також були споруджені нові перони станції на вищому та сучасному рівні. Разом ці станцією отримав назву вокзал Рига-Пасажирська (латис. Rīgas Pasažieru stacija). Проте перебудову вокзалу не вдалося завершити через початок Першої світової війни.

Після здобуття Латвією незалежності були відкриті маршрути міжнародного сполучення. 15 лютого 1921 року відкрито маршрут Рига — Каунас, 26 лютого 1921 року маршрутруху поїзда на Кенігсберга був подовжений до Берліна. В складі поїзда використовувалися вагони 1-го та 2-го класу міжнародного товариства спальних вагонів. Пізніше через ризький вокзал був відновлений маршрут поїзда «Норд-Експрес» сполученням Таллінн — Рига — Каунас — Варшава — Берлін. Поїзд відправлявся з Риги о 23:07 та прибував до головного вокзалу Берліна наступного дня о 19:42. Зазвичай у його складі був вагон-ресторан та вагони до Берліна і Парижа. У 1937 році був прийнятий проєкт нового залізничного вокзалу, який не вдалося реалізувати через того, що влітку 1940 року Латвія була окупована Радянським Союзом, а також через початок війни. Цей план мав почати здійснюватися у 1940 році та завершитися у 1945 році.

Під час німецької окупації Латвії у 1942 році вокзали офіційно називалися Riga Pbf (нім. Riga Personenbahnhof) та Riga Hbf (нім. Riga Hauptbahnhof). За часів Другої світової війни обидві будівлі вокзалу, колії та обладнання зазнали значних пошкоджень. У 1947 році вони були відновлені.

У 1950-х роках станція електрифікована. У 1954 році реконструкція вокзалу знову продовжилась, були розроблені декілька проєктів. Авторами нового проєкту центрального вокзалу В. Кузнєцов та В. Ципулін. Впродовж 1959—1967 років вокзал було перебудовано зі скла та бетону. У 1960 році відкрилися пасажирські, службові та технічні приміщення, а у 1965 році було зведеео поштову будівлю та зал з міжнародними касами. У 1964 році біля входу до центрального вокзалу запрацював головний міський годинник на вежі з північної сторони вокзалу, яка також слугувала як водонапірна вежа. Механізм годинника приводився у дію електрикою, а у темну пору доби його циферблат підсвічувався неоном. Її відкриття відбулося 21 липня 1961 року.

Будівлю старого вокзалу, споруджену ще у 1861 році та розширену у 1889 році, знесли у 1965 році, а на початку червня 1967 року в експлуатацію була введена вже нова будівля. Це була остання споруда, що завершувала весь комплекс центрального вокзалу. На першому поверсі знаходилися каси попереднього продажу квитків, а на другому — ресторан.

Наприкінці 1970 року циферблат вокзального годинника був замінений електронним табло, що складався із 1600 ламп.

Впродовж 2000—2003 років Центральний вокзал та Привокзальна площа^[lv] зазнали чергової реконструкції, яку проводила компанія «Linstow Varner». У рамках здійснення цієї реконструкції були укріплені несучі конструкції споруди, відремонтований дах, замінені двері, вікна та вітрини. Також були встановлені ліфти та ескалатори. Також були з'єднані зали приміського та далекого сполучення, адже до цього наскрізного переходу між цими залами не було. Добудовані дві будівлі, у яких розміщений торговий центр «Origo», який відкритий у 2003 році. Стару вежу з годинником знесли, а замість неї збудували нову, заввишки 43 м (разом із написом RĪGA — 46 м) із діаметром циферблату годинника у 4,2 м. Окрім годинникової вежі вона стала також рестораном, що розташований нагорі вежі, звідки відкривається краєвид як на саму Привокзальну площу, так і на Старе місто. На вежі відновили початковий вигляд годинника зі стрілками замість колишнього цифрового. Торговий центр відкрився 8 травня 2003 року, а вежа з годинником та рестораном у ній — 4 вересня 2003 року. Новий вокзал був відкритий 16 серпня 2001 року. Поруч із вокзалом нині знаходиться супермаркет «Stockmann».

