Пекі́нський го́вір (кит. трад. 北京話, спр. 北京话, піньїнь Běijīng huà) — діалект, яким розмовляють мешканці Пекіну та столичного району КНР.
| Пекінський говір | |
|---|---|
4. Пекінський говір | |
| Країни | Китайська Народна Республіка |
| Носії | 18 000 000 (1988) |
| Класифікація | Сино-тибетські
|
| Писемність | китайська писемність |
| Коди | |
| ISO 639-1 | Відсутній |
| ISO 639-2 | — |
| ISO 639-3 | —
|
| Увага: Ця стаття може містити фонетичні символи МФА в юнікоді. |
Належить до до північно-східної групи говорів північного наріччя китайської мови. Стандарт для китайської розмовної мови путунхуа в КНР, Республіці Китай та Сингапурі.
Поширений на північному заході Пекіну, в районі міста Ченде провінції Хебей, а також на півіночі Сіньцзян-Уйгурського автономного району КНР. Зазнав впливу мов північних кочовиків, насамперед маньчжурів. Відрізняється від міської говірки пекінців.
Кількість мовців на 1988 рік становила близько 18 мільйонів осіб.
Примітки ред.
- ↑ 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.; Language atlas of China / general editors, S.A. Wurm… [et al.]; cartography, Theo Baumann ; produced by the Australian Academy of the Humanities and the Chinese Academy of Social Science in collaboration with, and assisted by, the Department of Linguistics, the Research School of Pacific Studies, the Australian National University. — Hong Kong: Longman, 1988.
Джерела та література ред.
- (англ.) DeFrancis, John (1984). The Chinese Language: Fact and Fantasy. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-1068-6.
- (англ.) Language atlas of China. — Hong Kong: Longman, 1988.
- (кит.) 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.