У 2019 році було передбачено розпочати роботу проєкту залізничного мосту і насипу лінії Rail Baltica та спорудження нового комплексу Ризького центрального пасажирського вокзалу; у березні 2017 року був затверджений план данських архітектурних компаній «PLH Architects та COWI A/S». Будівельні роботи мали бути розпочатися у 2021—2022 роках. Згідно із розрахунками, витрати на цей проєкт складали приблизно 200 млн євро.

Парки

Торнякалнський парк

До складу Торнякалнського парку входять всі колії на станції Торнякалнс. Він у свою чергу складається із двох парків:

• парк A — 6 колій та 3 перони ближче до будівлі станції Торнякалнс;
• парк B — відгалуження від парку А; має 10 тупикових колій.

Головний парк

Головний парк — центральна та головна частина Ризького пасажирського вокзалу, у якому розташований кінцевий пункт всіх електро- та дизель-поїздів. Головний парк має 5 перонів та 9 колій, а також 3 пасажирські тупикові колії. Із них колії 1 і 3—8 та тупики 10—12 передбачені для прийому та відправлення пасажирських поїздів, а 2-га та 9-та колії — для транзитних вантажних поїздів.

Технічний парк

Технічний парк, що також називається Ризькою технічною станцією або вагонним парком, знаходиться в стороні платформи Яняварти^[ru]. По обидві сторони Технічного парку знаходиться зупинний пункт Вагону-паркс^[lv] (Вагонний парк), відстань до якого складає 2,2 км. Парк передбачений для стоянки, огляду та обслуговування електро-, дизель- та міжнародних поїздів. Технічний парк у свою чергу поділяється на парки:

• парк B — передбачений для відстою та обслуговування електропоїздів, має 5 колій та цех з ремонту елекропоїздів;
• парк C — передбачений для відстою вагонів міжнародних пасажирських поїздів, має 17 колій;
• парк D — цех ремонту вагонів ТОВ «Latvijas Ekspresis»;
• парк E — передбачений для відстою та обслуговування дизель-поїздів, має 8 колій.

Пасажирське сполучення

Внутрішні напрямки

Внутрішнє пасажирське сполучення від станції Рига-Пасажирська здійснюється наступними залізничними гілками:

• на північ: Рига — Скулте, електрифікована дільниця;
• на північний схід: Рига — Лугажі до кордону з Естонією;
• на південний схід: Рига — Даугавпілс, частково електрифікована дільниця;
• на південний захід: Рига — Єлгава, електрифікована дільниця;
• на захід: Рига — Тукумс, електрифікована дільниця.

Також під час католицького паломництва або особливих подій курсує дизель-поїзд за маршрутом Рига — Аглона^[lv] .

Поїзди далекого сполучення

Лінією Рига — Даугавпілс^[lv] курсували поїзди до Росії: Санкт-Петербурга (безпересадкові вагони, щодня; на відрізку Рига — Новосокольники курсували у складі поїзда Рига — Москва) та швидкий поїзд далекого сполучення Рига — Москва (курсував щоденно). Окрім цього, через цю лінію є сполучення з Вільнюсом.

Влітку 2011 року через Даугавпілс декілька разів на тиждень курсував поїзд до білоруського Вітебська (безпересадковий вагон за вказівкою Білоруської залізниці) та за маршрутом Полоцьк — Молодечно — Мінськ-Пасажирський (поїзд далекого сполучення курсував 1 раз на 4 дні).

До березня 2020 року один раз на чотири дні курсував міжнародний поїзд «Чотири столиці» сполученням Рига — Вільнюс — Мінськ — Київ.

Напрямки курсування поїздів у 1989 та 2020 роках

№	Маршрут сполучення	Періодичність курсування, 1989	Вагонів	Категорія	Періодичність курсування, 2020	Вагонів
001/002	Рига — Москва	щодня	19	«Латвія», фірмовий швидкий	щоденно	8—15
003/004	Рига — Москва	щоденно	19	«Юрмала», фірмовий швидкий	за розпорядженням	8—15
027/028	Рига — Москва	щоденно	22	швидкий	скасований
031/032	Рига — Москва	щоденно	22	швидкий	скасований
035/036	Рига — Ленінград / Санкт-Петербург	щоденно	22	швидкий	щоденно вагони безпересадкового сполучення до поїзда Рига — Москва	4
037/038	Рига — Ленінград / Санкт-Петербург	щоденно	22	швидкісний	скасований
039/040	Рига — Ленінград / Санкт-Петербург	щоденно	22	швидкий, влітку та за вказівкою	скасований
075/076	Рига — Київ	щоденно	22	швидкий	скасований
121/122	Рига — Одеса	влітку через день	22	швидкий	скасований
123/124	Рига — Свердловськ	влітку 4 рази на тиждень	22	швидкий	скасований
137/138	Рига — Харків / Адлер	влітку щоденно	22	«Прибалтика», фірмовий швидкий, вагон безпересадкового сполучення до Кисловодська	скасований
181/182	Рига — Сімферополь	влітку щоденно	22	швидкий	скасований
185/186	Рига — Москва	щоденно	22	пасажирський	скасований
187/188	Таллінн — Рига — Мінськ	щоденно	22	«Чайка», фірмовий швидкий, вагони безпересадкового сполучення Таллінн — Берестя, Таллінн — Варшава (понеділок, четверг), Таллінн — Сімферополь (влітку)	скасований
257/258	Рига — Львів	щоденно	22	пасажирський	скасований
259/260	Рига — Сімферополь	влітку через день	22	пасажирський	скасований
269/270	Рига — Воронеж	щоденно	22	пасажирський	скасований
№ 287/288	Рига — Гомель	через день	22	пасажирський	скасований
№ 351/352	Рига — Новоросійськ	влітку через день	22	швидкий	скасований
№ 393/394	Рига — Москва	за вказівкою	22	пасажирський	скасований
№ 445/446	Рига — Сімферополь	за вказівкою	22	пасажирський	скасований
527/528	Рига — Челябінськ	влітку через день	22	пасажирський	скасований
543/544	Рига — Горький / Нижній Новгород	влітку через день	22	пасажирський	скасований
№ 621/622	Рига — Вільнюс	щоденно	22	пасажирський, вагони безпересадкового сполучення Рига — Берлін, Рига — Варшава, Рига — Кисловодськ (за вказівкою)	скасований
673/674	Рига — Калінінград	щоденно	22	пасажирський	скасований

Сучасний вокзал

Наразі вокзал утворює комплекс, що включає в себе декілька корпусів. У вокзальному комплексі є багато крамниць, кіосків та закладів громадського харчування.

Колійний розвиток вокзалу складається з 12 колій та 5 перонів. Усі колії електрифіковані. Колії та перони розташовані на насипу. Для виходу на перони з будівлі вокзалу є три тунелі, один з них для виходу на платформу з вулиці Дзірнаву, проте вночі він зачиняється.

Тунелі

• A: Найближчий тунель до вагонів поїздів, кас немає. З нього можна вийти на всі платформи, а також до центральної будівлі вокзалу.
• В: Подібний до тунелю А, проте немає виходів на платформи. У середній частині через поперечний тунель сполучений з тунелем А.
• C: Крайній західний тунель; з нього можна вийти на усі платформи, окрім платформи № 1. Має зручний вхід зі сторони Центрального ринку^[ru], табло із розкладом руху поїздів та три каси.
• D: Крайній східний тунель, розташований за межами вокзалу; вихід на платформи з вулиці Дзірнаву. Кас і табло із розкладом немає. Працює з 09:00 до 23:00.

Напрямки та перевізники

Перевізник	Дистанція	Напрями та розклад
Латвійська залізниця	Поїзди міжнародного сполучення	Яндекс
Білоруська залізниця
Укрзалізниця
Латвійська залізниця	Регіональне та приміське сполучення	Pasažieru vilciens

Галерея

Див. також

• Латвійська залізниця

Примітки

1. ст. Рига-Пасажиеру в справочнике станций РЖД.
2. ст. Рига-Пасажиеру в Тарифном руководстве № 4.
3. (латис.). Latvijas dzelzceļš. 05.06.2010. с. 34. Архів оригіналу за 9 квітня 2011. Процитовано 04.06.2011. 
4. http://www.pv.lv/lv/zonas/
5. РГІА, ф. 446, оп. 26, д. 10. Доповідь № 6. 1 березня 1863 р. «За пропозицією банкірів Фрюлінга і Гешена про пристрій залізниці від Дінабург до Вітебська»
6. РГІА, ф. 446, оп. 26, д. 10. Доповідь № 11. 19 березня 1863 р. «Положення про основні умови для пристрою Дінабург-Вітебської залізниці»
7. Кетнере, Наталья Денисовна (23 лютого 2020). Станция Огре. Город Огре. Люди. Судьбы, эпохи. 
8. T. Altbergs, K. Augustāne, I. Pētersone. Dzelzceļi Latvijā. R: Jumava, 2009, 56. lk.
9. Cita Riga: Железная дорога. 2013-12-15
10. Evija Puķe. Veikalu valgi Stacijas laukumā. Žurn. Mājas viesis. 2003, № 213
11. Altbergs, Augustāne, Pētersone, 2009.
12. Kupčs, Edgars (22 березня 2017). Danish design picked for Riga Central Station rebuild. Public Broadcasting of Latvia. Процитовано 20 грудня 2017. 
13. Uzsākta Rail Baltica Centrālās stacijas iepirkuma 2. kārta un parakstīts sadarbības memorands ar NVO [ 2020-08-13 у Wayback Machine.] edzl.lv 2018. gada 22. augustā
14. Vilciena Nr.87/88 Minska-Rīga kursēšanas datumi 2019.gadā^{[недоступне посилання]}
15. . Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 23 травня 2020. 

Джерела

• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР. Справочник. — М. : Транспорт, 1981. — Т. 2. — С. 90. — 100 000 прим.
• T. Altbergs, K. Augustāne, I. Pētersone. Dzelzceļi Latvijā = Железные дороги Латвии. — Riga : Jumava, 2009. — P. 56.
• RĪGAS CENTRĀLĀ STACIJA: VAIRĀK NEKĀ 150 GADI FOTOGRĀFIJĀS на порталі www.delfi.lv від 28.01.2015

Посилання

• Тарифное руководство N 4 (ред. от 25.01.2016). Книга 2. Часть 1. Алфавитный список железнодорожных станций (утв. Советом по железнодорожному транспорту государств — участников Содружества) (действующая редакция). Законы, кодексы, нормативные и судебные акты (рос.). Legalacts.ru. 2018. Процитовано 3 грудня 2018. 
• ст. Рига-Пасажиеру: 090100 (2018). Справочник станций (рос.). ОАО РЖД. Процитовано 3 грудня 2018. 
• Rīgas Pasažieru stacija. Ziema. Latvijas dzelzceļš (video)
• Dzelzceļa stāsti. Rīgas Centrālā dzelzceļa stacija (video)
• Карта залізниць країн Балтії (англ.)
• Карта Латвійської залізниці та інтерактивна галерея на сайті railwayz.info (рос.)
• Інформація про станцію Рига-Пасажирська на сайті railwayz.info(рос.)
• Рига на сайті tokatema.ru (рос.)